Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №580/4240/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №580/4240/25

Суддя: Черпак Юрій Кононович

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/4240/25 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Черпака Ю.К.,

суддів Кобаля М.І., Терези Ю.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу адвоката Коробкової Галини Олександрівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач/апелянт/ ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач 1/ГУ ПФУ в Черкаській області) Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 2/ГУ ПФУ у Вінницькій області) про:

- визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області № 971010137281 від 25 лютого 2025 року про відмову щодо переходу з пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу» ОСОБА_1 ;

- зобов`язання ГУ ПФУ в Черкаській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 17 лютого 2025 року відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII у розмірі 60 відсотків від заробітної плати зазначеної в довідці від 12 лютого 2025 року № 219-11-08/3188 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця та довідку від 12 лютого 2025 року № 19-11-08/3187 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислуґу років).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка має понад 21 рік стажу державної служби та зберегла право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII з урахуванням пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII. Зазначає, що 17 лютого 2025 року звернулася до пенсійного органу із заявою про переведення на пенсію державного службовця, додавши довідки від 12 лютого 2025 року № 19-11-08/3187 та № 19-11-08/3188 про складові заробітної плати для її обчислення. Однак ГУ ПФУ у Вінницькій області, розглянувши заяву за принципом екстериторіальності, відмовило в її задоволенні з посиланням на те, що пенсію за Законом України «Про державну службу» № 3723-XII їй вже було призначено з 27 січня 2011 року. Позивачка вважає таку відмову необґрунтованою, посилаючись на наявність необхідного стажу державної служби та подання документів, потрібних для призначення пенсії. Стверджує, що відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII та Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622, має право на пенсію в розмірі 60 відсотків заробітної плати з урахуванням складових, зазначених у поданих довідках, а неврахування цих документів порушує її право на належне пенсійне забезпечення. Посилаючись на частину третю статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», вважає, що переведення на пенсію державного службовця та її виплата мають здійснюватися з дня подання заяви - 17 лютого 2025 року.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не відповідає умовам призначення пенсії державного службовця, визначеним пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII. Суд встановив, що станом на 01 травня 2016 року позивачка мала понад 10 років стажу державної служби, однак не займала посаду державного службовця, оскільки була звільнена 15 грудня 2011 року у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності. Водночас на зазначену дату її стаж державної служби становив менше 20 років. Період роботи на посадах державної служби з 04 вересня 2019 року до 06 січня 2025 року, за висновком суду, зараховується до страхового стажу, проте не може враховуватися для набуття права на пенсію за статтею 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII, оскільки для застосування зазначених перехідних положень необхідний стаж має бути набутий до 01 травня 2016 року. При цьому суд урахував рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022 та правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 02 травня 2024 року у справі № 500/1404/23. Додатково суд зазначив, що позивачка вже реалізувала право на пенсію за Законом України «Про державну службу» № 3723-XII, оскільки з 16 грудня 2011 року їй було призначено пенсію по інвалідності відповідно до цього Закону, та врахував положення пункту 3 Порядку №622 щодо непризначення такої пенсії до набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII. Посилання позивачки на постанови Верховного Суду 2018 року суд відхилив через відмінність фактичних обставин відповідних справ. За сукупністю наведеного суд визнав правомірною відмову пенсійного органу в переведенні позивачки на пенсію державного службовця та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Коробкова Г.О. просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки доводам і доказам позивачки та неправильно застосував норми матеріального права. Загальний стаж державної служби Копилової І.О. становить понад 21 рік, а до заяви від 17 лютого 2025 року було додано довідки про складові заробітної плати, необхідні для обчислення пенсії державного службовця в розмірі 60 відсотків заробітної плати. Вважає протиправною відмову пенсійного органу врахувати зазначені довідки та посилається на збереження права на пенсійне забезпечення за статтею 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII. Позивачка є особою з інвалідністю II групи, має понад 10 років стажу державної служби та перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді державного службовця. Посилаючись на положення частин дев`ятої, десятої та дванадцятої статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII, обґрунтовує наявність у неї права на пенсію державного службовця по інвалідності. На підтвердження цієї позиції наводить висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 13 лютого 2019 року у зразковій справі № 822/524/18, зокрема щодо відсутності такої умови призначення пенсії по інвалідності, як досягнення певного віку. Стверджує, що пенсійний орган обрав найменш сприятливе для позивачки тлумачення законодавства, а суд не забезпечив належного захисту її права на пенсійне забезпечення, у зв`язку з чим оскаржуване рішення не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Вінницькій області просить відмовити в її задоволенні, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Зазначає, що позивачка вже реалізувала право на пенсію державного службовця, оскільки з 16 грудня 2011 року їй було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, а з 10 січня 2022 року її переведено на пенсію за віком за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV. З урахуванням пункту 3 Порядку № 622 попереднє призначення такої пенсії виключає можливість її призначення на умовах цього Порядку. Крім того, станом на 01 травня 2016 року позивачка не обіймала посаду державної служби та не мала 20 років відповідного стажу, а тому не належить до осіб, визначених пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII. Наголошує, що період роботи з 04 вересня 2019 року до 06 січня 2025 року зараховується до страхового стажу, проте не враховується для набуття права на пенсію державного службовця за зазначеними перехідними положеннями. На підтвердження цієї позиції посилається на рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022 та постанову Верховного Суду від 02 травня 2024 року у справі № 500/1404/23. Подані довідки про складові заробітної плати не можуть бути підставою для перерахунку раніше призначеної пенсії державного службовця, оскільки з 01 травня 2016 року стаття 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII втратила чинність, а законодавство не передбачає права на такий перерахунок, його порядку та умов. Водночас вважає вимоги про обчислення пенсії з урахуванням цих довідок передчасними, оскільки першочергово спір стосується самого права позивачки на переведення на пенсію державного службовця, посилаючись на постанову Верховного Суду від 12 вересня 2023 року у справі № 560/8328/22. Окремо заперечує проти стягнення судового збору з огляду на цільове призначення коштів Пенсійного фонду та законодавчі обмеження щодо їх використання.

Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.

Згідно з частинами першою та другою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.

Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи, їх правову оцінку, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Черкаській області.

З 20 серпня 2010 року позивачці призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується протоколом призначення пенсії від 10 вересня 2010 року.

Згідно з довідкою МСЕК серії 10 ААА № 256623 від 27 січня 2011 року ОСОБА_1 встановлено II групу інвалідності.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 , 16 лютого 1996 року позивачку вперше призначено на посаду державної служби, у зв`язку із чим вона прийняла присягу державного службовця. 15 грудня 2011 року ОСОБА_1 звільнено з посади у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності.

З 16 грудня 2011 року позивачці призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII, що підтверджується протоколом призначення пенсії від 22 грудня 2011 року.

Станом на 01 травня 2016 року ОСОБА_1 не обіймала посаду державної служби та мала понад 10 років стажу державної служби, проте менше 20 років стажу роботи на посадах державної служби.

Надалі, з 04 вересня 2019 року до 06 січня 2025 року, позивачка працювала на посадах державної служби у Державній казначейській службі України. Наказом Державної казначейської служби України від 30 грудня 2024 року №744-о її звільнено з 06 січня 2025 року з посади головного казначея відділу аудиту та координації діяльності Управління внутрішнього аудиту.

Як свідчать матеріали справи, з 10 січня 2022 року позивачку переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Отримання нею пенсії за віком підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком пенсії (а.с. 10, 20, 21).

12 лютого 2025 року Державна казначейська служба України видала ОСОБА_1 довідку № 19-11-08/3187 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано, із зазначенням посадового окладу, надбавки за ранг і надбавки за вислугу років, а також довідку № 19-11-08/3188 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

17 лютого 2025 року позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Черкаській області із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», додавши зазначені довідки про складові заробітної плати.

За принципом екстериторіальності заяву позивачки та додані до неї документи передано для розгляду до ГУ ПФУ у Вінницькій області.

За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ у Вінницькій області прийняло рішення від 25 лютого 2025 року № 971010137281 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». Підставою для відмови зазначено те, що позивачці раніше вже було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII.

Листом від 19 березня 2025 року № 2300-0204-8/22309 ГУ ПФУ в Черкаській області повідомило позивачку про рішення, прийняте ГУ ПФУ у Вінницькій області.

Не погоджуючись із зазначеною відмовою, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, у якому просила скасувати рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 25 лютого 2025 року №971010137281 та зобов`язати ГУ ПФУ в Черкаській області призначити, нарахувати та виплатити їй з 17 лютого 2025 року пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII у розмірі 60 відсотків заробітної плати, визначеної на підставі довідок від 12 лютого 2025 року № 19-11-08/3187 та № 19-11-08/3188.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) визначено умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року .

З набранням чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) змінено правове регулювання пенсійного забезпечення державних службовців. Відповідно до статті 90 цього Закону їх пенсійне забезпечення здійснюється за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

Водночас пунктом 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено втрату чинності Законом №3723-XII, крім статті 37, яка застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

За змістом наведених положень право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII збережено за особами, які станом на 01 травня 2016 року займали посади державної служби та мали не менш як 10 років відповідного стажу, а також за особами, які на зазначену дату мали не менш як 20 років такого стажу незалежно від факту перебування на державній службі.

Отже, законодавець визначив умови, за яких після зміни системи пенсійного забезпечення державних службовців зберігається можливість застосування статті 37 Закону № 3723-XII. Перевірка цих умов має здійснюватися з урахуванням виду пенсії, за яким звертається особа, обставин її попереднього пенсійного забезпечення та змісту поданої заяви.

У цій справі позивачка звернулася із заявою про переведення на пенсію за віком державного службовця. Підставою відмови відповідач визначив те, що вона раніше отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 3723-XII.

Оцінюючи правомірність такої відмови, колегія суддів вважає за необхідне розмежувати перерахунок раніше призначеної пенсії та переведення з одного виду пенсії на інший.

Перерахунок передбачає зміну розміру того самого виду пенсії у зв`язку зі зміною показників, покладених в основу її обчислення, або з інших установлених законом підстав. Натомість переведення на інший вид пенсії пов`язане з реалізацією права на пенсійне забезпечення за іншими умовами його призначення.

Саме найменування закону, за яким особа раніше отримувала пенсію, не є достатнім для висновку про тотожність раніше призначеної пенсії та пенсії, на яку вона просить її перевести.

З матеріалів справи слідує, з 16 грудня 2011 року ОСОБА_1 було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 3723-XII. У подальшому позивачку переведено на пенсію за віком за Законом № 1058-IV, а за заявою від 17 лютого 2025 року вона просила перевести її на пенсію за віком державного службовця. Обставин попереднього призначення їй саме пенсії за віком за Законом № 3723-XII відповідач в оскаржуваному рішенні не встановив.

Подібна послідовність зміни пенсійного забезпечення була предметом оцінки Верховного Суду в постанові від 25 травня 2023 року у справі № 580/3805/22. Верховний Суд визнав помилковим висновок про відсутність права на переведення на пенсію за віком державного службовця виключно через попереднє призначення пенсії за Законом № 3723-XII. Разом із тим Суд зазначив про необхідність перевірки стажу державної служби та зайняття відповідної посади станом на 01 травня 2016 року.

Наведений підхід узгоджується з розмежуванням правовідносин, здійсненим Верховним Судом у постанові від 03 червня 2026 року у справі № 400/8750/24. У пункті 74 цієї постанови Верховний Суд окремо відзначив відмінність між поверненням до вже призначеної пенсії за віком державного службовця з визначенням її розміру за новою довідкою та зверненням за пенсією за віком після отримання пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 3723-XII.

Отже, попереднє призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності за Законом № 3723-XII не виключає можливості її переведення на пенсію за віком державного службовця за умови виконання вимог, установлених законом для такого переходу.

З огляду на це посилання відповідача на пункт 3 Порядку № 622 без належного розмежування видів пенсій не є достатнім обґрунтуванням відмови в задоволенні заяви позивачки.

Також є безпідставними доводи відповідача про те, що подання довідок про заробітну плату свідчить про звернення за перерахунком раніше призначеної пенсії. Такі довідки можуть подаватися для визначення розміру пенсії, на яку особа просить її перевести. Відтак їх подання не змінює змісту заявленого прохання та не звільняє пенсійний орган від обов`язку перевірити наявність права на відповідний вид пенсійного забезпечення.

Водночас помилковість наведеної відповідачем підстави відмови не означає, що позивачка безумовно має право на призначення пенсії за віком державного службовця в заявленому розмірі.

Посилання апелянта на загальний стаж державної служби понад 21 рік не спростовує необхідності встановлення його тривалості саме станом на 01 травня 2016 року. Робота на посадах державної служби після цієї дати не може доповнювати стаж, який мав існувати на момент набрання чинності Законом №889-VIII для застосування пунктів 10, 12 його розділу XI.

Такий підхід до визначення стажу, необхідного для збереження права на пенсію державного службовця, викладено Верховним Судом у постанові від 22 травня 2024 року у справі № 500/1404/23.

За встановлених обставин можна дійти висновку, що на 01 травня 2016 року позивачка не обіймала посаду державної служби та мала менше 20 років стажу роботи на таких посадах. Ці обставини мають істотне значення для вирішення питання про наявність у неї права на запитувану пенсію та не дають підстав задовольнити вимогу про безпосереднє зобов`язання її призначити.

Не є достатнім для такого зобов`язання й посилання апелянта на встановлення позивачці II групи інвалідності та положення частин дев`ятої, десятої і дванадцятої статті 37 Закону № 3723-XII. Зазначені положення стосуються пенсійного забезпечення по інвалідності, тоді як заява від 17 лютого 2025 року та позовні вимоги стосуються переведення на пенсію за віком державного службовця.

У зразковій справі № 822/524/18, на яку посилається представник позивачки, Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання про призначення пенсії по інвалідності державного службовця особі, яка станом на 01 травня 2016 року мала понад 20 років стажу державної служби. Висновок про відсутність необхідності досягнення певного віку для призначення пенсії по інвалідності не усуває встановлених законом умов збереження права на застосування статті 37 Закону № 3723-XII та не підтверджує автоматичного виникнення в ОСОБА_1 права на пенсію за віком.

У рішенні від 25 лютого 2025 року № 971010137281 відповідач навів загальні положення пунктів 10, 12 розділу XI Закону № 889-VIII, однак не визначив тривалості стажу державної служби позивачки станом на 01 травня 2016 року та не сформулював висновку про невідповідність її обставин цим положенням. Безпосереднім мотивом відмови зазначено попереднє отримання пенсії по інвалідності за Законом №3723-XII.

Суд першої інстанції погодився із відмовою у призначенні пенсії за віком державного службовця та додатково обґрунтував її обставинами щодо відсутності стажу роботи на державній службі на 01 травня 2016 року.

Отже, загалом рішення відповідача від 25 лютого 2025 року № 971010137281 про відмову у призначенні пенсії є правильним, хоч із частково помилковою та недостатньою мотивацією його прийняття.

Однак, суд першої інстанції перевірив наявність умов за заявою ОСОБА_1 від 17 лютого 2025 року та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для переведення на пенсію за віком державного службовця.

За таких обставин скасування оскарженого рішення органу пенсійного фонду, яке за змістом має певні недоліки, мало б суто формальний характер.

Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коробкової Галини Олександрівни залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

Судді: Кобаль М.І.

Тереза Ю.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua