Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №320/42139/24
Суддя: Черпак Юрій Кононович
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/42139/24 Головуючий у 1-й інстанції: Горобцова Я.В.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Кобаля М.І., Терези Ю.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 1/ГУ ПФУ в Запорізькій області), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач 2/апелянт/ГУ ПФУ у Київській області) про:
- визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області № 253850004182 від 28 березня 2023 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 із зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов`язання ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 пільговий стаж роботи на посаді тракториста, тракториста - машиніста згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 01 січня 1981 року по 31 грудня 1996 року, з 26 березня 2012 року по 10 грудня 2012 року, з 23 квітня 2013 року по 24 грудня 2013 року, з 13 березня 2014 року по 21 січня 2016 року, з 28 березня 2016 року по 16 січня 2017 року, з 29 березня 2017 року по 06 лютого 2018 року, з 30 березня 2018 року по 22 листопада 2018 року, з 14 березня 2019 року по 30 червня 2024 року та призначити пенсію з 20 березня 2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20 березня 2023 року позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 28 березня 2023 року № 253850004182 йому відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Така відмова є протиправною, оскільки періоди його роботи трактористом та трактористом-машиністом підтверджуються належним чином оформленою трудовою книжкою серії НОМЕР_2 , архівними довідками та іншими документами, зокрема щодо роботи у колгоспі ім. Кірова с. Бурімка, СТОВ «Інтер» та ПП «Агро-Трейдер». Записи у трудовій книжці містять необхідні відомості про посади та періоди роботи, виконані у встановленому порядку, не містять виправлень чи неточностей, а тому відсутні підстави вимагати додаткові уточнюючі довідки відповідно до пункту 20 Порядку № 637. Також позивач посилається на те, що професійна назва «тракторист-машиніст» охоплює професію тракториста, а СТОВ «Інтер» та ПП «Агро-Трейдер» відповідно до відомостей ЄДР здійснюють сільськогосподарську діяльність, у зв`язку з чим робота позивача на посаді тракториста на зазначених підприємствах підлягає зарахуванню до стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах. При цьому позивач посилається на правові висновки Верховного Суду щодо можливості підтвердження відповідного пільгового стажу сукупністю наявних документів та недопустимості позбавлення особи права на пенсію виключно з формальних підстав. Окремо зазначає, що пенсійним органом не було належним чином повідомлено його про прийняте рішення від 28 березня 2023 року, а про результати розгляду заяви він фактично дізнався лише після звернення із запитом та отримання листа ГУ ПФУ у Київській області від 03 травня 2024 року, у зв`язку з чим просить визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити такий строк.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області № 253850004182 від 28 березня 2023 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 із зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Зобов`язано ГУ ПФУ в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 березня 2023 року, з врахуванням стажу роботи трактористом-машиністом з 01 січня 1981 року по 31 грудня 1996 року, з 26 березня 2012 року по 10 грудня 2012 року, з 23 квітня 2013 року по 24 грудня 2013 року, з 13 березня 2014 року по 21 січня 2016 року, з 28 березня 2016 року по 16 січня 2017 року, з 29 березня 2017 року по 06 лютого 2018 року, з 30 березня 2018 року по 22 листопада 2018 року, з 14 березня 2019 року по 30 червня 2024 року та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211, 20 грн.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що трудова книжка позивача містить належним чином оформлені записи про його роботу трактористом у спірні періоди, зокрема в колгоспі ім. Кірова с. Бурімка, СТОВ «Інтер» та ПП «Агро-Трейд», при цьому такі записи не містять виправлень чи неточностей та підтверджують наявність у позивача необхідного стажу роботи трактористом. Суд зазначив, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка, а уточнюючі довідки відповідно до пункту 20 Порядку № 637 подаються лише у випадку відсутності в ній відомостей, необхідних для підтвердження права на пенсію на пільгових умовах. Водночас процедура підтвердження пільгового стажу за Порядком № 18-1 застосовується лише за відсутності відповідних записів у трудовій книжці та інших документів, що підтверджують виконання робіт, які дають право на пільгову пенсію, на підприємстві, ліквідованому без правонаступника. Суд також врахував, що професійна назва «тракторист-машиніст» охоплює професію тракториста, а подані позивачем документи в сукупності підтверджують роботу за відповідною професією, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для зарахування спірних періодів до пільгового стажу. Водночас суд відмовив у безпосередньому зобов`язанні відповідача призначити пенсію, вказавши, що вирішення питання про призначення пенсії та обчислення стажу належить до компетенції органу Пенсійного фонду України, а тому належним способом захисту є скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду.
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Запорізькій області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права та неповно з`ясовано обставини справи. Апелянт вказує, що не отримував ні копії позовної заяви, ні ухвали про відкриття провадження, ні оскаржуваного рішення суду та не мав доступу до картки справи в підсистемі «Електронний суд», у зв`язку з чим був позбавлений можливості подати відзив, надати заперечення і докази та своєчасно оскаржити судове рішення; про існування справи дізнався лише з адвокатського запиту представника позивача від 13 жовтня 2025 року. Також апелянт стверджує про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, оскільки рішення про відмову у призначенні пенсії прийнято 28 березня 2023 року, тоді як з позовом позивач звернувся лише у 2024 році, не навівши об`єктивно непереборних причин такого пропуску. Крім того, ГУ ПФУ зазначає, що трудова книжка сама по собі не підтверджує наявності у позивача необхідного пільгового стажу, оскільки для призначення пенсії за пунктом 3 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV необхідним є підтвердження не лише роботи трактористом-машиністом, а й безпосередньої зайнятості у виробництві сільськогосподарської продукції. За відсутності у трудовій книжці таких відомостей спеціальний стаж має підтверджуватися уточнюючою довідкою відповідно до пункту 20 Порядку № 637, а у разі ліквідації підприємства без правонаступника - рішенням відповідної комісії згідно з Порядком № 18-1. Апелянт наголошує, що відповідної уточнюючої довідки позивачем не надано, а записи трудової книжки містять відомості про роботу на посаді тракториста, що не підтверджує безпосередньої зайнятості у виробництві сільськогосподарської продукції протягом необхідного періоду, у зв`язку з чим висновок суду першої інстанції про наявність у позивача потрібного пільгового стажу є передчасним та необґрунтованим.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.
Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 20 березня 2023 року звернувся до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується розпискою-повідомленням від 20 березня 2023 року №2 919.
За принципом екстериторіальності зазначену заяву передано на розгляд ГУ ПФУ в Запорізькій області, яким 28 березня 2023 року прийнято рішення № 253850004182 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. У вказаному рішенні пенсійний орган зазначив, що вік заявника на час розгляду заяви становив 57 років 06 місяців 12 днів, необхідний страховий стаж - 30 років, з яких не менше 20 років роботи за професією тракториста-машиніста, тоді як визначений органом Пенсійного фонду страховий стаж позивача становив 23 роки 09 місяців 10 днів, а пільговий стаж визначено як відсутній.
Підставою для такого рішення стало неврахування пенсійним органом поданих позивачем архівних документів. ГУ ПФУ в Запорізькій області виходило з того, що відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах, спеціальний трудовий стаж має підтверджуватися уточнюючою довідкою підприємства, установи чи організації, а стосовно трактористів-машиністів така довідка повинна містити відомості про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції протягом повного польового періоду в рослинництві або календарного року в тваринництві. Також у рішенні зазначено, що в разі ліквідації підприємства без правонаступника пільговий стаж підтверджується відповідною комісією згідно з Порядком № 18-1.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує такі норми чинного законодавства та фактичні обставини справи.
Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду пов`язується не виключно з датою прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, а з моментом фактичної або об`єктивно можливої обізнаності особи про порушення її прав.
З матеріалів справи вбачається, що після подання заяви від 20 березня 2023 року позивачу не надсилалось рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 28 березня 2023 року № 253850004182.
Не отримавши інформації про результати розгляду заяви, позивач звернувся до ГУ ПФУ у Київській області, яке листом від 03 травня 2024 року № 1000-0202-В/75922 повідомило, що позивач не перебуває на обліку, пенсію не отримує та, за даними відповідної інформаційної системи, із заявою встановленого зразка про призначення пенсії не звертався.
Натомість апелянтом не надано доказів вручення позивачу у 2023 році рішення від 28 березня 2023 року № 253850004182 або його повідомлення іншим передбаченим законодавством способом про прийняття такого рішення, а після отримання листа від 03 травня 2024 року і до пред`явлення даного позову не сплило 6 місяців.
Відтак саме по собі датування рішення 28 березня 2023 року не свідчить про те, що цього ж дня позивач дізнався або повинен був дізнатися про його існування та зміст.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про необхідність обчислення шестимісячного строку звернення до адміністративного суду саме з 28 березня 2023 року.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таке право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а також порядок призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж за періоди роботи до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
Пунктом 3 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають чоловіки, які працюють трактористами-машиністами та безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, після досягнення 55 років і за наявності передбаченого законом страхового стажу, з якого не менше 20 років має становити робота на зазначених роботах.
Таким чином, для набуття права на пільгове пенсійне забезпечення за наведеною нормою необхідним є встановлення в сукупності таких юридично значимих обставин: досягнення особою визначеного законом віку; наявність необхідного страхового стажу; робота трактористом-машиністом; безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції; виконання такої роботи у колгоспі, радгоспі або іншому підприємстві сільського господарства.
Отже, сама по собі назва професії працівника не є єдиною обставиною, що визначає право на таку пенсію. Поряд із професією підлягає встановленню характер фактично виконуваної ним роботи та безпосередній зв`язок такої роботи з виробництвом сільськогосподарської продукції.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію наведених положень постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі її відсутності або відсутності відповідних записів у ній стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено можливість підтвердження стажу роботи також відомостями реєстру застрахованих осіб, довідками, виписками з наказів, особовими рахунками, відомостями на видачу заробітної плати, посвідченнями, характеристиками, письмовими трудовими договорами та іншими документами, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, які визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства у таких довідках додатково зазначаються відомості про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що уточнююча довідка не є єдиним та безальтернативним документом, яким у будь-якому випадку може підтверджуватися пільговий стаж. Необхідність її подання пов`язується з відсутністю у трудовій книжці відомостей, які визначають право на відповідний вид пенсії. При цьому наявні трудова книжка, архівні документи та інші докази підлягають оцінці у їх сукупності, а не ізольовано один від одного.
Верховний Суд у постанові від 27 лютого 2018 року у справі № 681/813/17 зазначив, що єдине найменування професії механізаторів сільського господарства «тракторист-машиніст» запроваджено у 1961 році та охоплює, зокрема, професію тракториста. Відтак сама обставина зазначення у документах професії «тракторист» не виключає можливості зарахування відповідного періоду до пільгового стажу, якщо іншими доказами підтверджується характер виконуваної роботи та безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Також у постанові від 10 травня 2018 року у справі № 196/1004/14-а Верховний Суд виходив з того, що для призначення пенсії трактористу-машиністу необхідним є підтвердження не лише відповідної посади, але й фактичної безпосередньої зайнятості у виробництві сільськогосподарської продукції.
У постанові від 10 грудня 2020 року у справі № 195/840/17 Верховний Суд, вирішуючи аналогічний спір, оцінював у сукупності записи трудової книжки, архівні довідки, посвідчення тракториста-машиніста та відомості щодо роботи особи у сільськогосподарському підприємстві і саме за результатами сукупної оцінки цих доказів дійшов висновку про підтвердження спеціального стажу.
Крім того, у постанові від 03 червня 2021 року у справі № 382/1686/16-а Верховний Суд надавав юридичне значення як відомостям трудової книжки про роботу трактористом, так і даним щодо кількості фактично відпрацьованих людино-днів та установленого у відповідному господарстві мінімуму трудової участі.
З огляду на наведене, при вирішенні питання щодо наявності у ОСОБА_1 спеціального стажу визначальним є не лише формальне зазначення у трудовій книжці професії «тракторист», а встановлення щодо кожного окремого спірного періоду факту виконання ним роботи тракториста-машиніста та безпосередньої зайнятості у виробництві сільськогосподарської продукції.
При цьому колегія суддів враховує, що сама по собі відсутність у трудовій книжці буквального запису «пільговий стаж» або «безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції» не виключає можливості підтвердження відповідного характеру роботи іншими належними доказами. Водночас сам факт роботи особи на посаді тракториста також не є безумовно достатнім для зарахування будь-якого такого періоду до спеціального стажу, якщо характер фактично виконуваної роботи та її зв`язок із сільськогосподарським виробництвом з наявних доказів встановити неможливо.
Такий підхід узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, відповідно до яких професійне найменування «тракторист-машиніст» охоплює професію тракториста, проте поряд із відповідною посадою має бути встановлена безпосередня зайнятість працівника у виробництві сільськогосподарської продукції. Саме тому оцінці підлягають трудова книжка, архівні документи, відомості про фактично відпрацьований час, характер діяльності роботодавця та інші документи у їх сукупності.
Щодо періоду роботи позивача з 01 січня 1981 року по 31 грудня 1996 року у колгоспі ім. Кірова с. Бурімка, реорганізованому у подальшому в інші організаційно-правові форми сільськогосподарського підприємства, колегія суддів зазначає наступне.
Архідною довідкою від 16 серпня 2022 року № 06-01/334-а встановлено, що колгосп ім. Кірова с. Бурімка, заснований у 1929 році, 16 серпня 1993 року реорганізовано у КПСП «Бурімка». У подальшому КПСП «Бурімка» у 1999 році реорганізовано у СГВК «Бурімка», а останній у 2001 році - у ПСП «Бурімка».
Із трудової книжки серії НОМЕР_2 вбачається, що у розділі щодо трудової участі в громадському господарстві за 1981 рік видом виконуваної позивачем роботи зазначено «тракторист». У наступних рядках за 1982-1996 роки у графі щодо виконуваної роботи проставлені знаки повторення попереднього запису, а також наведено встановлений для відповідного року мінімум трудової участі та кількість фактично відпрацьованих позивачем людино-днів.
Отже, трудова книжка містить відомості не лише про факт роботи ОСОБА_1 у відповідному господарстві, а й про виконання ним роботи тракториста.
Водночас для зарахування відповідного періоду до пільгового стажу недостатнім є лише встановлення професії працівника. Відповідно до роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 7 до трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції, належать працівники, які постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільськогосподарських робіт. При цьому весь календарний рік зараховується до пільгового стажу за умови, що трактористом-машиністом відпрацьовано повний польовий період. Такий підхід послідовно застосовується Верховним Судом.
Архівною довідкою Комунальної архівної установи «Трудовий архів» Ічнянської міської ради від 16 серпня 2022 року № 06-01/333 та записами на аркушах 3-4 трудової книжки позивача підтверджено фактичну трудову участь ОСОБА_1 у господарстві за 1981-1993 роки із зазначенням кількості відпрацьованих ним людино-днів.
Так, у 1981 році позивачем відпрацьовано 41 людино-день, у 1982 році - 137, у 1983 році - 221, у 1984 році - 50, у 1985 році - 174, у 1986 році - 309, у 1987 році - 228, у 1988 році - 254, у 1989 році - 167, у 1990 році - 143, у 1991 році - 221, у 1992 році - 295, у 1993 році - 272 людино-дні, у 1994 році - 303 людино дні.
При цьому архівною довідкою також встановлено, що мінімум трудової участі у господарстві за 1981-1987 роки становив 250 людино-днів на рік, а починаючи з 1988 року - 270 людино-днів.
Колегія суддів враховує, що невідповідність кількості відпрацьованих людино-днів установленому господарством річному мінімуму не є умовою непризначення пенсії за пунктом 3 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV та не у кожному випадку безумовно свідчить про невідпрацювання повного польового періоду, оскільки річний мінімум трудової участі та тривалість польового сезону не є тотожними поняттями.
Разом з тим щодо років, у яких позивачем фактично відпрацьовано істотно меншу частину року, що явно не може вважатися повним польовим періодом, і становить менше шести місяців, - в 1981 році (41 людино-день), 1982 році (137 людино-днів), 1984 році (50 людино-днів), 1985 році (174 людино-днів), 1989 році (167 людино-днів) та 1990 році (143 людино-днів) - наявні у справі документи не дають підстав для висновку про його постійну зайнятість трактористом протягом повного сезону сільськогосподарських робіт.
Інших документів, які б підтверджували, що незважаючи на таку кількість фактично відпрацьованих днів ОСОБА_1 у зазначені роки відпрацював повний польовий період на тракторах або інших самохідних сільськогосподарських машинах, матеріали справи не містять.
Щодо 1995-1996 років колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять відомостей про характер виконуваної роботи та кількість фактично відпрацьованих ОСОБА_1 людино-днів у зазначені роки, що унеможливлює встановлення факту його зайнятості протягом повного польового періоду.
При цьому архівна довідка Комунальної архівної установи «Трудовий архів» Ічнянської міської ради від 16 серпня 2022 року № 06-01/331 містить відомості про заробітну плату позивача за 1991-1996 року. Водночас щодо 1995 року в довідці прямо зазначено, що особові рахунки помісячно відсутні. Наведено лише загальну суму заробітку за рік без можливості встановити, у які саме місяці та протягом якого періоду позивач фактично працював. Щодо 1996 року відомості про нарахування заробітної плати містяться лише за окремі місяці, та в незначних сумах.
Отже, наявні документи підтверджують факт отримання позивачем заробітку у відповідні роки, однак не дають можливості встановити тривалість фактичної роботи та підтвердити, що у 1995-1996 роках ОСОБА_1 був постійно зайнятий трактористом протягом повного сезону сільськогосподарських робіт. Інших документів, які б усували зазначену невизначеність та підтверджували відпрацювання позивачем повного польового періоду у 1995-1996 роках, матеріали справи не містять.
За таких обставин підстави для зарахування 1981, 1982, 1984, 1985, 1989, 1990, 1995 та 1996 років до пільгового стажу відсутні.
Щодо наступних спірних періодів колегія суддів встановила, що вони вже не пов`язані з колгоспом ім. Кірова чи КПСП «Бурімка».
Так, СТОВ «Інтер», код ЄДРПОУ 30148677, та ПП «Агро-Трейдер», код ЄДРПОУ 33071597, є окремими юридичними особами, зареєстрованими самостійно. Матеріали справи не містять документів, які б підтверджували, що зазначені підприємства є правонаступниками колгоспу ім. Кірова, КПСП «Бурімка», СГВК «Бурімка» чи ПСП «Бурімка», так само як відсутні докази того, що СТОВ «Інтер» та ПП «Агро-Трейдер» є правонаступниками один одного.
Разом з тим відповідно до даних Єдиного державного реєстру як СТОВ «Інтер», так і ПП «Агро-Трейдер» мають сільськогосподарський профіль діяльності: основним видом діяльності обох підприємств є вирощування зернових, бобових та олійних культур, а серед додаткових видів діяльності містяться інші види діяльності у сфері рослинництва і тваринництва.
Із трудової книжки вбачається, що 26 березня 2012 року ОСОБА_1 прийнятий до СТОВ «Інтер» трактористом та 10 грудня 2012 року звільнений.
Надалі 23 квітня 2013 року він повторно прийнятий до СТОВ «Інтер» трактористом-машиністом та 24 грудня 2013 року звільнений.
Наступний період роботи позивача трактористом-машиністом у СТОВ «Інтер» відповідно до записів трудової книжки тривав з 13 березня 2014 року по 21 січня 2016 року.
Після перебування на обліку як безробітного 28 березня 2016 року позивач прийнятий до СТОВ «Інтер» трактористом-машиністом та працював до 16 січня 2017 року.
З 29 березня 2017 року по 12 квітня 2017 року ОСОБА_1 знову працював у СТОВ «Інтер» трактористом-машиністом.
При цьому 12 квітня 2017 року трудові відносини із СТОВ «Інтер» припинено, а вже 13 квітня 2017 року позивач прийнятий трактористом-машиністом до іншої юридичної особи - ПП «Агро-Трейдер», де працював до 06 лютого 2018 року.
Відтак заявлений позивачем єдиним проміжком період з 29 березня 2017 року по 06 лютого 2018 року фактично складається з двох окремих періодів роботи у двох різних роботодавців: з 29 березня по 12 квітня 2017 року - у СТОВ «Інтер», а з 13 квітня 2017 року по 06 лютого 2018 року - у ПП «Агро-Трейдер».
Надалі 30 березня 2018 року ОСОБА_1 повторно прийнятий до ПП «Агро-Трейдер» трактористом-машиністом та працював до 22 листопада 2018 року.
Трудова книжка містить останній запис про прийняття ОСОБА_1 14 березня 2019 року до ПП «Агро-Трейдер» на посаду тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва. Отже, щодо початку цього періоду роботодавець та характер професійної діяльності позивача визначені.
Таким чином, стосовно наведених періодів 2012-2019 років трудова книжка чітко визначає як конкретного роботодавця, так і виконувану роботу тракториста-машиніста.
У трудовій книжці відсутні спеціальні записи про те, що зазначені періоди є пільговими або що ОСОБА_1 був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції протягом повного польового періоду.
Проте на відміну від ситуації, коли характер роботи взагалі неможливо встановити, щодо наведених періодів існує взаємопов`язана сукупність доказів: належним чином оформлені записи про професію тракториста-машиніста, документально підтверджений сільськогосподарський профіль роботодавців, а також виражена сезонність трудової діяльності позивача.
Так, його повторні прийняття на роботу трактористом-машиністом у 2012-2019 роках припадали переважно на березень-квітень, тоді як припинення відповідних трудових відносин - на кінець осені або зимовий період. У проміжках між окремими періодами матеріали пенсійної справи містять відомості про перебування позивача на обліку як безробітного.
Зазначена повторюваність узгоджується із сезонним характером польових робіт і в сукупності з професією тракториста та сільськогосподарською спеціалізацією роботодавців дозволяє прослідкувати характер трудової діяльності позивача у відповідні періоди.
Тому сама лише відсутність у трудовій книжці формулювання «безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції» за наведених конкретних обставин не спростовує інших узгоджених між собою доказів.
Стосовно періоду з 14 березня 2019 року, колегія суддів зазначає наступне.
Дані персоніфікованого обліку підтверджують, що з 14 березня 2019 року по 28 лютого 2021 року страхувальником позивача було ПП «Агро-Трейдер», код ЄДРПОУ 33071597, що узгоджується із записом трудової книжки про прийняття ОСОБА_1 на роботу до цього підприємства трактористом-машиністом сільсько-господарського виробника з 14 березня 2019 року.
Отже, щодо періоду з 14 березня 2019 року по 28 лютого 2021 року відомості трудової книжки та персоніфікованого обліку є взаємно узгодженими та підтверджують роботу позивача трактористом-машиністом сільськогосподарського виробництва у ПП «Агро-Трейдер», яке теж має такий профіль.
Водночас за даними персоніфікованого обліку з 01 березня 2021 року по 31 травня 2022 року страхувальником ОСОБА_1 зазначено СТОВ «Інтер», код ЄДРПОУ 30148677.
Разом з тим трудова книжка позивача не містить записів про його звільнення з ПП «Агро-Трейдер», прийняття чи переведення до СТОВ «Інтер» з 01 березня 2021 року, а також не містить відомостей про посаду, яку позивач обіймав у цьому підприємстві протягом зазначеного періоду.
При цьому самі лише відомості персоніфікованого обліку про сплату СТОВ «Інтер» страхових внесків за позивача підтверджують факт його страхування, однак не дають можливості встановити, що у цей період він працював саме трактористом-машиністом та був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції.
Інших документів, які б підтверджували посаду та характер роботи ОСОБА_1 у СТОВ «Інтер» з 01 березня 2021 року по 31 травня 2022 року, матеріали справи не містять.
Довідка СТОВ «Інтер» від 03 листопада 2022 року № 199 таких обставин також не підтверджує, оскільки стосується лише втрати первинних документів щодо нарахування заробітної плати за попередній період - з 22 серпня 2003 року по 12 квітня 2017 року.
За таких обставин колегія суддів вважає, що період з 01 березня 2021 року по 31 травня 2022 року не може бути зарахований до пільгового стажу позивача, оскільки належними доказами не підтверджено виконання ним у цей час роботи тракториста-машиніста, безпосередньо зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції.
З 01 червня 2022 року дані персоніфікованого обліку знову визначають страхувальником позивача ПП «Агро-Трейдер».
Ураховуючи, що трудова книжка містить запис про прийняття ОСОБА_1 до ПП «Агро-Трейдер» саме на посаду трактористом-машиністом сільськогосподарського виробництва, а відомості персоніфікованого обліку з 01 червня 2022 року знову підтверджують виконання роботи саме в ПП «Агро-Трейдер», колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для врахування до пільгового стажу також періоду його роботи у цьому підприємстві з 01 червня 2022 року по 20 березня 2023 року.
Отже, у межах спірного періоду після 14 березня 2019 року до пільгового стажу підлягають зарахуванню періоди роботи ОСОБА_1 у ПП «Агро-Трейдер» з 14 березня 2019 року по 28 лютого 2021 року та з 01 червня 2022 року по 20 березня 2023 року, тоді як правові підстави для зарахування періоду з 01 березня 2021 року по 31 травня 2022 року, протягом якого страхувальником значилося СТОВ «Інтер», відсутні через непідтвердження посади та характеру виконуваної позивачем роботи.
Щодо заявленого позивачем періоду після 20 березня 2023 року до 30 червня 2024 року, колегія суддів зазначає, що він взагалі не міг бути предметом оцінки ГУ ПФУ в Запорізькій області при вирішенні заяви від 20 березня 2023 року, оскільки на дату звернення за призначенням пенсії такий стаж ще не був набутий.
Отже, суд першої інстанції передчасно зобов`язав відповідача врахувати весь заявлений позивачем період до 30 червня 2024 року.
Таким чином, оцінка наявних у справі доказів не дає підстав ані для висновку про повну відсутність у ОСОБА_1 спеціального стажу, як зазначив пенсійний орган, ані для безумовного зарахування до такого стажу всіх заявлених позивачем періодів, як це зробив суд першої інстанції.
Матеріали справи дозволяють послідовно встановити професію та характер трудової діяльності позивача у відповідні періоди у колгоспі ім. Кірова/КПСП «Бурімка», а також у СТОВ «Інтер» та ПП «Агро-Трейдер».
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно виходив із помилковості рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області в частині визначення пільгового стажу позивача як такого, що повністю відсутній, однак безпідставно зобов`язав пенсійний орган врахувати як пільговий увесь заявлений ОСОБА_1 період трудової діяльності.
Оскільки визначення страхового стажу і його достатності для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку є компетенцією органу пенсійного фонду, то слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії з урахуванням пільгового стажу його роботи у періоди, встановлені судом апеляційної інстанції.
У зв`язку з цим рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення періодів роботи, які відповідач зобов`язаний урахувати при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 від 20 березня 2023 року.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року змінити, виклавши абзац третій його резолютивної частини в такій редакції:
«Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу періоди роботи ОСОБА_1 трактористом (трактористом-машиністом):
- з 01 січня 1983 року по 31 грудня 1983 року, з 01 січня 1986 року по 31 грудня 1988 року, з 01 січня 1991 року по 31 грудня 1994 року - у колгоспі ім. Кірова с. Бурімка та КПСП «Бурімка»;
- з 26 березня 2012 року по 10 грудня 2012 року, з 23 квітня 2013 року по 24 грудня 2013 року, з 13 березня 2014 року по 21 січня 2016 року, з 28 березня 2016 року по 16 січня 2017 року, з 29 березня 2017 року по 12 квітня 2017 року - у СТОВ «Інтер»;
- з 13 квітня 2017 року по 06 лютого 2018 року, з 30 березня 2018 року по 22 листопада 2018 року, з 14 березня 2019 року по 28 лютого 2021 року та з 01 червня 2022 року по 20 березня 2023 року - у ПП «Агро-Трейдер», та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 березня 2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»».
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Кобаль М.І.
Тереза Ю.О.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua