Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №522/7023/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/7997/26

Справа № 522/7023/26

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Шевиріна Т. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шевиріної Т.Д.,

суддів: Коновалової В.А., Карташова О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Шилінскас О.В.,

учасники справи:

представник позивача – ОСОБА_1 ,

представник відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Одеського апеляційного суду справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_4 ,

на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 26 червня 2026 року, постановлену під головуванням судді Домусчі Л.В. у приміщенні цього ж суду,

за заявою ОСОБА_5 , від імені якого діє ОСОБА_1 , про забезпечення позову

у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення способу участі одного з батьків у вихованні дітей,-

В С Т А Н О В И В:

27 квітня 2026 року ОСОБА_5 через свого представника звернувся до суду з позовом про визначення способу його участі у вихованні дітей.

23 червня 2026 року представником позивача через підсистему «Електронний суд» подано заяву про забезпечення позову шляхом надання позивачу можливості безперешкодно спілкуватися, бачитися та спільно проводити час з дітьми з правом батька перебувати з ними за місцем свого проживання, без обмеження місць та без присутності матері, щосереди кожного місяця з 16:00 до 19:00, щонеділі кожного місяця з 10:00 до 20:00, а також спілкування за допомогою телефонного та/або відеозв`язку без перешкод матері щовівторка та щочетверга з 19:00 до 20:00; зобов`язання ОСОБА_3 не чинити перешкоди позивачу у спілкуванні з дітьми та забезпечити передачу батькові дітей за місцем їх проживання/перебування згідно з визначеним судом графіком (а.с. 8-11).

Приморський районний суду м. Одеси ухвалою від 26 червня 2026 року заяву про забезпечення позову задовольнив в частині надання позивачу можливості безперешкодно спілкуватися, бачитися та спільно проводити час з дітьми з правом батька перебувати з ними за місцем свого проживання, без обмеження місць та без присутності матері, щосереди кожного місяця з 16:00 до 19:00, щонеділі кожного місяця з 10:00 до 20:00, а також спілкування за допомогою телефонного та/або відеозв`язку без перешкод матері щовівторка та щочетверга з 19:00 до 20:00; а в задоволенні решти заяви відмовлено (а.с. 18-20).

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням предмету спору і змісту заявлених вимог, характеру взаємовідносин сторін у справі, не вжиття заходів забезпечення позову призведе до розірвання емоційних зв`язків між батьком та дітьми, відновити які зі спливом часу може бути складно або неможливо.

01 липня 2026 року на вказану ухвалу представник відповідачки через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив: скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 червня 2026 року, відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову та визначити зустрічі позивача з дітьми і проведення сімейних свят тільки за особистим узгодженням та за участю матері (а.с. 25-28).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції проігноровано послідовну позицію матері, яка полягає у тому, що визначення графіків зустрічей позивача з дітьми у її відсутності суперечить інтересам дітей. Так, заперечення на заяву про забезпечення позову надійшли до суду 28 червня 2026 року, тоді як 26 червня 2026 року судом вже було постановлено оскаржувану ухвалу. Судом також не було досліджено докази, які свідчать про відсутність перешкод позивачу у спілкуванні з дітьми, а отже і безпідставність заяви про забезпечення позову.

15 липня 2026 року від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона, посилаючись на співмірність заходів забезпечення позову та відповідність їх інтересам дітей, просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін (а.с. 53-57).

Так, представник зазначила, що постановляючи ухвалу саме 26 червня 2026 року, суд дотримався визначеного частиною 1 статті 153 ЦПК України дводенного строку для вирішення поданої заяви. Обраний судом спосіб забезпечення позову відповідає вимогам пункту 3 частини 1 статті 150 ЦПК України, не вирішує спору по суті, але забезпечує зв`язок дітей із батьком до вирішення спору судом. Твердження відповідачки щодо відсутності перешкод у спілкуванні позивача з дітьми спростовуються її поведінкою, спрямованою на приховування від позивача місця проживання дітей. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову саме шляхом встановлення графіку зустрічей без присутності матері, позивач виходив з того, що конфлікт між сторонами створюватиме напругу у відносинах із дітьми та зашкодить їхнім інтересам.

Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 75-77).

Представник скаржника в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала та зазначила, що вжитий судом захід забезпечення позову є тотожним предмету спору у даній справі. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд вирішив спір до отримання висновку органу опіки та піклування та без урахування різного віку дітей.

Представник позивача у судовому засіданні поданий раніше відзив підтримала, просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв/клопотань до суду не направив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів апеляційного суду дійшла такого.

Судом першої інстанції встановлено, і сторони не заперечують того факту, що між ними існує реальний спір, предметом якого є визначення способу участі батька у вихованні дітей.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що батько, який проживає окремо від дитини, так само як і мати, має право на особисте спілкування з дитиною та участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в її інтересах. З метою збереження емоційного контакту батька з дітьми на період розгляду справи, який може бути тривалим, забезпечення позову шляхом встановлення графіку побачень без присутності матері є співмірним, таким, що відповідає інтересам дітей та нормам процесуального права.

Колегія суддів вважає, що Приморський районний суд міста Одеси дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки вид забезпечення позову, про вжиття якого просить позивач, а саме тимчасове на час розгляду справи встановлення графіку побачень з дітьми без присутності матері, відповідає змісту права, за захистом якого він звернувся до суду.

У поданій апеляційній скарзі відповідачка заперечує проти побачень позивача із дітьми у її відсутності, а також за визначеним судом графіком, наполягає на погодженні днів та тривалості зустрічей із нею.

Переглядаючи справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів особи, за захистом яких вона звернулася до суду.

Забезпечення позову є процесуальним засобом тимчасового обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою забезпечення ефективного захисту прав позивача та реального виконання майбутнього судового рішення. Такі обмеження встановлюються судом в ухвалі про забезпечення позову та діють до їх скасування або заміни іншим видом забезпечення позову.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна для забезпечення морської вимоги, повинні бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 150 ЦПК України одним із способів забезпечення позову є встановлення обов`язку вчинити певні дії, якщо спір виник із сімейних правовідносин.

У постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що співмірність заходів забезпечення позову передбачає оцінку судом балансу між негативними наслідками їх застосування та наслідками, які можуть настати у разі їх невжиття. Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має пересвідчитися у наявності реального спору між сторонами, існуванні загрози утруднення або неможливості виконання можливого рішення суду, з`ясувати обсяг позовних вимог, відомості про відповідача та перевірити відповідність обраного заходу забезпечення характеру й предмету позову. Заходи забезпечення позову можуть застосовуватися лише за умови їх об`єктивної необхідності та за наявності достатніх підстав вважати, що без їх застосування виконання майбутнього судового рішення буде істотно утрудненим або неможливим.

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №127/31828/19 (провадження № 61-10859св20) зазначено, що забезпечення можливості зустрічей матері з малолітньою дитиною сприяє відновленню та налагодженню між ними емоційного зв`язку і відповідає найкращим інтересам дитини. Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що необхідність відновлення відносин та емоційного контакту дитини з матір`ю повинна переважати над прагненням інших осіб обмежити такі зустрічі.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у кожному конкретному випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що той з батьків, який на час вирішення справи про визначення способу його участі у вихованні дитини проживає окремо від неї, також має право на особисте спілкування з дитиною, а інший з батьків не має права перешкоджати такому спілкуванню та вихованню, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах дитини.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Враховуючи характер спірних правовідносин, предмет позову та необхідність забезпечення збереження емоційного зв`язку між батьком та дітьми до вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що забезпечення позову шляхом встановлення тимчасового графіку побачень позивача з дітьми без присутності матері є співмірним заявленим позовним вимогам та відповідає найкращим інтересам дітей.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про відсутність перешкод у спілкуванні та побаченнях позивача з дітьми, і як наслідок необґрунтованість заяви про забезпечення позову, оскільки наведене суперечить власним твердженням та запереченням відповідачки проти побачень батька із дітьми без її участі та за встановленим графіком.

З урахуванням наведеного та реального конфлікту між сторонами, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що побачення батька з дітьми у присутності матері створюватимуть загрозу емоційній рівновазі дітей та не забезпечать реального права на повноцінне та рівне спілкування дітей з батьком, так само, як і з матір`ю.

При цьому, як судом першої інстанції, так і під час перегляду справи апеляційним судом, обставин, які б свідчили про необхідність обмеження особистих зустрічей дітей із батьком не встановлено.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги не є підставою для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції вимог процесуального законодавства та як наслідок скасування оскаржуваного судового рішення.

Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам статей 153, 260 ЦПК України.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвалу суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим апеляційна скарга відповідно до ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 382, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 26 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 16 жовтня 2026 року.

Головуюча Т.Д. Шевиріна

Судді: В.А. Коновалова

О.Ю. Карташов