Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №520/16266/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: транспорту та перевезення пасажирів

Дата: 15 жовтня 2026 р.

Справа: №520/16266/25

Суддя: Катунов В.В.

Головуючий І інстанції: Мельников Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 р.Справа № 520/16266/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Фоміної Л.О. , Мінаєвої К.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ПАРАЛЕЛЬ 50» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/16266/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ПАРАЛЕЛЬ 50»

до Відділу Державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправним та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ПАРАЛЕЛЬ 50» (далі по тексту - ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ПАРАЛЕЛЬ 50», позивач, апелянт) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ідділу Державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (далі по тексту також - відповідач), в якому позивач суд:

- визнати протиправними та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 05.06.2025 № 084182 в розмірі 17000 грн, яка прийнята Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки під час перевірки у водія була наявна та використовувалась особиста картка водія для цифрового тахографа, що відповідає вимогам Інструкції №385 та виключає обов`язок мати додаткову роздруківку даних тахографа. На думку позивача, відповідачем не доведено факту відсутності передбачених законом документів, а висновки акта перевірки ґрунтуються на неповному дослідженні обставин справи та неправильному застосуванні положень Закону України «Про автомобільний транспорті».

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ПАРАЛЕЛЬ 50» відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що відповідно до пункту 3.3 Інструкції № 385 передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа цифровим тахографом. Таким чином, на думку апелянта, у випадку обладнання транспортного засобу тахографом норми законодавства зобов`язують водія транспортного засобу обладнаного цифровим тахографом мати один з передбачених Інструкцією №385 документів: або картку водія або роздруківку даних роботи тахографа.

Апелянт вказав, що позивача притягнуто до відповідальності не за відсутність роздруківки з цифрового тахографа як такої, а за відсутність інформації про час роботи та відпочинку водія за періоди з 08.04.25 (08-10) по 11.04.25 (08-10) на роздруківці, та відповідно до оскаржуваної постанови ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ПАРАЛЕЛЬ 50» було притягнуто до відповідальності саме за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а отже диспозиція вказаного правопорушення не передбачає оцінки контролюючим органом змісту наданих до перевірки документів.

Таким чином, як вказує апелянт, висновки суду про наявність у діях позивача ознак вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини 1 статті 60 Закону України, є безпідставними, що свідчить про протиправність оспорюваної постанови та необхідність її скасування судом апеляційної інстанції.

Також, апелянт зазначив, що судом першої інстанції не надано оцінки визначенню відповідальності відповідно до абзацу 3 частини 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки відповідно до позиції Кабінету Міністрів України, яка зазначена на сайті Урядового порталу посиланням https://www.kmu.gov.ua/news/247394736, за адміністративно господарські штрафи, за порушення, які інкримінуються Відповідачем, повинні накладатися відповідно до абзацу 8 частини 1 статті 60 «Про автомобільний транспорт».

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ним зазначено, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального права. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також – КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що 23.04.2025 працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку №006505 від 18.04.2025 проведено рейдову перевірку на а/д Р-63, 3 км + 600 м, під час якої було зупинено транспортний засіб марки «MAN», державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом CARNEHL, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час перевірки встановлено, що вказаний транспортний засіб використовується ТОВ «ТК «Паралель 50» для здійснення господарської діяльності, що підтверджується товарно-транспортною накладною №164 від 23.04.2025, у якій позивача зазначено автомобільним перевізником.

За результатами перевірки державними інспекторами складено акт №АР117184 від 23.04.2025, у якому зафіксовано відсутність у водія паперової роздруківки даних роботи цифрового тахографа за період з 08.04.2025 по 11.04.2025 або бланка підтвердження діяльності, а також перевищення встановленого режиму керування транспортним засобом у періоди з 28.03.2025 по 29.03.2025, з 02.04.2025 по 03.04.2025 та з 16.04.2025 по 18.04.2025. Водій із змістом акта ознайомився, отримав його копію та підписав без зауважень.

Матеріали справи скеровано до Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях за місцем реєстрації ТОВ «ТК «Паралель 50».

Судом також встановлено, що транспортний засіб був обладнаний повіреним цифровим тахографом, що підтверджується протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу UA333 №000010S від 18.06.2024.

Повідомленням №40313/40/24-25 від 06.05.2025 позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 20.05.2025, а у подальшому, за клопотанням позивача, розгляд справи перенесено на 05.06.2025. Також позивачем подано заперечення на акт перевірки.

За результатами розгляду матеріалів перевірки Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях прийнято постанову №084182 від 05.06.2025 про застосування до ТОВ «ТК «Паралель 50» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн за порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Копію постанови направлено позивачу рекомендованим поштовим відправленням, яке останній отримав 12.06.2025.

Позивач не погоджуючись з вищезазначеною постановою відповідача звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що постанова №084182 від 05.06.2025, винесена Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях, про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ, винесена відповідно до чинного законодавства уповноваженим державним органом, в рамках повноважень, визначених Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), та щодо належного суб`єкта за наявності встановленого факту порушення.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

Відповідно до пункту першого Положення Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з підпунктом 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон № 2344-III).

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною 12 статті 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до положень частин 14, 17 статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі – Порядок № 1567).

Відповідно до п. 2-4 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

За приписами п. 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

В силу вимог пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені п. 20-30 цього Порядку.

Відповідно до пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

За приписами п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26-27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

В розумінні статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані, зокрема, організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 48 Закону № 2344-ІІІ визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи, необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.

Отже, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Згідно з абзацом третім частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз викладених положень норм законодавства свідчить про те, що державний контроль на транспорті здійснюється органами Укртрансбезпеки шляхом проведення, зокрема, рейдових перевірок, в ході яких перевірці підлягає наявність, визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. У свою чергу відповідальність за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Колегія суддів бере до уваги, що для України є чинною Конвенція Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, яка ратифікована Законом № 129-VI від 06.03.2008 (далі - Конвенція № 153).

Стаття 5 Конвенції № 153 визначає, що жодному водію не дозволяється керувати транспортним засобом без перерви більше чотирьох годин. Компетентні власті чи органи в кожній країні, ураховуючи особливі національні умови, можуть дозволити перевищення періоду, зазначеного у пункті 1 цієї статті, не більш ніж на одну годину.

Відповідно до положень статті 10 Конвенції № 153 компетентні власті чи органи в кожній країні: а) передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями; b) установлюють процедуру оголошення годин, відпрацьованих відповідно до положень пункту 1 статті 9 цієї Конвенції та умов, які їх обґрунтовують.

Кожен роботодавець: а) веде відповідно до зразка, затвердженого компетентними властями чи органами в кожній країні, відомість із зазначеною в ній кількістю годин роботи й відпочинку кожного водія, який працює в нього; b) надає цю відомість у розпорядження контрольних органів у спосіб, установлений компетентними властями чи органами в кожній країні.

Традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення № 340).

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (п.1.3. Положення № 340).

Пункт 6.1. Положення № 340 передбачає, що автобуси, які використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 150 км, перевезення небезпечних вантажів повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водночас пунктом 4 Наказу Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010 визначено, що цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім пункту 6.1 Положення, затвердженого цим наказом, який набирає чинності для:

нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 150 км, перевезення небезпечних вантажів - з 01.06.2012;

перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 тонн, нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю від 50 до 150 км - з 01.06.2013;

перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн - з 01.06.2015.

За визначенням абзацу дванадцятого пункту 1.5. Положення № 340 тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція № 385).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2. Інструкції № 385 виробники транспортних засобів здійснюють установлення тахографів згідно з вимогами ЄУТР (994_016). ПСТ (пункти сервісу тахографів) установлюють тахографи на транспортні засоби, що перебувають в експлуатації, виконують роботи з технічного обслуговування тахографів згідно із замовленнями перевізників відповідно до вимог ЄУТР (994_016), а також виробників тахографів та транспортних засобів.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385 терміни вживаються у такому значенні:

контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (994_016).

Умови використання тахографів передбачені розділом III Інструкції № 385. Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 розділу ІІІ Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).

Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Згідно з пунктами 3.5, 3.6 розділу ІІІ Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Системний аналіз указаних норм свідчить, що вантажні автомобілі, які використовуються суб`єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів в обов`язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом. А для водія такого автомобіля, крім оформлення документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», обов`язковою також є наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнених тахокарт (або картки водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом) (реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв).

Автомобільний перевізник (у тому числі юридична особа, яка здійснює перевезення вантажу за власний кошт), здійснюючи внутрішні перевезення вантажу, зобов`язаний забезпечити наявність у водія транспортного засобу, обладнаного тахографом, при собі всіх документів, передбачених пунктами 3.3, 3.6 Інструкції №385, зокрема, у даному випадку, наявності при собі у водія транспортного засобу протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Пунктом 6.3. Положення № 340 визначено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Разом з цим системний аналіз приписів Положення № 340 дозволяє дійти висновку, що пункт 6.3. Положення стосується усіх транспортних засобів, оскільки контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від маси транспортного засобу, протяжності маршрутів та інших обставин. Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

Згідно з Положенням № 340 способами контролю водіїв є тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ, а у разі відсутності тахографу - індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Отже, положеннями статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особистої картки водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.03.2020 у справі №823/1199/17.

Разом з тим, законодавцем передбачена обов`язковість обладнання тахографом деяких категорій транспортних засобів, про що свідчить пункт 6.1. Положення № 340, який набрав чинності поетапно: для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 150 км, перевезення небезпечних вантажів - з 01.06.2012; перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 тонн, нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю від 50 до 150 км - з 01.06.2013; перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн - з 01.06.2015.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що саме на автомобільного перевізника покладається обов`язок згідно з пунктом 3.5 Інструкції № 385 забезпечити водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, та протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що вантажні автомобілі повною масою понад 3,5 тон, які використовуються суб`єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів в обов`язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом.

Водночас для водія такого автомобіля, крім оформлення документів, визначених приписами статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», обов`язковою також є наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнених тахокарт (реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв) або картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Отже, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів та додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт при здійсненні перевезень пасажирів (зокрема встановлено обов`язок водіїв роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.).

За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 31 липня 2024 року у справі № 440/5873/23, при здійсненні визначених законодавцем відповідних вантажних перевезень транспортний засіб повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом за для контролю швидкості здійснення перевезення, режиму праці та відпочинку водіїв; приписи стосовно тахографу визначені законодавцем, перш за все, за для уникнення аварійних ситуацій на дорозі та забезпечення належних трудових прав водіїв, зокрема, права на відпочинок, тобто приписи щодо належної роботи тахографа є не забаганкою законодавця, вони виконують функцію створення безпечних умов на дорозі.

За результатами перевірки державними інспекторами складено акт №АР117184 від 23.04.2025, у якому зафіксовано відсутність у водія паперової роздруківки даних роботи цифрового тахографа за період з 08.04.2025 по 11.04.2025 або бланка підтвердження діяльності, а також перевищення встановленого режиму керування транспортним засобом у періоди з 28.03.2025 по 29.03.2025, з 02.04.2025 по 03.04.2025 та з 16.04.2025 по 18.04.2025. Водій із змістом акта ознайомився, отримав його копію та підписав без зауважень.

Серед доводів апеляційної скарги, позивач зокрема наводить, що під час перевірки у водія при собі було наявна особиста картка водія. Тому вважає, що в діях перевізника жодних ознак порушень законодавства про автомобільний транспорт немає.

Проте, саме перевізник повинен забезпечити, а водій надати до перевірки відповідні документи.

Водієм під час здійснення цієї перевірки було надано посвідчення водія, товарно-транспортну накладну та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, протокол перевірки технічного стану транспортного засобу.

При цьому акт перевірки не містить будь-яких заперечень водія з приводу його змісту та вказівки про те, що особиста картка водія на момент перевірки була наявна, а роздруківку тахографа щось перешкоджало надати. Натомість, водій відмовився від підписання акту та надання пояснень.

Суд звертає увагу на те, що надання відповідних документів контролюючим органам є обов`язком водія.

Окрім того, суд зауважує, що наявність особистої картки водія, яка не вставлена в цифровий тахограф, не звільняє автомобільного перевізника від обов`язку згідно Інструкції № 385 мати при собі роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта стосовно того, що наявність у водія індивідуальної картки (навіть якщо вона не була вставлена в тахограф) повністю виключає можливість притягнення до відповідальності за відсутність документів (роздруківки даних тахографа), оскільки виготовлення роздруківки даних роботи цифрового тахографа, яким був обладнаний автомобіль, є неможливим без використання в слоті такого тахографа особистої карти водія.

Той факт, що водій мав картку водія, не свідчить жодним чином про дотримання вимог законодавства, адже картка не містить в собі інформації.

Відтак, відповідачем вірно було кваліфіковано постановою № 084182 від 05.06.2025 р. правопорушення, передбачене абз.3 ч.1 ст.60 Закону 2344-ІІІ.

Що стосується посилання позивача на норми абз. 8 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ колегія суддів зазначає, що цією нормою передбачена відповідальність автомобільних перевізників за порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів, що включає в себе, зокрема, недотримання визначених законом періодів керування транспортним засобом та тривалості належних перерв.

В свою чергу, в межах цих правовідносин, порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт пов`язується з відсутністю на момент проведення рейдової перевірки обов`язкових документів на тахограф (роздруківки даних на паперовому носії інформації з цифрового тахографа) як обов`язковий контрольний пристрій для обліку робочого часу та часу відпочинку водія транспортного засобу, що, в свою чергу, унеможливлює здійснення належного контролю за дотриманням таким водієм встановлених режимів праці та відпочинку, у тому числі, в частині дотримання тривалості встановлених періодів керування транспортним засобом та тривалості належних перерв.

Відповідно, відсутність такого обов`язкового документа як роздруківка даних на паперовому носії інформації з цифрового тахографа щодо роботи та відпочинку водія становить склад порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена саме абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ як за відсутність документа, а не абз. 8 ч. 1 цієї статті, як за порушення режимів праці та відпочинку водіями.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено факт вчинення позивачем правопорушення - під час здійснення перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону, що тягне застосування відповідальності за абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 05.06.2025 за №084182 прийнята відповідно до приписів чинного законодавства та з урахуванням обставин, що мали значення для її прийняття, а тому позов ТОВ "ТК "Паралель 50" задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ПАРАЛЕЛЬ 50» - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 по справі № 520/16266/25 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її ухваленя та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов

Судді Л.О. Фоміна К.В. Мінаєва

Оригінал: reyestr.court.gov.ua