Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №520/3880/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 р.Справа № 520/3880/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Національного університету цивільного захисту України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., м. Харків, по справі № 520/3880/25

за позовом ОСОБА_1

до Національного університету цивільного захисту України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Національного університету цивільного захисту України (далі – відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені (заробітної плати) за період з 30 липня 2024 року по 24 січня 2025 року у сумі 120393,86 (сто двадцять тисяч триста дев`яносто три) грн. 86 коп.;

- зобов`язати Національний університет цивільного захисту України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені (заробітної плати) за період з 30 липня 2024 року по 24 січня 2025 року у сумі 120393,86 (сто двадцять тисяч триста дев`яносто три) грн. 86 коп.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду 20 жовтня 2025 року у справі №520/3880/25 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені (заробітної плати) за період з 30 липня 2024 року по 24 січня 2025 року.

Стягнуто з Національного університету цивільного захисту України (код ЄДРПОУ: 08571363) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені (заробітної плати) за період з 30 липня 2024 року по 24 січня 2025 року у сумі 114 744,14 грн. (сто чотирнадцять тисяч сімсот сорок чотири гривні) 14 коп.

Стягнуто з Національного університету цивільного захисту України (код ЄДРПОУ: 08571363) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 484,48 (чотириста вісімдесят чотири гривні) 48 коп. Решту судових витрат залишити за позивачем.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 року по справі № 520/3880/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що саме з дати звільнення 30.07.2024, позивач був обізнаний про порушення свого права (якщо факт порушення прав позивача дійсно був) і саме із цим пов`язаний перебіг строку звернення до суду із даним позовом. Натомість, до суду із даним позовом позивач звернувся лише 19.02.2025. Крім того, відповідач зазначає, що університетом виплачено грошове забезпечення згідно довідки від 25.09.2024 № 140 у строки визначені пунктом 10 інструкції МВС №623 від 20.07.2018, інший порядок та строки для виплат грошового забезпечення при звільненні для осіб рядового і начальницького складу до яких належав ОСОБА_1 вищезазначеною інструкцією не передбачено.

Відповідач зазначає, що позивач отримує щомісяця на протязі року грошове забезпечення згідно Інструкції № 623. У відповідності до п. 15 вказаної інструкції, особам рядового і начальницького складу, яких звільнено зі служби за віком, за станом здоров`я чи у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, органом управління (підрозділом), з якого їх звільнено, впродовж одного року після звільнення зі служби виплачується щомісячна грошова допомога відповідно до чинного законодавства в розмірі окладу за спеціальним звання.

Також відповідач у своїй апеляційній скарзі посилається на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц щодо зменшення розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Крім того, відповідач зазначає, що ОСОБА_2 було подано аналогічний позов справа № 520/9697/25, в якому він застосовує період з 30.07.2024 року по 31.01.2025 року , рішенням Харківського окружного адміністративного суду позов задоволено частково, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2025 року рішення залишено без змін. А дана постанова суду перебуває на виконанні Національного університету цивільного захисту України. Отже, при задоволенні даного позову буде подвійне, а то навіть і потрійне стягнення за період з 30.07.2024 року по 24.01.2025 року, так як 24 жовтня 2025 року по справі №520/3880/25 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні (заробітної плати) за період з 30.07.2024 по 20.06.2025 року.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача не скористався.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив військову службу у відповідача та згідно витягу з наказу Національного університету цивільного захисту України (по особовому складу) від 30.07.2024р. №397 позивача виключено з 30 липня 2024 року з кадрів ДСНС та зі списків особового складу університету.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 24.01.2025р. перераховано на банківський рахунок позивача кошти у розмірі 677,60 грн.

Вказана обставина не заперечується сторонами по справі.

Задовольнивши частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено право позивача на отримання всіх належних при звільненні сум грошового забезпечення та дійшов висновку, що з метою повного захисту прав позивача, а також з урахуванням положень ст.117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла після 19.07.2022 року, слід стягнути з Національного університету цивільного захисту України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені (заробітної плати) за період з 30 липня 2024 року по 24 січня 2025 року у сумі 114 744,14 грн. (сто чотирнадцять тисяч сімсот сорок чотири гривні) 14 коп.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України (в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022), у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

З аналізу вищенаведених законодавчих норм вбачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Водночас, межі дії диспозиції частини першої статті 117 КЗпП України визначені її гіпотезою, яка указує на умови, за наявності яких вступає в дію правило про виплату середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.

Отже, обставини, з настанням яких необхідно здійснювати це правило, пов`язані з фактами звільнення працівника та невиплатою йому з вини власника або уповноваженого ним органу, належних сум у день звільнення.

Колегією суддів встановлено та визнається сторонами по справі, що згідно наказу Національного університету цивільного захисту України (по особовому складу) від 30.07.2024р. №397 ОСОБА_1 виключено з 30 липня 2024 року з кадрів ДСНС та зі списків особового складу університету.

В подальшому, відповідачем було виплачено позивачу заробітну плату 24.01.2025р., а саме: перераховано на банківський рахунок позивача кошти у розмірі 677,60 грн.

В своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивач отримує щомісяця на протязі року грошове забезпечення згідно Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої Наказом МВС України від 20.07.2018 № 623, за змістом п. 15 розділу ХХVII якої, визначено, що особам рядового і начальницького складу, яких звільнено зі служби за віком, за станом здоров`я чи у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, органом управління (підрозділом), з якого їх звільнено, впродовж одного року після звільнення зі служби виплачується щомісячна грошова допомога відповідно до чинного законодавства в розмірі окладу за спеціальним звання.

Так, згідно з витягом із наказу (по особовому складу) Національного університету цивільного захисту України від 30.07.2024р. №397 ОСОБА_1 позивача звільнено зі служби цивільного захисту за пп. 4 п. 176 (у зв`язку зі скороченням штату).

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2026 року було витребувано у Національного університету цивільного захисту України пояснення щодо виду та характеру грошового забезпечення, виплаченого ОСОБА_1 24.01.2025 у розмірі 677,60 грн. та пояснення щодо підстав нарахування та виплати 24.01.2025 року грошового забезпечення у розмірі 677,60 грн. після звільнення ОСОБА_1 зі служби 30.07.2024 року.

На виконання вищенаведеної ухвали суду, 12.10.2026 року Національним університетом цивільного захисту України були надані пояснення, де відповідачем зазначено, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 був звільнений зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за пп. 4 п. 176 Положення про проходження служби цивільного захисту особам рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593 (у зв`язку із скороченням штатів), з серпня 2024 року та по липень 2025 року йому виплачувалась щомісячна грошова допомога в розмірі окладу за спеціальним званням. Зазначена щомісячна грошова допомога є соціальною виплатою (допомогою), що виплачується після звільнення зі служби цивільного захисту, та не є складовою грошового забезпечення.

Крім того, відповідачем зазначено, що згідно з розрахунковим листом за січень 2025 року, 24.01.2025 ОСОБА_1 була нарахована щомісячна грошова допомога в розмірі окладу за спеціальним званням, а саме 880 грн. (з врахуванням утриманого ПДФО та військового збору всього було перераховано - 677,60 грн.).

В підтвердження наведених пояснень, відповідачем надано розрахункові листи за період з серпня 2024 року по липень 2025 року.

Відповідно до наданих розрахункових листів, позивачу дійсно за період з серпня 2024 по липень 2025 року, відповідачем була виплачена щомісячна грошова допомога в розмірі окладу за спеціальним званням, а саме 880 грн. (з врахуванням утриманого ПДФО та військового збору всього було перераховано - 677,60 грн.).

Наведені виплати також включають спірну суму 677, 60 грн., що була виплачена 24.01.2025 року.

Отже, позивач отримував впродовж одного року після звільнення зі служби, щомісячну грошову допомогу, у розмірі окладу за спеціальним звання, що передбачена п. 15 Інструкції №623.

При цьому, за приписами п. 15 розділу ХХVII Інструкції № 623, особам, які звільнені у зв`язку зі скороченням штату, здійснюється виплата грошової допомоги після звільнення, впродовж року.

Таким чином, вказана виплата не є грошовим забезпеченням, що належать провести позивачу в день його звільнення, в розумінні ст. 116 КЗпП України, оскільки виплачується після звільнення зі служби.

З аналізу вищенаведених законодавчих норм вбачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата працівникові у день його звільнення належних сум.

За таких підстав, установлені у справі фактичні обставини не відповідають умовам застосування частини першої статті 117 КЗпП України, оскільки ця норма пов`язує настання відповідальності роботодавця із затримкою проведення остаточного розрахунку виплат звільненому працівнику, що належали йому до сплати саме в день звільнення зі служби.

У цій справі спірні правовідносини виникли поза межами невиплати належних звільненому працівникові сум у день звільнення, а тому відсутній передбачений законом юридичний склад, з яким стаття 117 КЗпП України пов`язує відповідальність. Отже, застосування зазначеної норми означало б розширювальне тлумачення та необґрунтоване поширення сфери її дії на випадки, не охоплені її змістом і метою запровадження.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для виплати відповідачем ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України за період з 30.07.2024 по 24.01.2025 року.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволені позову.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що внаслідок неповного з`ясування обставин, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову, у зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національного університету цивільного захисту України - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 по справі № 520/3880/25 - скасувати.

Прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова