Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №520/27369/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 15 жовтня 2026 р.

Справа: №520/27369/26

Суддя: Ральченко І.М.

Головуючий І інстанції: Шляхова О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 р.Справа № 520/27369/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Мінаєвої К.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Зудер`янц Вікторії Вікторівни на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2026, по справі № 520/27369/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про перерахунок пенсії № 963270835395 від 03.04.2026, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області (зазначене в бланку як винесене органом ПФУ: "20475 Київське об`єднане управління ПФУ м. Харкова") щодо ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним застосування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області при здійсненні обрахунку ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2023, 2024, 2025 роки), з 27.03.2026, та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією за віком з 27.03.2026;

- визнати протиправною відмову від 22.07.2026 №48465-49914ГХ-03/5-2000/26 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в нарахуванні та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.07.2026 щодо призначення та виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення з прийняттям за наслідками її розгляду рішення відповідно до вимог пенсійного законодавства;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір та витрати понесені нею за отриману правничу допомогу в розмірі 20000,0 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 позовну заяву повернуто позивачу.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що позовна вимога про виплату одноразової грошової допомоги є прямо похідною від позовної вимоги про встановлення законного та правильного розміру самої щомісячної пенсії за віком. Вказує, що штучне роз`єднання цих вимог призведе до неможливості виконання рішення суду в частині виплати допомоги, оскільки база її розрахунку (розмір місячної пенсії) залишатиметься предметом іншого судового спору. Крім того, позивач наголошує, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може (вправі) до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог у самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства, і тоді, коли розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, буде продовжувати здійснювати суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі положень ст. 312 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про повернення позовної заяви позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем позовні вимоги мають різні підстави виникнення та мають різне нормативне регулювання. При цьому, такі позовні вимоги не є похідними одна від одної, а отже, позовна заява не відповідає вимогам, встановленим ст. 172 КАС України щодо об`єднання позовних вимог в одній позовній заяві.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zаndv. Аustria" від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Частиною першою статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи : 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.6 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу)

Стаття 172 КАС України встановлює правила об`єднання і роз`єднання позовів, відповідно до частини першої якої, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Відповідно до п.2 ч.1, 3 ст.172 КАС України, суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами одного й того самого позивача до різних відповідачів. Об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ

Частинами четвертою та п`ятою статті 172 КАС України визначено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом, а також вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Згідно з ч.6, 7 ст.172 КАС України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог. Про об`єднання справ в одне провадження або роз`єднання позовних вимог, про відмову в об`єднанні справ в одне провадження, роз`єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу

Колегія суддів звертає увагу на те, що у разі об`єднання в одному позові вимог, які не пов`язані між собою, крім випадків, передбачених ч.4, 5 ст.172 КАС України, суд має право роз`єднати позовні вимоги.

При цьому, у разі заявлення в одному позові позовних вимог, об`єднання в одне провадження яких не дозволяється ч.4, 5 ст.172 КАС України, суд постановляє ухвалу про повернення позовної заяви на підставі п.6 ч.4 ст.169 КАС України

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, повертаючи адміністративний позов у повному обсязі, дійшов висновку, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем, у зв`язку з якими виник спір склалися за різних обставин, за різного правового регулювання та на підставі різних дій суб`єкта владних повноважень, що свідчить про те, що в основу спірних правовідносин покладено різні підстави їх виникнення, та різні докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.

При цьому колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не врахував підстав, передбачених частиною шостою статті 172 КАС України, відповідно до якої суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог у самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

В свою чергу, суд повертає позовну заяву в разі якщо порушено правила об`єднання позовних вимог лише в тих випадках, коли застосування положень ст.172 КАС України (роз`єднання позовних вимог) не передбачено, а саме : в разі об`єднання в одному позові вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, або в разі, якщо щодо цих вимог законом визначена виключна підсудність різним судам.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Спір виник щодо перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Отже, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про необхідність повернення позовної заяви у повному обсязі є передчасним.

Навіть дійшовши висновку про те, що заявлені позовні вимоги не пов`язані між собою належним чином та підлягають окремому розгляду, суд першої інстанції не був позбавлений можливості застосувати положення частини шостої статті 172 КАС України та за власною ініціативою роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька з них у самостійне провадження.

При цьому повернення позовної заяви на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України є допустимим лише у випадках порушення правил об`єднання позовних вимог, коли положення статті 172 КАС України щодо їх роз`єднання не можуть бути застосовані, зокрема у разі об`єднання вимог, які належить розглядати за правилами різного судочинства або щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

У цій справі суд першої інстанції не встановив, що заявлені позовні вимоги підлягають розгляду за правилами різного судочинства або що щодо них встановлена виключна підсудність різним судам. За таких обставин, дійшовши висновку про відсутність належного взаємозв`язку між позовними вимогами, суд мав можливість скористатися наданим йому процесуальним законом правом та роз`єднати їх, а не повертати позовну заяву в цілому.

Таким чином, неврахування судом першої інстанції передбаченого частиною шостою статті 172 КАС України процесуального механізму роз`єднання позовних вимог призвело до передчасного повернення позовної заяви та фактично позбавило позивача можливості реалізувати право на судовий захист заявлених ним вимог.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що в оскарженій ухвалі суд першої інстанції помилково встановив підстави для повернення позовної заяви відповідно до п.6 ч.4 ст.169 КАС України.

Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Суд повинен дотримуватися принципу верховенства права, одним з елементів якого є доступ до суду, який відповідно до ст.6 КАС України застосовується адміністративними судами з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

Згідно з п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є суттєвими та складають підстави для висновку про порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Зудер`янц Вікторії Вікторівни - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 по справі № 520/27369/26 скасувати.

Справу № 520/27369/26 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді В.В. Катунов К.В. Мінаєва

Оригінал: reyestr.court.gov.ua