Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №520/8270/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Котеньов О.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 р.Справа № 520/8270/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Фоміної Л.О. , Мінаєвої К.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/8270/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (далі – відповідач, ВЧ НОМЕР_1 , апелянт), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ), щодо нарахування ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів речового майна визначеними станом на 01.01.2022 розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України розпорядженні від 14.01.2022 № 27/0/10-22-Р «Про доведення закупівельної вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації» з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб та оподаткування за ставкою 1,5%.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ), щодо нарахування ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів речового майна визначеними станом на 01.01.2022 розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України розпорядженні від 14.01.2022 № 27/0/10-22-Р «Про доведення закупівельної вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації» з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від15.01.2004 №44.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким залишити позов без розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду із адміністративним позовом.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що підтверджується витягом із Наказу від 12.05.2022 №737-ОС.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) від 14.05.2022 №761-ОС «Про особовий склад» виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, у зв`язку із звільненням з 15.05.2022.

27 березня 2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо виплати компенсації за неотримане грошове майно.

Листом №06.1.4/М-1120/1125 від 31.03.2026 відповідач повідомив позивача, що грошова компенсація за неотримане речове майно була здійснена 14.03.2023 у суму 49130, 03 грн.

Не погоджуючись із зазначеним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ), щодо нарахування ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.

Колегія суддів за результатами перегляду рішення суду першої інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У частині п`ятій статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Так, позивач звернувся до суду з позовом щодо оскарження протиправної бездіяльності відповідача, яка полягає в невиплаті суми грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 25 березня 1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, та є різновидом публічної служби за визначенням пункту 17 частини першої статті 4 КАС України.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 2-а-3097/2007.

Згідно із частиною другою статті 1-2 Закону України від 20 грудня 1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

До таких гарантій належить і продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців, визначене статтею 9-1 вищевказаного Закону, в тому числі і речове забезпечення військовослужбовців або грошова компенсація вартості за неотримане речове майно.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 визначено правову природу компенсації за неотримане речове майно, відповідно до якої речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця, а компенсації за неотримане речове майно слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум.

На підставі пункту 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: (І) звільнення з військової служби; (ІІ) загибелі (смерті) військовослужбовця.

Отже, право на компенсацію вартості за неотримане речове майно за період проходження служби військовослужбовці набувають при звільненні, і це право реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання, пов`язані з реалізацією передбачених законом гарантій для військовослужбовця, навіть якщо подання відповідного позову про компенсацію відбувається після його звільнення з публічної (військової) служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Із матеріалів справи встановлено, що Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) від 14.05.2022 №761-ОС «Про особовий склад» виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, у зв`язку із звільненням з 15.05.2022.

Натомість із вимогами щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у зв`язку зі звільненням позивач звернувся до суду лише 07.04.2026, тобто з пропущенням місячного строку звернення до суду, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України.

У ході судового розгляду справи з метою з`ясування питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із даним позовом, зокрема наявності поважних причин його пропуску, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2026 було запропоновано ОСОБА_1 подати протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовом з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів.

На виконання вимог зазначеної ухвали до суду надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду із даним позовом, в обґрунтування якого зазначено, що він звернувся до суду протягом тримісячного строку, визначеного положеннями статті 233 КЗпП України, з моменту отримання відповіді відповідача від 31.03.2026 № 069.1.4/М-1120/1125, з приводу спірного питання.

Оцінивши наведені у заяві аргументи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне

Так, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» 2352-IX від 1 липня 2022 року частина другої статті 233 КЗпП України має такий зміст: із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Разом з тим, у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 визначено правову природу компенсації за неотримане речове майно, відповідно до якої речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця, а компенсації за неотримане речове майно слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум.

Так, порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, згідно з пунктом 3 якого грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: (І) звільнення з військової служби; (ІІ) загибелі (смерті) військовослужбовця.

Тобто, право на компенсацію вартості за неотримане речове майно за період проходження служби військовослужбовці набувають при звільненні і це право реалізується шляхом подання відповідної заяви (рапорту) за місцем проходження служби.

Таким чином, спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання, пов`язані з реалізацією передбачених законом гарантій для військовослужбовця, навіть якщо подання відповідного позову про компенсацію відбувається після його звільнення з публічної (військової) служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 20.11.2025 року у справі № 260/1942/24.

Посилання позивача у заяві про поновленні строку звернення до суду на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 24.03.2025 року у справі №520/3477/23, відповідно до висновків якої спір стосовно невиплати компенсації вартості за неотримане речове майно, у розумінні частини другої статті 233 КЗпП України охоплюється застосованим у ній визначенням «законодавство про оплату праці» та за подання позову якого, встановлюється тримісячний строк, колегія суддів відхиляє, з урахуванням останньої правової позиції Верховного Суду щодо обрахунку строків звернення до суду з позовом стосовно компенсації за неотримане речове майно, викладеними у вже наведеній вище постанові від 20.11.2025 року у справі № 260/1942/24.

Колегія суддів зазначає, що за загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

При цьому колегія суддів вказує, що направлення запиту до відповідача зі спірного питання не може змінювати момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, з якого позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата прямо не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду тане наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав до поновлення строку на звернення до суду із даним позовом, з огляду на що клопотання позивача не підлягає задоволенню.

Таким чином, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про можливість розгляду даної справи по суті, та вважає за необхідне залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 240 КАС України передбачено, що суд залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив вищенаведені порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи, внаслідок чого його рішення підлягає скасуванню з залишенням позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 по справі № 520/8270/26 скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - залишити без розгляду .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов

Судді Л.О. Фоміна К.В. Мінаєва