Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №620/9973/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

Суд: Чернігівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Дата: 15 жовтня 2026 р.

Справа: №620/9973/26

Суддя: Марія ДУБІНА

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року Чернігів Справа № 620/9973/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

01.09.2026 Фізична особа-підприємець (далі – ФОП) ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований у суді 02.09.2026), у якому просить:

визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі – ГУ ДПС у Чернігівській області) від 11.06.2026 №9877/Ж10/25-01-07-05-01 та № 9878/Ж10/25-01-07-05-01.

На обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 вказує на протиправність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на те, що при призначені та проведені фактичної перевірки відповідачем допущено істотні процесуальні порушення, а саме, наказ ГУ ДПС у Чернігівській області від 01.05.2026 № 1401-п містить лише формальне посилання на норми пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України) без зазначення будь-якої конкретної інформації щодо порушень з боку позивача, отриманої контролюючим органом у встановленому законом порядку, тому невиконання вимог закону щодо підстав для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої перевірки (акта та прийнятих на його підставі ППР). Також позивач зазначає, що при обчисленні суми штрафних санкцій відповідач допустив грубу арифметичну та фактичну помилку, безпідставно включивши до обсягу розрахункових операцій позивача 3 транзакції еквайрингу, які мають відношення до іншого об`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 . Окрім того позивач зазначає, що факт необлікування/невнесення коштів може бути встановлений виключно шляхом порівняння фактично наявних у касі грошових коштів (підтверджених Актом перерахунку) із даними денного Х-звіту РРО/ПРРО, тому за відсутності належно оформленого Акта перерахунку готівки, висновки ДПС про наявність залишку в сумі 9 624,52 грн є недоведеними, а документи перевірки - такими, що не містять належних і допустимих доказів; контролюючим органом не зафіксовано та не доведено фактів здійснення позивачем розрахункових операцій без застосування РРО/ПРРО у перевіряємому періоді, за виключенням єдиної контрольної розрахункової операції на суму 983,30 грн. Також, позивач, з посиланням на постанову Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 380/12564/21 вказує на те, що на ФОП — платників єдиного податку, які не зареєстровані платниками ПДВ та не здійснюють продаж підакцизних товарів чи спеціальних категорій товарів, не поширюється обов`язок ведення обліку товарних запасів. Окрім того, при обчисленні розміру штрафних санкцій відповідачем порушено положення пункту 1 статті 17 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон №265/95-ВР) та тимчасові норми Підрозділу 10 Розділу XX ПК України (щодо розмірів штрафних санкцій у період дії воєнного стану). Контролюючий орган безпідставно застосував повторність порушення та розрахував розмір штрафу за вищою ставкою, що свідчить про довільний та протиправний розрахунок сум за оскаржуваними ППР.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 02.09.2026 позовну заяву ФОП ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, вказує на правомірність своїх рішень рішення від 11.06.2026 №9877/Ж10/25-01-07-05-01 та № 9878/Ж10/25-01-07-05-01, які прийнято на підставі акта фактичної перевірки, яка проведена відповідно до норм чинного законодавства України, а відсутність детальної конкретизації підстав перевірки не є істотним недоліком наказу про проведення перевірки, який давав би підстави вважати його протиправним. Окрім того відповідач зазначає, що під час перевірки, зокрема, встановлено, що суб`єкт господарювання при продажу товарів за кошти провів розрахункові операції без застосування РРО та без надання розрахункового документу встановленої форми та змісту на повну суму проведеної розрахункової операції (при дослідженні СОД РРО), при цьому було використано програмний продукт який формує паперові не фіскальні документи, а саме товарні чеки, які додаються до акту перевірки; в якості підтвердження факту непроведення розрахункових операцій через програмний реєстратор розрахункових операцій додаються товарні чеки на підтвердження фактичної наявності готівкових коштів на місці розрахунків за продані товари 08.05.2026. Загальна сума проданих товарів з порушенням, становить 418 230,42 грн, чим порушено положення пунктів 1 та 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.

ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС у Чернігівській області (Прилуцька ДПІ) та здійснює господарську діяльність за видом КВЕД 47.11 «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами» (раніше — КВЕД 47.81).

Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі, зокрема, статей 20, 80 ПК України, пункту 69.27 підрозділу підрозділу 10 «розділу ХХ ПК України, Кодексу законів про працю України, Закону № 265/95-ВР проведено фактичну перевірку господарської одиниці ГО Магазин, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у якому здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 , за результатом якої складено акт від 13.05.2026 № 22367/ж5/10/36/07/3599110689.

В ході перевірки встановлено та зафіксовано в акті перевірки, що на момент перевірки в магазині під брендом «Рівенські ковбаси» здійснюється роздрібна торгівля ковбасними виробами, продуктами харчування, водами за готівку та безготівковий розрахунок.

Головним управлінням ДПС у Київській області здійснено контрольну закупку в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а саме сир по ціні 301,99 грн на загальну суму 983,30 грн та встановлено, що даний товар реалізовано без застосування РРО та без видачі розрахункового документа.

В системі обліку даних реєстраторів розрахункових операцій відсутні дані, щодо реєстрації розрахункових операцій з приймання платіжних карток покупців за місцем реалізації товару в магазині за адресою КИЇВСЬКА ОБЛАСТЬ, БРОВАРСЬКИЙ РАЙОН, СЕЛИЩЕ ВЕЛИКА ДИМЕРКА РІВНЕНСЬКІ КОВБАСИ ВУЛ. СОБОРНА, БУД. 2-Б з використанням платіжного терміналу (еквайрингу) «Приват Банк» S1CH08JV в період з 01.01.2026 по 08.05.2026 на загальна суму 408 605,90 грн. В якості підвердження факту непроведения розрахункових операцій через програмний реєстратор розрахункових операцій додаються: банківська виписка по поточному рахунку НОМЕР_1 за період з 01.01.2026 по 09.05.2026; витяг з СОД РРО; інформативний додаток з відображення по датам сум розрахунків проведених без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій програмний реєстратор розрахункових операцій Ф.Н.: 4001143258.

Перед початком фактичної перевірки особі, яка фактично проводить розрахункові операції в магазині під брендом «Рівненські ковбаси» було пред`явлено службові посвідчення, направлення на перевірку та вручено копію наказу ГУ ДПС у Київській області. Особа, яка фактично проводить розрахункові операції в магазині під брендом «Рівненські ковбаси» ознайомившись із вищезазначеними документами про проведення фактичної перевірки підписана розписку в направленнях про отримання копії наказу.

Після початку проведення фактичної перевірки посадовими особами контролюючого органу було вручено 08.05.2026 запит № 1 від 08.05.2026 особі, яка проводить розрахункові операції в магазині, де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 . Станом на дату завершення перевірки на вищевказаний запит було надано документи не в повному обсязі, а саме не надано банківські виписки за 2025 рік. (у паперовій або електронній формі).

Сформувати та роздрукувати денний звіт (х-звіт) ПРРО ОСОБА_2 (особа, яка проводить розрахункові операції в магазині, де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 ) не змогла.

На письмовий запит посадовим осіб контролюючого органу документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, надані не в повному обсязі.

Відповідно до наявної інформації, суб`єкт господарювання при продажу товарів за готівкові кошти 08.05.2026 на суму 9624,52 грн провів розрахункові операції без застосування РРО/ПРРО та без надання розрахункового документу встановленої форми та змісту за повну суму проведеної розрахункової операції (при дослідженні СОД РРО), при цьому було використано програмний продукт який формує паперові не фіскальні документи, а саме товарні чеки, які додаються до акту перевірки. В якості підвердження факту непроведения розрахункових операцій через програмний реєстратор розрахункових операцій додаються: товарні чеки, підтвердження фактичної наявності готівкових коштів на місці розрахунків за продані товари 08.05.2026.

Загальна сума проданих товарів з порушенням становить 418 230, 42 грн.

Ознайомившись з матеріалами перевірки особа, яка проводила розрахункові операції та ФОП ОСОБА_1 відмовились підписати акт фактичної перевірки . Складено акт відмови від підпису матеріалів перевірки від 13.05.2026.

Перевіркою встановлені наступні порушення. Після початку проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу було вручено 08.05.2026 року запит про надання документів, однак, на дату завершення перевірки на вищевказаний запит було отримано документи не в повному обсязі, а саме, не надано банківські виписки за 2025 рік. Крім того, встановлено факт допуску до роботи найманого працівника (продавця) ОСОБА_2 без укладення трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади на початок проведення перевірки (08.05.2026 року о 11 год. 40 хв.). В ході перевірки суб`єктом господарювання надано повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_2 за місцем реєстрації, яке надійшло до органів ДПС 08.05.2026 року о 13 год. 11 хв., чим порушено постанову Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу або припинення трудового договору....». Сформувати та роздрукувати денний звіт (х-звіт) РРО ОСОБА_2 не змогла. На письмовий запит посадових осіб контролюючого органу документи, що належать або з пов`язані з предметом перевірки, надані не в повному обсязі.

До ГУ ДПС у Чернігівській області надійшов лист від Головного управління ДПС у Київській області від 18.05.2026 № 1798/7/10-36-07-08-04, яким передано матеріали фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1

ГУ ДПС у Чернігівській області 11.06.2026 за результатом розгляду вказаних матеріалів були прийняті: податкове повідомлення-рішення №9877/ж10/25-01-07-05-01, яким за встановлені порушення пунктів 1 та 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, а саме за непроведення розрахункових операцій через РРО до позивачки застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 418230, 42 грн; податкове повідомлення-рішення №9878/ж10/25-01-07-05-01, яким за встановлені порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України, а саме: під час перевірки не надано документи у повному обсязі до позивачки застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1020,00 грн.

Також судом встановлено, що постановою Броварського міськорайонного суду Київської області від 22.06.2026 у справі № 361/5861/26 визнано ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 155-1 КУпАП (порушено порядок проведення розрахунків при продажі продуктів харчування на суму 983,30 грн, розрахункову операцію проведено без застосування РРО та без надання відповідного розрахункового документа).

ФОП ОСОБА_1 , вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення відповідача від 11.06.2026 №9877/Ж10/25-01-07-05-01 та № 9878/Ж10/25-01-07-05-01, звернулась до суду з цим адміністративним позовом.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України.

Щодо посилання позивачки на те, що оскаржуваний наказ про проведення перевірки не містить детальної конкретизації фактичних обставин, які стали підставою для її призначення, суд вважає за необхідним вказати на таке.

Так, наказ про проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 від 01.05.2026 № 1401-п було видано на підставі підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80, статті 81, пункту 82.3 статті 82, пункту 69.27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Верховний Суд у постанові Судової палати Касаційного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі №420/9909/23 сформулював правовий висновок, відповідно до якого у разі, якщо правовою підставою для проведення фактичної перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, який містить одну фактичну підставу для її проведення, зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

При цьому Верховний Суд зазначив, що покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, який містить весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення фактичної перевірки як у правовому, так і у фактичному аспектах, може вважатися мінімально допустимим обсягом інформації у розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 цього Кодексу.

За таких умов відсутність у наказі детального розкриття змісту наявної або отриманої контролюючим органом інформації, конкретизації норм права, які ймовірно порушив платник податків, а також доказів такого порушення сама по собі не свідчить про протиправність наказу.

Такий підхід підтверджено Верховним Судом також у постановах від 28.05.2024 у справі №280/1431/23 та від 06.08.2026 у справі №320/18586/25.

Зазначена правова позиція підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки у спірному наказі як правову підставу проведення фактичної перевірки зазначено, зокрема, підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Суд звертає увагу, що у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23 Верховний Суд безпосередньо оцінював наказ, у якому як правові підстави були зазначені, зокрема, підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 та підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, та дійшов висновку про те, що за наявності обґрунтованої фактичної підстави відсутність її детальної конкретизації у тексті наказу не є істотним недоліком такого наказу.

Таким чином, сама по собі відсутність у спірному наказі детального опису інформації, отриманої контролюючим органом, обставин можливого порушення податкового законодавства, конкретних норм законодавства, які могли бути порушені платником, або доказів такого порушення не є достатньою підставою для висновку про протиправність наказу.

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, суд при вирішенні спору повинен перевірити не лише формальне посилання на відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, а й фактичне існування передбаченої ним підстави для призначення перевірки на момент видання наказу.

Отже, визначальним у цій справі є встановлення того, чи існувала у контролюючого органу на момент прийняття спірного наказу інформація, передбачена підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, яка давала йому право призначити фактичну перевірку.

За умови встановлення наявності такої інформації посилання у наказі на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України відповідає мінімально необхідним вимогам до оформлення наказу, а відсутність її детальної конкретизації у самому наказі не може розглядатися як істотний недолік, що зумовлює його протиправність.

Таким чином, доводи позивачки про протиправність наказу виключно з мотивів недостатньої деталізації фактичних підстав перевірки є безпідставними.

Щодо суті спору, який виник у цій справі, суд зазначає таке.

Закон №265/95-ВР визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

У статті 2 Закону №265/95-ВР наведено визначення реєстратора розрахункових операцій та розрахункового документу.

Реєстратор розрахункових операцій – пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Щодо податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 418 230,42 грн суд зазначає таке.

Згідно із пунктами 1 та 2 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Невиконання вимог пунктів 1,2 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачає відповідальність у вигляді фінансових санкцій. Зокрема відповідно до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Отже, для застосування відповідної фінансової санкції контролюючий орган повинен встановити та довести факт здійснення конкретних розрахункових операцій з продажу товарів та їх проведення з порушенням вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, а також вартість проданих з таким порушенням товарів.

Як убачається з акта фактичної перевірки, посадовими особами контролюючого органу під час проведення контрольної закупки у магазині під брендом «Рівненські ковбаси» придбано товар, у тому числі сир, на загальну суму 983,30 грн. За результатами такої закупки встановлено, що розрахункова операція не була проведена через РРО/ПРРО та покупцеві не видано розрахункового документа встановленої форми та змісту.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами перевірки, у тому числі документами щодо проведення контрольної закупки, та безпосередньо встановлені посадовими особами контролюючого органу під час здійснення контрольного заходу.

Крім того, під час перевірки встановлено, що 08.05.2026 суб`єкт господарювання здійснював продаж товарів на загальну суму 9 624,52 грн без застосування РРО/ПРРО та без надання покупцям розрахункових документів установленої форми та змісту. На підтвердження цих обставин до матеріалів перевірки долучено товарні чеки, які, за висновком контролюючого органу, не є фіскальними розрахунковими документами, а також документи щодо фактичної наявності готівкових коштів на місці проведення розрахунків.

Таким чином, у цій частині висновки контролюючого органу ґрунтуються не на припущеннях, а на безпосередньо встановлених під час перевірки обставинах та відповідних документах.

Водночас щодо суми 408 605,90 грн, яка, за твердженням відповідача, становить вартість розрахункових операцій, проведених із використанням платіжного терміналу (еквайрингу) без проведення через РРО/ПРРО, суд вважає за необхідне надати окрему оцінку.

На підтвердження цього висновку відповідач посилається на банківську виписку по поточному рахунку за період з 01.01.2026 по 09.05.2026, дані СОД РРО та інформативний додаток із відображенням за датами сум розрахунків, які, на думку контролюючого органу, проведені без застосування ПРРО.

Сам по собі факт надходження коштів на поточний рахунок суб`єкта господарювання із використанням еквайрингу не є достатнім для автоматичного висновку про те, що кожне таке надходження є розрахунковою операцією з продажу товарів, яка не була проведена через РРО/ПРРО. Для застосування фінансової санкції необхідно встановити зв`язок відповідних надходжень саме з реалізацією товарів та встановити, що відповідні розрахункові операції не були фіскалізовані.

Верховний Суд у своїй практиці виходить із необхідності встановлення саме факту непроведення конкретних розрахункових операцій через РРО, а не лише наявності певної розбіжності між даними еквайрингу та даними СОД РРО.

Отже, суд має встановити, чи дозволяють подані відповідачем докази ідентифікувати відповідні операції, їх дати, суми та зв`язок із продажем товарів, а також чи підтверджується за кожною з них відсутність відповідної фіскалізації.

Якщо інформативний додаток до акта містить конкретні дати та суми операцій, які проведені через еквайринг, а зіставлення цих даних із даними СОД РРО свідчить про відсутність відповідних фіскальних операцій, а банківська виписка підтверджує фактичне надходження відповідних коштів, такі докази у сукупності можуть підтверджувати факт здійснення розрахункових операцій без застосування РРО/ПРРО.

Як встановлено судом, на підтвердження висновку про проведення позивачем розрахункових операцій із використанням платіжного терміналу (еквайрингу) без застосування ПРРО відповідачем надано не лише банківську виписку по поточному рахунку позивача, а й інформаційний додаток із відображенням за кожною датою сум розрахунків, проведених без застосування ПРРО ФН ___ із використанням платіжного терміналу (еквайрингу) «ПриватБанк», за період з 04.01.2026 по 09.05.2026.

Зазначений інформаційний додаток містить конкретизовані за датами відомості щодо сум розрахункових операцій, які, за даними інформаційних систем контролюючого органу, були проведені із використанням еквайрингу, однак відповідні операції не відображені як фіскалізовані через зазначений ПРРО.

Таким чином, висновок контролюючого органу про проведення розрахункових операцій без застосування РРО/ПРРО ґрунтується не виключно на загальному порівнянні суми надходжень на банківський рахунок із даними СОД РРО, а на співставленні інформації про конкретні розрахункові операції, проведені із використанням еквайрингу, з інформацією щодо їх відсутності серед фіскалізованих операцій відповідного ПРРО.

При цьому суд враховує, що відповідно до статті 77 КАС України обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача. Такий обов`язок у цій справі відповідач виконав шляхом надання матеріалів, які дозволяють встановити дати та суми відповідних операцій, а також їх відображення в системі еквайрингу та відсутність відповідної фіскалізації через ПРРО.

Доводи позивача про те, що факт непроведення розрахункових операцій через РРО/ПРРО може бути встановлений виключно шляхом складання акта перерахунку готівкових коштів та порівняння фактичного залишку в касі з даними Х-звіту, суд відхиляє.

Закон №265/95-ВР не встановлює виключного способу доказування факту непроведення розрахункової операції через РРО/ПРРО. Відповідні обставини можуть підтверджуватися сукупністю належних і допустимих доказів, зокрема даними інформаційних систем, відомостями про проведені через еквайринг операції, даними РРО/ПРРО, банківськими документами, результатами контрольних закупок та іншими матеріалами перевірки.

Відсутність акта перерахунку готівки не спростовує даних щодо безготівкових розрахунків, здійснених із використанням платіжного терміналу, оскільки такі операції за своєю природою не формують готівкового залишку в місці проведення розрахунків. Тому вимога про обов`язкове встановлення саме фактичного залишку готівкових коштів не може бути поставлена як необхідна умова доведення непроведення через РРО/ПРРО безготівкової операції, здійсненої за допомогою еквайрингу.

У такому разі загальна сума встановлених порушень у розмірі 418 230,42 грн визначена відповідачем шляхом додавання 408 605,90 грн операцій, проведених із використанням еквайрингу без їх фіскалізації, та 9 624,52 грн операцій, здійснених 08.05.2026 за готівкові кошти без застосування РРО/ПРРО, та відповідає матеріалам перевірки.

При цьому сума контрольної закупки у розмірі 983,30 грн є способом безпосереднього встановлення порушення під час перевірки, однак її включення до загальної суми штрафної санкції має оцінюватися з урахуванням того, чи входить вона до загального масиву операцій на суму 408 605,90 грн або 9 624,52 грн, щоб уникнути подвійного врахування однієї і тієї ж операції.

За відсутності подвійного врахування та за умови, що наведені у матеріалах перевірки дані дозволяють ідентифікувати відповідні операції та підтверджують їх непроведення через РРО/ПРРО, суд доходить висновку про наявність правових підстав для застосування до позивача фінансових санкцій за пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР.

Щодо доводів позивача про те, що використання програмного продукту, який формував товарні чеки, свідчить про проведення розрахункових операцій, суд зазначає, що сам по собі товарний чек, який не є розрахунковим документом, сформованим РРО/ПРРО у фіскальному режимі, не підтверджує виконання суб`єктом господарювання обов`язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Таким чином, за умови підтвердження наведених в акті обставин, використання такого програмного продукту не звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку провести відповідну розрахункову операцію через РРО/ПРРО та видати покупцеві належний розрахунковий документ.

Щодо доводів позивача про недоведеність контролюючим органом факту проведення розрахункових операцій без застосування РРО/ПРРО суд зазначає таке.

Отже, наявність у матеріалах справи інформаційного додатка із зазначенням конкретних дат та сум операцій, проведених із використанням еквайрингу «ПриватБанк», у сукупності з даними СОД РРО/ПРРО та банківською випискою, свідчить про те, що контролюючим органом належним чином зафіксовано та документально підтверджено проведення розрахункових операцій без застосування ПРРО, що свідчить про те, що оспорюване податкове повідомлення-рішення від 11.06.2026 №9877/Ж10/25-01-07-05-01прийняте ГУДПС у Чернігівській області відповідає критеріям, наведеним у статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України, тому не підлягає визнанню судом протиправним та скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій у розмірі 1 020,00 грн за порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим особам контролюючого органу в повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Отже, наведена норма покладає на платника податків обов`язок надати не будь-які документи на вимогу посадових осіб контролюючого органу, а саме ті документи, які належать або пов`язані з предметом відповідної перевірки.

Як встановлено судом, після початку фактичної перевірки 08.05.2026 посадовими особами контролюючого органу позивачу вручено письмовий запит №1 про надання документів. На момент завершення перевірки документи були надані не в повному обсязі, зокрема не надано банківські виписки за 2025 рік.

Сам по собі факт ненадання зазначених документів може бути підставою для застосування пункту 121.1 статті 121 ПК України лише за умови, що контролюючим органом доведено належність таких документів до предмета перевірки або їх безпосередній зв`язок із ним.

З огляду на це суд повинен встановити зміст наказу про проведення фактичної перевірки, предмет та межі перевірки, зміст письмового запиту №1, а також мотиви, з яких контролюючий орган вимагав саме банківські виписки за 2025 рік.

Якщо предметом фактичної перевірки було, зокрема, дотримання позивачем вимог законодавства щодо проведення розрахункових операцій, а виписки за 2025 рік були витребувані контролюючим органом для перевірки відповідних розрахункових операцій, руху коштів, пов`язаних із предметом перевірки, або інших обставин, які безпосередньо підлягали дослідженню під час перевірки, такі документи є пов`язаними з її предметом, а їх ненадання утворює склад порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України.

Верховний Суд у своїй практиці виходить із того, що обов`язок платника податків за пунктом 85.2 статті 85 ПК України виникає після початку перевірки та охоплює документи, які належать або пов`язані з предметом перевірки.

Водночас сам факт зазначення контролюючим органом у запиті певного переліку документів не звільняє суд від обов`язку перевірити їх зв`язок із предметом перевірки.

У цій справі відповідачем зазначено, що банківські виписки за 2025 рік були витребувані саме в межах перевірки діяльності позивача та мали відношення до дослідження проведення розрахункових операцій. Якщо матеріалами справи підтверджується, що зазначені виписки могли бути використані для перевірки відповідності розрахунків, здійснених суб`єктом господарювання, даним обліку та даним РРО/ПРРО, суд вважає їх такими, що пов`язані з предметом перевірки.

За таких обставин ненадання позивачем витребуваних документів у встановлений під час перевірки строк свідчить про невиконання обов`язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України.

Відповідно до пункту 121.1 статті 121 ПК України ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю, якщо такий обов`язок передбачений законом, тягне за собою застосування штрафу у відповідному розмірі.

Отже, за встановлення судом того, що запитані банківські виписки за 2025 рік належали або були пов`язані з предметом фактичної перевірки, застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 1 020,00 грн є правомірним.

Враховуючи вищевикладене суд не знаходить підстав для визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення – рішення від 11.06.2026 № 9878/Ж10/25-01-07-05-01.

Судом також враховано, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15.11.2007, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Крім того, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші аргументи сторін, з урахуванням викладеного, не є суттєвими, а тому суд не надає правової оцінки таким.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення цього позову.

Керуючись статтями 2, 12, 72-77, 90, 139, 241-246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Марія ДУБІНА

Оригінал: reyestr.court.gov.ua