Суд: Чернігівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 15 жовтня 2026 р.
Справа: №620/9818/26
Суддя: Марія ДУБІНА
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 жовтня 2026 року Чернігів Справа № 620/9818/26
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
28.08.2026 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення військової частини НОМЕР_1 , оформлене листом-відповіддю від 09.08.2025 № 8357С про відмову йому у наданні статусу учасника бойових дій;
зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути його рапорт від 28.06.2025 про надання статусу учасника бойових дій та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М. М. від 02.09.2026 поновлено позивачу строк звернення до суду з цим позовом; прийнято заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на вказану позовну заяву.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період із 18.01.2023 по 04.07.2023 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира відділення взводу зв`язку, що підтверджується відомостями військового квитка серії НОМЕР_2 . Під час проходження служби у Донецькій області обіймав посаду оператора 2 взводу ПТРК 2 батальйону НОМЕР_3 окремої механізованої бригади.
Із 04.07.2023 по сьогоднішній день позивач продовжує проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_4 .
06.09.2023 командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_2 на підставі наказу командуючого ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 22.07.2023№ 189; наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.05.2023 № 206 позивачу видано довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (Додаток 6 до Порядку) згідно з якою молодший сержант ОСОБА_1 дійсно в період з 12.05.2023 по 05.09.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в с. Ялта, Волноваського району, Донецької області. Також у цій довідці про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (Додаток 6 до Порядку) зазначено, що вона є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.
28.06.2025 представницею позивача в інтересах останнього засобами поштового зв`язку, а саме АТ «Укрпошта» (номер поштового відправлення 4001400174793) до Комісії при Міністерстві оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій направлено рапорт позивача про надання статусу учасника бойових дій за безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до частини першої статті 6 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон № 3551-XII) із додатками: копією паспорта № НОМЕР_5 , копією РНОКПП ОСОБА_1 , копією військового квитка серії НОМЕР_2 , копією витягу з реєстру територіальної громади № 2024/015075914 від 19.12.2024, 2-ма фотокартками ОСОБА_1 розміром 3*4 на матовому папері, оригіналом довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (Додаток 6 до Порядку),у якій зазначено, що вона є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій, супровідний лист адвоката та документи підтверджуючі повноваження адвоката (ордер адвоката та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю).
Міністерством оборони України направлений представницею позивача рапорт позивача із додатками було передано на розгляд до військової частини НОМЕР_1 .
Військова частина НОМЕР_1 листом від 09.08.2025 № 8357С надала відповідь за результатами розгляду рапорту позивача про надання статусу учасника бойових дій за безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України відповідно до частини першої статті 6 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII, у якій зазначено, що додаток 6 до Порядку від 06.08.2023 № 23С/1492 оформлено з недоліками (зазначено некоректну підставу). Виходячи із вищевикладеного, військова частина НОМЕР_1 не може задовільнити рапорт позивача.
ОСОБА_1 , вважаючи протиправним рішення військової частини НОМЕР_1 , оформлене листом-відповіддю від 09.08.2025 № 8357С про відмову йому у наданні статусу учасника бойових дій, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
За змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Суд враховує, що Конституційний Суд України висловлював низку юридичних позицій, згідно із якими: «З урахуванням встановленого Конституцією України функціонального призначення Збройних Сил України, в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв`язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні частини п`ятої статті 17 Основного Закону України»; припис частини п`ятої статті 17 Конституції України чітко покладає на державу конституційний обов`язок щодо створення системи посиленої соціальної підтримки військовослужбовців і членів їхніх сімей; «виконання державою конституційного обов`язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов`язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності»; заходи в сфері оборони держави мають бути своєчасними, послідовними та комплексними, оскільки від їх ефективного запровадження залежить стан обороноздатності України [абзаци четвертий - сьомий підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022].
Розвиваючи зазначені юридичні позиції, Конституційний Суд України у рішенні від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022 вказав на те, що зі змісту частин першої, другої, п`ятої статті 17 Конституції України у їх взаємозв`язку з частиною першою статті 46, частиною першою статті 65 Основного Закону України випливає конституційний обов`язок держави надати спеціальний юридичний статус громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, членам їхніх сімей, а також особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у лютому 2014 року, із забезпеченням відповідно до цього статусу соціальних гарантій високого рівня.
У Рішенні від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022 Конституційний Суд України вказав, що «частину п`яту статті 17 Конституції України викладено так, що реалізація права на соціальний захист осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей потребує якісного і ефективного законодавчого регулювання та запровадження механізмів забезпечення їх державної підтримки» (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини); а також, що «з урахуванням вимог частини п`ятої статті 17 Конституції України метою законодавчого регулювання в цій сфері є як усебічне соціальне забезпечення військовослужбовців, яке компенсуватиме установлені законом обмеження та умови служби, властиві цій категорії громадян, так і підвищення мотивації особового складу Збройних Сил України у виконанні ними покладених на них функцій щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності (частина друга статті 17 Основного Закону України)» (перше речення абзацу п`ятого підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини).
Конституційний Суд України зазначав, що особи, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, створених відповідно до законів України, а також члени їхніх сімей мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту (абзац четвертий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20.12.2016 № 7-рп/2016); статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлено військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус [друге речення абзацу десятого підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(II)/2019]; «статус військовослужбовців обумовлює високий ризик отримання поранення, ушкодження здоров`я чи навіть загибелі під час виконання службових обов`язків під час захисту Вітчизни» [друге речення абзацу п`ятого підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022].
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон №3551-XII.
Відповідно до статті 5 Закону №3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Стаття 6 Закону №3551-XII визначає перелік осіб, які належать до учасників бойових дій.
Так відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII Учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Порядок надання статусу учасника бойових дій (крім осіб, особливості набуття статусу учасника бойових дій якими визначені у статті 6-1 цього Закону) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України, а райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.
Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту (крім військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) Служби безпеки України та осіб, які входять до складу розвідувальних органів України), або їх представники мають право відповідно до Закону України "Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг" подати заяву про надання статусу учасника бойових дій, у тому числі засобами Реєстру та/або Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони, та/або Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, повноваження якої визначаються законодавством.
У такій заяві зазначаються відомості про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення та перебування безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також додаються копії відповідних документів, засвідчені підписом суб`єкта звернення (за наявності).
Відповідно до пунктів 19-21 та 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII Кабінет Міністрів України постановою від 20.08.2014 № 413 «Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України» затвердив Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 20.07.2014 №413 (далі – Порядок № 413), який визначає процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
За змістом абз. 1 підпункту 4 пункту 4 Порядку № 413 для заявників з числа осіб, зазначених в абз. 1 пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, - довідка за формою згідно з додатком 6.
Заявники, зазначені в абзаці першому цього підпункту, за власним бажанням можуть додавати інші документи, які містять докази та підтверджують факт виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань.
Згідно з підпунктом 1 пункту 5 Порядку № 413 для надання статусу учасника бойових дій документи подаються командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації стосовно заявників, зазначених в пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ, або самостійно заявником з їх числа у разі неподання документів командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації.
На підставі пункту 8 Порядку № 413 для надання статусу учасника бойових дій заявникам з числа осіб, зазначених у пункті 19 частини першої статті 6 Закону, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу заявники, довідки за формою згідно з додатком 6 або додатком 7.
Згідно з пунктом 11 Порядку № 413 для надання статусу учасника бойових дій заявник подає комісії (міжвідомчій комісії) заяву. Заява може подаватися: у паперовій формі за формою згідно з додатком 8: безпосередньо комісії (міжвідомчій комісії), у тому числі шляхом надсилання засобами поштового зв`язку; через центр (заявниками з числа осіб, зазначених у пунктах 21 та 25 ч. 1 ст. 6 Закону); в електронній формі заявниками з числа осіб, зазначених у п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону засобами Порталу Дія (для законних представників або уповноважених осіб зазначених осіб за наявності технічної можливості) або засобами Реєстру.
Згідно з пунктами 19, 20 Порядку № 413 рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій приймається комісіями - стосовно заявників з числа осіб, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 вказаного Закону.
Комісії розглядають документи, у разі потреби заслуховують пояснення заявників, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають документи до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання та повторного подання на розгляд комісій протягом 10 календарних днів.
З аналізу наведених положень Порядку № 413 видно, що повноваження комісій не обмежуються формальною перевіркою поданих документів. На них покладено обов`язок здійснювати всебічну та об`єктивну перевірку обставин, які можуть підтверджувати участь особи в заходах, пов`язаних із захистом України. Зокрема, комісії зобов`язані не лише вивчати надані матеріали, а й, за необхідності, витребувати додаткові документи, заслуховувати пояснення свідків та осіб, щодо яких розглядається питання про надання статусу учасника бойових дій. У разі неможливості отримання документів, прямо перелічених у Порядку № 413, з об`єктивних причин (наприклад, знищення архівів під час бойових дій, розформування підрозділу, втрата документів не з вини особи), Комісія не повинна обмежуватися констатацією їх відсутності. Вона зобов`язана сприяти особі у відновленні доказової бази та вжити заходів для встановлення факту участі на підставі сукупності інших непрямих доказів, таких як накази про відрядження до зони бойових дій, дані про отримані нагороди, фото- та відеоматеріали, свідчення свідків тощо.
При цьому, суд враховує паровий висновок Верховного Суду, викладений у постанові 03.06.2025 у справі № 620/11392/24, у якій суд касаційної інстанції зазначив, що враховуючи положення статті 6 Закону № 3551-ХІІ та пунктів 4, 5 Порядку № 413, визначальною підставою для надання статусу учасника бойових дій є не формальне подання повного пакета документів, а підтвердження факту безпосередньої участі особи в бойових діях або заходах із забезпечення оборони України . Документи виступають лише засобом доведення цієї участі, а не самостійною умовою для визнання такого статусу. Відтак, формальний підхід до розгляду поданих матеріалів, без врахування їх реального змісту та обставин, що свідчать про виконання особою завдань у зоні бойових дій, є неправомірним і суперечить меті правового регулювання законодавства у сфері захисту прав ветеранів війни.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, виходить із того, що відповідно до статті 6 Закону № 3551-ХІІ учасниками бойових дій є, зокрема, особи, які брали безпосередню участь у бойових діях або у відповідних заходах, пов`язаних із забезпеченням оборони України, захистом безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Відповідно до Порядку №413, підтвердження безпосередньої участі особи у відповідних заходах здійснюється на підставі документів, визначених цим Порядком, зокрема довідки про безпосередню участь особи у відповідних заходах за формою згідно з додатком 6.
Як установлено судом та не заперечується сторонами, позивачу відповідачем видано довідку від 06.09.2023 №53С/1492 за формою згідно з додатком 6 до Порядку №413.
Зі змісту зазначеної довідки вбачається, що вона видана на підставі наказу командувача та наказу командира відповідної військової частини та містить безпосереднє підтвердження того, що позивач у період з 12.05.2023 по 05.09.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи у с. Ялта Волноваського району Донецької області.
При цьому у зазначеній довідці прямо зазначено, що вона є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.
Отже, відповідачем як уповноваженим суб`єктом владних повноважень було офіційно підтверджено не лише факт перебування позивача у визначеному місці у відповідний період, а саме факт його безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Водночас, як видно з оскаржуваного рішення, підставою для відмови у наданні позивачу статусу учасника бойових дій відповідач визначив недоліки зазначеної довідки, а саме зазначення у ній, на думку відповідача, некоректної правової підстави.
Суд зауважує, що наведений мотив не стосується спростування факту, який підтверджений виданою відповідачем довідкою. Відповідачем не наведено обставин, які б свідчили про недостовірність зазначених у довідці відомостей щодо періоду перебування позивача, місця виконання ним завдань або факту його безпосередньої участі у відповідних заходах.
Таким чином, відповідач фактично не заперечує самого факту безпосередньої участі позивача у відповідних заходах, а ставить під сумнів лише правильність юридичної кваліфікації такого факту при оформленні довідки.
Разом з тим суд зазначає, що неправильне зазначення суб`єктом владних повноважень нормативної підстави або неточність у її формулюванні не може ототожнюватися з відсутністю тієї фактичної обставини, яку цим же суб`єктом владних повноважень прямо підтверджено.
У цьому випадку особливого значення набуває те, що спірна довідка видана саме відповідачем. Позивач не визначав її зміст, не здійснював її правову кваліфікацію та не був відповідальним за правильність зазначення у ній відповідних нормативних положень. Відтак покладення на позивача негативних наслідків можливої помилки суб`єкта владних повноважень у складенні виданого ним документа суперечило б принципу належного урядування та загальним вимогам до діяльності суб`єкта владних повноважень.
За таких обставин суб`єкт владних повноважень, який сам видав документ із підтвердженням відповідного факту, не може, не спростувавши достовірності цього факту, використовувати власну помилку в юридичному оформленні документа як доказ відсутності у особи права на відповідний статус.
Суд також враховує, що сама довідка містить усі істотні для вирішення спірного питання відомості: особу, період участі, місце виконання завдань та безпосереднє підтвердження участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Більше того, у довідці прямо визначено її призначення як документа, що є підставою для надання статусу учасника бойових дій.
Отже, за наявності такого документального підтвердження відповідач мав оцінити питання про наявність у позивача права на статус учасника бойових дій виходячи зі змісту підтверджених фактичних обставин, а не обмежуватися формальним посиланням на недолік у зазначенні правової підстави.
Якщо відповідач вважав, що при оформленні довідки допущено помилку у визначенні нормативної підстави, це саме по собі не позбавляло його можливості усунути таку помилку шляхом уточнення або належного оформлення відповідного документа. Натомість використання такої помилки як підстави для відмови особі у реалізації права на набуття статусу учасника бойових дій фактично означає покладення на особу негативних наслідків неналежного виконання суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків.
При цьому суд наголошує, що предметом оцінки при вирішенні питання про надання статусу учасника бойових дій є наявність передбачених законом фактичних обставин, які зумовлюють виникнення права на такий статус, а документи, визначені Порядком №413, є встановленим нормативним механізмом підтвердження таких обставин.
Тому формальна невідповідність або неточність у зазначенні правової підстави документа не може мати наслідком відмову у наданні статусу, якщо при цьому відповідним документом, виданим уповноваженим органом, безпосередньо підтверджено факт участі особи у відповідних заходах, а достовірність цього факту відповідачем не спростована.
За наведених обставин суд доходить висновку, що посилання відповідача на некоректне зазначення підстави у довідці від 06.09.2023 №53С/1492 не є достатньою та належною правовою підставою для відмови позивачу у наданні статусу учасника бойових дій.
У цьому контексті підлягають урахуванню також приписи Закону України від 17.02.2022 №2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі – Закон №2073-IX), який установлює загальні стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень під час здійснення адміністративної процедури. Цей Закон визначає основоположні принципи адміністративного провадження - зокрема, верховенства права, офіційності, пропорційності, обґрунтованості та розумності строків - і покладає на адміністративний орган обов`язок забезпечити всебічний, повний та неупереджений розгляд заяви особи.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 2 Закону №2073-IX, відповідач є адміністративним органом, а заява позивача про надання йому статусу учасника бойових дій, є адміністративною справою, що підлягає вирішенню в порядку адміністративної процедури.
Згідно зі статтями 4, 6, 8, 13 та 16 Закону №2073-IX адміністративний орган зобов`язаний:
діяти з дотриманням принципу верховенства права та забезпечувати справедливий баланс між публічними інтересами та правами особи;
офіційно з`ясувати всі обставини справи, у тому числі шляхом витребування необхідних документів;
прийняти мотивоване рішення у розумний строк;
забезпечити належне інформування особи про результати розгляду заяви та про її права.
У контексті Закону №2073-IX відповідач, розглядаючи заяву позивача був зобов`язано, зокрема, офіційно з`ясувати всі обставини справи, включно з витребуванням необхідних документів, у разі сумнівів, виправити власну помилку, якщо вона мала місце, та у разі потреби заслуховування пояснення заявників, стосовно яких вони подані, свідків, та ухвалення мотивованого та оформленого рішення, яке може бути оскаржене.
Самоусунення від цих дій, суперечить принципам Закону №2073-IX.
За таких обставин, оспорюване рішення відповідача у цій частині прийнято без належної оцінки змісту виданої ним же довідки та фактичних обставин, які нею підтверджуються, а тому не відповідає критеріям обґрунтованості, пропорційності та добросовісності, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак суд вважає, що оскаржуване рішення про відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій є протиправним та підлягає скасуванню.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, а також зважає на принцип ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Крім того, ухвалюючи таке рішення, суд враховує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Також, у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, суд, обираючи належний та ефективний спосіб відновлення порушеного права позивача, приходить до висновку, що належним та достатнім способом відновлення порушеного права позивача у спірних правовідносинах є скасування протиправного рішення відповідача та зобов`язання останнього повторно розглянути рапорт позивача про надання статусу учасника бойових дій з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тож, беручи до уваги встановлені у справі обставини та норми, якими врегульовані спірні правовідносини, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини п`ятої статті 139 цього Кодексу якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір».
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 72-74, 77, 139, 241-246, 250 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення військової частини НОМЕР_1 , оформлене листом-відповіддю від 09.08.2025 № 8357С про відмову ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 28.06.2025 про надання статусу учасника бойових дій та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач – ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач – військова частина НОМЕР_1 (адреса АДРЕСА_2 ; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_7 ).
Суддя Марія ДУБІНА
Оригінал: reyestr.court.gov.ua