Суд: Чернігівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 15 жовтня 2026 р.
Справа: №620/9988/26
Суддя: Марія ДУБІНА
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 жовтня 2026 року Чернігів Справа № 620/9988/26
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
02.09.2026 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить:
визнати дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у врахуванні вислуги років військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 на посаді судді Коломацького районного суду Харківської області за Законом України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII), яка складає: 03 роки 00 місяців 00 днів за розрахунком стажу роботи на посаді судді станом на 08.10.2023, під час розгляду питання про призначення пенсії згідно вимог пункту «а» або «б» статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262-ХІІ) відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – постанова № 393) крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» під час видання наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 18.08.2026 № 1094 – протиправними;
зобов`язати військову частину НОМЕР_1 врахувати вислугу років військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 на посаді судді Коломацького районного суду Харківської області за Законом № 1402-VIII, яка складає: 03 роки 00 місяців 00 днів за розрахунком стажу роботи на посаді судді станом на 08.10.2023, під час розгляду питання про призначення пенсії згідно вимог пункту «а» або «б» статті 12 Закону № 2262-XII відповідно до пункту 1 постанови № 393, скласти розрахунок згідно додатку 3 або додатку 4 до Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530 (далі – Положення № 530), внести відповідні відомості до його особової справи, наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 18.08.2026 № 1094 та подати їх до відповідного органу Пенсійного фонду України;
зобов`язати військову частину НОМЕР_2 внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 25.08.2026 № 226 з урахуванням вимог частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII, про зарахування його стажу роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, яка складає 3 роки - до вислуги років у Збройних Силах України.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилається на те, що неврахування з боку військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 до його вислуги років військовослужбовця стажу роботи на посаді судді Коломацького районного суду Харківської області за Законом № 1402-VIII, яка складає: 03 роки 00 місяців 00 днів за розрахунком стажу роботи на посаді судді станом на 08.10.2023 року, порушує його права, передбачені статтею 8 Європейської Конвенції з захисту прав людини (повага до приватного життя).
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 07.09.2026 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечуючи проти позовних вимог, вказує, зокрема, на те, що згідно розрахунку стажу роботи на посаді судді Коломацького районного суду Харківської області ОСОБА_1 від 22.04.2025, позивач працював у судових органах на посаді помічника судді відділу організації судового процесу та інформаційних технологій Харківського окружного адміністративного суду з 10.02.2009 по 10.02.2012, а не працював безпосередньо на посаді судді, то зазначений період до розрахунку загального страхового стажу, згідно додатку 3 до Положення № 530, не включено.
У відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначає, що розрахунок вислуги років перебування на посаді судді Коломацького районного суду Харківської області, за яким відповідна вислуга, що рахується за період перебування на посаді судді (підстава – абз. 8 пункту 1 постанови № 393);), складається з 2 періодів: за Законом № 1402-VIII, за яким відповідна вислуга складає: 03 роки 00 місяців 00 днів; б) за Законом України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 2453-VI) вислуга років складає: 11 років 07 місяців 25 днів, усього: 14 років 07 місяців 25 днів. Неврахування відповідачем вимог частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII, щодо стажу роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, яка складає 3 роки, суперечить вказаній нормі та приписам постанови № 393; стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді в порядку частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII, був безпідставно, всупереч закону, відхилений відповідачем.
Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.
ОСОБА_1 був призначений на посаду судді Коломацького районного суду Харківської області Указом Президента України від 23.01.2012 № 29. До штату суду був зарахований наказом в.о. голови Коломацького районного суду Харківської області від 13.02.2012, а присягу судді склав 14.02.2012.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2012 «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», у зв`язку із введенням воєнного стану на території України, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» оголошено та проводиться загальна мобілізація.
04.08.2023 уповноваженими особами Збройних сил України мені було надано повістку № 3477, у якій визначено про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 23.08.2023, а листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.08.2023 року за № 05-44/22/23 повідомлено Коломацький районний суд Харківської області щодо непогодження бронювання лейтенанта ОСОБА_2 , 1975 р.н. у зв`язку з наявністю дефіцитної військово-облікової спеціальності.
Після проходження всіх процедур, визначених законом, військово-лікарською комісією мене було визнано придатним до військової служби, у зв`язку з чим я отримав повістку про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 02.10.2023, де отримав повістку на відправку до Збройних сил України на 09.10.2023 та повідомлення для Коломацького районного суду Харківської області про мобілізацію позивача до лав ЗСУ.
05.10.2023 позивач написав на ім`я голови Коломацького районного суду Харківської області ОСОБА_3 заяву про увільнення від виконання обов`язків на посаді судді Коломацького районного суду Харківської області.
Наказом голови Коломацького районного суду Харківської області ОСОБА_3 від 05.10.2023 за № 05-03/64 позивача було тимчасово увільнено від виконання обов`язків на посаді судді Коломацького районного суду Харківської області – до звільнення з військової служби.
З 10.10.2023 позивач я є військовослужбовцем Збройних Сил України та зарахований до списків особового складу курсів перепідготовки та підвищення кваліфікації Військового інституту телекомунікації та інформатизації імені Героїв Крут.
Після закінчення курсів перепідготовки та підвищення кваліфікації Військового інституту телекомунікації та інформатизації імені Героїв Крут, позивача було направлено для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_3 (у складі військової частини НОМЕР_4 ) на посаду командира взводу зв`язку даної військової частини, де я проходив військову службу до 04.02.2025.
Наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 29.01.2025 № 86 звільнений з посади командира взводу зв`язку військової частини НОМЕР_3 та призначений на посаду офіцера резерву 115 запасної роти військової частини НОМЕР_5 .
На підставі наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 20.04.2026 № 513, капітана юстиції ОСОБА_1 направлено для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_2 ; наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 02.05.2026 № 122 – виключено зі списків особового складу військової частини.
На момент виникнення спірних правовідносин позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді помічника начальника навчального центру з правової роботи – начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_2 .
08.07.2026 позивачем був поданий рапорт на звільнення з військової служби в запас на підставі абз. «з» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу»: у зв`язку із перебуванням на посаді судді, у якому просив звільнити мене з військової служби та врахувати, що за час проходження військової служби набув право на пенсію за вислугою років, передбачену Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». 14.07.2026 року вказаний рапорт був надісланий до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Військовою частиною НОМЕР_2 були надані: рапорт військовослужбовця; розрахунок вислуги років військової служби (при набутті права на пенсію за вислугу років); документ, що підтверджує перебування на посаді судді.
Військовою частиною НОМЕР_2 разом з поданням про звільнення був складений попередній розрахунок вислуги років (страхового стажу) позивача; відповідач військова частина НОМЕР_1 - у свою чергу, основний розрахунок вислуги років (страхового стажу) на пенсію не складав.
Попередній розрахунок вислуги років (страхового стажу) позивача, складений військовою частиною НОМЕР_2 , був наданий позивачеві для ознайомлення та погодження та складав понад 27 календарних років.
Вислуга становила: 1) час навчання у Харківському державному політехнічному університеті в межах до п`яти років (незалежно від форми здобуття освіти ), після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, призначення на відповідну посаду із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби, що становить 2 роки 6 місяців за навчання у (підстава – пункт 2 постанови № 393); 2) відповідно до розрахунку Північно-Східного міжрегіонального Управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції України від 29.05.2025: 07 років 01 місяць 22 дні – у календарному обрахуванні, 09 років 06 місяців 09 днів – у пільговому (підстава – абз. 2 пункту 1 постанови № 393); 3) військова служба в Збройних Силах з 10.10.2023 по 08.07.2026, що складає 2 роки 8 місяців 28 днів (підстава – абз. 1 пункту 1 постанови № 393); 4) на підставі розрахунку вислуги років перебування на посаді судді Коломацького районного суду Харківської області, за яким відповідна вислуга, що рахується за період перебування на посаді судді (підстава – абз. 8 пункт 1 постанови № 393) складається з 2 періодів: а) за Законом № 1402-VIII, за яким відповідна вислуга складає: 03 роки 00 місяців 00 днів; б) за Законом № 2453-VI вислуга років складає: 11 років 07 місяців 25 днів, усього: 14 років 07 місяців 25 днів.
ОСОБА_1 , вважаючи протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у врахуванні до його вислуги років як військовослужбовця стажу роботи на посаді судді Коломацького районного суду Харківської області за Законом № 1402-VIII), яка складає: 03 роки 00 місяців 00 днів за розрахунком стажу роботи на посаді судді станом на 08.10.2023, під час розгляду питання про призначення пенсії згідно вимог пункту «а» або «б» статті 12 Закону № 2262-XII «відповідно до пункту 1 постанови № 393 крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» під час видання наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 18.08.2026 № 1094, звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав на законних інтересів.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що спірним у цій справі є питання правомірності відмови військової частини НОМЕР_1 у зарахуванні позивачу до вислуги років для призначення пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ стажу роботи , вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді в порядку частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII тривалістю 03 роки 00 місяців 00 днів.
Закон № 2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Умови призначення пенсій за вислугу років визначені у статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
Так, зггідно із пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" , "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Приписами пункту «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" , "з" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
У свою чергу, види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії визначені у статті 17 Закону № 2262-ХІІ.
Відповідно до статті 17 Закону України № 2262-XII до вислуги років для призначення пенсії за цим Законом зараховуються визначені законодавством види служби та інші періоди, що підлягають урахуванню відповідно до спеціального нормативного регулювання.
На виконання статті 17-1 Закону № 2262-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 17.07.1992 № 393, якою затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до зазначеного Закону.
Абзацом восьмим пункту 1 цього Порядку передбачено зарахування до вислуги років для призначення пенсії часу роботи в судових органах та органах прокуратури осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих і перебувають на військовій службі або на інших прямо визначених у цій нормі видах служби на відповідних посадах.
Отже, зазначене положення встановлює спеціальну правову підставу для зарахування часу роботи на посаді судді до вислуги років для призначення пенсії за Законом № 2262-XII. При цьому законодавець пов`язує можливість такого зарахування не з тим, чи належить робота суддею до військової служби, а з належністю особи до визначеної нормативним актом категорії та наявністю інших установлених ним умов.
Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 20.09.2024 у справі № 320/13343/23, у якій суд касаційної інстанції навів зміст абзацу восьмого пункту 1 постанови № 393 та наголосив на необхідності застосування спеціальних правил обчислення вислуги років для призначення пенсії.
Надаючи оцінку доводам відповідача про неможливість зарахування спірного періоду виключно з тієї підстави, що позивач у період з 10.02.2009 по 10.02.2012 працював на посаді помічника судді відділу організації судового процесу та інформаційних технологій Харківського окружного адміністративного суду, а не безпосередньо на посаді судді, суд зазначає таке.
Частина друга статті 137 Закону № 1402-VIII передбачає зарахування до стажу роботи на посаді судді також стажу (досвіду) роботи або професійної діяльності, вимога щодо якого встановлена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Отже, законодавець прямо передбачив можливість зарахування до стажу роботи на посаді судді професійного досвіду, набутого до призначення на цю посаду. Тому сама по собі обставина, що протягом відповідного періоду позивач обіймав посаду помічника судді, а не судді, не спростовує можливості врахування такого періоду за наявності встановлених законом умов.
Водночас правове значення для вирішення цього спору має не лише стаття 137 Закону № 1402-VIII, а й спеціальне регулювання обчислення вислуги років для призначення пенсії.
Так, абзац восьмий пункту 1 постанови № 393, передбачає зарахування до вислуги років часу роботи в судових органах та органах прокуратури осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих і перебувають на визначених цією нормою видах служби.
Буквальний зміст цієї норми не містить прямої вимоги про те, що кожен період роботи в судовому органі, який зараховується до вислуги років, має бути періодом фактичного перебування саме на посаді судді. Норма стосується часу роботи в судових органах осіб, які працювали на посадах суддів і проходять відповідний вид служби.
За таких обставин довід відповідача про те, що позивач у спірний період працював помічником судді, а не суддею, сам по собі не є достатнім для виключення цього періоду з розрахунку.
При цьому розрахунок стажу роботи на посаді судді, складений компетентним органом, є доказом обчислення такого стажу, однак сам по собі не звільняє суд від обов`язку встановити правові підстави зарахування відповідного періоду саме до пенсійної вислуги.
Посилання відповідача на додаток 3 до Положення № 530 також підлягає оцінці з урахуванням призначення відповідного розрахунку та змісту заявленої вимоги. Невключення періоду до одного виду стажу не є автоматичним доказом неможливості його зарахування до іншого виду стажу, якщо спеціальне нормативне регулювання передбачає інші правила.
Отже, вирішальним у цій справі є встановлення того, чи належить позивач до категорії осіб, визначених абзацом восьмим пункту 1 постанови № 393, чи підтверджено роботу в судовому органі протягом спірного періоду та чи відповідає цей період умовам його зарахування до вислуги років для призначення пенсії.
За правилами частини першої статті 64 Закону № 2453-VI на посаду судді може бути рекомендований громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Системний аналіз вказаної норми у взаємозв`язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Правовий висновок з цього питання викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18, в якій, зокрема, зазначено, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Згідно із розрахунком наданим Коломацьким районним судом Харківської області щодо вислуги років на посаді судді позивача, за яким відповідна вислуга, що рахується за період перебування на посаді судді, складається з 2 періодів: 1) за Законом № 1402-VIII, за яким відповідна вислуга складає: 03 роки 00 місяців 00 днів; 2) за Законом N 2453-VI вислуга років складає: 11 років 07 місяців 25 днів, усього: 14 років, 07 місяців 25 днів, - є чинним, складений відповідним органом державної влади та враховується у правовідносинах публічної служби позивача.
У свою чергу, за змістом постанови № 393, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах “б”-“д” , “ж” і “з” статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються час роботи в судових органах та органах прокуратури осіб, які працювали на посадах суддів.
Зміст наведеної норми свідчить про те, що законодавець передбачив спеціальну підставу для зарахування до пенсійної вислуги часу роботи в судових органах осіб, які в подальшому працювали на посадах суддів. При цьому формулювання цієї норми не містить прямого застереження про те, що до відповідного періоду може бути зарахований виключно час фактичного перебування особи на посаді судді, без урахування іншого часу роботи в судових органах, який відповідно до закону визнається таким, що надає право на призначення на посаду судді.
Таким чином, неврахування вимог частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII, щодо стажу роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, яка складає 3 роки, суперечить вказаній нормі та приписам постанови № 393, оскілки законодавство про судоустрій установлює юридичне значення відповідного професійного стажу для визначення стажу роботи на посаді судді, тоді як постанова № 393 визначає можливість зарахування часу роботи в судових органах до вислуги років для пенсійного забезпечення військовослужбовців.
З урахуванням наведеного суд не може визнати дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у врахуванні до вислуги років позивача як військовослужбовця стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення роботи на посаді судді за Законом № 1402-VIII, яка складає: 03 роки 00 місяців 00 днів за розрахунком стажу роботи на посаді судді станом на 08.10.2023, під час розгляду питання про призначення пенсії згідно вимог пункту «а» або «б» статті 12 Закону № 2262-XII відповідно до пункту 1 постанови № 393 під час видання наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 18.08.2026 № 1094, тому є протиправними.
Слуд також зазначити, що пунктом 2.10. Положення № 530 передбачено, що перед представленням військовослужбовців до звільнення з військової служби управління (відділ) персоналу уточнює дані про проходження ними служби, а в необхідних випадках і дані про навчання в цивільних вищих (або колишніх середніх) навчальних закладах до прийняття (призову) на військову службу, підтверджує в послужних списках з їх особових справ періоди служби та іншої діяльності, що підлягає зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні, і окремо - на умовах, передбачених пунктом 2.2 цього розділу, або на пільгових умовах, після чого разом з відповідними підрозділами персоналу. Щодо військовослужбовців, пенсія яким призначається з урахуванням страхового стажу, управління (відділ) персоналу поряд з військовою службою уточнює і підтверджує також загальний страховий стаж (включаючи час навчання).
Відповідно до пунктів 2.13, 2.14 Положення № 530 при обчисленні вислуги років на пенсію військовослужбовцям, які підлягають звільненню з військової служби, складається розрахунок вислуги років військовослужбовця на пенсію (додаток 3 ).
У розрахунку зазначаються всі календарні періоди військової служби і окремо періоди, що зараховуються до вислуги років на пільгових умовах, а також загальна вислуга років на пенсію. Якщо військовослужбовець, який підлягає звільненню з військової служби, має право на пенсію, що призначається відповідно до підпункту “б” частини першої статті 12 Закону, то в розрахунку загального страхового стажу (в календарному обчисленні) на пенсію за вислугу років (додаток 4 ) зазначаються всі календарні періоди військової служби та окремо календарні періоди роботи як працівника, а також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі.
За фактичними обставинами справи, розрахунок вислуги років позивача на пенсію (додаток 3 ) або (додаток 4 ) на виконання пунктів 2.13, 2.14 Положення № 530, відповідачем (військовою частиною НОМЕР_1 ) не складався.
Відповідно до правових висновків, викладених у пункті 71 Рішення ЄСПЛ у справа «Рисовський проти України» (Заява № 29979/04) принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
При цьому, відповідач відмовив у складенні Розрахунку згідно додатку 3 або додатку 4 до Положення № 530, який складається при призначенні пенсії згідно із вимогами пункту «а» чито «б» статті 12 Закону № 2262-ХІ, що позбавляє позивача права на призначення відповідної пенсії за вказаними обставинами.
Суд зазначає, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, передбачає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини вказав, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 року (заява №38722/02).
Право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом» (стаття 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
У зв`язку з вказаним, з метою відновлення порушеного права позивача, військова частина НОМЕР_2 має внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 25.08.2026 № 226 з урахуванням вимог частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII, про зарахування стажу роботи позивача, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, яка складає 3 роки - до вислуги років у Збройних Силах України.
Вказані зміни мають бути здійснені після врахування військовою частиною НОМЕР_1 до вислуги років позивача як військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, яка складає: 03 роки 00 місяців 00 днів за розрахунком стажу роботи на посаді судді станом на 08.10.2023, під час розгляду питання про призначенні пенсії згідно вимог пункту «а» або «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ відповідно до пункту 1 постанови № 393, скласти Розрахунок згідно додатку 3 або додатку 4 до Положення № 530, внести відповідні відомості до особової справи позивача та подати їх до відповідного органу Пенсійного фонду України.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У цьому контексті варто відмітити, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 №475/97-ВР та вона набула чинності для України 11.09.1997.
Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Ухвалюючи дане судове рішення суд враховує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновок №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58), «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, пункт 26, ECHR 1999-1, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів передбачено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також звертає увагу на те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини в рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов`язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine (Application no. 63566/00)).
Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх частково задоволення у визначений позивачем спосіб.
Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини п`ятої статті 139 цього Кодексу якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір».
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 227, 241-246, 250- 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у врахуванні до його вислуги років як військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення на посаду судді Коломацького районного суду Харківської області за Законом України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», яка складає: 03 роки 00 місяців 00 днів за розрахунком стажу роботи на посаді судді станом на 08.10.2023, під час розгляду питання про призначення пенсії згідно вимог пункту «а» або «б» статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відповідно до пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 під час видання наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 18.08.2026 № 1094.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 врахувати вислугу років військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, на посаді судді Коломацького районного суду Харківської області за Законом України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», яка складає: 03 роки 00 місяців 00 днів за розрахунком стажу роботи на посаді судді станом на 08.10.2023, під час розгляду питання про призначення пенсії згідно вимог пункту «а» або «б» статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відповідно до пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393, скласти розрахунок згідно додатку 3 або додатку 4 до Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530, внести відповідні відомості до його особової справи, наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 18.08.2026 року № 1094 та подати їх до відповідного органу Пенсійного фонду України.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 25.08.2026 № 226 з урахуванням вимог частини другої статті 137 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», про зарахування стажу роботи ОСОБА_1 , вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, яка складає 3 роки - до вислуги років у Збройних Силах України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ).
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_7 ).
Відповідач - військова частина НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_3 ; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_8 ).
Суддя Марія ДУБІНА
Оригінал: reyestr.court.gov.ua