Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №640/21329/19 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 жовтня 2026 року № 640/21329/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо взяття позивача на облік як особи, яка провадить професійну незалежну діяльність;

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу в автоматичному режимі єдиного внеску як особі, яка провадить професійну незалежну діяльність;

- зобов`язати відповідача зняти позивача з обліку як особи, яка провадить професійну незалежну діяльність;

- зобов`язати відповідача відобразити в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , виконання зобов`язань зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування по платежу (71040000) у повному обсязі;

- зобов`язати відповідача зняти позивача з обліку як фізичну особу-підприємця;

- стягнути з відповідача на користь позивача надмірно сплачений позивачем єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 10526,78 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач була фізичною особою-підприємцем на спрощеній системі оподаткування (КВЕД 69.10 "Діяльність у сфері права"), а також адвокатом на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Також позивачем вказано, що її діяльність як фізичної особи-підприємця збігається з адвокатською діяльністю, вона регулярно сплачувала єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, заборгованості не мала. Під час відвідування Центру обслуговування платників Білоцерківської ОДПІ Білоцерківського управління ГУ ДФС у Київській області з метою внесення змін до свідоцтва платника єдиного податку через зміну податкової адреси, позивачу стало відомо, що контролюючим органом було взято її на облік як особу, яка провалить професійну незалежну діяльність, а також здійснено нарахування в автоматичному режимі єдиного внеску як особі, яка провадить професійну незалежну діяльність.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.11.2019 року у справі № 640/21329/19 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати одноособово суддею Амельохіним В.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.11.2019 року у справі № 640/21329/19 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог в адміністративній справі №640/21329/19.

Відтак подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням Терешко Анатоліївни про збільшення розміру позовних вимог в адміністративній справі №640/21329119, відповідно до якої остання просить суд: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2019 р. №0-258727-50/9673 на суму 6395,37 грн.

Представником відповідача до суду подано відзив на позов, в якому зазначено, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності з огляду на обставини того, що оскаржувані позивачем дії та вимога про сплату боргу (недоїмки) є обґрунтованими, прийнятим у межах повноважень, а відтак не підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Також позивачем до суду було подано відповідь на відзив із викладенням власної правової позиції стосовно доводів відповідача.

На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 до Харківського окружного адміністративного суду, згідно супровідного листа № 01-19/1430/25 від 31.01.2025 року передано 742 (сімсот сорок дві) судові справи згідно з актом приймання-передачі від 31.01.2025, зокрема адміністративну справу №640/21329/19.

Відповідно до статті 31 КАС України здійснено повторний розподіл автоматизованою системою документообігу суду адміністративної справи.

Вказана адміністративна справа надійшла до провадження судді Харківського окружного адміністративного суду Мельникова Р.В. 21.02.2025 за результатами автоматизованого розподілу судової справи відповідно до протоколу від 21.02.2025.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду Мельникова Р.В. від 26.02.2025 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії - прийнято до розгляду; розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; замінено відповідача Головне управління ДПС у Київській області на його правонаступника Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП - 44096797; адреса вул. 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-а).

Сторони правом подання до суду оновлених заяв по суті справи не скористались.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив таке.

ОСОБА_1 була адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №5787/10 від 30.08.2016р., та сплачувала податки з такої діяльності, знаходячись на обліку в податкових органах як фізична особа-підприємець, зареєстрована 17.08.2016 р., що перебувала на спрощеній системі оподаткування (ІІІ група), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.08.2016 р. та витягом з реєстру платників єдиного податку від 01.12.2017 p. №1710273403755. Одним із видів діяльності є діяльність у сфері права (КВЕД 69.10).

У позовній заяві позивачем вказано, що 22.04.2019 p. під час її візиту до Центру обслуговування платників Білоцерківської ОДПІ Білоцерківського управління ГУ ДФС Київській області з метою внесення змін до свідоцтва платника єдиного податку через зміну податкової адреси, їй було в усному порядку повідомлено про наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування і зазначено, що вказаний борг виник за 2017 рік у зв`язку із обліком позивача як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Також позивачем вказано, що вона не ставала на облік як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та жодних рішень про таку постановку не отримувала.

В усній розмові позивачу було повідомлено про наявність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.01.2019 р. №Ф-295864-50/2559 на суму 8690,66 грн. У позовній заяві позивачем вказано, що зазначену вимогу нею отримано було.

Позивачем вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.01.2019 р. №Ф-295864-50/2559 було оскаржено в судовому порядку та оцінка такій здійснювалась у рамках розгляду справи №640/14587/19.

Згідно із відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень 13.12.2022 року Окружним адміністративним судом міста Києва було ухвалено рішення у справі №640/14587/19, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю; визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.01.2019р. №Ф-295864-50/2559 на суму 8 690, 66 грн; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Київській області №0133015006 від 17.07.2019 року про застосування штрафних санкцій у сумі 4 270, 09 грн. та нарахування пені у сумі 2 125, 28 грн., разом у сумі 6 395, 37 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Водночас Єдиний державний реєстр судових рішень не містить відомості стосовно оскарження судового рішення у справі №640/14587/19.

У позовній заяві позивач вказує, що 15.05.2019 р. нею на підставі власного рішення припинено підприємницьку діяльність фізичної-особи підприємця, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.05.2019 p., а право на заняття адвокатською діяльність зупинено з 14.05.2019 р. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, що підтверджується витягом з Єдиного реєстр адвокатів серія АІ №005933.

23.05.2019 р. з метою бути знятою з обліку якості платника податків – фізичної особи-підприємця позивачем подано форму про ліквідацію платника податків та заяву про застосування спрощеної систем оподаткування із поміткою відмови від спрощеної системи оподаткування. Також, 23.05.2019 р. з метою бути знятою з обліку в якості особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, позивачем подано форму №5-ОПП та форму 7-ЄСВ про зняття з обліку платника єдиного внеску. Задля зняття з обліку в якості платника податків – фізичної особи-підприємця та в якості особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, було подано 2 звіти про суми нарахованого доходу, застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (з поміткою ліквідаційна), а також податкові декларації за останній період, що передував ліквідації.

У позовній заяві позивачем вказано, що 31.05.2019 р. нею було сплачено 12362,90 грн, тобто погашено борг у розмірі 11444,84 грн, а також доплачено 918,42 грн. єдиного соціального внеску за травень 2019 року. Водночас позивачем зазначено, що у зв`язку із припиненням підприємницької діяльності та зупиненням права на здійснення адвокатської діяльності у травні 2019 p. єдиний соціальний внесок більше не міг нараховуватись.

Позивачем 13.08.2019 р. було отримано акт №729/10-36-13-03/ НОМЕР_1 від 08.08.2019 р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання податкового, валютного законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , за період з 17.08.2016 р. по 01.08.2019 р.

На підставі висновків вказаного акту №729/10-36-13-03/ НОМЕР_1 від 08.08.2019 р. контролюючим органом було винесено та 04.10.2019 р. позивачем отримано нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.09.2019 р. №Ф-258727-50/9211 на суму 8231,49 грн.

Також в подальшому на підставі висновків вказаного акту позивачем було отримано:

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 09.09.2019 р. №Ф-0000591303 на суму 8448,00 грн;

- рішення ГУ ДФС у Київській області №0000601303 від 09.09.2019 p. про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на суму 340,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 09.09.2019 p. №0000611303 на суму 340,00 грн;

- рішення №0000581303 від 09.09.2019 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 1689,60 грн.

Позивачем вказані рішення контролюючого органу було оскаржено в судовому порядку та оцінку таким надано в рамках розгляду справи №640/18611/19.

Згідно із відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень 17.11.2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва було ухвалено рішення у справі №640/18611/19, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.09.2019 року № Ф-0000591303 на суму 8448,00 грн; визнано протиправним та скасовано рішення № 0000601303 від 09.09.2019 року про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на суму 340,00 грн; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.09.2019 року № 0000611303 на суму 340,00 грн; визнано протиправним та скасовано рішення від 09.09.2019 року № 0000581303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 1689,60 грн; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2021 року у справі №640/18611/19 апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування вимог повернуто особі, яка її подала.

Зі змісту позовної заяви встановлено доводи позивача стосовно того, що вимоги від 05.09.2019 р. №Ф-258727-50/9211 на суму 8231,49 грн та від 09.09.2019 p. №Ф-0000591303 на суму 8448,00 грн винесені із часовим проміжком всього 4 дні, хоча акт №729/10-36-13-03/3323301383 від 08.08.2019 р. не містить інформації про борг на суму 8448,00 грн, а містить інформацію про борг у сумі 8231,49 грн.

При цьому позивачем наголошено, що нею не було отримано жодного письмового повідомлення про взяття її на облік як особи, яка займається незалежною професійною діяльністю і самостійно на такий облік вона не ставала, відповідної заяви не подавала.

З огляду на відмінності та невідповідності у наданих контролюючим органом у різних справа відомості стосовно взяття позивача на облік, представником позивача було направлено на адресу контролюючого органу адвокатський запит.

Листом Головного управління ДПС у Київській області №4359/Aдв/10-36-33-02 від 08.10.2019 р., який представником позивача було отримано 10.10.2019 року, було повідомлено про те, що нарахування єдиного внеску як самозайнятій особі позивачу почались лише 14.04.2018 року. Також зазначено, що у інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 за кодом бюджетної класифікації 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) в автоматичному режимі проведено нарахування єдиного внеску як ФОП, що провадить професійну незалежну діяльність. 19.04.2019 р. нараховано єдиний внесок за І квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн, як ФОП та 1638,12 грн, як самозайнятій особі, зареєстрованій з 20.02.2018 p. Також зазначено, що 22.05.2019 p ОСОБА_1 нараховано 1836,12 грн як самозайнятій особі за квітень-травень 2019 року, сплачено у травні 12362,90 грн, борг станом на 30.06.2019 р. відсутній. 19.07.2019 p. нараховано 1836,12 грн, ФОП "за квітень-травень 2019 року, крім того, за несвоєчасну сплату єдиного внеску винесено рішення від 17.07.2019 p. та застосовано штрафні санкції та пеню. Відповідно до інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 за кодом 71040000, станом на 31.08.2019 p., обліковується борг (недоїмка) по єдиному внеску у сумі 6106,21 грн та пеня 2125,28 грн.

Позивачем зазначено, що нею було сплачено 31.05.2019 року сплачено 12362,90 грн, тобто погашено борг у розмірі 11444,84 грн, а також доплачено 918,42 грн єдиного соціального внеску за травень 2019 року, проте вже станом на 19.07.2019 p. відповідно до відповіді на адвокатський запит №4359/Aдв/10-36-33-02 контролюючим органом повторно 19.07.2019 p. нараховано 1836,12 грн, як фізичній особі-підприємцю за квітень -травень 2019 року. Крім того, контролюючим органом було винесено 05.09.2019 р. та 09.09.2019 p. дві вимоги про сплату боргу (недоїмки) на суму 8231,49 грн та 8448,00 грн відповідно. Позивачем наголошено на обставинах повної сплати єдиного соціального внеску за весь час перебування на обліку у ГУ ДПС у Київській області, а також зазначено, що вона не здійснювала жодної діяльності, окрім діяльність у сфері права, тобто діяльність позивача як адвоката була тотожною діяльності позивача як фізичної особи-підприємця, який здійснює діяльність у сфері права. Відтак, ОСОБА_1 не перебувала і не повинна перебувати на обліку як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, відповідно до ст. 178 Податкового кодексу України, а отже обов`язок подавати річні декларації як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки не міг виникнути.

Крім того, під час розгляду справи встановлено, що 13.11.2019 p. позивачем було отримано нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2019 р. №Ф-258727-50/9673 на суму 6395,37 грн.

Вважаючи дії відповідача та вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправними, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464), в редакції ччинній станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно із приписами ч.2 ст. 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як передбачено положеннями п.п. 4, 5 ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VІ, платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

З аналізу зазначених норм вбачається, що Закон № 2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

Позивач станом на момент виникнення спірних правовідносин була платником єдиного внеску - фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, тобто є платником єдиного внеску в розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI.

Як передбачено ч.1 ст. 5 Закону № 2464-VI облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону № 2464-VI взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до статей 5, 16, 19 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що затверджений наказом Міністерства фінансів України № 1162 від 24 листопада 2014 року (далі - Порядок №1162) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, яким визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску, що передбачено положеннями п.2 розділу І Порядку № 1162.

Як визначено п. 3 розділу І Порядку № 1162, порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464.

Відповідно до п. 3 розділу ІІ Порядку № 1162 дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску.

Згідно із положеннями п.4 розділу ІІ Порядку № 1162 взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (далі - Закон № 755-IV), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач була зареєстрована 17.08.2016 року як фізична особа-підприємець, що підтверджується даними виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та з 01.09.2016 перебуває на обліку контролюючого органу як платник єдиного внеску, що підтверджується даними витягу з Реєстру платників єдиного податку від 01.12.2017 року №1710273403755.

Суд зазначає, що розділом ІІІ Порядку № 1162 визначено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755.

Як передбачено п.1 розділу ІІІ Порядку №1162, взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Відповідно до п. 2 розділу ІІІ Порядку №1162 платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.

Згідно із п. 3 розділу ІІІ Порядку №1162 платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення "ознаки незалежної професійної діяльності" Порядок №1162 не передбачає.

Під час розгляду справи до суду не надано доказів звернення позивача до контролюючого органу після отримання свідоцтва від 30.08.2016 року №5787/10 про право на заняття адвокатською діяльністю з приводу встановлення їй ознаки як фізичній особі, що провадить незалежну професійну діяльність, зазначених доказів судом самостійно в рамках офіційного з`ясування обставин у справі не встановлено. Однак, як свідчать наявні в матеріалах справи докази, а саме надані представником відповідача ідентифікаційні дані позивача, ознаку фізичної особи, що провадить незалежну професійну діяльність ОСОБА_1 було встановлено з 20.02.2018 року після чого здійснено автоматичне нарахування єдиного внеску як фізичній особі-підприємцю та як фізичній особі, що провадить незалежну професійну діяльність, що не узгоджується з нормами Порядку №1162, якими визначена процедура взяття на облік платників єдиного внеску.

Стосовно внесення відомостей про платника єдиного внеску до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування суд зазначає наступне.

Положеннями п.1 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону № 2464-VI державний реєстр створюється для забезпечення, зокрема, ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації.

Згідно із ч.2 ст. 16 Закону № 2464-VI державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб.

Як передбачено положеннями абз.2 ч.3 ст. 16 Закону № 2464-VI ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 20 ст.16 Закону № 2464-VI реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із абз. 3 ч. 2 ст. 20 Закону № 2464-VI відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.

Як передбачено п.1 розділу ІІІ Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, (далі - Положення №10-1), з метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки.

Згідно із п.2 розділу ІІІ Положення № 10-1 облікова картка відкривається у разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом.

Відповідно до п. 2 розділу ІV Положення № 10-1 до облікових карток реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску до ДФС України, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів, визначає Порядок № 435.

З аналізу норм Закону № 2464-VI та Положення № 10-1 слід дійти висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення "ознаки незалежної професійної діяльності" та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Враховуючи те, що позивач не перебуває на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітність як такий платник, суд приходить висновку про безпідставне встановлення відповідачем позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі єдиного внеску.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905, зі змінами від 15 травня 2018 року (далі - Порядок № 435), визначає процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів.

Пунктом 16 розділу IV "Формування звіту" Порядку № 435 передбачено, що фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти (додаток 5).

Положення пункту 16 розділу IV "Формування звіту" Порядку № 435 відсилають до додатка 5 "Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску", розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО - на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника "фізичної особи-підприємця, яка має ознаку незалежної професійної діяльності" формою звіту не передбачено.

З огляду на викладене вище слід дійти висновку, що приписи пункту 16 Порядку № 435 про обов`язок формування та подання звіту фізичною особою-підприємцем, яка має ознаку незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI. Особи, визначені цими пунктами, є окремими платниками єдиного внеску з певними особливостями їх обліку, різною базою нарахування єдиного внеску та порядку його сплати, а тому поєднання нормотворцем двох різних статусів платників єдиного внеску на рівні підзаконного нормативно-правового акта призводить до невідповідності норм Порядку положенням Закону.

Суд констатує наявність колізії між приписами нормативно-правових актів різної юридичної сили - невідповідність між приписами закону та положеннями підзаконного нормативно-правового акта. За правилом колізійного принципу "lex superior derogate legi interior" нормативний акт вищої юридичної сили має пріоритет над нормативним актом нижчої юридичної сили. Отже, потрібно резюмувати, що положення закону за своєю юридичною силою превалюють над нормами підзаконних нормативно-правових актів. Відповідно визначення спеціального "змішаного" правового статусу на рівні підзаконного нормативного-правового акта (Порядку), з огляду на невідповідність положенням закону, є неправомірним, а тому не повинно братися до уваги в аспекті правозастосовної діяльності.

З огляду на вищевикладені норми, слід дійти висновку, що статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою Закон № 2464-VI не передбачає.

Також, суд зазначає, що за наявного існуючого правового регулювання взяття та перебування на обліку платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності не передбачено. Водночас, взяття контролюючим органом на облік особи як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця (пункт 4 частини 1 статті 4 Закону) та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений Законом і підзаконними нормативно-правовими актами.

В той же час, підзаконний нормативно-правовий акт спеціальної облікової політики в частині визначення такої категорії платників єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності не відповідає статті 4 Закону. А також, зміна контролюючим органом обліку особи платника єдиного внеску в спосіб, не встановлений Законом або встановлений підзаконним нормативно-правовим актом, який не відповідає Закону в цій частині, та нарахування на підставі таких дій єдиного внеску, суперечить принципам законності та належного врядування.

Враховуючи викладене вище суд зазначає, що оскільки позивач не перебуває на обліку платників єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітності як такий платник, то контролюючим органом безпідставно було встановлено позивачу як платнику єдиного внеску (фізичній особі - підприємцю) ознаку незалежної професійної діяльності, здійснено протиправне нарахування єдиного внеску та, як наслідок, повторно нараховано на цій підставі єдиний внесок.

Таким чином суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо взяття позивача на облік як особи, яка провадить професійну незалежну діяльність, а також визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування позивачу в автоматичному режимі єдиного внеску як особі, яка провадить професійну незалежну діяльність.

Водночас, суд вважає за необхідне наголосити на обставинах того, що зі змісту поданого до суду представником відповідача відзиву на позов встановлено доводи того, що станом на 31.10.2019 за позивачем обліковувалась заборгованість по єдиному внеску у розмірі 6395,37 грн, а саме: згідно рішення №0133015006 від 17.07.2019 нараховано штрафних санкцій у розмірі 4270,09 грн та пені у розмірі 2125,28 грн. Зазначене рішення, на переконання контролюючого органу позивачем не оскаржувалось, не сплачено у визначений законом строк, а відтак є узгодженим.

При цьому, як встановлено судом під час розгляду справи, позивачем рішення №0133015006 від 17.07.2019 було оскаржено в судовому порядку та в рамках розгляду справи №640/14587/19 скасовано.

Відтак, зазначені доводи представника відповідача є необґрунтованими.

Однак представником відповідача у поданому до суду запереченні на клопотання вказано, що в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 обліковувався борг з єдиного податку, який виник на підставі рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0133015006 від 17.07.2019 на загальну суму 6395,37 грн.

Посадовими особами ГУ ДПМ у київській області опрацьовано ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №640/14587/19 та відкориговано борг по єдиному внеску.

Отже, представником відповідача вказано, що станом на 09.01.2020 року борг у інтегрованій картці платника податків по єдиному внеску відсутній, а оскільки сума боргу зазначена у вимозі виведена з ІКПП позивача, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2019 р. №0-258727-50/9673 на суму 6395,37 грн є відкликаною. На підтвердження відкликання вимоги представником відповідача надано до суду роздруківку з ІКПП.

Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає, що відповідно до пункту 6 VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449), вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо:

сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі;

орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки);

вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили;

борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону, в порядку, визначеному пунктами 9-11 цього розділу, - у день прийняття органом доходів і зборів рішення про списання боргу (недоїмки) відповідно до частини сьомої статті 25 Закону;

є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі,- у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства.

З аналізу викладених вище норм вбачається, що вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною у разі якщо орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження. При цьому вимога про сплату боргу (недоїмки вважається відкликаною саме з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки).

Під час розгляду справи до суду не було надано контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки), а відтак суд доходить до висновку про відсутність підстав вважати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2019 р. №0-258727-50/9673 на суму 6395,37 грн відкликаною.

Відтак, суд вважає належним способом захисту порушених прав позивача саме визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2019 р. №0-258727-50/9673 на суму 6395,37 грн.

Водночас, оскільки представником відповідача підтверджено здійснення коригування боргу позивача з єдиного внеску та станом на 09.01.2020 року борг у інтегрованій картці позивача як платника податків по єдиному внеску відсутній, то підстави для зобов`язання відповідача відобразити в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 виконання зобов`язань зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування по платежу (71040000) у повному обсязі у суду станом на час розгляду справи відсутні.

Стосовно позовних вимог позивача щодо зобов`язання відповідача зняти позивача з обліку як особи, яка проводить професійну незалежну діяльність, та зняти позивача з обліку як фізичну особу-підприємця суд зазначає таке.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 15.05.2019 року державним реєстратором було припинено державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та контролюючим органом 24.05.2019 року – знято ознаку незалежної професійної діяльності з позивача.

Відтак, станом на час розгляду справи відсутні підстави для зобов`язання відповідача зняти позивача з обліку як особи, яка проводить професійну незалежну діяльність.

При цьому, хоча представником відповідача і було повідомлено суду про коригування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 боргу з єдиного податку, у зв`язку з чим станом на 09.01.2020 року остання не має боргу в інтегрованій картці платника податків по єдиному внеску, але до суду не надано доказів зняття позивача з обліку як фізичної особи-підприємця.

Відтак, суд доходить висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача зняти позивача з обліку як фізичної особи-підприємця.

Стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача надмірно сплаченого позивачем єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 10526,78 грн суд зазначає таке.

Представником відповідача під час розгляду справи у поданому до суду відзиві на позов підтверджено, що відповідно до ІКП платника податків ОСОБА_1 по єдиному соціальному внеску (код бюджетної класифікації 71040000) були проведені нарахування за 2018 – 2019 роки, а саме:

- 19.04.2018 року - рахується переплата в сумі 319,00 грн, а також нараховано за 1 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн як платнику на спрощеній системі оподаткування та 1638,12 грн нараховано, як особі, яка провадить незалежну професійну, діяльність; сплачено — 03.04.2018 року 2457,18 грн. Борг станом на 20.04.2018 року становить 1319,12 грн;

- 19.07.2018 року - нараховано за 2 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн, як платнику на спрощеній системі оподаткування та 2457,18 грн нараховано, як особі, яка провалить незалежну професійну діяльність; сплачено - 04.07.2018 року - 2457,18 грн; борг станом на 20.07.2018 року становить 3776,30 грн;

- 19.10.2018 року - нараховано за 3 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн, як платнику на прощеній системі оподаткування та 2457,18 грн нараховано, як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність; сплачено - 17.10.2018 року - 2457,18 грн; борг станом на 20.10.2018 року становить 6233,48 грн;

- 21.01.2019 року - нараховано за 4 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн, як платнику на спрощеній системі оподаткування, та 2457,18 грн нараховано, як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність; сплачено - 03.01.2019 року - 2457,18 грн; борг станом на 22.01.2019 року становить 8690,66 грн;

- 19.04.2019 року - нараховано за 1 квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн, як платнику на спрощеній системі оподаткування; сплачено - 17.04.2019 року - 2754,18 грн; борг станом на 20.04.2018 року становить 8690,66 грн;

- 22.05.2019 року - нараховано самостійно платником згідно звіту (№31124 та №31126 від 22.05.2019 року) як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, в сумі 3672,24 грн; сплачено - 22.05.2019 року - 1836,12 грн; борг станом на 23.05.2019 року - 10526,78 грн.

Водночас, представником відповідача вказано, що станом на 31.05.2019 рік Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було сплачено заборгованість у сумі 10526,78 грн, у зв`язку з чим у останньої заборгованість після сплати відсутня.

Відтак, враховуючи обставини справи та встановлення судом протиправності дій відповідача щодо взяття позивача на облік як особи, яка провадить професійну незалежну діяльність, та щодо нарахування позивачу в автоматичному режимі єдиного внеску як особі, яка провадить професійну незалежну діяльність, слід дійти висновку, що і автоматично нарахована контролюючим органом сума у розмірі 10526,78 грн є такою, що не підлягала сплаті позивачем.

З огляду на обставини того, що вказану суму позивачем було сплачено, що сторонами не заперечується, але така є надмірно сплачено, остання підлягає поверненню позивачу у встановленому законодавством порядку.

Суд зазначає, що відповідно до п.43.3 та 43.4 Податкового кодексу України, обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.43.5 Податкового кодексу України).

Враховуючи викладене вище, слід дійти висновку про те, що позивач повинен звернутися до податкового органу із відповідною заявою про повернення сплаченої ним суми єдиного соціального внеску у розмірі 10526,78 грн, за результатами розгляду якої контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум та подає його органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після чого здійснюється повернення сплачених коштів.

Під час розгляду справи до суду не надано доказів подання позивачем до податкового органу заяви про повернення надмірно сплаченого єдиного соціального внеску у розмірі 10526,78 грн, відмови податкового органу у здійсненні таких дій, спрямованих на повернення позивачу єдиного соціального внеску, матеріали справи не містять.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача в цій частині.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із приписами ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом із позовними вимогами позивачем було заявлено клопотання про покладення судових витрат на відповідача, а також у позовній заяві вказано, що орієнтовний розрахунок судових витрат на правову допомогу складає 10000,00 грн.

Також представником позивача до суду було подано заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій остання просить суд стягнути на її користь з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8346,00 грн.

Представником відповідача через канцелярію суду подано заперечення на клопотання, в якому просить суд відмовити у задоволенні заяви позивача.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно із ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, суд зазначає, що положеннями ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із положеннями ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як визначено приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

На підтвердження обґрунтованості вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору про надання правової допомоги №29/07 від 29.07.2019 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії КВ №380268 від 29.07.2019 року, копію свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю №4386 від 22.02.2011 року, акт виконаних робіт №2 від 21.11.2019 року до договору про надання правової допомоги №29/07 від 29.07.2019 року, рахунок на оплату №2 від 21.11.2019 року.

Згідно із актом виконаних робіт №2 від 21.11.2019 року до договору про надання правової допомоги №29/07 від 29.07.2019 року адвокат (Колесників Д.В.) надав наступні послуги клієнту ( ОСОБА_1 ): складання адміністративного позову до ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – кількість годин - 3 год.; дата та час початку і закінчення надання – 01.11.2019 р. 09:00 год. – 12:00 год.; розмір гонорару – 5007,60 грн; складення заяви про усунення недоліків по справі №640/21329/19 – кількість годин - 1 год.; дата та час початку і закінчення надання – 12.11.2019 р. 09:00 год. – 10:00 год.; розмір гонорару – 1669,20 грн; складання заяви про збільшення розміру позовних вимог по справі - кількість годин - 1 год.; дата та час початку і закінчення надання – 19.11.2019 р. 09:00 год. – 10:00 год.; розмір гонорару – 1669,20 грн.

Таким чином, загальна сума витрат на правову допомогу, що охоплюється предметом договору складає 8346,00 грн.

Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 у справі № 520/9115/19, № 640/19536/18 від 03.02.2022.

Оцінивши обставини справи та надані докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, наявність заперечень відповідача стосовно розміру заявлених представником позивача витрат на професійну правову (правничу) допомогу, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Також на користь позивача належить стягнути з урахуванням часткового задоволення позовних вимог суму сплаченого останнім судового збору у розмірі 3073,60 грн.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Київській області (вул. Народного Ополчення, 5а, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ ВП 44096797) про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Київській області щодо взяття ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на облік як особи, яка провадить професійну незалежну діяльність.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Київській області щодо нарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в автоматичному режимі єдиного внеску як особі, яка провадить професійну незалежну діяльність.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області зняти ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з обліку як фізичну особу-підприємця.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2019р. №0-258727-50/9673 на суму 6395,37 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 3073 (три тисячі сімдесят три) грн 60 коп. та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (вул. Народного Ополчення, 5а, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ ВП 44096797).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.