Суд: Харківський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 15 жовтня 2026 р.
Справа: №520/280/26
Суддя: Бадюков Ю.В.
Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
16 жовтня 2026 року № 520/280/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) (далі по тексту – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , в/ч НОМЕР_2 ), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 № 305 від 17.11.2025 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність ОСОБА_1 .
Свої позовні вимоги мотивує тим, що про бойове розпорядження командира в/ч НОМЕР_2 № 2739/БРдск дізнався вже у ході службового розслідування і воно не було доведене до відома позивача його безпосереднім командиром.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 305 від 17.11.2025 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність. Вказаний наказ позивачу не було доведено до відома під підпис. Лише наприкінці листопада 2025 року від безпосереднього командира позивач дізнався про наявність цього наказу. 27.11.2025 позивач звернувся із рапортом до свого безпосереднього керівника, в якому просив надати копію вищезазначеного наказу. Однак, йому було відмовлено, про що у рапорті є відповідна відмітка.
Посилаючись на приписи Порядку № 608 стверджує про порушення процедури проведення службового розслідування.
Стверджує, що наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 25.09.2025 № 229 призначено службове розслідування не відносно позивача, а стосовно іншого військовослужбовця – тимчасово виконуючого обов`язки заступника командира військової частини НОМЕР_4 старшого лейтенанта ОСОБА_2 за фактом віддання ним усного наказу про відсторонення від функціональних обов`язків головного сержанта ОСОБА_1 ..
До участі у службовому розслідуванні не було залучено безпосереднього командира, якому підпорядкований позивач.
Позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності наказом командира в/ч НОМЕР_2 , в той час як службове розслідування призначено командиром в/ч НОМЕР_4 , що прямо суперечить вимогам п. 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ.
Крім того, зазначає, що в порушення приписів чинного законодавства, під час накладення дисциплінарного стягнення на позивача та обрання його виду командиром в/ч НОМЕР_2 не враховано попередньої поведінки військовослужбовця ОСОБА_1 , який раніше до дисциплінарної відповідальності не притягувався, а також тривалість його військової служби, який складає більше 10 років та рівень знань про порядок служби.
Позивач є учасником бойових дій з 2014 року, а також учасником бойових дій під час воєнного стану. Як виходить із довідок про безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для захисту Батьківщини, він ніколи не відмовлявся від виконання бойових розпоряджень та суворо дотримувався дисципліни військовослужбовця.
Крім того, ні в акті службового розслідування, ані в оскаржуваному наказі не вказані наслідки, до яких призвели порушення, зазначені в наказі про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Такі наслідки не були враховані й під час обрання відповідачами виду дисциплінарного стягнення.
За результатами службового розслідування ОСОБА_1 призначено достатньо суворий вид дисциплінарного стягнення, який не відповідає особі позивача, його попередній військовій службі та є явно несправедливим. Спірний наказ та акт службового розслідування не містять конкретної інформації, в чому саме полягає службова невідповідність позивача.
Просив задовольнити позов.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 року відкрито спрощене провадження у справі та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати до суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.
До суду надійшов відзив на позовну заяву згідно якого відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі, вважаємо заявлені позовні вимоги безпідставними, такими, що не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, а також підлягають відхиленню.
Так, відповідач зазначає, що матеріалами службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 25.09.2025 № 229, обставини, що передували невиконанню бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 № 2739/БРдск від 25.09.2025, були всебічно, повно та об`єктивно досліджені, що відповідає вимогам Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 608 від 21.11.2017.
Зазначені матеріали службового розслідування подані для прийняття рішення та реалізації дисциплінарної влади командиром військової частини НОМЕР_2 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності головного сержанта – командира відділення взводу охорони військової частини НОМЕР_4 головного сержанта ОСОБА_1 , що повністю відповідає вимогам статті 97 Дисциплінарного статуту ЗСУ та свідчить про дотримання належної процедури, а у діях позивача наявні ознаки свідомого невиконання бойового розпорядження, що порушує вимоги статей 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту ЗСУ та статей 11, 30, 37 Статуту внутрішньої служби ЗСУ.
Просив відмовити у задоволенні позову.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України, у званні головний сержант, в період із 2023 року до 17.12.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , наказом командира в/ч НОМЕР_4 від 17.12.2025 позивача виключено із списків особового складу частини у зв`язку із переведенням до іншої військової частини.
Наказом т.в.о. командира в/ч НОМЕР_4 ОСОБА_3 від 25.09.2025 № 229 «Про призначення службового розслідування» у зв`язку з необхідністю з`ясування передумов, обставин, причин усного відсторонення від функціональних обов`язків головного сержанта - командира відділення взводу охорони військової частини НОМЕР_4 головного сержанта ОСОБА_1 тимчасово виконуючим обов`язки заступника командира військової частини НОМЕР_4 старшим лейтенантом ОСОБА_2 , що стало передумовою до порушення вимог бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 № 2739/БРдск від 25.09.2025, встановлення ступеня вини військовослужбовців, чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення, наказано:
1. Провести службове розслідування стосовно факту усного відсторонення тимчасово виконуючим обов`язки заступника командира військової частини НОМЕР_4 старшим лейтенантом ОСОБА_2 від функціональних обов`язків головного сержанта - командира відділення взводу охорони головного сержанта ОСОБА_1 .
2. Проведення службового розслідування доручити офіцеру групи психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_4 капітану ОСОБА_4 .
3. Капітану ОСОБА_4 провести службове розслідування та надати мені на затвердження акт службового розслідування для прийняття рішення в термін до 10.10.2025.
4. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.».
Як убачається з акту службового розслідування, на виконання зазначеного наказу від 25.09.2025 №229 “Про призначення службового розслідування”, наказу командира військової частини НОМЕР_5 (з адміністративно-господарської діяльності) від 06.10.2025 №242 “Про перенесення строку проведення службового розслідування”, офіцером групи психологічної підтримки персоналу капітаном ОСОБА_4 було проведено службове розслідування стосовно факту усного відсторонення тимчасово виконуючим обов`язки заступника командира військової частини НОМЕР_4 старшим лейтенантом ОСОБА_2 від функціональних обов`язків головного сержанта - командира відділення взводу охорони головного сержанта ОСОБА_1 , що стало передумовою до порушення вимог бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_6 № 2739/БРдск від 25.09.2025, встановлення ступеня вини військовослужбовців, чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Згідно висновку Акту службового розслідування, яке наказом командира військової частини НОМЕР_4 (з основної діяльності) від 07.11.2025 № 60 «Про результати службового розслідування» наказано вважати завершеним:
« 2. Офіцера відділення напрямків (тимчасово виконуючого обов`язки заступника командира) військової частини НОМЕР_4 старшого лейтенанта ОСОБА_2 увільнити від дисциплінарної відповідальності, оскільки в діях військовослужбовця відсутні ознаки порушення законодавства, Статутів Збройних Сил України, внутрішніх нормативних актів або посадових інструкцій.
3. За порушення вимог абзацу 1 статті 36, статті 58, абзаців 9, 11 та 13 статті 59, абзаців 7, 8, 10 та 11 статті 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзаців 4, 5 та 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України командира взводу охорони військової частини НОМЕР_4 лейтенанта ОСОБА_5 притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення “СУВОРА ДОГАНА”.
4. За порушення вимог абзаців 2, 4 та 11 статті 11, статті 14, статті 16, абзацу 2 статті 30, абзаців 2 та 3 статті 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 3, абзаців 2, 4 та 5 статті 4 та статті 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України головним сержантом - командиром відділення взводу охорони військової частини НОМЕР_4 головного сержанта ОСОБА_1 владою командира військової частини НОМЕР_4 притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення “клопотати перед командиром в/ч НОМЕР_2 про ПНСВ”.
При цьому, як убачається із акту службового розслідування та доданих копій письмових пояснень ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 тимчасово виконуючий обов`язки заступника командира військової частини НОМЕР_4 старший лейтенант ОСОБА_2 особистим усним наказом заборонив ОСОБА_1 заходити на територію штабу військової частини НОМЕР_4 та його службових приміщень, а при відсутності командира взводу охорони військової частини НОМЕР_4 про неможливість його заміщення, а також відсторонив його від обов`язків головного сержанта командира відділення взводу охорони.
Водночас, із зазначеного акту службового розслідування не вбачається надання правової оцінки саме цим обставинам.
Натомість до відповідальності притягнуто інших військовослужбовців замість належного розслідування обставин і надання правової оцінки діям старшого лейтенанта ОСОБА_2 як-то було приписано наказом т.в.о. командира в/ч НОМЕР_4 ОСОБА_3 від 25.09.2025 № 229 «Про призначення службового розслідування».
При цьому, ані актом службового розслідування, ані доданими копіями документів не підтверджено за яких саме обставин, дату, час, місце та ким саме було доведено до ОСОБА_1 бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_6 № 2739/БРдск від 25.09.2025 та бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 № 268/дск від 25.09.2025, невиконання якого також інкрімінується позивачу згідно з абзацом 3 сторінки 2 наказу від 07.11.2025 № 60 «Про результати службового розслідування».
При цьому, відповідачем не надано, а судом під час розгляду справи не добуто належних та допустимих, достатніх та достовірних у розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАС України доказів, а саме наказу про проведення службового розслідування за фактом невиконання ОСОБА_1 бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_6 № 2739/БРдск від 25.09.2025 та бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 № 268/дск від 25.09.2025, а також складеного на його виконання Акту службового розслідування.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) № 305 «Про притягнення військовослужбовця військової частини НОМЕР_4 до дисциплінарної відповідальності» від 17.11.2025 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
Не погоджуючись з накладеним на позивача дисциплінарним стягненням, останній вважає наказ, на підставі якого такий було застосовано, протиправним та таким, що порушує законні права та інтереси, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно ст. 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений, та діє станом на час розгляду справи.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Частиною 1 ст. 1 Закону № 2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.
Частинами 2 - 4 ст. 2 Закону № 2232-XII передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" (далі - Дисциплінарний статут, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (ч. 3 ст. 5 Дисциплінарного статуту).
Згідно з ч. 1 ст. 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Наведені норми Дисциплінарного статуту дають підстави дійти висновку, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.
Відповідно до вимог ст. ст. 83-86 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування.
Після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Згідно з вимогами ст. 91 Дисциплінарного статуту заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень або поєднувати одне стягнення з іншим, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість покарання безпосередньо винних осіб.
Статтею 48 Дисциплінарного статуту встановлено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Командир відділення, головний сержант (заступник командира) взводу мають право застосовувати стягнення, передбачені пунктами "а"-"г" статті 48 цього Статуту (ст. 49 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
За правилами ст. 49 цього Статуту військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Частиною 1 ст. 40 Закону № 2232-XII визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Оцінюючи спірний наказ, яким притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді «попередження про неповну службову відповідність», за «особисту недисциплінованість, низькі морально-ділові якості, незадовільне ставлення до військової служби та виконання службових обов`язків, не виконання бойового розпорядження», суд зазначає про таке.
Згідно пункту 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно пункту 128 цього Статуту, солдат зобов`язаний виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням військовослужбовців, шанувати честь і гідність товаришів по службі, додержуватися правил військової ввічливості, поведінки та військового вітання.
Cутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Закон України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (надалі- Дисциплінарний статут).
Відповідно до п. 2 розділу 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Відповідно пунктів 3 та 4 розділу 1 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.
Відповідно пункту 5 розділу 1 Дисциплінарного статуту, за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
За змістом пункту 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем, своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Відповідно до пункту 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, зокрема, ґ) попередження про неповну службову відповідність.
Матеріали справи підтверджують, що оскаржуваним наказом притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності, на підставі акту службового розслідування, яким не доведено обставини належного ознайомлення позивача із бойовими розпорядженнями командира військової частини НОМЕР_6 № 2739/БРдск від 25.09.2025 та командира військової частини НОМЕР_4 № 268/дск від 25.09.2025.
Крім того, актом службового не надано правову оцінку усним наказам старшого лейтенанта ОСОБА_2 , якими заборонив ОСОБА_1 заходити на територію штабу військової частини НОМЕР_4 та його службових приміщень, а при відсутності командира взводу охорони військової частини НОМЕР_4 про неможливість його заміщення, а також відсторонив його від обов`язків головного сержанта командира відділення взводу охорони; наявність наказів про скасування вищезазначених заборонних наказів стосовно позивача та про відсторонення та у зв`язку з цим можливість виконання ОСОБА_1 вказаних бойових розпоряджень у зазначеній ситуації.
Крім того, в порушення ст. 86 Дисциплінарного статуту, ані матеріалами службового розслідування, ані спірним наказом не враховано: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Окремо суд відзначає, що підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів визначено затвердженим наказом Міністерства оборони України №608 від 21.11.2017 року Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі по тексту – Порядок № 608).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Вищенаведене свідчить, що за своєю правовою природою висновок службового розслідування є службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення.
Зафіксовані в результатах службового розслідування обставини можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб`єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки.
Загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Так розділ ІІ Порядку №608 визначає підстави призначення та предмет службового розслідування.
Відповідно до пункту 3 розділу II Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення:
неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;
причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби;
ступеня вини військовослужбовця;
порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;
причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;
причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Як вже було зазначено судом вище згідно з наказом т.в.о. командира в/ч НОМЕР_4 ОСОБА_3 від 25.09.2025 № 229 «Про призначення службового розслідування», наказано:
« 1. Провести службове розслідування стосовно факту усного відсторонення тимчасово виконуючим обов`язки заступника командира військової частини НОМЕР_4 старшим лейтенантом ОСОБА_2 від функціональних обов`язків головного сержанта - командира відділення взводу охорони головного сержанта ОСОБА_1 .».
Отже, зазначеним наказом чітко встановлено предмет службового розслідування та його предметом не є встановлення фактів порушень ОСОБА_1 .
Таким чином, посадова особа, якій доручено проведення службового розслідування вийшла за межі предмету службового розслідування, тобто перевищила надані повноваження, а отже діяла незаконно щодо проведення службового розслідування з питання невиконання бойового наказу ОСОБА_1 , а тому акт службового розслідування не може вважатись доказом, а отже і законною підставою для прийняття на його підставі рішення.
Отже, оскільки дії з проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 є протиправними, а отже і обставини, викладені в акті службового розслідування за його наслідками не можуть вважатись належними, допустимими, достатніми і достовірними доказами під час прийняття рішення за наслідками такого розслідування.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 КАС України, допустимість доказів: «Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом».
Згідно з практикою ЄСПЛ щодо принципу «плодів отруйного дерева», а саме, що докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.
Так у своїй постанові у справі 826/24815/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив: «Вказана позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою "плоди отруйного дерева", сформульованій Європейським судом з прав людини у справах "Гефген проти Німеччини", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Яременко проти України", відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили. Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до "плодів отруєного дерева" є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом».
Таким чином, неправомірність перших актів (рішень) тягнуть за собою неправомірність послідуючих, що відповідає позиції Верховного Суду, а саме: «в силу принципу «незаконне не може породжувати законне», «плоди отруєного дерева».
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу – задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 17.11.2025 № 305 «Про притягнення військовослужбовця військової частини НОМЕР_4 до дисциплінарної відповідальності» щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність головного сержанта – командира відділення взводу охорони військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 16.10.2026 р.
Суддя Бадюков Ю.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua