Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №520/26471/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Суд: Харківський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 13 жовтня 2026 р.

Справа: №520/26471/26

Суддя: Стойка В.В.

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 жовтня 2026 року № 520/26471/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (площа Соборна, 3, м. Слов`янськ, Краматорський район, Донецька область, 84122, ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо непроведення індексації пенсії за період з 01.03.2022 у спосіб послідовного збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком (2018-2020 роки) в розмірі 9118, 81грн. на коефіцієнт збільшення цього показника, що враховується для обчислення пенсії: з 01.03.2022 – на 1, 14; з 01.03.2023 – на 1, 197; з 01.03.2024 – на 1, 0796; з 01.03.2025 – на 1. 115 та з 01.03.2026 – на 1, 121;

зобов*язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.03.2022 у спосіб послідовного збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком (2018-2020 роки) в розмірі 9118, 81грн. на коефіцієнт збільшення цього показника, що враховується для обчислення пенсії: з 01.03.2022 – на 1, 14; з 01.03.2023 – на 1, 197; з 01.03.2024 – на 1, 0796; з 01.03.2025 – на 1. 115 та з 01.03.2026 – на 1, 121 з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, вчинено протиправні дії щодо не проведення індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії на коефіцієнти 1,14 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 для забезпечення індексації пенсії.

Ухвалою від 14.09.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі за правилами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України. В ухвалі зазначено, що питання дотримання строку звернення до суду буде розглянуто під час провадження по справі.

22.09.2026 надано відзив по справі, згідно змісту якого зазначено, що відповідач, у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності. Встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 16.08.2021.

Для обчислення розміру пенсії Позивача при її призначенні Відповідачем був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018-2020 рр., в розмірі 9118,81 гривень.

Згідно змісту листа відповідача від 12.05.2026 № 32979-25986/М-02/8-0500/26, при проведенні індексації з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 застосовувався показник заробітної плати за 2014-2026 роки – 3674, 40грн. збільшений на коефіцієнти підвищення, що є меншим за показник 2018-2020 року. Враховуючи що пенсію позивача збільшено з 01.03.2022 на 135, 00грн., з 01.03.2023 на 100, 00грн., з 01.03.2024 на 100, 00грн.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.

Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (далі - Порядок № 124). Пунктом 5 Порядку № 124 визначено, що перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсій, станом на 01 жовтня 2017 року.

Суд зазначає, що положення Порядку № 124 не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти: за приписами Закону - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, а за приписами Порядку - той самий показник станом на 01 жовтня 2017 року.

З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV положень пункту 5 Порядку № 124 є протиправним. Під час такого перерахунку використовуватись має той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії в момент її призначення.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, від 27 січня 2025 року у справах № 200/422/24 і № 620/7211/24, від 28 січня 2025 року у справах № 120/1483/24 і № 400/4663/24, від 20 лютого 2025 року у справі № 460/2711/24, від 30 квітня 2025 року у справі № 440/9779/24, від 13 травня 2025 року у справі № 560/8245/24, від 29 травня 2025 року у справі № 400/3325/24, від 15 липня 2025 року у справі № 260/3981/24, від 28 липня 2025 року у справі № 420/18490/24 та від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 (постанова Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду).

Оскільки позивачу пенсію за віком обчислено з урахуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, у розмірі 9118,81 грн, то й індексація пенсії позивача має здійснюватися з урахуванням саме зазначеного показника середньої заробітної плати.

Індексація пенсій відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 124, № 251, № 127, № 118, № 168, № 185, № 209 і № 236 здійснюється шляхом послідовного застосування усіх встановлених коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати. Застосування лише одного коефіцієнта без урахування попередніх коефіцієнтів суперечить правовій природі індексації. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2026 року у справі № 440/74/25.

Частина друга статті 42 Закону № 1058-IV передбачає єдиний коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні і не встановлює залежності розміру цього коефіцієнта від року, в якому особі було призначено або перераховано пенсію. Розміри коефіцієнтів збільшення визначені пунктом 1 постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118, від 24.02.2023 № 168, 23.02.2024 № 185, від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236 і становлять відповідно 1, 14; 1, 197; 1, 0796; 1, 115 та 1, 121.

Застосування до пенсії позивача менших коефіцієнтів, ніж установлені цими пунктами, ставить розмір індексації пенсії у залежність від обставини, з якою Закон № 1058-IV настання таких наслідків не пов`язує, і з огляду на пріоритет закону над підзаконним нормативно-правовим актом є неправомірним.

Крім цього, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 у справі № 320/14123/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2026, було визнано протиправним та нечинним підпункт 6 пункту 2 Постанови КМУ № 209, яким установлені зменшені коефіцієнти збільшення для певних категорій пенсіонерів залежно від року виходу на пенсію.

Оскільки підпункт 6 пункту 2 Постанови КМУ № 236 є аналогічним за змістом та правовою природою до підпункту 6 пункту 2 Постанови КМУ № 209, наведена судова практика підтверджує протиправність застосування до спірних правовідносин і підпункт 6 пункту 2 Постанови КМУ № 236.

Також суд акцентує, що індексація пенсій, передбачена частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, є за своєю правовою природою не дискреційним перерахунком пенсії за особистим зверненням пенсіонера з підстав, що потребують документального підтвердження (зміна стажу, заробітку тощо), а обов`язковим, здійснюваним в автоматичному (масовому) порядку заходом, який відповідач зобов`язаний проводити самостійно, без потреби в поданні окремої заяви встановленого зразка.

Щодо питання дотримання строку звернення до суду з позовом, суд наголошує на тому, що право на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, встановленим процесуальним законом.

Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини 3 якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема, статті 46 Закону №1058-IV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Звернувшись до суду з цим позовом 21.08.2026 позивач заявив вимоги про зобов`язання відповідача здійснити індексацію його пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 01.03.2022 - 1,14, з 01.03.2023 1,197, з 01.03.2024 1,0796, з 01.03.2025 1,115 та з 01.03.2026 1, 121.

У справі, яка розглядається, фактичні обставини свідчать про те, що індексація у 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 роках із застосуванням коефіцієнтів збільшення позивачу не нараховувалася.

Ухвалою суду від 26.08.2026 запропоновано позивачу надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин та докази на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Від позивача надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку, в обґрунтування зазначено, що ОСОБА_1 в березні 2022 року мешкав у м. Дружківка, з грудня 2022 року з огляду на погіршення безпекової ситуації мешкав у Рівненській області маючи статус ВПО.

З вказаного часу ОСОБА_1 вирішував нагальні питання особистої безпеки, що безпосередньо були пов`язані з виживанням, займався облаштуванням власного побуту за новим місцем проживання, пошуком роботи та іншими найважливішими питаннями. Вважає, що вказані обставини є поважними причинами пропуску строку звернення до суду.

Даючи оцінку заяві про поновлення процесуального строку, суд зауважує наступне.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Водночас поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Верховний Суд наголошував, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Суд звертає увагу, що пенсія носить щомісячний характер (регулярні платежі), тому про порушення свого права позивач мав бути обізнаний щомісячно.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 дійшов висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Суд не вбачає правових підстав відступати від запропонованого Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав підходу до розуміння положень статті 122 КАС України у справах з питань обчислення та перерахунку пенсій.

Отже, зазначену позивачем причину пропуску строку звернення до суду не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, яка подає позовну заяву, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами через те, що тривалість пропущеного строку звернення до суду не може бути співвіднесена до причин пропуску такого строку, що існували протягом майже 4 років, по а тому клопотання про поновлення процесуального строку задоволенню не підлягає.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Враховуючи, що позивач з позовом звернувся 21.08.2026 його права можуть бути захищені судом з 21.02.2026 тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України, а не з 01.03.2022, як зазначено в позові.

Враховуючи наведене суд вважає за належне:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо непроведення індексації пенсії за період з 01.03.2022 у спосіб послідовного збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком (2018-2020 роки) в розмірі 9118, 81грн. на коефіцієнт збільшення цього показника, що враховується для обчислення пенсії: з 01.03.2022 – на 1, 14; з 01.03.2023 – на 1, 197; з 01.03.2024 – на 1, 0796; з 01.03.2025 – на 1. 115 та з 01.03.2026 – на 1, 121;

зобов*язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.03.2022 у спосіб послідовного збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком (2018-2020 роки) в розмірі 9118, 81грн. на коефіцієнт збільшення цього показника, що враховується для обчислення пенсії: з 01.03.2022 – на 1, 14; з 01.03.2023 – на 1, 197; з 01.03.2024 – на 1, 0796; з 01.03.2025 – на 1. 115 та з 01.03.2026 – на 1, 121 з урахуванням раніше виплачених сум та виплатити перераховану пенсію з 21.02.2026.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач подав відзив на позовну заяву з доданими до нього доказами, проте правомірності своїх дій щодо порядку проведення індексації пенсії позивача не довів: подані ним докази підтверджують саме ті обставини, на які посилається позивач, а довід про проведення всіх перерахунків у передбаченому законом порядку спростовується цими ж документами.

Відтак позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частин 1, 3, 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1331, 20грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що з відповідача на користь позивача належить стягнути суму судового збору в розмірі 665, 60грн.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-78, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (площа Соборна, 3, м. Слов`янськ, Краматорський район, Донецька область, 84122, ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо непроведення індексації пенсії за період з 01.03.2022 у спосіб послідовного збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком (2018-2020 роки) в розмірі 9118, 81грн. на коефіцієнт збільшення цього показника, що враховується для обчислення пенсії: з 01.03.2022 – на 1, 14; з 01.03.2023 – на 1, 197; з 01.03.2024 – на 1, 0796; з 01.03.2025 – на 1. 115 та з 01.03.2026 – на 1, 121.

Зобов*язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.03.2022 у спосіб послідовного збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком (2018-2020 роки) в розмірі 9118, 81грн. на коефіцієнт збільшення цього показника, що враховується для обчислення пенсії: з 01.03.2022 – на 1, 14; з 01.03.2023 – на 1, 197; з 01.03.2024 – на 1, 0796; з 01.03.2025 – на 1. 115 та з 01.03.2026 – на 1, 121 з урахуванням раніше виплачених сум та виплатити перераховану пенсію з 21.02.2026.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84122, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 665 грн (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Стойка В.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua