Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №520/30586/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року № 520/30586/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олени Ізовітової-Вакім, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 205150021034 від 19.08.2026 року щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи: з 29.06.1988 року по 02.06.1990 року та з 03.06.1990 року по 06.08.1991.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи: з 29.06.1988 року по 02.06.1990 року та з 03.06.1990 року по 06.08.1991 згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 20 квітня 1984 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправно не зараховано страховий стаж ОСОБА_1 в період роботи з 29.06.1988 року по 02.06.1990 року та з 03.06.1990 року по 06.08.1991 року та як наслідок прийнято рішення № 205150021034 від 19.08.2026 року про відмову у призначенні пенсії за віком.

Ухвалою суду прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Копію ухвали та позовної заяви з додатками судом направлено відповідачу у його електронний кабінет "Електронного суду", про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку процесуального документа.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області правом на подачу відзиву до суду не скористалось.

Згідно до ч.6 ст. 162 КАС України разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся з заявою від 12 серпня 2026 року про призначення пенсії за віком відповідно статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003.

Заяву від 19.08.2026 було опрацьовано за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 №339/35961, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії за віком № 205150021034 від 19 серпня 2026 року Позивачу було відмовлено у задоволенні заяви у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. За розрахунком Відповідача, страховий стаж Позивача складає 29 років 4 місяці 4 дні. У рішенні зазначено, що Позивач набуде право на пенсійну виплату лише 02 вересня 2029 року або за умови набуття необхідного страхового стажу.

До вказаного страхового стажу Відповідачем не було зараховано наступні періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 20 квітня 1984 року:

1. з 29.06.1988 року по 02.06.1990 року період роботи у Районі Крайньої Півночі (Тюменська область). Причина незарахування ПФУ: дата звільнення (02.06.1990) не відповідає даті в наказі про звільнення (27.02.1990).

2. з 03.06.1990 року по 06.08.1991 року - період роботи у будівельно-монтажному кооперативі «Алмаз». Причина незарахування ПФУ: дата прийняття на роботу (03.06.1990) не відповідає даті в наказі про прийняття (16.07.1990).

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області від № 205150021034 від 19.08.2026 року про відмову в призначенні пенсії за віком незаконним і протиправним та таким, що порушує охоронювані чинним законодавством України права та інтереси Позивача, останній звернувся до суду з цим позовом.

По суті спірних правовідносин, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з абз. 1-2, 4 ч.1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення (частини 1 статті 44 Закону).

Згідно частини 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно п.1 та 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 19.08.2026 № 205150021034 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 33 років.

При цьому, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що страховий стаж особи 29 років 4 місяці 4 дні. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 20.04.1984:

1. з 29.06.1988 року по 02.06.1990 року період роботи у Районі Крайньої Півночі (Тюменська область). Причина незарахування ПФУ: дата звільнення (02.06.1990) не відповідає даті в наказі про звільнення (27.02.1990).

2. з 03.06.1990 року по 06.08.1991 року - період роботи у будівельно-монтажному кооперативі «Алмаз». Причина незарахування ПФУ: дата прийняття на роботу (03.06.1990) не відповідає даті в наказі про прийняття (16.07.1990).

З дослідженої трудової книжки ОСОБА_1 , судом встановлено наявність запису №10 про прийняття монтажником будівельником залізобетонних конструкцій ІІІ розряду з 29.06.1988р. на підставі наказу №68-К від 29.06.1988р.

01.04.1989 присвоєно IV розряд монтажника будівельника залізобетонних конструкцій на підставі наказу №79 від 31.03.1989р. (запис №11).

02.06.1990 звільнено за власним бажанням на підставі наказу №25-К від 27.02.1990р. (запис №12).

Запис №13 свідчить про прийняття на роботу монтажником металевих та залізобетонних конструкцій IV розряду від 03.06.1990 на підставі наказу №7-К(А) від 16.07.1990р.

06.08.1991 звільнено в порядку переводу в інший філіал відповідно до наказу №16-К від 10.07.1991р. (запис №14).

На підтвердження вказаних відомостей позивачем також надано показаннями свідка — ОСОБА_2 , який працював разом із Позивачем на тих самих підприємствах, в той самий період.

Зокрема, ОСОБА_2 був прийнятий на роботу в тому ж Районі Крайньої Півночі (Тюменська область) з 02 липня 1988 року, тобто в період, коли Позивач ОСОБА_1 вже виконував там свої трудові обов`язки (прийнятий 29.06.1988 р.). На момент звільнення свідка ОСОБА_2 та переведення його до у будівельно-монтажного кооперативу «Алмаз», Позивач все ще продовжував працювати у вказаному Районі Крайньої Півночі. Надалі ОСОБА_1 також було переведено до цього ж кооперативу і вони також спільно здійснювали трудову діяльність у будівельно монтажному кооперативі «Алмаз» протягом усього спірного періоду.

Суд не погоджується з такими висновками пенсійного органу, з огляду на наступне.

Статтею 62 Закону № Закону України Про пенсійне забезпечення №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).

Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи Головним управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області вказується, що дата звільнення з роботи у Районі Крайньої Півночі (Тюменська область) (02.06.1990) не відповідає даті в наказі про звільнення (27.02.1990), та дата прийняття на роботу до будівельно-монтажного кооперативу «Алмаз» (03.06.1990) не відповідає даті в наказі про прийняття (16.07.1990).

Отже, спірним є період з 29.06.1988 року по 02.06.1990 року та з 03.06.1990 року по 06.08.1991 року, як вбачається з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 19.08.2026 № 205150021034 про відмову в призначенні пенсії період з 20.04.1984 по 23.01.1924 до страхового стажу зараховано.

Так, згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 , судом встановлено наявність запису №10 про прийняття монтажником будівельником залізобетонних конструкцій ІІІ розряду з 29.06.1988р. на підставі наказу №68-К від 29.06.1988р.

01.04.1989 присвоєно IV розряд монтажника будівельника залізобетонних конструкцій на підставі наказу №79 від 31.03.1989р. (запис №11).

02.06.1990 звільнено за власним бажанням на підставі наказу №25-К від 27.02.1990р. (запис №12).

Запис №13 свідчить про прийняття на роботу монтажником металевих та залізобетонних конструкцій IV розряду від 03.06.1990 на підставі наказу №7-К(А) від 16.07.1990р.

06.08.1991 звільнено в порядку переводу в інший філіал відповідно до наказу №16-К від 10.07.1991р. (запис №14).

Суд звертає увагу, що недоліки не можуть бути належною підставою для неврахування даних трудової книжки в цілому, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, такі дані є формальністю та не впливають на зміст самих записів.

Крім того, на особу не може покладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для не включення вказаних періодів роботи до страхового стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань та виключення відповідного періоду зі страхового стажу.

Таким чином, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного органу для обмеження особи в реалізації конституційного права на соціальний захист.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 21.02.2018 року по справі № 687/975/17, від 25.04.2019 року по справі № 593/283/17, від 30.09.2019 року по справі № 638/18467/15-а, а також від 17.01.2023 року у справі №392/1357/17, яка враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.

При цьому, слід зазначити, що відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця. Трудова книжка оформлюється при першому прийнятті особи на роботу та при подальшому працевлаштуванні на інше місце роботи обміну не підлягає.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17, №687/975/17 від 21.02.2018, від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а, яка також враховується при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.

Відповідно до ч.3 ст. 44 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Наявність сумнівів щодо запису в трудовій книжці може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до страхового стажу.

Тобто, у разі виникнення сумнівів щодо правомірності видачі документів або наявності у них неточностей чи неповної інформації, пенсійний орган наділений повноваженнями щодо здійснення перевірки таких документів та відповідно встановлення необхідної інформації, зокрема щодо трудового стажу осіб, які звертаються із заявами про призначення пенсії.

Проте, матеріали справи не містять доказів, що відповідач звертався до відповідного підприємства для отримання інформації щодо заповнення трудової книжки позивача, зокрема, щодо спірних періодів.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач не повинен нести відповідальність у вигляді позбавлення права на призначення пенсії за неточності в трудовій книжці, в тому числі, за не зазначення в трудовій книжці записів, підписів, оскільки остання заповнюється виключно роботодавцем, а не самим працівником.

У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Також суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформовано у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №227/3208/16-а.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Враховуючи, що ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії звернувся 12.08.2026, він має право на призначення пенсії з 12.08.2026.

Тому, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу роботи для обчислення пенсії за віком ОСОБА_1 період роботи з 29.06.1988 року по 02.06.1990 року, з 03.06.1990 року по 06.08.1991 року.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2, 6-10, 13, 14, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 205150021034 від 19.08.2026 року щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи: з 29.06.1988 року по 02.06.1990 року та з 03.06.1990 року по 06.08.1991.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи: з 29.06.1988 року по 02.06.1990 року та з 03.06.1990 року по 06.08.1991 згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 20 квітня 1984 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, код ЄДРПОУ 13559341) суму сплаченого судового збору у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ізовітова-Вакім О.В.