Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №520/19723/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 р. №520/19723/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. Визнати протиправними дії Відповідача що полягають у невиплаті Позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

2. Зобов`язати Відповідача здійснити нарахування та виплату Позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В обґрунтування позовних вимог послався на протиправну невиплату відповідачем одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 мільйон гривень відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державні прикордонній службі під час воєнного стану (далі Постанова № 153), на яку позивач набув права.

Позивач зазначає, що виплата грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 р. №153 лише особам за умови подальшого проходження ними військової служби, буде дискримінаційним відносно осіб, які були звільнені з військової служби з незалежних від них обставин.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 у вказаній адміністративній справі відкрито спрощене провадження.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач Військова частина НОМЕР_2 надала до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що законодавець встановив обов`язкову вимогу, що військовослужбовець на час набрання чинності Постанови № 153 повинен проходити військову службу, в той час як позивач на час набрання чинності вказаної постанови 13.02.2025 був звільнений з військової служби 17.02.2024 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 17.02.2024 № 49, тому підстави для виплати грошової винагороди відсутні.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та є громадянином України.

З 08 березня 2022 року, у віці 22 років, під час дії воєнного стану, запровадженого Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, Позивач був призваний на військову службу до Збройних Сил України та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 .

Позивач з 01.06.2022 року по 30.06.2022 року брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районах здійснення зазначених заходів на території міста Харкова та Харківської області, що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України №7/284 від 16.07.2023 року.

18 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання, у зв`язку з виконанням конституційного обов`язку щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, перебуваючи на позиції поблизу населеного пункту Питомник Харківського району Харківської області, внаслідок масованого мінометного та артилерійського обстрілу з боку збройних сил російської федерації Позивач отримав бойове поранення: ізольоване вогнепальне наскрізне осколкове поранення нижньої третини лівого стегна з внутрішньосуглобовим уламковим переломом дистального відділу лівої стегнової кістки; посттравматичну нейропатію лівого великогомілкового та малогомілкового нервів; виражений больовий синдром.

Зазначене поранення безпосередньо пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №04/31 від 04.10.2022 року.

За результатами медико-соціальної експертизи рішенням Обласної медико-соціальної експертної комісії від 16 травня 2023 року Позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, причиною якої визначено поранення, пов`язане з проходженням військової служби та отримане під час захисту Батьківщини в період дії воєнного стану.

Крім того, відповідно до Свідоцтва про хворобу №4, 27 січня 2024 року позаштатною військово-лікарською комісією Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17» Харківської міської ради проведено медичний огляд Позивача з метою визначення ступеня його придатності до військової служби.

За результатами медичного огляду військово-лікарська комісія встановила, що отримана Позивачем травма пов`язана із захистом Батьківщини, а самого Позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Статус особи з інвалідністю внаслідок війни підтверджується посвідченням особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи серії НОМЕР_5 .

17 лютого 2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_4 №49 Позивача було звільнено з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку зі станом здоров`я.

З метою реалізації права на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, 30.03.2026 Позивач звернувся із заявою на ім`я командира військової частини НОМЕР_4 щодо оформлення та виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень.

Листом військової частини НОМЕР_2 №1656/15214 від 30.05.2026 року повідомлено, що комплект документів щодо Позивача було направлено до спеціально створеної комісії військової частини НОМЕР_6 для проведення попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди.

За результатами розгляду матеріалів комісією та відповідно до акта попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди №613/20/7250 від 17.04.2026 року у виплаті Позивачу одноразової грошової винагороди було відмовлено.

Як підставу відмови зазначено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 17.02.2024 №49 Позивача було звільнено з військової служби 17.02.2024 року, а тому, на думку Відповідача, він не відповідає вимогам пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 щодо обов`язкового перебування на військовій службі станом на дату набрання чинності зазначеною Постановою.

Вважаючи протиправною відмову на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суддів зазначає наступне.

Так, спірні правовідносини у цій справі виникли внаслідок невиплати позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 мільйон гривень відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 р., у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та триває на дату розгляду даної справи.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в подальшому - Закон 2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону 2232-ХІІ, військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону 2232-ХІІ, щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Частиною 6 статті 2 Закону України № 2232-ХІІ визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Згідно з ч. 14 ст. 2 Закону України № 2232-ХІІ, виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону 2232-ХІІ, Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XII (в подальшому - Закон № 2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 р. №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (в подальшому - Постанова № 153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (в подальшому - Порядок).

Згідно з п. 3 Постанови №153, установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до п. 4 Постанови №153, установлено, що: громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень; військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених); військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі; військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Аналіз положень п. 4 Постанови №153 дає підстави висновку, що на одержання одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн. гривень за тривалість проходження служби в бойових умовах мають право військовослужбовці за наявності одночасно таких умов, а саме: вік призову на військову службу до 25 років; бути особою рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення; бути прийнятим або призваним на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. за № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. за №2102-IX, до набрання чинності цією постановою - 13.02.2025 у віці до 25 років; проходити військову службу;брати безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (надалі по тексту також - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності вказаною постановою - 13.02.2025, або строком менше шести місяців із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), або менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни; відсутності притягнення до відповідальності два або більше разів за сукупністю дисциплінарних стягнень строку дії яких не закінчився.

Суд зазначає, що метою прийняття Постанови №153 є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Мотивом визначених заходів є саме залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом, що реалізується шляхом створення додаткових фінансових стимулів та забезпечення відповідного матеріального підґрунтя для підвищення престижу служби. При цьому, йдеться про застосування механізмів, спрямованих на формування належної мотивації для потенційних військовослужбовців у віці до 25 років.

У свою чергу, військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153, у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни винагорода виплачується в повному обсязі.

Таким чином, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн виплачується військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу, які були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років, проходять службу, брали безпосередню участь у бойових діях не менше шести місяців.

У разі поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, винагорода виплачується в повному обсязі у разі, якщо військовослужбовець брав безпосередню участь у бойових діях строком менше шести місяців.

Судовим розглядом встановлено, що позивач з 08 березня 2022 року по 17.02.2024 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_7 .

На момент проходження військової служби позивач не досяг віку 25 років.

Відповідно до складеної Військовою частиною НОМЕР_2 довідки від 02.08.2026 р. №1656/22011 позивач у періоди з 12.03.2022 по 16.04.2022, з 27.04.2022 по 18.08.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи перебуваючи в Харківській обл. Харківському р-н. Дергачівській міській ТГр.

17 лютого 2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_4 №49 Позивача було звільнено з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку зі станом здоров`я.

Отже, станом на дату набрання чинності Постанови №153 (13.02.2025 р.) та на дату звернення щодо здійснення нарахування та виплати одноразової грошової винагороди в розмірі 1 мільйон гривень, позивач не проходив військову службу та не був діючим військовослужбовцем.

Суд зазначає, що відповідач відмовляючи в задоволенні заяви про виплату позивачу одноразової грошової винагороди відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 р. № 153, зазначив, що ОСОБА_1 не набув права на отримання грошової винагороди, так як на момент набрання сили постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 р. № 153 був виключений зі списків особового складу військової частини, тобто на думку відповідача зазначена постанова не передбачає можливості отримання такої винагороди особами, які не є військовослужбовцями.

Однак, суд не погоджується з таким висновком, оскільки принцип соціальної справедливості та конституційний обов`язок держави щодо захисту своїх захисників вимагає однакового підходу до всіх осіб, які з ризиком для життя виконували військовий обов`язок.

Судовим розглядом встановлено, що Позивач 18.08.2022 під час виконання бойового завдання, отримав бойове поранення. Зазначене поранення безпосередньо пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №04/31 від 04.10.2022 року.

За результатами медико-соціальної експертизи рішенням Обласної медико-соціальної експертної комісії від 16 травня 2023 року Позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, причиною якої визначено поранення, пов`язане з проходженням військової служби та отримане під час захисту Батьківщини в період дії воєнного стану.

З огляду на встановлені обставини, у цій справі склалась ситуація, коли позивач у віці до 25 років добровільно призваний по мобілізації для проходження військової служби під час воєнного стану, брав безпосередню участь у бойових діях в районі ведення воєнний (бойових) дій та отримав травму, пов`язану із захистом Батьківщини.

Згідно з п. 3 ч. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» під непрямою дискримінацією розуміється ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії дискримінації в Україні» пряма дискримінація - ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивну, обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належним та необхідним. Таке поводження за змістом пункту 2 частини першої статті 1 цього ж Закону може полягати, в тому числі, в обмеженні у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами у будь-якій формі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскільки позивач бравши безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та отримавши вибухову травму при бойовому заданій, тому застосування формальних вимог постанови Кабінету Міністрів України №153 в даному випадку створює правову прогалину та ігнорує реалії воєнного часу.

Суд зазначає, що метою цієї постанови є підвищення мотивації та винагорода за ризик, а не покарання тих, хто найбільше постраждав, захищаючи державу, що ставить в нерівне положення військовослужбовців, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, та брали участь у бойових діях з отримання поранення, з тими хто за аналогічних підстав продовжує проходити службу.

На переконання суду, виплата передбачена постановою Кабінету Міністрів України №153 має розглядатися як невід`ємна частина гарантій соціального захисту, визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно яких соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В даному випадку позивачем дотримано усіх умов передбачених Постановою №153, окрім проходження ним військової служби на момент набрання чинності цією постановою, про що підтверджується матеріалами справи.

При цьому, припинення позивачем військової служби відбулось не за ініціативою позивача, а з об`єктивних причин, які не залежали від волі позивача, а саме отримання останнім поранення, що призвело до непридатності до військової служби, а в подальшому до встановлення позивачу ІІ групи інвалідності.

Отже, суд вважає, що позбавлення позивача передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 р. № 153 виплати лише через те, що він на момент набрання сили постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 р. № 153 виключений зі списків особового складу військової частини, за умови дотримання ним усіх інших вимог, а саме у віці 22 років позивач добровільно призваний по мобілізації для проходження військової служби під час воєнного стану за контрактом, брав безпосередню участь у бойових діях в районі ведення воєнний (бойових) дій, де ОСОБА_1 в ході виконання бойового завдання в зоні ведення бойових дій отримав бойове травмування є порушенням принципу легітимних очікувань та справедливості.

Аналогічна правова позиція викладена Другим апеляційним адміністративним судом у постанові від 18 вересня 2026 р. у справі № 520/6784/26.

Із врахуванням вищевикладеного, а також беручи до уваги, що позивач був прийнятий на військову службу за контрактом під час дії воєнного стану у віці до 25 років, проходив військову службу та брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, де отримав вибухову травму, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 підпадає під положення постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 р.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що саме до повноважень відповідача віднесено подання висновку щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової винагороди, тоді як суд такі повноваження не може перебирати та здійснює лише функцію судового контролю за правомірністю рішень про призначення/відмову у призначенні грошової винагороди, та обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправними дії Відповідача що полягають у невиплаті Позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» та зобов`язати Військову частину НОМЕР_8 повторно розглянути заяву від 30.03.2026 р. про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 р. № 153, з урахуванням висновків суду.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії– задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 що полягають у невиплаті ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_8 повторно розглянути заяву від 30.03.2026 р. про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 р. № 153, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Анатолій Бідонько