Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №552/6249/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/6249/26 Номер провадження 33/814/989/26Головуючий у 1-й інстанції Айдаєв Р. З. Доповідач ап. інст. Харлан Н. М.

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокум. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Харлан Н.М., із секретарем судового засідання Писаренко К.С., з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Фесенко Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Фесенко Ю.О. – захисника в інтересах особи ОСОБА_1 на постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 09 вересня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Згідно з постановою, 07.07.2026 о 23 год 12 хв в м. Полтаві, вул. Квітки Цісик, буд. 10, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW530i, д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме розширені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, що склалася. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у лікаря нарколога, відмовився.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з рішенням суду, до апеляційного суду з апеляційною скаргою звернулася адвокат Фесенко Ю.О. – захисник в інтересах ОСОБА_1 , в якій просить постанову відносно ОСОБА_1 скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП.

На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що місцевим судом не взято до уваги, що до матеріалів справи не долучено жодного доказу, який би зафіксував факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, часовий проміжок такого керування, а долучений відеозапис з нагрудної бодікамери поліцейського 467850 та 470873 не зафіксував цих подій, що пояснюється тим, що транспортний засіб, в якому перебував ОСОБА_1 , поліцейським не зупинявся, а поліцейський підійшов до транспортного засобу, коли той перебував у нерухомому стані з вимкненим двигуном, що повністю нівелює об`єктивну сторону правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому виключає склад адміністративного правопорушення.

Вказує, що відмова від огляду на стан наркотичного сп`яніння сама по собі, без належного, юридично достовірного та підтвердженого доказами факту керування транспортним засобом, не утворює складу адміністративного правопорушення.

Також зазначає, що доказом відсутності факту зупинки поліцейським транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та встановлення такого факту керування є те, що поліцейський не встановив реальний час такого керування в матеріалах справи про адміністративне правопорушення.

Вказує, що реальною метою поліцейських було не складення відносно ОСОБА_1 будь-яких протоколів, а виманювання його будь-якими способами з автомобіля для доставлення до ТЦК та СП разом з працівниками, які перебували біля транспортного засобу останнього, оскільки поліцейськими не було складено протоколи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП та ст.185 КУпАП, хоча ОСОБА_1 жодних документів поліцейським не надавав та не виконував вимоги поліцейських.

Зазначає, що місцевим судом поверхнево досліджено докази по справі, оскільки твердження суду про відсутність на відеозаписі даних з приводу присутності працівників ТЦК та СП, спростовується відеозаписом з бодікамери поліцейського 470873, де о 01:02:08 чітко видно присутність працівника органу ТЦК та СП та сторонній автомобіль жовтого кольору, про що вказували як ОСОБА_1 в своїх поясненнях, так і свідком ОСОБА_2 .

Заслухавши виступ захисника Фесенко Ю.О. на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши їм аналіз та оцінку, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, повинен з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Судом першої інстанції відповідно до вимог ст. ст. 252, 280 КУпАП досліджені обставини справи в їх сукупності та встановлений факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку.

Таких висновків суд дійшов на підставі сукупних та взаємоузгоджених між собою доказів: протоколу про адміністративне правопорушення від 08.07.2026 серії ЕПР1 № 713530; направлення до закладу охорони здоров`я на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.07.2026; відеозапису події.

Зі змісту відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW530i, д.н.з. НОМЕР_2 , як про це зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, був зупинений працівниками поліції, факт чого на відеозаписі ним самим не оспорювався, оскільки поліцейський неодноразово вказував на керування ним транспортним засобом та наявні у нього ознаки сп`яніння.

Проте, ОСОБА_1 заперечував лише наявність повідомлених йому ознак сп`яніння.

В ході спілкування з водієм, який заблокувався у названому вище транспортному засобі, у поліцейського виникли підозри про перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння, повідомлено водія про виявлені у нього ознаки (виражене тремтіння пальців рук, розширені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці) та запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я.

Слід звернути увагу, що встановлення ознак сп`яніння, що є підставою для направлення особи для проходження огляду на стан сп`яніння, відповідно до чинного законодавства відноситься до компетенції поліцейського, а не суду.

Згідно з п.п. 2.9а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

На законну вимогу працівника поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, ОСОБА_1 вербально висловив свою згоду, однак його поведінка свідчила про намагання ухилитися від виконання законних вимог працівника поліції.

Із самого початку, ОСОБА_1 заблокувався у автомобілі BMW530i, д.н.з. НОМЕР_2 , не відкривав дверей та вікна. На вимогу працівників поліції не надав жодних документів, зокрема водійського посвідчення та технічного паспорту на транспортний засіб.

Під час неодноразових вимог поліцейського про виконання водієм п. 2.5 ПДР, ОСОБА_1 увесь час спілкувався по телефону та фактично ігнорував законні вимоги про необхідність проходження ним медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння.

З огляду на таку поведінку ОСОБА_1 , поліцейськими, після неодноразових попереджень останнього, правомірно визнано його дії такими, що свідчать про відмову водія проходити огляд на стан сп`яніння в установленому законом порядку.

Істотних порушень правил проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння та порядку оформлення відмови від його проходження, які б впливали на правильність висновків суду, під час апеляційного розгляду встановлено не було.

В той же час, апеляційний суд вважає надуманою версію сторони захисту про те, що дії ОСОБА_1 були обумовлені незаконними діями поліції та представників ІНФОРМАЦІЯ_2 з приводу його затримання, оскільки такий виклад обставин не підтверджений жодними доказами, а події, що зафіксовані на відеозаписі, були виключно спрямовані на встановлення обставин керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння та складання протоколу за відмову від проходження огляду в установленому законом порядку, а не на його затримання.

Враховуючи наведене, вважаю доведеним вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому рішення суду першої інстанції є законним та належним чином мотивованим, у зв`язку із чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Фесенко Ю.О. – захисника в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 09 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду Н.М. Харлан