Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №547/792/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 547/792/26 Номер провадження 33/814/1007/26Головуючий у 1-й інстанції Харченко В. Ф. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 рокум. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М., за участю: адвоката Литовченка Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві об`єднану справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Литовченка Р.В., подану в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Семенівського районного суду Полтавської області від 24 серпня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,

визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130, та ст. 122-4 КУпАП та з урахуванням ч. 2 ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави 665,60 гривень.

Згідно з матеріалів справи, 09.07.2026 о 04 год. 10 хв., в с. Вербки по вул. Молодіжна, 47, Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_1 , керуючи колісним трактором Т16М, д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечного бокового інтервалу та не впоравшись з керуванням здійснив наїзд на електроопору. Внаслідок наїзду трактор та електроопора отримали механічні пошкодження, завдано матеріальних збитків. Тілесних ушкоджень ніхто не отримав.

Зазначеними діями ОСОБА_1 порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Крім того, 09.07.2026 о 04 год. 10 хв., в с. Вербки по вул. Молодіжна, 47, Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_1 , керуючи колісним трактором Т16М, д.н.з. НОМЕР_1 , скоїв дорожньо-транспортну пригоду, а саме здійснив наїзд на електроопору, після чого місце пригоди залишив.

Зазначеними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.10.а Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.

Також, 09.07.2026 о 08 год. 05 хв., в с. Вербки по вул. Молодіжна, 47, Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом – колісним трактором Т16М, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, огляд на встановлення стану сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору alcotest drager 6810. Результат 1,41 проміле. Тест № 1716. Від керування транспортним засобом відсторонений.

Зазначеним діянням ОСОБА_1 порушив вимоги пп. "а" п. 2.9 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з вказаним рішенням, адвокат Литовченко Р.В. подав в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130, та ст. 122-4 КУпАП.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що постанова судді є незаконною та необґрунтованою.

Сторона захисту вказує на те, що ОСОБА_1 заперечує факт вчинення ДТП та перебування у стані алкогольного сп`яніння, а матеріали справи не містять належних і достатніх доказів на підтвердження його винуватості.

Також захисник наголошує, що покладення на ОСОБА_1 обов`язку зі сплати судового збору є безпідставним, оскільки останній є особою з інвалідністю ІІ групи.

Окрім цього, адвокат Литовченко Р.В. просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки під час розгляду справи ОСОБА_1 присутній не був, оскаржувану постанову отримав засобами поштового зв`язку 03 вересня 2026 року.

Після отримання копії постанови ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує професійного захисту, звернувся до Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги для призначення адвоката з метою оскарження постанови, оскільки не мав навичок та змоги самостійно скласти апеляційну скаргу. 16.09.2026 року центром було видане відповідне доручення адвокату. Після вивчення матеріалів та узгодження правової позицію з ОСОБА_2 , 23.09.2026 адвокат Литовченко Р.В. подав апеляційну скаргу.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, або якщо відмовлено у його поновленні.

З матеріалів справи вбачається, що постанову винесено судом 24 серпня 2026 року за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав засобами поштового зв`язку 03 вересня 2026 року, після чого звернувся до Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги для призначення адвоката з метою оскарження постанови.

16 вересня 2026 року центром було видане відповідне доручення адвокату Литовченку Р.В., який у подальшому подав апеляційну скаргу.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що строк на подання апеляційної скарги пропущений з поважних причин. Відтак, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження.

ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи про адміністративне правопорушення, у судове засідання Полтавського апеляційного суду не з`явився, клопотань, заяв про відкладення не надсилав, адвокат в судовому засіданні вважав можливим розгляд справи за його відсутності, за таких обставин, вважаю за можливе судовий розгляд проводити за відсутності ОСОБА_2 ..

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення його адвоката Литовченка Р.В. в підтримку доводів апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Дані вимоги закону судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлюється шляхом дослідження доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Правилами дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. п. 1.3, 1.9 ПДР України).

Відповідно до п.12.1 ПДР України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Статтею 124 КУпАП встановлено відповідальність учасника дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Пунктом 2.10 ПДР України наведено перелік дій, які водій зобов`язаний виконувати у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди. Так, відповідно до вимог п. 2.10 а ПДР України, в разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Відповідно до п. 1.10 ПДР України залишення місця дорожньо-транспортної пригоди – дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.

Стаття 122-4 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Окрім того, відповідно до п. 2.9 а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція статті 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, так само як і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП є законними та відповідають фактичним обставинам справи.

Апеляційним судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

1) протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 714603, № 714614, № 714569 від 09.07.2026;

2) схемою місця ДТП від 09.07.2026;

3) письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 09.07.2026 у яких він пояснив, що 09.07.2026 близько 08-00 їхав на власному тракторі марки Т16М, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Молодіжна, в с. Вербки, 3. де назустріч йому їхали працівники поліції, які його й зупинили. У ході спілкування працівники поліції виявили в нього ознаки алкогольного сп`яніння, після чого він погодився пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки; результат огляду склав 1,41 проміле. Потім йому повідомили, що вранці він на тракторі здійснив наїзд на електроопору по вул. Молодіжній у с. Вербки, проте він цього факту не пам`ятає та не визнає;;

4) письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 від 09.07.2026, відповідно до яких 09.07.2026 близько 04:10 за адресою: АДРЕСА_2 , вона почула характерний звук удару, а визирнувши у вікно, побачила іскри та обірвані дроти. Вийшовши на вулицю, свідок побачила трактор, який залишав місце події. Вказаний трактор належить ОСОБА_1 , жителю АДРЕСА_1 ;

5) копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7516356 від 09.07.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн;

6) фотографіями з місця ДТП, на яких зображено повалений електричний стовп та обірвані електропроводи, а також трактор із вм`ятиною на причепі;

7) роздруківкою з газоаналізатора Alcotest Drager 6810 № 1716 від 09.07.2026, відповідно до якої вміст алкоголю у видихаємому повітрі складає 1,41% проміле;

8) відеозаписом з нагрудної бодікамери поліцейського, на якому зафіксовано перебування ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, зокрема з нечіткою мовою, а також висловлення працівником поліції пропозиції водію пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. На вказаному відео відображено добровільну згоду ОСОБА_1 на проходження огляду, безпосередній процес тестування за допомогою приладу «Drager» та отримання результату в 1,41 проміле, який водій на місці події жодним чином не оспорював. Також відеозаписом підтверджується послідовний хід складання стосовно особи протоколів про адміністративні правопорушення, фіксуються усні пояснення свідка ОСОБА_3 , яка повідомила обставини, повністю аналогічні її письмовим поясненням щодо звуку удару та залишення трактором ОСОБА_1 місця події, та відображено твердження самого ОСОБА_1 про те, що він здійснював рух на тракторі, проте безпосереднього факту вчинення ДТП не пам`ятає.

Вказані докази відповідають критеріям належності та допустимості, та в своїй сукупності містять фактичні дані про обставини вчинених ОСОБА_1 правопорушень та не були спростовані в суді апеляційної інстанції.

Твердження сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 складу зазначених адміністративних правопорушень є безпідставними та повністю спростовуються зібраними у справі доказами.

Зафіксована на наданому відеозаписі інформація є достатньою та узгоджується з іншими наявними в матеріалах справи доказами на підтвердження обставин, що мають процесуальне значення.

Будь-яких відомостей, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції при складанні протоколів щодо ОСОБА_1 оскарження їх дій або бездіяльності згідно з чинним законодавством України матеріали справи не містять. Отже, здійснений поліцейським відеозапис є допустимим доказом.

Протоколи про адміністративні правопорушення складено у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП України, під час їх складання істотних порушень, що тягли б за собою визнання доказів недопустимими, працівниками поліції допущено не було. Обставини правопорушень викладено вірно та чітко сформульовано їх суть.

В апеляційного суду відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколах про адміністративні правопорушення.

Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених за ч. 1 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП, а саме в тому, що він 09.07.2026 о 04 год. 10 хв., в с. Вербки по вул. Молодіжна, 47, Кременчуцького району Полтавської області, керуючи колісним трактором Т16М, д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечного бокового інтервалу та не впоравшись з керуванням здійснив наїзд на електроопору, після чого місце пригоди залишив. А також, 09.07.2026 о 08 год. 05 хв., в с. Вербки по вул. Молодіжна, 47, Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом – колісним трактором Т16М, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд констатує, що доводи апеляційної скарги про відсутність доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 , є безпідставними та спростовуються дослідженими та правильно оціненими доказами. Позиція сторони захисту свідчить про намагання ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинені ним адміністративні правопорушення.

Відтак, вважаю, що суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 252 КУпАП повно, всебічно й об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП, наклавши на нього адміністративне стягнення в межах санкцій цих статей згідно зі ст. 36 КУпАП.

Доказів, які б свідчили про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи апелянт не надав.

Доводи апелянта про неповноту та однобічність судового розгляду судом першої інстанції, вважаю безпідставними, оскільки матеріали справи зазначені обставини не підтверджують.

За таких обставин апеляційний суд не знаходить підстав для скасування постанови судді та закриття провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу правопорушення, як про це вказано в апеляційній скарзі.

Разом із тим апеляційний суд приймає до уваги посилання сторони захисту на наявність у ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності, що є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Як вбачається з копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 105998, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково.

За ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, з правопорушника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.

З огляду на те, що стороною захисту доведено належними доказами встановлену ОСОБА_1 в законному порядку групу інвалідності, яка відносить носія до пільгової категорії людей, у суду першої інстанції не було підстав для стягнення з останнього судового збору у розмірі 665,60 гривень, тому у цій частині судове рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 294 КУпАП суддя апеляційного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Поновити адвокату Литовченку Р.В. строк на апеляційне оскарження постанови судді Семенівського районного суду Полтавської області від 24 серпня 2026 року.

Апеляційну скаргу адвоката Литовченка Р.В., подану в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Постанову судді Семенівського районного суду Полтавської області від 24 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 частині стягнення судового збору в сумі 665,60 гривень – скасувати.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду В.М. Герасименко