Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №545/2740/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/2740/26 Номер провадження 22-ц/814/3978/26Головуючий у 1-й інстанції Зуб Т.О. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І.

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 10 червня 2026 року, постановлену в м. Полтаві під головуванням судді Зуб Т. О.

у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Друга Полтавська державна нотаріальна контора, про встановлення юридичного факту (родинних відносин),

в с т а н о в и в:

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження, у якій просила суд встановити факт того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 10 червня 2026 року відмовлено у відкритті провадження за вказаною заявою на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України.

Роз`яснено заявнику право звернутися до суду з відповідним позовом у порядку позовного провадження.

Ухвала суду мотивована тим, що із поданої до суду заяви вбачається спір про право.

Не погодившись з даною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що між нею та спадкоємцем за заповітом ОСОБА_2 відсутній спір про право, оскільки у своїй заяві про прийняття спадщини ОСОБА_2 зазначила про те, що спадкоємицею померлої за статтею 1241 ЦК України є непрацездатна за віком донька - ОСОБА_1 та з позовом до неї про визнання права власності на спадкове майно вона не зверталася.

Оскільки в даному випадку підставою для відмови їй у видачі свідоцтва про право на обов`язкову частку у спадщині є лише розбіжності в документах в частині прізвища померлої матері, у зв`язку з чим неможливо встановити факт родинних відносин між нею та спадкодавцем, та зважаючи на відсутність спору про право між нею та іншим спадкоємцем, на думку апелянта, дана справа повинна розглядатися в порядку окремого провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

За правилами частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, згідно пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За положеннями статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження (частина друга статті 19 ЦПК України).

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).

Статтею 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).

Згідно пункту 1 частини першої, частини другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, крім справ про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об`єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, які судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.

У частині шостій статті 294 ЦПК України вказано, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних юридичних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин із спадкодавцем ОСОБА_3 , ОСОБА_1 вказувала, що встановлення такого юридичного факту їй, як непрацездатній особі, необхідно для оформлення обов`язкової частки у спадщині після смерті матері.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі за вказаною заявою, дійшов передчасного висновку про наявність спору про право.

Спадкоємець за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , залучена до участі у справі в якості заінтересованої особи, не оспорює права ОСОБА_1 на обов`язкову частку у спадщині, позаяк матеріали справи таких даних не містять.

Інших осіб, які можуть оспорювати право заявника ОСОБА_1 на спадщину ОСОБА_3 , та наявність відповідного спору між ними судом не встановлено.

Згідно усталеної практики Верховного Суду під спором про право в справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви. Визначальним при розгляді заяви про встановлення певних фактів, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки, має значення наявність чи відсутність спору між спадкоємцями. Процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість. Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року в справі № 640/10329/16 (див. постанову Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 442/1904/20 (провадження № 61-7816св21)).

Суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (ЦК України), який би оспорював право заявника на спадщину, оскільки існування спору про право повинно реальним, а не гіпотетичним (див. постанови Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18 (провадження № 61-39374св18), від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19 (провадження № 61-872св21), від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 554/10125/20 (провадження № 61-12758св21), від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22)).

У постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 175/1578/23 (провадження № 61-12594св23) Верховний Суд зазначив, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

З матеріалів справи вбачається, що згідно заповіту від 13.08.2024, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дяченком В. А. за реєстровим № 3129, спадкоємцем всього належного ОСОБА_3 майна, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, і взагалі всього того, що буде належати їй на момент смерті і на що вона за законом матиме право, є ОСОБА_2 , яка згідно відомостей з постанови державного нотаріуса Другої полтавської державної нотаріальної контори Ярощук В. А. прийняла спадщину подавши у встановлений законом строк до нотаріальної контори відповідну заяву (а. с. 39, 42-44).

Згідно постанови державного нотаріуса Другої полтавської державної нотаріальної контори Ярощук В. А. від 21.01.2026 № 26/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , як обов`язкову частку у спадщині після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , оскільки надані документи містять розбіжності в частині прізвища померлої, у зв`язку з чим неможливо встановити факт родинних відносин спадкодавця та спадкоємця.

Необхідність встановлення факту родинних відносин для оформлення права на спадщину не свідчить про наявність спору про право.

За таких обставин, суд першої інстанції не мав підстав для висновку про існування спору про право, який нічим не підтверджений, а без відкриття провадження у справі неможливо встановити фактичні обставини щодо наявності такого спору.

У разі, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, наявні особи, які заперечують право заявника, суд залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

За обставин цієї справи з`ясування наявності чи відсутності спору про право можливо лише в ході розгляду заяви по суті, після з`ясування обставин справи та позиції заінтересованих осіб щодо заявлених вимог.

З урахуванням викладеного, відмова суду у відкритті провадження у справі окремого провадження створює заявнику перешкоди у реалізації права на судовий захист, а оскаржувана ухвала не може вважатись законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Питання розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом апеляційним судом ухвали суду першої інстанції, підлягають вирішенню при винесенні рішення за результатами розгляду справи по суті заявлених вимог.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 10 червня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді Г. Л. Карпушин

О. І. Обідіна