Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №480/8699/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року Справа № 480/8699/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8699/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), в якій просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо оголошення ОСОБА_1 у розшук;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомити Національну поліцію про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до обласного, районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у військово-обліковому документі, сформованому засобами мобільного застосунку «Резерв+», щодо позивача відображено відомості про порушення правил військового обліку та звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки до органів Національної поліції для його доставлення у зв`язку з неприбуттям за повісткою. Позивач вважає внесення та подальше збереження таких відомостей протиправним, оскільки на час направлення повістки та визначену дату явки перебував за межами України, повістки не отримував та про її надходження не знав. Крім того, позивач зазначає, що у подальшому йому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, однак у військово-обліковому документі продовжувала відображатися інформація про порушення правил військового обліку та звернення до Національної поліції.

Ухвалою суду від 18.11.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

19.11.2025 представником позивача подано клопотання на виконання вимог ухвали суду та уточнену позовну заяву.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

ІНФОРМАЦІЯ_2 подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечував та просив залишити адміністративний позов без задоволення.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що 19.05.2025 засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо позивача сформовано повістку №3489969 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 29.05.2025 о 09:00 для уточнення даних.

За твердженням відповідача, повістку направлено позивачу рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення за адресою, яка на момент її формування містилася в Реєстрі.

У зв`язку з неприбуттям позивача за викликом 08.06.2025 до Реєстру внесено відомості про порушення правил військового обліку, а шляхом направлення електронного звернення №Е2361657 його дані передано до Конотопського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області з метою здійснення адміністративного затримання та доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

Також відповідач зазначив, що відомості про фактичне місце проживання позивача у Німеччині почали відображатися у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів лише з 24.08.2025, тобто після формування та направлення спірної повістки.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить таких висновків.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 .

19.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_6 сформовано повістку №3489969 про виклик ОСОБА_1 29.05.2025 о 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_3 . Метою виклику у повістці зазначено «для уточнення даних».

До відзиву відповідачем долучено копію зазначеної повістки та опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення №061025355702 від 19.05.2025.

Згідно з описом вкладення у поштовому відправленні містилась повістка №3489969, адресована ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 .

Разом з тим матеріали справи не містять поштового повідомлення про вручення зазначеного відправлення, відомостей поштового оператора про його отримання позивачем, відмітки про відмову від отримання або відмітки про відсутність позивача за адресою, на яку було направлено повістку.

З наданого відповідачем витягу вбачається, що 08.06.2025 о 22:43 стосовно ОСОБА_1 сформовано електронне звернення №Е2361657.

У графі «Причина подання» зазначено: «Не прибув вчасно за повісткою до ТЦК та СП (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»)». Датою порушення військового обліку зазначено 08.06.2025, період - «до 07.06.2026».

У військово-обліковому документі, сформованому позивачем у мобільному застосунку «Резерв+», також міститься повідомлення про звернення ІНФОРМАЦІЯ_3 до Національної поліції для доставлення позивача з метою складення протоколу, із зазначенням причини: «не прибули за повісткою до ТЦК та СП».

02.09.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Станом на 11.11.2025 у військово-обліковому документі позивача відображено відомості про наявність у нього відстрочки відповідно до пункту 6 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» строком до завершення мобілізації.

Водночас у цьому ж військово-обліковому документі продовжувала відображатися інформація про порушення позивачем правил військового обліку та звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки до органів Національної поліції.

За твердженням відповідача, відомості про фактичне місце проживання ОСОБА_1 у Німеччині внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів лише з 24.08.2025.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII.

Згідно з частинами першою, третьою статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, а військовий обов`язок включає, зокрема, дотримання правил військового обліку.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII.

Стаття 22 Закону №3543-XII передбачає обов`язок громадян з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці. У разі отримання повістки громадянин зобов`язаний прибути у зазначені у ній місце та строк.

Механізм проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, а також порядок оповіщення резервістів і військовозобов`язаних визначений Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560).

Відповідно до пункту 21 Порядку №560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, зокрема для уточнення персональних даних і даних військово-облікового документа.

Пунктом 34 Порядку №560 передбачено можливість надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

За змістом пункту 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення особи у разі надсилання повістки поштовим зв`язком є інформація або документи поштового оператора про отримання відправлення, або відмітка у поштовому повідомленні про відмову від його отримання чи про відсутність особи за відповідною адресою.

Суд звертає увагу, що наявний у матеріалах справи опис вкладення від 19.05.2025 підтверджує факт оформлення поштового відправлення із повісткою, однак не підтверджує належне оповіщення позивача у розумінні пункту 41 Порядку №560. Документа поштового оператора, з якого можливо було б встановити отримання відправлення, відмову від його отримання або відсутність адресата за місцем проживання, відповідач суду не надав.

Отже, наданими до суду доказами не підтверджено, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про необхідність з`явитися 29.05.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Сам факт направлення поштового відправлення без доказів настання обставин, з якими Порядок №560 пов`язує належне оповіщення, не є достатнім для висновку про виконання відповідачем установленої процедури виклику.

Посилання відповідача на те, що відомості про фактичне місце проживання позивача у Німеччині почали відображатися у Реєстрі лише з 24.08.2025, наведеного висновку не змінює, оскільки спірним є не вибір адреси, на яку направлено поштове відправлення, а наявність належного доказу оповіщення позивача про конкретний виклик.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487).

Пунктом 56 Порядку №1487 передбачено, що Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

З аналізу наведених положень убачається, що направлення відповідного звернення до Національної поліції пов`язується із наявністю відомостей про вчинення особою адміністративного правопорушення та необхідністю її доставлення для оформлення матеріалів про таке правопорушення.

Разом з тим, у цій справі висновок відповідача про неприбуття позивача за належним чином врученою повісткою не підтверджений доказами. За відсутності належного підтвердження оповіщення відсутні достатні підстави вважати доведеним невиконання позивачем обов`язку, який покладено на особу саме у зв`язку з отриманням повістки.

Окремо суд враховує строки притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини сьомої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі №804/401/17 виходив з того, що триваючим є правопорушення, пов`язане з тривалим та безперервним невиконанням покладеного законом обов`язку, яке припиняється лише після його виконання або припинення дії відповідного обов`язку.

Неприбуття за повісткою, в якій визначені конкретні дата, час та місце явки, має одноактний характер і вичерпується фактом неприбуття у визначений момент. У спірних правовідносинах датою, на яку позивача було викликано, є 29.05.2025.

Із наданого відповідачем витягу вбачається, що електронне звернення №Е2361657 сформовано 08.06.2025, а отже не пізніше цієї дати відповідач вважав відповідне порушення виявленим. Тримісячний строк, визначений частиною сьомою статті 38 КУпАП, сплив 08.09.2025.

Відповідно до пункту 7 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що до спливу зазначеного строку відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. Навпаки, сам відповідач у відзиві зазначає, що звернення до поліції направлялося з метою доставлення позивача для подальшого складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду строк, у межах якого могло бути накладено адміністративне стягнення за вказаним відповідачем фактом неявки, вже закінчився. Наведена обставина є самостійною підставою для висновку про відсутність подальших правових підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача до ТЦК та СП саме у зв`язку із зазначеним епізодом неприбуття 29.05.2025.

За приписами пункту 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, щодо яких раніше надсилалося відповідне звернення.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що у разі відсутності підстав для адміністративного затримання та доставлення особи територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повинен направити до органів Національної поліції повідомлення із відповідними відомостями.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи належного доказу оповіщення позивача за повісткою №3489969, а також закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності за фактом неприбуття 29.05.2025, суд доходить висновку, що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення до органів Національної поліції відомостей про необхідність доставлення ОСОБА_1 та відображення відповідного статусу як особи, що розшукується ТЦК та СП у зв`язку з цим епізодом, не відповідають критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Відтак, позовна вимога про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо оголошення ОСОБА_1 у розшук підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що правові підстави для адміністративного затримання та доставлення позивача у зв`язку із неприбуттям за повісткою №3489969 відсутні, належним способом відновлення порушеного права є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомити Національну поліцію про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо оголошення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ), у розшук у зв`язку з неприбуттям за повісткою №3489969.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомити Національну поліцію про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ), до обласного, районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зв`язку з неприбуттям за повісткою №3489969.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець