Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №480/9484/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року Справа № 480/9484/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9484/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ), в якій просить суд:

- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ), викладену у відповіді №4/2837 від 27.11.2025 щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме відомостей про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ у редакції Закону України від 05.04.2018 №2397-VIII;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.11.2025 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме відомостей про виключення його з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції Закону України від 05.04.2018 №2397-VIII, та прийняти вмотивоване рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням обставин, встановлених у судовому рішенні по даній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач був виключений з військового обліку у 2018 році на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» у редакції, чинній на той час, про що міститься відповідна відмітка у його військово-обліковому документі, однак у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобовязаних та резервістів він обліковується як військовозобов`язаний. Позивач вважає протиправною відмову відповідача привести відомості Реєстру у відповідність до військово-облікового документа, оскільки зміна законодавчого регулювання з 18.05.2024, на його переконання, не скасовує правових наслідків законно проведеного у 2018 році виключення з військового обліку та не є самостійною підставою для поновлення особи на такому обліку.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 відкрито провадження у справі.

Щодо ухвали про відкриття провадження – відповідачем отримано 09.03.2026 через систему «Електронний суд»

07.09.2026 до суду надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідач зазначив, що виключення позивача з військового обліку у 2018 році було здійснено відповідно до законодавства, чинного на той час, однак з 18.05.2024 правове регулювання змінилося, а підстава, за якою позивача було виключено з військового обліку, у чинній редакції частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ відсутня.

Одночасно відповідачем заявлено клопотання щодо строку подання відзиву.

09.09.2026 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій він заперечував проти доводів відповідача та підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник позивача наголосив, що здійснене у 2018 році виключення позивача з військового обліку не скасовано, а подальша зміна законодавства сама по собі не припиняє правових наслідків такого виключення та не замінює собою рішення про взяття особи на військовий облік.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить таких висновків.

Матеріалами справи встановлено, що вироком Зарічного районного суду м. Суми від 25.06.2002 у справі №1-293/2002 ОСОБА_1 засуджено, зокрема, за частиною третьою статті 187 Кримінального кодексу України до покарання у виді позбавлення волі.

З тимчасового посвідчення військовозобовязаного № НОМЕР_3 убачається, що 19.09.2018 ОСОБА_1 виключено з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» у редакції, чинній на відповідний час.

У 2025 році позивачу стало відомо, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобовязаних та резервістів він обліковується як військовозобовязаний.

17.11.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про внесення змін до відомостей Реєстру, у якій просив відобразити інформацію про його виключення з військового обліку 19.09.2018 відповідно до пункту 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ у редакції, чинній на той час.

Листом від 27.11.2025 №4/2837 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив позивача про відсутність правових підстав для внесення до Реєстру відомостей про його виключення з військового обліку.

Підставою для відмови відповідач визначив те, що з 18.05.2024 частину шосту статті 37 Закону №2232-ХІІ викладено у новій редакції, яка не передбачає як підставу для виключення з військового обліку попереднє засудження особи до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).

За змістом частин другої, третьої статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни та включає, зокрема, взяття громадян на військовий облік, виконання військового обов`язку в запасі та дотримання правил військового обліку.

Статтею 37 Закону №2232-XII визначено підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII у редакції, чинній до 18.05.2024, виключенню з військового обліку підлягали, зокрема, громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

11.04.2024 Верховною Радою України прийнято Закон України №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024. Зазначеним Законом статтю 37 Закону №2232-XII викладено у новій редакції.

За змістом частини шостої статті 37 Закону №2232-XII у редакції, чинній з 18.05.2024, виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які: померли або визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими; припинили громадянство України; визнані непридатними до військової служби; досягли граничного віку перебування в запасі.

Отже, з 18.05.2024 частина шоста статті 37 Закону №2232-XII не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку, як попереднє засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Крім того, пунктом 4 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, передбачена можливість призову під час мобілізації осіб, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім осіб, засуджених за злочини проти основ національної безпеки України, а у визначених цим Порядком випадках - також осіб, засуджених за особливо тяжкий злочин.

Суд зауважує, що предметом спору у даній справі є правомірність відмови відповідача у листопаді 2025 року внести до Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII у редакції, яка на час звернення позивача вже не діяла.

Факт того, що у 2018 році позивача було виключено з військового обліку на законній на той час підставі, сторонами по суті не заперечується. Разом з тим зазначена обставина не означає, що правове регулювання військового обліку не може бути змінене законодавцем на майбутнє.

Сумський окружний адміністративний суд у рішенні від 11.02.2026 у справі №480/4541/25, вирішуючи аналогічний спір, зазначив, що «статус виключеного з військового обліку ... не є статусом, що в силу закону наданий особі довічно». Суд у цій справі виходить з такого самого підходу.

Нова редакція статті 37 Закону №2232-XII не скасовує та не визнає незаконним юридичний факт виключення позивача з військового обліку у 2018 році. Водночас з 18.05.2024 вона визначає інше правове регулювання військового обліку осіб, які раніше були засуджені до позбавлення волі за тяжкі або особливо тяжкі злочини. Тому відсутні підстави ототожнювати застосування чинних норм до правовідносин після 18.05.2024 із наданням Закону №3633-IX зворотної дії в часі.

Щодо доводів позивача про відсутність спеціальної процедури «поновлення» на військовому обліку суд зазначає, що заявлені у цій справі вимоги спрямовані не на оскарження окремого рішення про взяття позивача на військовий облік, а на визнання протиправною відмови у внесенні до Реєстру відомостей про виключення з військового обліку на підставі норми, яка втратила чинність у відповідній частині.

Відсутність у Законі №3633-IX терміна «поновлення» сама по собі не створює у відповідача обов`язку відобразити у Реєстрі станом на 2025 рік статус «виключений з військового обліку» за підставою, якої чинна редакція статті 37 Закону №2232-XII не містить.

Посилання позивача на Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559, також не змінює висновків суду. Положення цього Порядку визначають механізм приведення відомостей військово-облікового документа та Реєстру у відповідність, однак не встановлюють самостійної матеріально-правової підстави для виключення особи з військового обліку поза підставами, передбаченими статтею 37 Закону №2232-XII.

Отже, наявність у тимчасовому посвідченні позивача відмітки про виключення з військового обліку у 2018 році підтверджує юридичний факт, який мав місце за попереднього законодавчого регулювання, однак не є достатньою правовою підставою для внесення у 2025 році до Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку за пунктом 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Разом з тим у спірних правовідносинах мова йде не про застосування до позивача юридичної відповідальності за минулі дії, а про визначення його військово-облікового статусу після зміни законодавства. Застосування чинної з 18.05.2024 редакції статті 37 Закону №2232-XII до заяви позивача від 17.11.2025 не є ретроактивним застосуванням закону до юридичного факту 2018 року.

З огляду на викладене, на час звернення позивача із заявою від 17.11.2025 та на час надання відповідачем відповіді від 27.11.2025 №4/2837 законодавчо встановлена підстава для виключення з військового обліку у зв`язку з попереднім засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину була відсутня.

За таких обставин суд не вбачає підстав для висновку про протиправність відмови ІНФОРМАЦІЯ_2 у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла до 18.05.2024.

Оскільки вимога про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 17.11.2025 та прийняти вмотивоване рішення є похідною від вимоги про визнання протиправною відмови, підстави для її задоволення також відсутні.

Суд також враховує інші аргументи та доводи позивача, викладені у позові та відповіді на відзив, однак зазначає, що вони не мають визначального впливу на вирішення спору, оскільки встановлені судом обставини та наведене нормативне регулювання є достатніми для висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

За приписами частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, та враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для стягнення на користь позивача понесених ним судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець