Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №460/12102/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/12102/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Військової частини НОМЕР_1

доОСОБА_1

про стягнення суми переплати грошового забезпечення, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулась Військова частина НОМЕР_1 з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми переплати грошового забезпечення в розмірі 21345,75 грн.

Ухвалою від 08.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №460/12102/26. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримав 08.07.2026 через підсистему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що відповідач своїми діями, самовільно залишивши військову частину НОМЕР_1 , не повернувшись до пункту постійної дислокації позивача, завдав йому матеріальної шкоди у вигляді переплати грошового забезпечення в розмірі 21345,75 грн. Вважає, що нарахування такого грошового забезпечення відбулося внаслідок недобросовісності з боку набувача, що за приписами норм Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» є підставою для їх повернення. За таких обставин, сторона позивача просила позов задовольнити повністю.

Відповідач відзив на позов не подав. Відповідно до статей 162 та 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Повно і всебічно з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Сержант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гранатометник 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 9 стрілецької роти НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 , 05.09.2025 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 та призначений на посаду згідно розпорядження Генерального штабу Збройних сил України від 21.10.2025 №300/ПУ/4174/п/дск.

Відповідно до витягу з наказу від 28.10.2025 №319 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , на всі види забезпечення та на продовольче забезпечення.

Згідно іменного списку військовослужбовців, які поступили на стаціонарне лікування до КНП «Здолбунівська ЦМЛ» №17752 від 01.12.2025 відомо, що відповідача було госпіталізовано до з 17.11.2025 по 28.11.2025.

На підставі рапорта командира 303 запасної роти військової частини НОМЕР_3 майора ОСОБА_2 від 02.12.2025 №16231, 01.12.2025 засобом зв`язку СЕДО було отримано повідомлення про те, що 28.11.2025 сержанта ОСОБА_1 було виписано, однак станом на 02.12.2025 в розташування військової частини він не прибув, а в телефонній розмові повідомив, що немає намірів повертатися до військової частини.

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 02.12.2025 №419 ОСОБА_1 визнано таким, що 02.12.2025 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 не повернувшись до пункту постійної дислокації військової частини, з 01.12.2025 призупинено фінансове забезпечення та знято з усіх видів забезпечення.

Відповідно до цього ж рапорту наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.12.2025 року №1133 “Про призначення службового розслідування” було проведено службове розслідування, за результатами якого був виданий наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 18.01.2026 року №167, згідно якого сержанта ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення “ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРО НЕПОВНУ СЛУЖБОВУ ВІДПОВІДНІСТЬ” за порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сили України.

В ході проведення службового розслідування було встановлено, що сержант ОСОБА_1 , в період з 29.11.2025 перебував в статусі військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину, місце служби, не повернувшись на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану.

Також, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 23.04.2026 №467 “Про призначення службового розслідування”, було проведено службове розслідування з метою встановлення причин та умов, що сприяли переплаті грошового забезпечення гранатометнику 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 9 стрілецької роти НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 сержанту ОСОБА_1 , за фактом неповернення до військової частин після лікування, що призвело до переплати грошового забезпечення.

Підставою для проведення Службового розслідування №2 був рапорт начальника групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_1 від 23.04.2026 №7608/Р щодо призначення службового розслідування для встановлення причин завдання шкоди військовій частині, яка виникла внаслідок переплати грошового забезпечення сержанту ОСОБА_1 , який самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , не повернувшись до пункту постійної дислокації військової частини, що призвело до переплати грошового забезпечення йому за період незаконної відсутності на службі з 29.11.2025 по 30.11.2025.

В ході службового розслідування було виявлено, що внаслідок недобросовісності з боку сержанта ОСОБА_1 за період 29.11.2025 по 30.11.2025 було неправомірно нараховане та виплачене грошове забезпечення в сумі 21345,75 грн, з яких грошове забезпечення – 15246,97, компенсація ПДФО – 2744,45 грн, ЄСВ – 3354,33 грн. Цей факт підтверджується довідкою про вартісну оцінку завданої шкоди №1472/27/1104 від 22.04.2026, виданою начальником фінансово-економічної служби головним бухгалтером військової частини НОМЕР_1 .

Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.05.2026 №1206 “Про завершення службового розслідування”, на підставі ч.1 ст. 1 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі”, гранатометника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 9 стрілецької роти НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 , сержанта ОСОБА_1 визнано виним у безпідставно набутій заробітній платі і платежах, що прирівнюються до неї.

Відтак, з метою стягнення з відповідача безпідставно виплачених коштів в сумі 21345,75 грн, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо наявності підстав для стягнення коштів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 та абз.1 ч.4 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з абз. 2 ст. 6 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Абзацом другим статті 11 Статуту внутрішньої служби встановлено, що військовослужбовці зобов`язані непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

Відповідно до статті 26 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України “Про оборону України” дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах (стаття 27 Статуту внутрішньої служби).

Відтак, військовослужбовці, які вчинили правопорушення, можуть нести, зокрема, цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч.2 цієї ж статті, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.

Пунктом 3 розділу І Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:

штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);

накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;

накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;

накази про присвоєння військових звань;

грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Відповідно до п. 15 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення не виплачується: за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.

Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а цивільне законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Враховуючи, що спеціальним законодавством, яким врегульовано порядок оплати праці військовослужбовців, не визначено підстав відрахувань з їх грошового забезпечення, тому за аналогією закону до спірних відносин слід застосувати норми Цивільного Кодексу України.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

За змістом частин першої - третьої статті 3 вказаного Закону підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

В силу вимог пункту 4 частини 1 статті 6 Закону особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення.

Законодавство передбачає виключні випадки повернення набутих особою платежів, у тому числі, заробітної плати та/або грошового забезпечення, а однією із них є те, що ця виплата є результатом недобросовісності з боку набувача.

Так, відповідно до довідки про вартісну оцінку завданої шкоди сума надлишкових витрат військової частини при нарахуванні грошового забезпечення сержанта ОСОБА_1 за період самовільного залишення військової частини з 29.11.2025 по 30.11.2025 становить 21345,75 грн, з яких грошове забезпечення – 15246,97, компенсація ПДФО – 2744,45 грн, ЄСВ – 3354,33 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що з 29.11.2025 по 30.11.2025 відповідач самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 не повернувшись до пункту постійної дислокації військової частини, а тому суд вважає обґрунтованими доводи позивача стосовно того, що нарахування у цей період грошового забезпечення відбулось внаслідок недобросовісності з боку набувача, що за приписами наведених вище норм є підставою для їх повернення.

Оскільки, відповідач був відсутній на службі без поважних причин, проте отримав грошове забезпечення за період з 29.11.2025 по 30.11.2025, тому наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 безпідставно набутих коштів.

За нормами ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 139 КАС України судові витрати у цій справі стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 переплату грошового забезпечення внаслідок самовільного залишення військової частини в сумі 21345,75 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 16 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Суддя Н.В. Друзенко