Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №460/12145/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/12145/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доІНФОРМАЦІЯ_1 Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо:

-визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині: видачі військового квитка, направлення ІНФОРМАЦІЯ_1 на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією, призову під час мобілізації та направлення ІНФОРМАЦІЯ_1 , до військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України та інших похідних наказів;

-визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.01.2026 року №36613 в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та всі інші похідні накази;

-визнання протиправною та скасувати довідку військово-лікарської комісії від 16.01.2026 року №2026-0116-1911-0974-7 про проходження медичного огляду ВЛК;

-зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 внести зміни до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів “Оберіг” відомості щодо виключення його з військового обліку як непридатного до військової служби на підставі довідки №2306 виданої 25.07.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

-визнання протиправним та скасування наказу Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України від 17.01.2026 року №17 в частині зарахування його до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України на відповідну посаду та всі наступні накази, які є похідними та прийнятими внаслідок наказу Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України;

- зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України виключити його з поіменного списку Військової частини НОМЕР_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України.

Ухвалою суду від 08.07.2026 відкрито провадження в справі №460/12145/26.

Судом встановлено, що при збереженні ухвали виник технічний збій програми КП ДСС та помилково відбулось видаленння відповідача Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Ухвалою суду від 14.07.2026 виправлено, не змінюючи при цьому змісту та суті рішення, описку допущену в ухвалі суду від 08.07.2026 та зазначено відповідачами по справі : ІНФОРМАЦІЯ_4 та Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Ухвалою суду від 08.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою судувід 14.7.2026 року клопотання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про продовження строку для подання відзиву - задоволено та продовжено відповідний строк.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за результатами проходження військово-лікарської комісії 25.07.2022 його було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується довідкою ВЛК №2306, тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_2 та відомостями електронного військово-облікового документа «Резерв+». Наголошує, що відповідне рішення не скасоване та залишається чинним, однак 16.01.2026 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 його примусово доставлено для проходження повторного медичного огляду, за результатами якого визнано придатним до служби у визначених військових підрозділах, після чого призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. Вважає, що повторний медичний огляд проведено з порушенням установленої процедури, без належного врахування медичних документів, а його призов здійснено за відсутності статусу військовозобов`язаного та законних підстав для мобілізації. У зв`язку з наведеним просить визнати протиправними відповідні дії відповідача, скасувати постанову ВЛК від 16.01.2026, наказ про призов та наказ про зарахування до списків особового складу військової частини, зобов`язати внести відповідні зміни до військово-облікових відомостей і виключити його зі списків особового складу військової частини.

Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_4 , подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що призов позивача на військову службу під час мобілізації здійснено відповідно до вимог чинного законодавства. Вказує, що 16.01.2026 позивача доставлено до ТЦК та СП працівником Національної поліції, що підтверджується відповідною довідкою, а тому твердження про його незаконне затримання працівниками ТЦК та СП є безпідставними. Наголошує, що документи 2022 року, на які посилається позивач як на підтвердження виключення з військового обліку, містять суперечності щодо статей Розкладу хвороб, а постанова ВЛК про непридатність до військової служби не була належним чином затверджена вищою військово-лікарською комісією, у зв`язку з чим, на переконання відповідача, не породжувала правових наслідків виключення з військового обліку. Зазначає, що проведення повторного медичного огляду було обґрунтованим, а відповідно до довідки ВЛК від 16.01.2026 позивача визнано придатним до служби у визначених військових підрозділах. Вважає, що перебування позивача на військовому обліку в іншому ТЦК та СП не перешкоджало здійсненню мобілізаційних заходів, а оформлення військово-облікових документів, призов та направлення до військової частини проведено правомірно. З огляду на викладене просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що за результатами проходження військово-лікарської комісії 16.01.2026 позивача визнано придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, навчальних центрах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення та охорони, що підтверджується довідкою ВЛК №2026-0116-1911-0974-7. Вказує, що відповідно до Інструкції з організації обліку особового складу Національної гвардії України, затвердженої наказом МВС України від 30.01.2017 №73, зарахування військовослужбовців до списків особового складу військової частини здійснюється на підставі належних документів про їх прибуття та проходження військової служби. Наголошує, що позивач прибув із ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зв`язку з чим наказом командира військової частини від 17.01.2026 №17 його правомірно зараховано до списків особового складу та призначено на відповідну посаду. Додатково зазначає, що наказом від 11.08.2026 №178 позивача у зв`язку з неприбуттям зі звільнення без поважних причин виключено з усіх видів забезпечення з 11.06.2026. Вважає, що оскаржуваний наказ видано в межах наданих командиру повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстави для його скасування і зобов`язання виключити позивача зі списків особового складу військової частини відсутні.

Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у 2022 році проходив медичний огляд військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 , за результатами якого відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 25.07.2022 №2306 на підставі статті 78а графи ІІ Розкладу хвороб його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Як вбачається з тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 , виданого 28.07.2022, у ньому міститься відмітка про зняття позивача з військового обліку 25.07.2022, із зазначенням статті 61а графи ІІ Розкладу хвороб. Водночас відповідно до відомостей електронного військово-облікового документа, сформованого засобами мобільного застосунку «Резерв+», містилася інформація про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 25.07.2022 №2306, наданої ІНФОРМАЦІЯ_3 у відповідь на адвокатський запит листом від 16.06.2026 №14/816, позивача за результатами медичного огляду визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Судом встановлено, що 16.01.2026 ОСОБА_1 був доставлений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що підтверджується довідкою про доставлення (супроводження) громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 16.01.2026, наданою відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, цього ж дня позивач пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 , за результатами якого складено довідку від 16.01.2026 №2026-0116-1911-0974-7.

Згідно із зазначеною довідкою військово-лікарської комісії, за результатами медичного огляду у позивача встановлено наслідки травм, отриманих у дорожньо-транспортних пригодах 2017 та 2024 років, консолідований перелом латерального виростка лівої стегнової кістки, наявність невилучених металевих конструкцій, стан після металоостеосинтезу, пошкодження латерального та медіального менісків лівого колінного суглоба з помірним порушенням функції. На підставі статті 61б графи ІІ Розкладу хвороб та графи таблиці додаткових вимог позивача визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, вищих військових навчальних закладах, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення та охорони.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.01.2026 №36613 ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 17.01.2026 №17 позивача, який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_1 , зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду стрільця 3-го відділення 2-го стрілецького взводу стрілецької роти з охорони та оборони важливих державних об`єктів.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2026 представником позивача направлено адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо надання документів, які стали підставою для проведення медичного огляду та призову позивача, зокрема копій довідки військово-лікарської комісії, наказу про призов, направлення на медичний огляд, повісток та документів щодо їх вручення.

У відповідь на зазначений адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_1 надано копію довідки військово-лікарської комісії від 16.01.2026 №2026-0116-1911-0974-7, що підтверджується листом, отриманим представником позивача 11.06.2026.

Крім того, з метою отримання документів щодо попереднього медичного огляду та виключення з військового обліку представником позивача направлено адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відповідь на який листом від 16.06.2026 №14/816 надано копію довідки військово-лікарської комісії від 25.07.2022 №2306 та копію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.01.2026 №36613.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач також звернувся до 16-ї регіональної військово-лікарської комісії з оскарженням постанови військово-лікарської комісії від 16.01.2026, оформленої довідкою №2026-0116-1911-0974-7.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 11.08.2026 №178 ОСОБА_1 у зв`язку з неприбуттям зі звільнення без поважних причин виключено з усіх видів забезпечення з 11.06.2026.

З урахуванням наведених обставин, не погоджуючись із діями ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо оформлення військово-облікового документа, направлення на медичний огляд, призову на військову службу під час мобілізації та направлення до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, а також із постановою військово-лікарської комісії від 16.01.2026 та наказами про призов і зарахування до списків особового складу військової частини, вважаючи, що на момент проведення мобілізаційних заходів він був виключений з військового обліку за станом здоров`я, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом про визнання відповідних дій протиправними, скасування оскаржуваних рішень, внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України виключити його зі списків особового складу.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану», затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває станом на час розгляду даної справи.

Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 Про загальну мобілізацію, затвердженим Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, оголошено та постановлено провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався та триває станом на час розгляду даної справи.

Приписами ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.12.2015 за №389-VIII (далі по тексту - Закон №389-VIII) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 за №2232-XII (далі по тексту - Закон №2232-XII).

Частинами 1-3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.2 Закону №2232-ХІІ, проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.37 Закону №2232-ХІІ взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України підлягають, крім іншого, військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.

За приписами ч.1 ст.39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 за №3543-XII (далі по тексту - Закон №3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Частиною 2 ст. 4 Закону №3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Частина 5 ст.22 Закону № 3543-XII передбачає, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з ч.7 ст.23 Закону №3543-ХІІ перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 24 Закону №2232-XII унормований порядок початку, призупинення і закінчення проходження військової служби.

Відповідно до пункту 4 частини 1 та частини 3 статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі по тексту - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За змістом приписів п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:

ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб;

оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі по тексту - Порядок №560).

Пунктом 3 Порядку №560 передбачено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Відповідно до п.25 Порядку №560 громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Відповідно до п.81 Порядку №560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.

Відповідно до частини 10 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи. Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту - Положення №402).

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з пунктом 1.2 розділу І Положення №402 медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти, ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв ; осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання, компонентами ракетного палива, джерелами електромагнітних полів, лазерного випромінювання, мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України.

Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію конкретних статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 та від 12 лютого 2021 року у справі №820/5570/16, де зроблено правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.

У постанові від 10 лютого 2022 року у справі №160/7153/20 Верховний Суд наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.

Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Щодо військово-облікового статусу позивача та правового значення документів 2022 року суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 25.07.2022 №2306 ОСОБА_1 за результатами медичного огляду було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Як вбачається з тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 , виданого 28.07.2022, у ньому міститься відмітка про зняття позивача з військового обліку 25.07.2022.

Крім того, позивач посилається на відомості електронного військово-облікового документа, сформованого засобами мобільного застосунку «Резерв+», у якому відображено інформацію про його непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

Водночас ІНФОРМАЦІЯ_4 у відзиві звертає увагу на наявність розбіжностей між документами, оформленими у 2022 році, зокрема щодо зазначення статей Розкладу хвороб, а також на необхідність з`ясування дотримання процедури прийняття та затвердження відповідної постанови військово-лікарської комісії.

Оцінюючи зазначені доводи, суд виходить із того, що предметом розгляду цієї адміністративної справи є правомірність дій та рішень відповідачів, пов`язаних із проведенням медичного огляду, призовом позивача на військову службу під час мобілізації 16.01.2026 та його подальшим зарахуванням до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Натомість питання правомірності прийняття постанови військово-лікарської комісії від 25.07.2022 №2306, дотримання процедури її затвердження та оформлення відповідних військово-облікових документів у 2022 році не становлять самостійного предмета оскарження у цій справі.

Суд не ставить під сумнів факт існування зазначених документів та не вирішує питання про їх недійсність чи скасування.

Разом із тим наявність таких документів не звільняє суд від обов`язку надати оцінку доводам відповідача щодо їх змісту, взаємної узгодженості та правового значення для встановлення обставин спірного призову.

При цьому суд враховує, що у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_2 та довідці військово-лікарської комісії №2306 від 25.07.2022 зазначено різні статті Розкладу хвороб, а відповідачем порушено питання щодо необхідності перевірки дотримання процедури оформлення відповідних документів.

Наведені обставини самі по собі не свідчать про незаконність первинного медичного висновку чи відповідних військово-облікових записів, однак потребують належного з`ясування їх дійсного змісту та правових наслідків.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зняття з військового обліку та виключення з військового обліку є різними за своїм правовим змістом процедурами.

Відтак для визначення військово-облікового статусу особи істотне значення мають не лише окремі записи у військово-облікових документах, але й правові підстави їх внесення, зміст відповідних рішень уповноважених органів та дотримання передбаченої законодавством процедури.

З огляду на зазначене суд вважає, що сам факт наявності у позивача документів 2022 року не може оцінюватися відокремлено від інших доказів, які характеризують його військово-обліковий статус та обставини проведення мобілізаційних заходів у 2026 році.

Щодо доводів відповідача про вжиття заходів для офіційного з`ясування військово-облікового статусу позивача суд зазначає наступне.

Як вбачається з відзиву ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачем порушено питання щодо необхідності отримання додаткових документів від ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою встановлення обставин проходження позивачем військово-лікарської комісії у липні 2022 року, причин розбіжностей у відповідних медичних документах та з`ясування питання їх затвердження уповноваженою військово-лікарською комісією.

Зазначені дії відповідача спрямовані на отримання первинних документів, які мають значення для встановлення фактичних обставин та визначення правового статусу позивача.

Суд зазначає, що звернення до органу, у розпорядженні якого перебувають відповідні матеріали, з метою отримання офіційних відомостей щодо підстав і порядку оформлення військово-облікових документів є способом з`ясування обставин, які мають юридичне значення.

Водночас такі дії не можуть ототожнюватися із самостійним визнанням відповідачем недійсними раніше виданих документів або скасуванням прийнятих у 2022 році рішень.

Навпаки, ініціювання отримання додаткових документів свідчить про необхідність перевірки відповідних обставин у передбаченому законом порядку, а не про їх довільне встановлення відповідачем.

При цьому суд враховує, що у матеріалах справи відсутні остаточні результати зазначеної перевірки, які дозволяли б беззаперечно встановити наявність або відсутність порушень під час оформлення документів 2022 року.

За таких обставин суд не вбачає підстав для формулювання висновків щодо законності чи незаконності первинної постанови військово-лікарської комісії та відповідних військово-облікових записів.

Разом із тим сам факт витребування відповідачем додаткових документів суд оцінює як обставину, що свідчить про вжиття заходів для офіційного з`ясування дійсного змісту та правових підстав відповідних документів.

Суд також звертає увагу, що необхідність отримання додаткових відомостей не є тотожною встановленню факту порушення прав позивача, а тому сама по собі не може слугувати достатньою підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Щодо доводів позивача про відомості Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» Реєстр є інформаційно-комунікаційною системою, призначеною для збирання, зберігання, обробки та використання відомостей про призовників, військовозобов`язаних і резервістів.

Ведення Реєстру та здійснення передбачених законодавством облікових дій належать до компетенції визначених законом уповноважених органів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається на наявність у відповідному електронному військово-обліковому документі відомостей про його виключення з військового обліку.

Водночас відповідач зазначає, що відповідні відомості були внесені до Реєстру 03.07.2023, тобто після оформлення військово-облікових документів у липні 2022 року.

Суд зазначає, що відомості Реєстру мають офіційний характер та підлягають врахуванню під час встановлення військово-облікового статусу особи.

Разом із тим сам факт наявності певного запису в Реєстрі не виключає необхідності перевірки первинних документів, на підставі яких його було внесено, у разі виникнення обґрунтованих суперечностей щодо відповідних обставин.

При цьому суд не встановлює неправомірності внесення відомостей про позивача до Реєстру та не вирішує питання про відповідальність посадових осіб, які здійснювали відповідні облікові дії, оскільки такі питання не становлять предмета розгляду цієї справи.

Суд враховує, що відповідачем вжито заходів для отримання первинних документів, необхідних для з`ясування відповідних обставин.

Відтак за наявності суперечностей у документах 2022 року та відсутності остаточних результатів їх перевірки суд не вважає достатньо обґрунтованим висновок про те, що самі лише відомості електронного військово-облікового документа безумовно підтверджують протиправність усіх подальших дій відповідача щодо позивача.

Щодо правомірності проведення медичного огляду позивача 16.01.2026 суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 16.01.2026 позивач пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 , за результатами якого складено довідку №2026-0116-1911-0974-7.

Згідно із зазначеною довідкою позивача визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, навчальних центрах, закладах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення та охорони.

Позивач зазначає, що медичний огляд проведено без належного врахування його попередніх медичних документів, а також без надання можливості підготувати та подати відповідні матеріали щодо стану здоров`я.

Водночас суд враховує, що за результатами медичного огляду військово-лікарською комісією прийнято постанову, оформлену відповідною довідкою, у якій визначено ступінь придатності позивача до військової служби.

Суд зазначає, що встановлення ступеня придатності особи до військової служби за станом здоров`я належить до компетенції військово-лікарських комісій.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями самостійно встановлювати медичний діагноз, визначати ступінь функціональних порушень або підміняти висновки відповідних медичних спеціалістів власною оцінкою стану здоров`я особи.

Судовому контролю підлягає дотримання військово-лікарською комісією визначених законодавством повноважень та процедури прийняття відповідного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до 16-ї регіональної військово-лікарської комісії з оскарженням постанови від 16.01.2026.

Водночас матеріали справи не містять рішення військово-лікарської комісії вищого рівня, яким було б скасовано зазначену постанову або встановлено порушення порядку її прийняття.

Крім того, наявність постанови військово-лікарської комісії від 25.07.2022 №2306 сама по собі не свідчить про неправильність медичного висновку, прийнятого за результатами нового огляду 16.01.2026, оскільки визначення ступеня придатності здійснюється з урахуванням стану здоров`я особи на момент відповідного огляду та чинних нормативних вимог.

За таких обставин суд не вбачає достатніх підстав для висновку про протиправність постанови військово-лікарської комісії від 16.01.2026 виключно з мотивів її відмінності від висновку, прийнятого у 2022 році.

Щодо доводів позивача про незаконне затримання та порушення процедури проведення мобілізаційних заходів суд зазначає наступне.

Позивач стверджує, що 16.01.2026 його було примусово затримано працівниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки, після чого доставлено для проходження медичного огляду та подальшого призову на військову службу.

Водночас відповідачем надано довідку про доставлення (супроводження) громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 16.01.2026, відповідно до якої доставлення позивача здійснювалося працівником Національної поліції України.

Наведений документ суд бере до уваги під час оцінки доводів сторін щодо обставин доставлення позивача.

При цьому матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували застосування саме працівниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки до позивача фізичного або психологічного насильства за обставин, наведених у позовній заяві.

Разом із тим суд зазначає, що довідка про доставлення особи не є самостійним доказом правомірності всіх попередніх і подальших дій відповідних посадових осіб, а її доказове значення обмежується обставинами, які безпосередньо в ній зафіксовані.

Щодо посилань позивача на невручення повістки та направлення на медичний огляд суд зазначає, що відповідні доводи підлягають оцінці з урахуванням фактичних обставин проведення мобілізаційних заходів та вимог законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Водночас самі по собі твердження позивача про недотримання окремих процедурних вимог, без установлення їх конкретного змісту, характеру та впливу на прийняття оскаржуваних рішень, не є достатніми для висновку про протиправність усієї процедури призову.

Щодо правомірності призову позивача на військову службу під час мобілізації суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2026 позивач пройшов медичний огляд, за результатами якого його було визнано придатним до проходження військової служби у визначених військових підрозділах.

Цього ж дня наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.01.2026 №36613 позивача призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Позивач обґрунтовує протиправність зазначеного наказу насамперед тим, що у 2022 році його було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Оцінюючи зазначені доводи, суд враховує наявність у матеріалах справи документів 2022 року, однак водночас бере до уваги заперечення відповідача щодо необхідності офіційного з`ясування їх правового значення та вжиті ним заходи для отримання відповідних первинних матеріалів.

Суд наголошує, що в межах цієї справи не вирішується питання про правомірність або неправомірність прийняття постанови військово-лікарської комісії від 25.07.2022 №2306 чи оформлення на її підставі військово-облікових документів.

Водночас наявність відповідних документів не звільняє суд від обов`язку оцінити інші докази, зокрема довідку військово-лікарської комісії від 16.01.2026, наказ про призов та документи щодо здійснення мобілізаційних заходів.

За результатами оцінки наведених обставин суд не встановив достатньої сукупності доказів, яка б давала підстави для безумовного висновку про протиправність оскаржуваного наказу виключно з мотивів наявності у позивача документів про виключення з військового обліку, оформлених у 2022 році.

При цьому суд враховує, що відповідні обставини є предметом офіційного з`ясування компетентними органами, а результати такої перевірки можуть мати значення для визначення правового статусу позивача.

Отже, за встановлених обставин суд не вбачає достатніх підстав для визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.01.2026 №36613 у частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

Щодо правомірності наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 17.01.2026 №17 суд зазначає наступне.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 17.01.2026 №17 позивача, який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_1 , зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на відповідну військову посаду.

Як зазначає відповідач, підставою для видання такого наказу були документи про призов позивача та його прибуття до військової частини.

Згідно з Інструкцією з організації обліку особового складу Національної гвардії України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.01.2017 №73, зарахування військовослужбовців до списків особового складу військової частини здійснюється наказом відповідного командира на підставі визначених документів.

Суд зазначає, що командир військової частини здійснює облік особового складу відповідно до документів, які надходять від уповноважених органів, та не наділений повноваженнями самостійно переглядати законність раніше прийнятих постанов військово-лікарських комісій або рішень щодо військового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видання наказу від 17.01.2026 №17 позивач прибув до військової частини на підставі наказу про призов та відповідних документів, оформлених територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

Доказів порушення командиром військової частини встановленої процедури зарахування позивача до списків особового складу матеріали справи не містять.

Відтак суд не вбачає правових підстав для висновку про протиправність наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 17.01.2026 №17 у відповідній частині.

Щодо доводів відповідача про подальше неприбуття позивача до військової частини суд зазначає наступне.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 11.08.2026 №178 позивача у зв`язку з неприбуттям зі звільнення без поважних причин виключено з усіх видів забезпечення з 11.06.2026.

Суд враховує зазначені обставини як такі, що характеризують подальше проходження позивачем військової служби.

Водночас суд зазначає, що обставини, які виникли після прийняття оскаржуваних наказів, не можуть самі по собі підтверджувати або спростовувати правомірність відповідних рішень на момент їх прийняття.

Питання наявності підстав для притягнення позивача до відповідальності у зв`язку з неприбуттям до військової частини не становить предмета розгляду цієї справи.

Отже, зазначені доводи відповідача не мають визначального значення для вирішення спору щодо правомірності призову позивача у січні 2026 року.

Щодо обраного позивачем способу судового захисту та вимоги про виключення зі списків особового складу військової частини суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та просити про їх захист у визначений законом спосіб.

Згідно зі статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України суд у разі задоволення позову може застосувати передбачені законом способи захисту порушених прав особи.

Водночас обраний спосіб судового захисту повинен відповідати змісту спірних правовідносин, характеру порушеного права та забезпечувати можливість його ефективного поновлення.

Суд натомість зазначає, що відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 (адміністративне провадження №К/990/35899/24), відновлення порушеного права повинно здійснюватися в межах спірних правовідносин за участю відповідних суб`єктів.

Верховний Суд звернув увагу, що правовідносини, пов`язані з проведенням процедури призову особи на військову службу під час мобілізації, та правовідносини щодо її подальшого звільнення з військової служби мають різний предмет правового регулювання.

Зокрема, зобов`язання військової частини звільнити особу з військової служби виходить за межі правовідносин між територіальним центром комплектування та соціальної підтримки і позивачем щодо порядку його призову на військову службу під час мобілізації.

Верховний Суд зазначив, що у випадку порушення порядку призову на військову службу предметом захисту є право особи на належну процедуру призову.

Водночас застосування такого способу захисту, як звільнення з військової служби, не відповідає безпосередньо характеру порушення, допущеного під час проведення мобілізаційних заходів, оскільки втручається в інші правовідносини, які регулюються окремими нормами законодавства.

У постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 Верховний Суд наголосив, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а встановлення порушень під час її проведення саме по собі не спричиняє автоматичного відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Суд враховує, що наведена правова позиція сформульована Верховним Судом під час оцінки належності способу захисту, пов`язаного із зобов`язанням військової частини прийняти рішення про звільнення військовослужбовця.

Відтак зазначений висновок підлягає застосуванню з урахуванням фактичних обставин цієї справи та змісту заявлених позовних вимог.

У спірному випадку позивач просить, зокрема, зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України виключити його зі списків особового складу військової частини.

Однак зазначена вимога фактично спрямована на припинення правовідносин щодо проходження позивачем військової служби, які виникли після завершення процедури його призову.

Суд зазначає, що порядок проходження та припинення військової служби врегульовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та іншими нормативно-правовими актами, які визначають підстави і процедуру звільнення військовослужбовців.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнення з військової служби здійснюється за наявності визначених законом підстав та з дотриманням установленого порядку.

При цьому виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини є юридичною дією, пов`язаною із проходженням або припиненням військової служби, та не може розглядатися виключно як технічний наслідок оскарження процедури призову.

Судом не встановлено, що в межах спірних правовідносин компетентним органом прийнято рішення про звільнення позивача з військової служби, яке підлягало б виконанню шляхом виключення його зі списків особового складу військової частини.

Отже, зобов`язання військової частини виключити позивача зі списків особового складу за результатами розгляду спору щодо законності його призову фактично означало б втручання суду в інші правовідносини, які мають самостійне правове регулювання.

Такий спосіб захисту не відповідає правовому підходу, викладеному Верховним Судом у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, та не забезпечує належного вирішення питання про правові підстави припинення військової служби.

Відтак суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.

Щодо вимоги про скасування похідних наказів військової частини суд зазначає наступне.

Позивач також просить скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 17.01.2026 №17 та всі наступні накази, які, на його переконання, є похідними від зазначеного наказу.

Суд зазначає, що кожен індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень підлягає оцінці з урахуванням підстав його прийняття, змісту, правових наслідків та конкретних доводів щодо його протиправності.

Саме по собі посилання позивача на похідний характер подальших наказів не звільняє його від необхідності визначити, які саме рішення оскаржуються та в чому полягає порушення його прав унаслідок їх прийняття.

Водночас матеріали справи не містять достатніх підстав для висновку про протиправність усіх подальших наказів військової частини, прийнятих стосовно позивача після його зарахування до списків особового складу.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення зазначених позовних вимог.

Щодо вимоги про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів суд зазначає наступне.

Позивач просить зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести відповідні зміни до військово-облікових відомостей з урахуванням документів 2022 року.

Оцінюючи зазначену вимогу, суд враховує, що відповідні відомості про виключення позивача з військового обліку вже були внесені до Реєстру, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Водночас позивачем не доведено, які саме актуальні відомості Реєстру є неправильними, які конкретні облікові дії повинен вчинити відповідач та на підставі якого рішення такі зміни мають бути внесені.

Крім того, суд враховує, що відповідачем ініційовано отримання додаткових документів з метою офіційного з`ясування правових підстав оформлення військово-облікових відомостей позивача.

За таких обставин зобов`язання відповідача внести визначені позивачем зміни до Реєстру без належного встановлення змісту актуальних облікових відомостей та правових підстав для їх коригування було б передчасним.

Отже, підстави для задоволення зазначеної позовної вимоги відсутні.

Щодо загальної оцінки доказів та обґрунтованості позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Суд зазначає, що обов`язок доказування правомірності оскаржуваних рішень та дій покладається на відповідного суб`єкта владних повноважень.

Разом із тим оцінка виконання такого обов`язку здійснюється з урахуванням предмета доказування, характеру спірних правовідносин та всієї сукупності наданих доказів.

У цій справі судом установлено, що позивач у 2022 році отримав документи, які містять відомості про його непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

Водночас відповідачем наведено конкретні обставини, які зумовили необхідність офіційного з`ясування змісту та правових підстав оформлення зазначених документів, а також ініційовано отримання відповідних первинних матеріалів від компетентного органу.

Суд не робить висновків про незаконність документів 2022 року, однак враховує, що наявні у справі розбіжності та відсутність результатів їх остаточної перевірки не дозволяють беззаперечно встановити всі обставини, на які посилається позивач як на підставу для скасування оскаржуваних рішень.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що 16.01.2026 позивач пройшов медичний огляд, за результатами якого його було визнано придатним до проходження військової служби у визначених підрозділах, після чого прийнято наказ про його призов та направлення до військової частини.

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, отримавши відповідні документи, здійснила зарахування позивача до списків особового складу в порядку, передбаченому законодавством.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, відповідно до якої завершена процедура призову на військову службу під час мобілізації не може бути фактично повернута до попереднього стану шляхом зобов`язання військової частини звільнити особу з військової служби.

Зазначений висновок має значення для оцінки ефективності обраного позивачем способу захисту, зокрема вимог щодо виключення зі списків особового складу військової частини.

З урахуванням наведеного, оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не наведено достатніх правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у визначений ним спосіб, а встановлені обставини не дають підстав для скасування оскаржуваних рішень та покладення на відповідачів обов`язку вчинити заявлені дії.

Відтак адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними, скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, не підтверджуються належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині: видачі військового квитка, направлення ІНФОРМАЦІЯ_1 на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією, призову під час мобілізації та направлення ІНФОРМАЦІЯ_1 , до військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України та інших похідних наказів; визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.01.2026 року №36613 в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та всі інші похідні накази; визнання протиправною та скасувати довідку військово-лікарської комісії від 16.01.2026 року №2026-0116-1911-0974-7 про проходження медичного огляду ВЛК; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 внести зміни до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» відомості щодо виключення його з військового обліку як непридатного до військової служби на підставі довідки №2306 виданої 25.07.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_3 ; визнання протиправним та скасування наказу Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України від 17.01.2026 року №17 в частині зарахування його до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України на відповідну посаду та всі наступні накази, які є похідними та прийнятими внаслідок наказу Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України; зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України виключити його з поіменного списку Військової частини НОМЕР_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 16 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 ) Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Суддя Н.В. Друзенко