Суд: Коропський районний суд Чернігівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №735/883/26
Суддя: Балаба О. А.
Справа № 735/883/26р.
Провадження по справі № 2/735/529/2026р.
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
15 жовтня 2026 року селище Короп
Коропський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого – судді Балаби О.А.,
за участю секретаря судового засідання – Редько А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
Представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 221253 від 12.01.2022 року у розмірі 10 900,00 грн., судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн, мотивуючи вимоги тим, що відповідач не виконує умови вищевказаного договору.
Ухвалою судді від 24 серпня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання представник позивача не з`явився, проте у позові міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Позов визнають та просять задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи по суті повідомлявся завчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзив не надав, у зв`язку з чим, суд за згодою представника позивача постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 12.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 221253. Сума кредиту складає 4000,00 грн. Строк кредиту 21 днів. За користуванням кредитом клієнт сплачує товариству 1295% річних від суми кредиту в розрахунку 3,5% на добу. Тип процентної ставки – фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором. За використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту клієнт зобов`язаний сплатити товариству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.
ТОВ «Клай Інвест» свої зобов`язання за договором виконало, надавши відповідачу кредитні кошти.
Згідно листа ТОВ «Клай Інвест» 12.01.2022 21:32 було зарахування грошових коштів у сумі 4000,00 грн на платіжну картку отримувача НОМЕР_1 , призначення переказу: видача кредиту № 221253.
На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «Приватбанк» надано інформацію з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , вказано ідентифікаційні дані власника картки та надано виписку за договором № б/н за період 12.01.2022-12.01.2022 у якій відображено операцію із зарахування коштів 12.01.2022 у сумі 4 000,00 грн.
19.04.2024 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 568/ФК-24. Згідно даного Договору факторингу відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 221253 від 12.01.2022 року.
Згідно витягу з Додатку № 1 до Договору факторингу № 568/ФК-24 від 19.04.2024 сума заборгованості боржника ОСОБА_1 за договором № 221253 від 12.01.2022 складає: 10 900,00 грн, з яких: заборгованості за тілом кредиту становить 4 000,00 грн, сума заборгованості за відсотками становить 2 940,00 грн, заборгованість по комісії 600,00 грн, заборгованість по пені 3 360,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, досліджені докази суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі в частині стягнення заборгованості за кредитним договором
Вирішуючи питання стягнення судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі в частині стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 662,40 гривень.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
На підтвердження понесених ТОВ «Діджи Фінанс» витрат на правничу допомогу надано: копію договору № 42649746/02 про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року та додаткову угоду до нього, Акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 21 липня 2026 року, детальний опис робіт (наданих послуг), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У постанові від 22.03.2023 у справі № 758/6113/19 Верховний Суд зазначив, «що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з принципів співмірності та розумності судових витрат та враховує характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, складність справи, яка визнана судом як незначної складності та розглядалась у спрощеному провадженні з викликом сторін, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача до 4000, 00 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258, 280-284, 289, 354 ЦПК України,
у х в а л и в:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 221253 від 12.01.2022 року у розмірі 10 900,00 грн (десять тисяч девятсот гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд 21/1, ЄДРПОУ: 42649746).
Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).
Повний текст рішення складено 15.10.2026.
Суддя: О.А. Балаба
Оригінал: reyestr.court.gov.ua