Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №454/2529/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 454/2529/26 Головуючий у 1 інстанції: Струс Т.В.

Провадження № 33/811/1646/26 Доповідач: Гончарук Л. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., з участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Мацея Михайла Михайловича, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Мацея Михайла Михайловича на постанову судді Сокальського районного суду Львівської області від 14 вересня 2026 року,

встановив:

цією постановою, визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60коп. судового збору.

Відповідно до постанови, водій ОСОБА_1 , 14.06.2026 о 00:00 год в м. Сокаль на вул. Шептицького, керував транспортним засобом марки «Corso 1500w Premier» без реєстраційного номерного знаку з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у найближчому закладі охорони здоров`я, водій відмовився. Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив п.2.5. Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім цього, водій ОСОБА_1 , 14.06.2026 о 00:00 год в м. Сокаль на вул. Шептицького, керував транспортним засобом марки «Corso 1500w Premier» без реєстраційного номерного знаку та не виконав вимогу про зупинку транспортного засобу, яка подавалась за допомогою червоно-синіх маячків та звукового спецсигналу. Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив п.2.4. Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122-2 КУпАП.

На вказану постанову захисник адвокат Мацей М.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КупАП за відсутністю складу адміністративних правопорушень. Призначити по справі № 454/2529/26 експертизу з технічного дослідження наявного в матеріалах даної справи відеозвукозапису, проведення якої доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Витрати на проведення судової відеотехнічної експертизи покласти на Державний бюджет України.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що постанова судді Сокальського районного суду Львівської області від 14 вересня 2026 року є незаконною, необґрунтованою, такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому така підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Вказує, що в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, однак такий не підпадає під поняття такого, оскільки електродвигун електровелосипедом, яким керував ОСОБА_1 має потужність 1500w за своїми характеристиками прирівнюється до електровелосипеду та не потребує наявності посвідчення водія та реєстрації у сервісному центрі МВС.

Наголошує, що ОСОБА_1 у даному випадку не є водієм транспортного засобу, оскільки відповідно до вимог законодавства керування електрофетбайком не потребує отримання посвідчення водія відповідної категорії.

Зауважує, що у матеріалах справи відсутні будь які належні та допустимі докази законної зупинки ОСОБА_1 , оскільки такий жодних пунктів ПДР не порушував, фото/відео фіксації цим фактом до матеріалів справи поліцейськими не долучено.

Стверджує, що до матеріалів справи не долучено, як про це зазначено у протоколі ЕПР1 № 692447 від 14.06.2026, що подавався працівниками поліції звуковий сигнал, який має подаватися разом з червоно-синіми проблисковими маячками.

Акцентує, що відеозапис події не є безперервний, що викликає сумнів у його допустимості.

У судове засідання апеляційної інстанції особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання не з`явився. Натомість, захисник адвокат Мацей М.М. не заперечив про розгляд апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 .

Заслухавши виступ захисника адвоката Мацея М.М. на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що така не підлягає до задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.

Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Пункт 2.5 ПДР зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР передбачена статтею 130 КУпАП.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Окрім цього, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП передбачена відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.

Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, така підтверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 692433 від 14.06.2026(а.с.1); протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 692447 від 14.06.2026 (а.с.16); рапортами поліцейського СРПП ВП № 2 Шептицького РВП ГУНП у Львівській області капрала поліції О. Красюк (а.с.4,17); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів(а.с.2); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.06.2026 (а.с.3); відеозаписом події (а.с.12,8); та іншими матеріалами справи у їх сукупності.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 692433 від 14.06.2026, водій ОСОБА_1 , 14.06.2026 о 00:00 год в м. Сокаль на вул. Шептицького, керував транспортним засобом марки «Corso 1500w Premier» без реєстраційного номерного знаку з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у найближчому закладі охорони здоров`я, водій відмовився. Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив п.2.5. Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Крім цього, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 692447 від 14.06.2026, водій ОСОБА_1 , 14.06.2026 о 00:00 год в м. Сокаль на вул. Шептицького, керував транспортним засобом марки «Corso 1500w Premier» без реєстраційного номерного знаку та не виконав вимогу про зупинку транспортного засобу, яка подавалась за допомогою червоно-синіх маячків та звукового спецсигналу. Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив п.2.4. Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Обставини, зазначені в протоколах також узгоджуються із відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому відображені події, які відбувалися 14 червня 2026 року за участю водія ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис не можна вважати належним та допустимим доказом у справі, оскільки такий є не безперервним, то апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Відповідно до наданого відеозапису, на ньому, зокрема, відображено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Corso 1500w Premier» без номерного знаку, не виконання вимог про зупинку, виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння та відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці події та у медичному закладі.

Вказані докази, якими стверджується факт керування транспортним засобом та відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, є логічними, послідовними, та такими, що взаємоузгоджуються між собою, а тому в апеляційного суду відсутні підстави сумніватися в їх достовірності та допустимості.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку доказам, обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не містять достатніх підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 692433 від 14.06.2026, серії ЕПР1 № 692447 від 14.06.2026 складені відповідно до положень ст. 256 КУпАП, оскільки їх форма та зміст відповідають вимогам діючого законодавства і є складеними та підписаними уповноваженою на те особою та підтверджують подію і обставини правопорушення. Крім цього, дані зазначених протоколів узгоджуються з іншими доказами у справі. Отже, такі є належними та допустимими доказами у справі, який суд обґрунтовано поклав в основу доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також не встановлено факту допущення судом першої інстанції і інших істотних порушень законодавства, які б тягнули за собою скасування постанови.

Враховуючи викладені обставини, доводи апеляційної скарги захисника про те, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки склад вчинених адміністративних правопорушень знайшов своє підтвердження під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

Дії працівників поліції відносно ОСОБА_1 під час складення протоколів про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, стороною захисту не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було наведено, а обставини на які покликається апелянт, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом першої інстанції при винесенні постанови.

Доводи апеляційної скарги про те, що у ОСОБА_1 не виникало обов`язку, як у водія електровелосипеда, потужність двигуна якого не перевищує 3 кВт, проходження медичного огляду, а отже він не порушив жодних правил дорожнього руху та не являвся суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Так, відповідно до ст. 130 КУпАП відповідальність настає за керування транспортним засобом особою у стані сп`яніння, а так само за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до п. 1.10 ПДР України транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Законодавством розмежовано поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб». Зокрема, п. 1.10 ПДР визначено, що механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. В іншому випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 вказано, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна, а для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката, як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Таким чином, особа, яка керує електричним колісним транспортним засобом, є водієм транспортного засобу, у розумінні положень п. 1.10 Правил дорожнього руху.

Отже, встановлено, що ОСОБА_1 керував електровелосипедом, який має всі ознаки транспортного засобу, був повноцінним учасником дорожнього руху, мав права і ніс обов`язки водія транспортного засобу, відтак за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Твердження апелянта про інші порушення, зазначені в апеляційній скарзі, не впливають на висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки склад вчинених адміністративних правопорушень знайшов своє підтвердження під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

Суддя місцевого суду відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП повно, всебічно та об`єктивно з`ясував всі обставини справи, надав належну оцінку наявним в матеріалах справи доказам та зробив обґрунтований висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Інші посилання апеляційної скарги не спростовують висновків суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки підтверджуються матеріалами справи, які були досліджені в ході апеляційного розгляду.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).

Обираючи ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суддя першої інстанції дотримався вимог ст. 33, ст. 36 КУпАП, урахував дані про особу порушника, ступінь його вини та майновий стан, та в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, призначив таке, яке за своїм видом та мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено.

Всі інші обставини, на які посилається апелянт в своїй апеляційній скарзі не впливають на законність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді та закриття провадження у справі немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

постановив:

апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Мацея Михайла Михайловича залишити без задоволення, а постанову судді Сокальського районного суду Львівської області від 14 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП – без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Я. Гончарук