Суд: Стрийський міськрайонний суд Львівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: за законом.
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №456/3894/26
Суддя: Валовін Ю. В.
Справа № 456/3894/26
Провадження № 2/456/2316/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Валовін Ю. В. ,
з участю секретаря Байко В.З.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позицій сторін та учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Стрийського міськрайонного суду з позовною заявою, в якій просить визнати за ним, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок А-1 житловою площею 67.1 кв.м., загальною площею 87.1 кв.м. з цегляною частиною житлового будинку А1-1, верандою а, сходами al, сходами а2, тераса а3 з належними до нього господарськими будівлями та спорудами : гараж Б, сарай В, сарай Г, підвал Г, сарай Д, убиральня Е, сарай Є, сарай Ж, навіс 3, навіс Л, ворота з хвірткою N?1, огорожі N? 4, огорожа N? 5, огорожа N? 6, замощення 1, колодязь, розташований в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Завадів Стрийського району Львівської області.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідач, ОСОБА_2 – його рідна сестра. Сестра зареєстрована та проживає у своєму будинковолодінні у АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 у с.Завадів Стрийського району помер їхній батько ОСОБА_4 . Батько був головою колгоспного двору, що складається з дерев`яного житлового будинку А-1 житловою площею 67.1 кв.м., загальною площею 87.1 кв.м. з цегляною частиною житлового будинку АДРЕСА_3 , з належними до нього господарськими будівлями та спорудами : гараж Б, сарай В, сарай Г, підвал Г, сарай Д, вбиральня Е, сарай Є, сарай Ж, навіс З, навіс Л, ворота з хвірткою N ?l, огорожі N? 4, огорожа N? 5, огорожа N? 6, замощення 1, колодязь К, розташований в АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 05.01.1988.
Єдиним членом колгоспного двору за вказаною адресою є мати ОСОБА_3 згідно витягу з погосподарської книги села N? 6, що зберігається в Нежухівському старостинському округу Стрийської міської ради. Станом на 15.04.1991, часу ліквідації поняття колгоспний двір, кожному з них має належати по частці майна колишнього колгоспного двору.
Після смерті батька спадщину прийняла тільки мати, яка постійно проживала з ним на час відкриття спадщини. Після смерті батька, до матері перейшов цілий житловий будинок ( частка, як майно колишнього колгоспного двору та частка в порядку спадкування після смерті батька).
Але мати не оформила своїх спадкових прав. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_3 . Заповіту за життя батьки не складали. Позивач та його сестра відносяться до спадкоємців першої черги за законом після смерті матері. Але сестра, відповідач по справі, не претендує на свою частку в спадковому майні, не заперечує щоб все спадкове майно було зареєстровано на ім?я брата, бо за життя батьків саме він доглядав їх, утримував, лікував, поховав.
Позивач стверджує, що прийняв спадщину, що відкрилася після смерті матері оскільки у визначений законом термін, подав заяву до приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Бораковської О.Я. Нотаріус відмовила з підстав відсутності правовстановлюючих документів на будинок, видавши постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії N? 850/02-14 від 09.06.2026.
Таким чином отримати право власності на спадкове майно (спірний будинок) позивач може тільки в судовому порядку. Саме тому звернувся до суду з вказаним позовом.
Відповідач в заві від 18.08.2026 позовні вимоги визнала, просила їх задоволити.
Інших заяв по суті справи, виключно в яких в силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.
Заяви (клопотання) учасників справи, процесуальні дії у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 09.07.2026 головуючим у справі визначено суддю Валовін Ю.В.
На виконання вимог ч. 6, 8 ст. 187 ЦПК України, суддею вжито заходів для отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності – відповідачів, в результаті чого на запит суду 21.07.2026 з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби надійшла відповідь про зареєстроване місце проживання відповідачів.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22.07.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання на 18.08.2026. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі.
В судовому засіданні 18.08.2026 у зв`язку з витребуванням спадкових справ від приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Бораковської О. Я. після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розгляд справи відкладено на 15.09.2026.
11.09.2026 на адресу суду надійшла копія спадкової справи відкритої після смерті ОСОБА_3
18.08.2026 відповідач через канцелярію суду подала заяву, в якій позовні вимоги визнала, просила їх задоволити.
В судовому засіданні 15.09.2026 підготовче провадження в справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 13.10.2026.
Розгляд справи відбувся 13.10.2026 за участі позивача за наслідком якого суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та визначив час його проголошення 15.10.2026.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.
Суд, заслухавши думку учасників справи, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (дівоче прізвище ОСОБА_5 ) було зареєстровано 06.11.1954 шлюб (свідоцтво серії НОМЕР_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у даному шлюбі народився позивач ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 є рідною сестрою позивача.
Згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок виданого 25.01.1988 виданого виконавчим комітетом Стрийської районної ради Львівської області, ОСОБА_4 був головою колгоспного двору, на підставі рішення Стрийської районної ради № 32 за адресою АДРЕСА_1 .
З технічного паспорту виданого на вказаний житловий об`єкт вбачається, що він складається з наступних частин: дерев`яного житлового будинку А-1 житловою площею 67,1 кв.м., загальною площею 87,1 кв.м. з цегляною частиною житлового будинку A1-1, верандою а, сходами al, сходами а2, терасою а3, з належними до нього господарськими будівлями та спорудами : гараж Б, сарай В, сарай Г, підвал Г, сарай Д, вбиральня Е, сарай Є, сарай Ж, навіс З, навіс Л, ворота з хвірткою N ?l, огорожі N? 4, огорожа N? 5, огорожа N? 6, замощення 1, колодязь К, розташований в АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 05.01.1988.
Єдиним членом колгоспного двору за вказаною адресою була мати ОСОБА_3 згідно витягу з погосподарської книги вих. № 202 від 16.06.2026, по господарській книзі № 6, що зберігається в Нежухівському старостинському округу Стрийської міської ради.
Відтак, судом встановлено, що станом на 15.04.1991, дату ліквідації поняття колгоспний двір, кожному з них належало по частці майна колишнього колгоспного двору.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 .
Після смерті батька спадщину прийняла тільки мати, яка постійно проживала з ним на час відкриття спадщини. Після смерті батька, до матері перейшов цілий житловий будинок ( частка, як майно колишнього колгоспного двору та частка в порядку спадкування після смерті батька).
Однак після смерті ОСОБА_4 спадкова справа не заводилась, оскільки заяви про прийняття спадщини не було подано.
В подальшому ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_3 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 .
З спадкової справи відкритої після смерті матері ОСОБА_3 , вбачається, що після смерті матері з заявою від 10.08.2015 про прийняття спадщини звертався лише позивач ОСОБА_1 . З вказаної спадкової справи вбачається також, що позивач за результатами поданої заяви отримав свідоцтва про спадщину на інше майно, яке не є предметом розгляду даної справи.
Водночас, з постанови N? 850/02-14 від 09.06.2026 вбачається, що нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок за адресою с. Завадів Стрийського району Львівської області з підстав відсутності правовстановлюючих документів на нього у спадкодавця.
Судом встановлено, що позивач прийняв спадщину, що відкрилася після смерті матері оскільки у визначений законом термін, подав заяву до приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Бораковської О.Я. Нотаріус відмовила з підстав відсутності правовстановлюючих документів на будинок, видавши постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії N? 850/02-14 від 09.06.2026.
З копії спадкової справи вбачається, що обоє батьків на час смерті проживали та були зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 .
Відтак судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірний житловий будинок після смерті батьків позивача батька ОСОБА_4 та матері ОСОБА_3 .
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зі змісту ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно роз`яснень, що містяться у п.п. 3.1, 3.5 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. А відтак при ухваленні рішення по даній справі слід керуватися положенням ЦК УРСР в редакції 1963 року.
Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Як вбачається з п. 6 постанови Пленум Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 «Про судову практику в справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається, виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається, виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
На сьогоднішній день, відповідно до ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов?язкової реєстрації.
З введенням у дію з 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність» колгоспні двори ліквідовано і питання права власності на майно колишніх колгоспних дворів регулюється нормами ЦК УРСР 1963 року. Правовий режим власності колгоспного двору, виділ частки з колгоспного двору, його поділ, а також підстави втрати права на частку в майні колгоспного двору визначено статтями 120, 126 ЦК УРСР 1963 року.
Згідно зі статтями 120, 123 Цивільного кодексу Української РСР, майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності, і розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Відповідно до абзацу другого пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права власності" спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року мають вирішуватись за нормами, що регулюють власність цього двору. У пункті 4 Постанови Верховної Ради Української РСР № 885-XII від 26.03.1991 «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» вказано, що правила, які містяться в Законі Української РСР «Про власність» і були передбачені Законом СРСР «Про власність в СРСР», застосовуються з дня введення в дію Закону СРСР «Про власність в СРСР», тобто з 1 липня 1990 року.
Таким чином, з 1 липня 1990 року при спадкуванні частки майна колишнього колгоспного двору застосовуються загальні правила щодо спадкування.
При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно суду необхідно з`ясовувати: 1) правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно (будинок, споруда); 2) чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку; 3) коли спадкодавцем завершено спорудження будинку; 4) чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних протипожежних, санітарних норм; 5) чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.
Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.
Згідно з пунктом 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних та житлово-комунального господарства, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24 червня 2011 року № 91, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
При цьому документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, громадські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992 року), не подається виходячи з положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Таким чином, індивідуальні житлові будинки, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній «спрощеній» процедурі. Єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації.
Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 20 жовтня 2020 року у справі № 201/7012/18 (провадження № 61-8387св19).
Як вбачається зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб спадкоємців.
Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
На підставі положень ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Як роз`яснено в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, у тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема, на житловий будинок, іншу споруду.
Згідно з ч. 1 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Згідно зі ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, згідно з ч. 2 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
Відповідності до п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Оцінка доказів та висновки суду за результатами розгляду справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними, а в своїй сукупності достатніми, оскільки такі містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог та підтверджують наявність підстав для задоволення позову.
Встановлені судом фактичні обставини справи підтверджують, що батько позивача ОСОБА_4 побудував житловий будинок та у відповідності до діючого в 1988 році законодавства на був право власності на нього спільно зі своєї дружиною ОСОБА_3 . Обоє батьків володіли рівними частками на визначене спірне майно. Після смерті батька, який помер першим, спадщина не була прийнята, відповідних заяв подано не було. Єдиним спадкоємцем, яка отримала право на частку в розмірі була дружина, яка проживала з ним на дату смерті та була спадкоємцем першої черги.
Після смерті матері, ОСОБА_3 , право на отримання обох часток в спірному житловому будинку отримали спадкоємці першої черги їхні діти - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Судом встановлено, що в строк визначений законом звернувся з відповідною заявою лише позивач, проте не зміг отримати свідоцтво з причин відсутності правовстановлюючих документів на вказане майно в його матері.
Вказане права позивача на думку суду потребує захисту та відновлення.
Таким чином, враховуючи, що позивач отримати свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування після смерті батька та матері не має можливості у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі такого, позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті своїх батьків, які померли, проте за життя не оформили право власності на належний їм житловий будинок типу за адресою АДРЕСА_1 , а також беручи до уваги те, що відповідач проти задоволення позову не заперечила, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Суд враховує, що відповідно до принципу диспозитивності в порядку ст. 13 ЦПК України суд зобов`язаний розглядати справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, а тому судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачем на його вимогу.
Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 81, 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок А-1 житловою площею 67.1 кв.м., загальною площею 87.1 кв.м. з цегляною частиною житлового будинку А1-1, верандою а, сходами al, сходами а2, терасою а3 з належними до нього господарськими будівлями та спорудами: гараж Б, сарай В, сарай Г, підвал г, сарай Д, убиральня Е, сарай Є, сарай Ж, навіс 3, навіс Л, ворота з хвірткою N?1, огорожі N? 4, огорожа N? 5, огорожа N? 6, замощення 1, колодязь, що розташований в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Завадів Стрийського району Львівської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 15.10.2026.
Повне найменування сторін у справі.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя Юлія ВАЛОВІН
Оригінал: reyestr.court.gov.ua