Вирок від 15 жовтня 2026 р. у справі №464/5055/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Суд: Сихівський районний суд м. Львова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Крадіжка

Дата: 15 жовтня 2026 р.

Справа: №464/5055/26

Суддя: Жила В. С.

Справа № 464/5055/26

пр.№ 1-кп/464/480/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.10.2026 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого – судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026141410000522 від 01.07.2026 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з базовою середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого без реєстрації у місті Львові, з останнім відомим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , згідно ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

з участю сторін судового провадження:

прокурора – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_3 30.06.2026, близько 04 год. 55 хв., перебуваючи біля пересувного кіоску «Ice Cream Shop», що за адресою пр. Червоної Калини, 66 А у м. Львові, власником якого є ОСОБА_6 , шляхом зламу пластикових ролетів проник до вищевказаного кіоску, де маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, діючи в умовах воєнного стану, введеного 24.02.2022 на підставі Указу Президента України № 64/2022, з подальшими змінами та доповненнями, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, таємно викрав майно належне ОСОБА_6 , а саме: маршрутизатор (роутер), марки « ZTE Ufi U10 Pro» з ІМЕІ НОМЕР_1 , вартістю 905 грн., електронну вагу марки «Дніпровес ВТД-10ТЗЖЖ», вартістю 830 грн. та апаратно-програмний комплекс «Смарт каса Pro» із серійним номером WPYВ002338000199, вартістю 7 125 грн., а загалом майна на суму 8 860 грн., яким в подальшому розпорядився на власний розсуд. Своїми умисними, протиправними діями обвинувачений заподіяв матеріальну шкоду потерпілому на загальну суму 8 860 грн.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 у присутності захисника винуватість в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав та надав показання, в яких повністю підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, зокрема про те, що 30.06.2026 перебуваючи на пр. Червоної Калини у м. Львові дійсно проник до пересувного кіоску та викрав належне потерпілому майно на загальну суму 8 860 грн., яким розпорядився на власний розсуд, матеріальну шкоду потерпілому не відшкодував. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо не карати та дав згоду на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, заявивши, що розуміє зміст цих обставин.

Суд переконався у правильності розуміння обвинуваченим змісту обвинувачення, у добровільності його позиції і належно роз`яснив, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Після роз`яснення судом змісту норми ч. 3 ст. 349 КПК України обвинувачений ствердно заявив про бажання здійснення судового розгляду за вказаним порядком з правовими наслідками такого розгляду. Від прокурора, потерпілого та захисника заперечень з цього приводу не поступило.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України за відсутності заперечень учасників судового провадження, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, щодо речових доказів, оскільки докази щодо інших обставин ніким не оспорювалися.

Потерпілий ОСОБА_6 подав до суду заяву про розгляд кримінального провадження у його відсутності, при вирішенні питання щодо міри покарання обвинуваченому поклався на розсуд суду.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України є правильною, оскільки останній вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане із проникненням у сховище, вчинене в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить із встановлених положеннями ст. 50 КК України його мети, за якими покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. При цьому підлягають урахуванню ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Виходячи із вказаної мети й принципів справедливості та індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13.03.2023 у справі № 127/10995/19, яку суд застосовує у відповідності до приписів ч. 6 ст. 368 КПК України.

Таким чином, при призначенні обвинуваченому покарання судом враховано ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином, який вчинено проти власності з корисливих мотивів у нічний час з проникненням у сховище, його наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди потерпілому, яку не відшкодовано, дані про особу винного, який є неодружений, міцних соціальних зв`язків та дітей, чи інших осіб, на утриманні не має, без місця постійного місця проживання, будучи особою працездатного віку, ніде не працює та суспільно-корисною діяльністю не займається, постійного законного джерела доходу не має, що, на переконання суду, і стало підґрунтям для вчинення умисного тяжкого корисливого злочину, на обліку в КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» не перебуває, водночас з січня 2022 року перебуває на обліку в КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» з діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання психостимуляторів, проте згідно висновку експерта від 23.07.2026 є таким, що не потребує примусових заходів медичного характеру.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття.

Інших обставин, які б пом`якшували покарання, зокрема, з`явлення із зізнанням, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди тощо, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Судом взято до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, зокрема його неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності, а також ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення.

З огляду на наведене, враховуючи особу обвинуваченого та фактичні конкретні обставини у зазначеному кримінальному провадженні у їх сукупності, щире каяття, як єдину обставину яка пом`якшує покарання, відсутність доказів відшкодування потерпілому завданої шкоди чи повернення викраденого майна, та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, суд приходить до висновку про доцільність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою кваліфіковано правопорушення, у виді позбавлення волі на строк 5 років, що буде достатнім для досягнення мети покарання. Підстави для призначення більш суворого покарання відсутні.

На думку суду належна правова охорона будь-яких соціальних цінностей, у тому числі й таких найбільш соціально значимих, як власність, забезпечується лише тоді, коли застосовується ефективний кримінально-правовий засіб, яким є кримінальна відповідальність. Зважаючи на ці обставини в сукупності з характером встановлених конкретних дій обвинуваченого, суд вважає неможливим досягнення мети попередження вчинення нових злочинів і виправлення обвинуваченого без ізоляції його від суспільства.

Попри те, що обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, цього недостатньо для застосування ст. 75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування покарання із встановленням іспитового строку.

Призначення ОСОБА_3 саме покарання у виді позбавлення волі буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Вибір заходу примусу та порядок його узгоджується із позицією сторони обвинувачення, висловленою у судових дебатах.

Відомості, які б спростовували означений висновок суду, відсутні.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 02.09.2026 обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном до 31.10.2026 включно.

За означеного, обраний ОСОБА_3 запобіжний захід, у вигляді тримання під вартою слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з часу тримання його під вартою на підставі ухвали слідчого судді Сихівського районного суду м. Львова від 09.07.2026 у справі № 464/5055/26 щодо обрання запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні, а саме з 09.07.2026.

Речові докази, а саме:

- 1 змив РБК з внутрішньої передньої сторони ролокасети, 1 змив РБК з внутрішньої задньої сторони ролокасети, що поміщені до паперового конверту, який опечатаний, змив з поверхні кришки для лотка з морозивом, що поміщені до паперового конверту, який опечатаний, слід руки на прозору дактилоплівку, вилучений з внутрішньої сторони ролокасети приміщення пересувної крамниці, силіконовий зліпок зі слідами зламу, що визнані речовими доказами згідно постанови слідчого СВ ВП №2 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 від 02.07.2026, необхідно залишити при матеріалах кримінального провадження.

- оптичний електронний носій (DVD-R, compact disc) з відеозаписами із приміщення пересувної крамниці «Ice Cream Shop», що за адресою пр. Червоної Калини, 66 А у м. Львові за 30.06.2026, що визнано речовим доказом згідно постанови слідчого СВ ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 від 02.07.2026, необхідно залишити при матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати, які пов`язані з проведенням експертиз у кримінальному провадженні, згідно з довідками Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України на загальну суму 8 183,12 грн., підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь держави.

Керуючись статтями 370, 374 КПК України, суд, –

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з часу тримання його під вартою (обрання запобіжного заходу у кримінальному провадженні), тобто з 09.07.2026.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили – залишити без змін.

Речові докази, а саме:

- 1 змив РБК з внутрішньої передньої сторони ролокасети, 1 змив РБК з внутрішньої задньої сторони ролокасети, що поміщені до паперового конверту, який опечатаний, змив з поверхні кришки для лотка з морозивом, що поміщені до паперового конверту, який опечатаний, слід руки на прозору дактилоплівку, вилучений з внутрішньої сторони ролокасети приміщення пересувної крамниці, силіконовий зліпок зі слідами зламу, що визнані речовими доказами згідно постанови слідчого СВ ВП №2 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 від 02.07.2026, – залишити при матеріалах кримінального провадження;

- оптичний електронний носій (DVD-R, compact disc) з відеозаписами із приміщення пересувної крамниці «Ice Cream Shop», що за адресою пр. Червоної Калини, 66 А у м. Львові за 30.06.2026, що визнано речовим доказом згідно постанови слідчого СВ ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 від 02.07.2026, – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення експертиз у кримінальному провадження у розмірі 8 183 (вісім тисяч сто вісімдесят три) гривень 12 (дванадцять) копійок.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий ОСОБА_8

Оригінал: reyestr.court.gov.ua