Суд: Одеський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №420/7306/26
Суддя: Бабенко Д.А.
Справа № 420/7306/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 до 28.02.2018, враховуючи при обчисленні базовий місяць – січень 2008;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018, враховуючи при обчисленні базовий місяць – січень 2008 року;
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 17.08.2020, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 до 17.08.2020, виходячи з фіксованої величини 4463,15 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Стислий виклад позиції позивача.
У позовній заяві зазначено, що відповідно до послужного списку ОСОБА_1 у період з травня 2001 року до 17 серпня 2020 року проходив військову службу у 17 (Ізмаїльському) прикордонному загоні. Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 14 серпня 2020 року №368-ос позивача звільнено в запас Збройних Сил України за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з 17 серпня 2020 року.
Позивач зазначає, що під час проходження служби та при звільненні відповідач безпідставно не нарахував та не виплатив йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 та індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 14.08.2020.
За результатами розгляду його звернення відповідач листом від 21.02.2026 №09/С-159/209 повідомив про види та розміри виплат на підставі наказу про звільнення без проведення перерахунку суми індексації грошового забезпечення. Відповідно до архівної відомості про грошове забезпечення у вересні 2020 року позивачу виплачено заборгованість по індексації грошового забезпечення за 2013 рік в сумі 12000 грн та поточну індексацію в сумі 1649,44 грн.
На думку позивача, базовим місяцем для обчислення індексації за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 є січень 2008 року, оскільки обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою. Схема посадових окладів військовослужбовців затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294, яка набрала чинності з 01.01.2008, а наступне підвищення посадових окладів відбулось з 01.03.2018 на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 оклади військовослужбовців не підвищувались. За період з 01.01.2016 до 28.02.2018 посадовий оклад позивача не змінювався, а розмір грошового забезпечення зростав за рахунок інших складових (премії, надбавок, зміни військового звання тощо).
Позивач посилається на висновки Верховного Суду про те, що повноваження державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, а зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексу споживчих цін, якщо не підвищується посадовий оклад (постанови від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі №400/1118/21, від 20.04.2022 у справі №420/3593/20, від 12.05.2022 у справі №200/7006/21, від 28.06.2022 у справах №420/4841/21 та №640/8991/21, від 21.03.2023 у справі №620/7687/21).
Щодо періоду з 01.03.2018 до 17.08.2020 позивач зазначає, що відповідач нараховував та виплачував індексацію грошового забезпечення без урахування положень абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, що підтверджується особистою карткою про складові грошового забезпечення за 2018-2020 роки. Питання нарахування поточної індексації у період проходження служби з 01.03.2018 до 17.08.2020 позивач спірними не вважає.
Позивач вважає, що березень 2018 року став місяцем підвищення його доходу, а для визначення права на індексацію-різницю належить порівняти розмір підвищення доходу в березні 2018 року із сумою можливої індексації, що склалася в цьому місяці. Сума можливої індексації за березень 2018 року становить 4463,15 грн (1762,00 грн х 253,30% / 100), про що, за твердженням позивача, зазначено в листі Міністерства соціальної політики України від 28.09.2021 №5211/0/290-21/51 та в постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №520/6243/22.
Відповідно до даних довідки форми ОК-5 його дохід у лютому 2018 року становив 10080,00 грн, у березні 2018 року - 8579,50 грн, отже сума підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року дорівнює нулю, а індексація-різниця з березня 2018 року становить 4463,15 грн щомісячно.
Позивач посилається також на постанови Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 28.05.2024 у справі №160/14683/23 та від 28.08.2023 у справі №420/17338/22 щодо обов`язку суду розрахувати конкретну суму індексації та щодо способу захисту порушеного права.
Стислий виклад заперечень відповідача.
У відзиві представник відповідача зазначає, що Верховний Суд у постанові від 19.05.2022 у справі №400/103/21 погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто січня 2008 року. Відповідач визнає, що з січня 2008 року по лютий 2018 року посадовий оклад позивача не змінювався, проте вважає, що ця правова позиція не може бути застосована до спірних правовідносин.
На обґрунтування цього відповідач посилається на сформовані Великою Палатою Верховного Суду підстави для відступу від попередніх висновків і зазначає, що до 01.12.2015 базовий місяць визначався не лише підвищенням посадових окладів, а й зростанням грошових доходів за рахунок інших постійних складових. Повний перегляд порядку індексації з прив`язкою виключно до підвищення посадового окладу, запроваджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013, і застосування її положень до правовідносин з 01.01.2008, на думку відповідача, суперечить частині першій статті 58 Конституції України та принципу правової визначеності, а тому правила нарахування індексації за цією постановою повинні застосовуватись виключно з 01.01.2016.
Відповідач також посилається на частину шосту статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», за якою проведення індексації здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів, на запроваджений воєнний стан, можливість обмеження прав, передбачених статтею 43 Конституції України, зупинення на 2023 рік дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», складну фінансову ситуацію в державі та статтю 51 Бюджетного кодексу України. Відповідач зазначає, що кошторисними призначеннями Державної прикордонної служби України на період з січня 2016 року по лютий 2018 року не було передбачено фінансування на виплату індексації, у зв`язку з чим індексація в цьому періоді не нараховувалась та не виплачувалась, що також підтверджується розпорядженням Адміністрації Держприкордонслужби від 03.03.2020 №Т/116-1743. Відповідач не може нести відповідальність за прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №1013 без одночасного збільшення посадових окладів військовослужбовцям.
Відповідач посилається на постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2020 у справі №420/1373/20, від 18.02.2021 у справі №420/2748/20, від 01.03.2021 у справі №540/2464/20, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2021 у справі №240/11990/20 та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 у справі №420/31886/24.
Щодо індексації-різниці відповідач зазначає, що з 01.03.2018 застосовується постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів, тож базовим місяцем для нарахування індексації позивачу став березень 2018 року, що підтверджується роз`ясненнями Міністерства соціальної політики України від 29.12.2017 №122/0/66-17.
Відповідно до архівних відомостей за 2018-2020 роки військова частина нараховувала та починаючи з грудня 2018 року виплачувала індексацію грошового забезпечення, що позивач не заперечує. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №520/4061/21, відповідач вважає, що вимоги про застосування щомісячної фіксованої індексації ґрунтуються на редакції Порядку №1078, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин.
Представник відповідача також зазначає, що інформація про наявність судових проваджень щодо обрахунку грошового забезпечення позивача з 29.01.2020 з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня календарного року, та/або інформація щодо проведеного перерахунку грошового забезпечення позивача з цієї дати відсутня.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 20.03.2026 суд відмовив у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду, оскільки позивач не пропустив строк звернення до суду, прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановив сторонам строки для подання заяв по суті та витребував у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України:
докази проходження військової служби ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України (копії наказів про зарахування до списків особового складу, про виключення зі списків особового складу тощо);
інформацію про нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018, з обов`язковим зазначенням базового місяця її нарахування та інформації про виплату індексації-різниці за період з 01.03.2018 до 17.08.2020;
інформацію про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 у лютому 2018 року та у березні 2018 року;
інформацію про наявність судових проваджень щодо обрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29.01.2020 з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня календарного року, та/або інформацію щодо проведеного перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29.01.2020 з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня календарного року;
інформацію про наявність у Військової частини НОМЕР_1 статусу розпорядника бюджетних коштів або перебування на фінансовому забезпеченні в іншій військовій частині.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом та доданими відповідачем доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.08.2020 №368-ОС «Про особовий склад», старшого прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби-майстра-начальника групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » І категорії (тип Б), звільненого в запас Збройних Сил України за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 17 серпня 2020 року. Цим же наказом остаточною датою закінчення проходження військової служби визначено 17 серпня 2020 року.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачу за період служби у НОМЕР_2 прикордонному загоні (Військова частина НОМЕР_1 ):
з 01.01.2016 до 28.02.2018 нарахування індексації грошового забезпечення не здійснювалось, що підтверджено архівними відомостями з січня 2016 р. по грудень 2016 р., з січня 2017 р. по грудень 2017 р. та з січня 2018 р. по грудень 2018 р., а також визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву;
з 01.03.2018 до 17.08.2020 нарахування індексації-різниці не здійснювалось, що підтверджено архівними відомостями з січня 2018 р. по грудень 2018 р., з січня 2019 р. по грудень 2019 р. та з січня 2020 р. по грудень 2020 р.
Відповідно до цих архівних відомостей, позивачу за період з березня 2018 року до серпня 2020 року нараховувалась індексація грошового забезпечення в таких сумах: у грудні 2018 року - 71,08 грн, у лютому та березні 2019 року - по 71,08 грн, у листопаді 2019 року - 1571,48 грн, у грудні 2019 року та з січня до червня 2020 року - по 216,51 грн, у липні 2020 року - 226,29 грн. У вересні 2020 року позивачу нараховано індексацію в сумі 124,09 грн та за кодом «Індексація 2013» - 12000,00 грн.
Згідно з архівними відомостями, посадовий оклад позивача з січня 2016 року до лютого 2018 року становив 760,00 грн (у квітні 2016 року нараховано 735,48 грн), з березня 2018 року до липня 2020 року - 3170,00 грн.
В архівній відомості з січня 2018 р. по грудень 2018 р. за лютий 2018 року позивачу відображено нарахування: «Разова премія» - 760,00 грн, «Компенсація» - 1814,40 грн, «Оклад посадовий» - 760,00 грн, «Оклад військ звання» - 60,00 грн, «Надбавка за вислугу років» - 164,00 грн, «Надбавка за ВОВЗ» - 984,00 грн, «Премія %» - 3268,00 грн, «Надбавка за ОУС» - 114,00 грн, «Матеріальна допомога» - 760,00 грн, «Додат винаг прикорд» - 3210,00 грн, разом нараховано 11894,40 грн.
За березень 2018 року відображено нарахування: «Компенсація» - 1544,31 грн, «Оклад посадовий» - 3170,00 грн, «Оклад військ звання» - 950,00 грн, «Надбавка за вислугу років» - 1236,00 грн, «Премія %» - 3170,00 грн, «Додат винаг прикорд» - 53,50 грн, разом нараховано 10123,81 грн. Починаючи з квітня 2018 року нарахування за кодом «Додат винаг прикорд» відомість не містить.
Відповідно до довідки-розрахунку індексації-різниці, складеної військовою частиною НОМЕР_1 , грошове забезпечення позивача:
за лютий 2018 року становить 5403,50 грн (посадовий оклад - 760,00 грн, оклад за військовим званням - 60,00 грн, надбавка за вислугу років (20%) - 164,00 грн, надбавка за особливі умови служби, пов`язані з підвищеним ризиком до життя (15%) - 114,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань (100%) - 984,00 грн, премія (430%) - 3268,00 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода - 53,50 грн);
за березень 2018 року - 8526,00 грн (посадовий оклад - 3170,00 грн, оклад за військовим званням - 950,00 грн, надбавка за вислугу років (30%) - 1236,00 грн, премія (100%) - 3170,00 грн).
У довідці-розрахунку зазначено, що дохід військовослужбовця за березень 2018 року порівняно з лютим 2018 року збільшився на суму 3122,50 грн (8526,00 - 5403,50), а сума індексації-різниці складає 1340,65 грн (4463,15 - 3122,5).
Згідно з реєстраційною карткою розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів), Військова частина НОМЕР_1 має статус розпорядника бюджетних коштів, обслуговується ІНФОРМАЦІЯ_4 та введена до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів під кодом 006077.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі – Закон №2011-XII), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Згідно з ч.1-3 ст.9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ (далі – Закон №1282-ХІІ).
Положеннями ст.1 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Стаття 6 Закону №1282-ХІІ визначає державні гарантії підвищення грошових доходів населення у зв`язку із зростанням цін. У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі – Порядок №1078).
Відповідно до пункту 1 цього Порядку, він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Пунктом 5 Порядку №1078 (в редакції Постанови КМ №1013 від 09.12.2015) визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Згідно з п. 5 Порядку №1078 (зі змінами, внесеними постановою КМУ №36 від 29 січня 2014 року), у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Отже, відповідно до пункту 5 Порядку №1078, в редакції, яка діяла до 01.12.2015, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів, а з 01.12.2015 – місяць підвищення тарифних ставок (окладів).
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Порівняльний аналіз законодавства про індексацію грошових доходів дає підстави стверджувати про те, що новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення:
до 01.12.2015 – місяць прийняття працівника на роботу та місяць збільшення заробітної плати;
після 01.12.2015 – місяць збільшення тарифної ставки (окладу).
Ключові питання щодо індексації грошового забезпечення позивача, які потребують вирішення в контексті розгляду цієї справи, стосуються визначення січня 2008 року місяцем, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базовим місяцем) для проведення індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року.
Вирішуючи спірне питання про визначення січня 2008 року місяцем, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базовим місяцем) для проведення індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року, суд зазначає про таке.
Як вбачається з матеріалів справи, виникнення даних спірних правовідносин зумовлено нездійсненням відповідачем нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача у відповідний період із застосуванням базового місяця – січня 2008 року.
У цьому контексті суд зауважує, що за змістом пункту 5 Порядку №1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця.
Суд зазначає, що з аналізу положень Законів № 2011-XII та № 1282-ХІІ вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За приписами ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Як зазначено у пункті 44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі №380/1513/20, враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, колегія суддів дійшла висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Крім цього, Верховний Суд у постанові від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, ухваленій у спорі колишнього військовослужбовця Державної прикордонної служби України з прикордонним загоном, зазначив, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
До того ж, Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а, з посиланням на постанови від 13 грудня 2018 року у справі №802/412/17-а та від 11 квітня 2018 року у справі №806/2208/17, зазначив, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
Щодо базового місяця індексації грошового забезпечення Верховний Суд у постанові від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21 зазначив, що повноваження державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.
У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що, відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078, для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових. Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. Аналіз наведених норм законодавства України дає підстави Суду дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Аналогічні висновки викладені у пунктах 36, 37, 38 та 40 постанови Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20.
Правовідносини у наведених справах і справі ОСОБА_1 є подібними, а, відтак, указаний висновок є релевантним до цієї справи.
У цьому контексті, суд звертає увагу на те, що пунктом 10-2 Порядку №1078 (в редакції Постанови КМ №1013 від 09.12.2015, яка застосовується з 01 грудня 2015 року) передбачено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Своєю чергою, схема посадових окладів військовослужбовців затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01 січня 2008 року.
В подальшому, після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Отже, з 01 грудня 2015 року зміна базового місяця для нарахування індексації залежить від підвищення тарифних ставок (окладів).
За таких обставин, з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється не індивідуально для кожного працівника, в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а з моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Розмір посадового окладу військовослужбовців встановлено у січні 2008 року (постанова Кабінету Міністрів України №1294 від 07 листопада 2007 року «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб») та в подальшому такий був змінений (зріс) у березні 2018 року (постанова Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»).
Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 є січень 2008 року, в якому постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, а не січень 2016 року чи інший базовий місяць.
Аналогічні висновки щодо застосування відповідних норм права до спірних правовідносин містяться у постановах Верховного Суду від 17.12.2024 у справі №620/9259/22 (провадження №К/990/10100/24), від 28.06.2022 у справі №420/4841/21, від 19.05.2022 у справі №380/11904/21.
Посилання відповідача на те, що застосування базового місяця січень 2008 року означає поширення правил Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 на правовідносини з 01.01.2008 і суперечить частині першій статті 58 Конституції України, суд відхиляє. Предметом спору є індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018, тобто за період, коли пункти 5 та 10-2 Порядку №1078 уже діяли в редакції постанови №1013. Січень 2008 року в цьому випадку є не періодом, до якого застосовуються ці правила, а місяцем останнього підвищення посадового окладу за посадою позивача, з якого ці правила вимагають обчислювати індекс споживчих цін. Посилання відповідача на підстави, з яких Велика Палата Верховного Суду може відступити від попередніх висновків, також не впливає на вирішення спору, оскільки висновок про січень 2008 року як базовий місяць Верховний Суд послідовно застосовує, зокрема й у наведеній відповідачем постанові від 19.05.2022 у справі №400/103/21.
Суд також звертає увагу, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Зазначена правова позиція викладена у пункті 33 постанови Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №825/694/17.
Суд зазначає, що відповідач не надав доказів щодо виплати індексації позивачу за період з січня 2016 року по лютий 2018 року, яка розрахована з урахуванням базового місяця – січень 2008.
Отже, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін.
Суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 12 грудня 2018 року у справі №825/874/17 зазначив, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
У постанові від 05 лютого 2020 року у справі №825/565/17 Верховний Суд також зазначив, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
З огляду на це суд відхиляє заперечення відповідача, що ґрунтуються на частині шостій статті 5 Закону №1282-ХІІ, статті 51 Бюджетного кодексу України та відсутності в кошторисах Державної прикордонної служби України призначень на виплату індексації у 2016-2018 роках. Посилання відповідача на запроваджений з 24.02.2022 воєнний стан, на зупинення дії Закону №1282-ХІІ на 2023 рік та на показники державного бюджету на 2022-2025 роки стосуються періодів, які не охоплюються предметом спору, а тому не впливають на право позивача на індексацію за 2016-2020 роки.
Телеграма від 03.03.2020 №Т/116-1743, на яку посилається відповідач, не спростовує, а підтверджує наявність у військовослужбовців, які не отримали індексацію, права на її виплату, зокрема для колишніх військовослужбовців - за письмовим зверненням, з яким позивач звертався до відповідача 07.02.2026.
Наведені відповідачем постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2020 у справі №420/1373/20, від 18.02.2021 у справі №420/2748/20, від 01.03.2021 у справі №540/2464/20, постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2021 у справі №240/11990/20 та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 у справі №420/31886/24 не є постановами Верховного Суду, висновки яких суд враховує відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, а тому не можуть бути покладені в основу рішення всупереч наведеним вище висновкам Верховного Суду.
Суд також відхиляє посилання відповідача на лист-роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 29.12.2017 №122/0/66-17, оскільки такі листи не є нормативно-правовими актами, носять інформаційний, рекомендаційний характер і не встановлюють нових правових норм.
З метою відновлення прав позивача, слід зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 17.08.2020, суд зазначає таке.
Відповідно до абзаців 3, 4, 5 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній з 15.03.2018), сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати.
У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Відповідно до абзацу 6 п. 5 Порядку №1078, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Тобто, з абзацу 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 вбачається, що у випадку, якщо розмір підвищення окладу військовослужбовця (різниця між доходами до та після підвищення) є більшим, ніж розмір індексації в місяці підвищення, то індексація в цьому випадку дорівнює 0.
Якщо розмір підвищення доходу є меншим, ніж розмір індексації в місяці підвищення, то індексація в цьому випадку розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Отже, Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З огляду на це, нарахування позивачу з грудня 2018 року поточної індексації грошового забезпечення, на яке посилається відповідач і яке позивач спірним не вважає, не свідчить про виконання відповідачем обов`язку щодо нарахування та виплати індексації-різниці.
Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №520/4061/21, у якій Верховний Суд зазначив, що Порядок №1078 у період з 01.03.2018 до 28.01.2019 не містив поняття «фіксована сума індексації», суд не застосовує. У тій справі вимоги про щомісячну фіксовану індексацію за період з 01.03.2018 до 28.01.2019 відхилено, зокрема, з огляду на відсутність у Порядку №1078 поняття «фіксована сума індексації», а питання застосування абзаців 3-6 пункту 5 Порядку №1078 щодо порівняння розміру підвищення доходу із сумою індексації, що склалась у місяці підвищення, Верховний Суд не досліджував.
Співвідношення цих висновків Верховний Суд пояснив у постанові від 17.08.2023 у справі №580/3967/22: «При цьому, варто зауважити, що вищевказана позиція Верховного Суду не суперечить висновкам, викладеним судом касаційної інстанції у постанові від 15 червня 2022 року у справі № 520/4061/21 (на яку посилається відповідач у відзиві на касаційну скаргу), оскільки нею не заперечується відсутність в положеннях Порядку № 1078 (в редакції, чинній після 15 грудня 2015 року) такого поняття як «фіксована сума індексації», однак це не виключає того, що абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 передбачають правила нарахування й виплати сум індексації - різниці, що мають щомісячний фіксований характер.».
Суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Так, для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд враховує спосіб, застосований Верховним Судом у справі №400/3826/21 (постанова від 23.03.2023 з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), та зазначає, що необхідно встановити:
розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);
суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078));
чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункту 5 Порядку №1078).
Суд доходить висновку, що для визначення того, чи має право особа на отримання індексації-різниці та в якому розмірі, мають бути враховані дохід, отриманий саме у березні 2018 року, та розмір можливої індексації у березні 2018 року, що є підставою для відхилення розрахунків позивача щодо визначення розміру індексації-різниці за спірний період.
Позивач обчислює розмір підвищення доходу за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5), відповідно до яких сума заробітку для нарахування пенсії у лютому 2018 року становить 10080,00 грн, у березні 2018 року - 8579,50 грн.
Проте ці відомості відображають суми заробітку, з яких страхувальник сплатив страхові внески, за місяцем їх нарахування, а не грошове забезпечення, належне позивачу саме за лютий та березень 2018 року, і не відокремлюють складові, які мають разовий характер.
Як вбачається з архівної відомості з січня 2018 р. по грудень 2018 р., нарахування за лютий 2018 року включають разову премію (760,00 грн) та матеріальну допомогу (760,00 грн), які мають разовий характер і в силу речення другого абзацу п`ятого пункту 5 Порядку №1078 не враховуються.
Крім того, щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, встановлена підпунктом 5 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, відповідно до пункту 6 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 №73, виплачувалась військовослужбовцям «за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць».
Постанова Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 втратила чинність з 01.03.2018. Тож нарахована у березні 2018 року винагорода в сумі 53,50 грн є винагородою за лютий 2018 року, а нарахована у лютому 2018 року винагорода в сумі 3210,00 грн є винагородою за січень 2018 року.
Нарахування за кодом «Компенсація», сума якого у лютому та березні 2018 року дорівнює сумі утриманого з позивача прибуткового податку, суд до грошового забезпечення не включає, оскільки ця виплата не належить до складових грошового забезпечення, визначених частиною другою статті 9 Закону №2011-XII.
Отже, грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року, яке не має разового характеру, становить 5403,50 грн (посадовий оклад - 760,00 грн, оклад за військовим званням - 60,00 грн, надбавка за вислугу років - 164,00 грн, надбавка за особливі умови служби - 114,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 984,00 грн, премія - 3268,00 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода за лютий 2018 року - 53,50 грн), а за березень 2018 року - 8526,00 грн (посадовий оклад - 3170,00 грн, оклад за військовим званням - 950,00 грн, надбавка за вислугу років - 1236,00 грн, премія - 3170,00 грн). Ці суми відповідають довідці-розрахунку індексації-різниці, складеній відповідачем, і позивачем не спростовані.
Величина приросту індексу споживчих цін – 253,3%. Прожитковий мінімум у березні 2018 року – 1762 грн. Сума індексації за березень 2018 року розраховується як прожитковий мінімум працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділений на 100.
1762,00 грн х 253,30% = 4463,15 грн.
Цю суму можливої індексації застосовують і позивач, і відповідач у довідці-розрахунку індексації-різниці.
Суд встановив, що грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року складало 5403,50 грн, а за березень 2018 року – 8526,00 грн. Розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року становить 3122,50 грн (8526,00 грн – 5403,50 грн).
Різниця між сумою можливої індексації та доходом позивача становить 4463,15 грн - 3122,50 грн = 1340,65 грн.
Отже, грошовий дохід позивача внаслідок підвищення доходу через підвищення посадових окладів не перевищує суму можливої індексації.
Щодо періоду, за який позивачу належить індексація-різниця, суд зазначає, що в силу абзацу шостого пункту 5 Порядку №1078 її виплата здійснюється до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).
Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 зазначив, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Суд встановив, що посадовий оклад позивача з березня 2018 року до липня 2020 року становив 3170,00 грн.
Доказів перерахунку грошового забезпечення позивача з 29.01.2020 з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, матеріали справи не містять, рішення суду про такий перерахунок щодо позивача відсутнє, а відповідач у відзиві зазначає, що інформація про відповідні судові провадження та про проведений перерахунок відсутня.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що у період з 01.03.2018 до дня закінчення позивачем військової служби чергового підвищення посадового окладу позивача не відбулось.
Остаточною датою закінчення проходження позивачем військової служби наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 14.08.2020 №368-ОС визначено 17 серпня 2020 року. Отже, право на індексацію-різницю зберігалось у позивача до 17.08.2020 включно.
Тому, суд доходить висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність у нарахуванні і виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 17.08.2020, відповідно до абзаців 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Провівши відповідний розрахунок, суд доходить висновку, що розмір невиплаченої позивачу індексації за період з 01.03.2018 до 17.08.2020 становить: 38878,85 грн (1340,65 грн х 29 місяців з березня 2018 року до липня 2020 року включно) + 735,20 грн (за 17 днів серпня 2020 року: 1340,65 грн / 31 день х 17 днів), всього 39614,05 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог щодо індексації-різниці шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 17.08.2020 з урахуванням абз.3, 4, 6 п.5 Порядку №1078 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018 до 17.08.2020 з розрахунку 1340,65 грн щомісячно в розмірі 39614,05 грн.
Вимога позивача про перерахунок індексації-різниці виходячи з фіксованої величини 4463,15 грн задоволенню не підлягає з наведених вище підстав.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд надав оцінку всім аргументам учасників справи та навів мотиви, з яких дійшов висновків у цій справі, як того вимагає частина третя статті 242 КАС України.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору. Зважаючи на відсутність доказів понесення інших судових витрат позивачем, відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 17.08.2020 з урахуванням абз.3, 4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення в сумі 1340,65 грн щомісячно за період з 01.03.2018 до 17.08.2020 року відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, в загальній сумі 39614,05 грн.
В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Дмитро БАБЕНКО
Оригінал: reyestr.court.gov.ua