Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №420/27295/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/27295/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 12.08.2025 року звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ), у якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо непроведення нарахування і виплати ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2025 року компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення (індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 13 грудня 2021 року) відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2025 року компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення (індексації грошового забезпечення з 01 березня 2018 року по 13 грудня 2021 року) відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/30271/24 відповідача було зобов`язано виплатити їй індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 13 грудня 2021 року у фіксованому розмірі 4329,12 грн на місяць. Фактичне перерахування коштів у сумі 177 394,30 грн відбулося лише 18 липня 2025 року, тобто з суттєвою затримкою, що через знецінення грошових коштів призвело до втрати частини її доходу. Позивач наголошує, що відповідно до Закону України № 2050-III та Порядку КМУ № 159 затримка виплати нарахованого чи належного доходу (включаючи суми індексації) на один і більше календарних місяців є підставою для виплати компенсації.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду Каравана Р.В. від 15.08.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Розпорядженням керівника апарату Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з довготривалою відсутністю головуючого судді Каравана Р.В.

Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2025 головуючим у справі визначено суддю Завальнюка І.В.

Ухвалою судді Завальнюка І.В. від 05.01.2026 справу прийнято до розгляду.

18.02.2026 до суду від в/ч НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що індексація не є постійною та систематичною складовою грошового забезпечення військовослужбовця, оскільки її нарахування залежить від перевищення порогу інфляції 103%. Відповідач наголошує, що держава має право регулювати соціальні виплати, а прикордонний загін діяв виключно в межах затвердженого нормативними актами переліку виплат. Відповідно до Закону № 2050-III така компенсація застосовується лише у разі несвоєчасної виплати вже нарахованого доходу. Оскільки суми індексації були нараховані та виплачені позивачу саме за наслідками виконання судового рішення, а не як своєчасно нарахований, але не виплачений борг підприємства, відповідач вважає, що правові підстави для нарахування додаткової компенсації відсутні.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з січня 1995 року по 13 грудня 2021 року проходила військову службу в лавах Державної прикордонної служби України у військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

13 грудня 2021 року наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу прикордонного загону та всіх видів забезпечення.

11 квітня 2025 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/30271/24 (зміненим постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2024 року) було задоволено позов ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Вказаним судовим рішенням визнано протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України (військової частини НОМЕР_1 ), які виразилися у відмові нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 13 грудня 2021 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078; зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованій величині 4 329,12 грн на місяць за період з 01 березня 2018 року по 13 грудня 2021 року включно.

18 липня 2025 року НОМЕР_2 прикордонним загоном ДПС України (військовою частиною НОМЕР_1 ) на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року у справі № 420/30271/24 перераховано на банківський рахунок ОСОБА_1 кошти в сумі 177 394 гривні 30 копійок.

Таким чином, за період з 01 березня 2018 року по 13 грудня 2021 року виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалася із суттєвим заниженням його розміру, а фактичний повний розрахунок за цей період відповідач провів лише 18 липня 2025 року, тобто із затримкою невиплачених сум доходу.

18 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України (військової частини НОМЕР_1 ) із заявою про добровільну виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення та про надання розрахунку виконання судового рішення у справі № 420/30271/24.

31 липня 2025 року відповідач надав ОСОБА_1 відповідь на її заяву про сплату середнього грошового забезпечення за весь час затримки повного розрахунку, до якої додав розрахунок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року у справі № 420/30271/24.

Згідно з наданим відповідачем розрахунком виконання судового рішення у справі № 420/30271/24, НОМЕР_2 прикордонним загоном ДПС України (військовою частиною НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення нараховано та сплачено не було.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2025 року протиправною, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Спірні правовідносини у цій частині регулюються Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ та Порядком № 159.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян.

Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Аналіз норм ст. 2– 4 Закону № 2050-ІІІ дає підстави для висновку, що основною та єдиною умовою для виплати компенсації є факт порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі індексації грошового забезпечення.

Виходячи з приписів статті 4 Закону № 2050-ІІІ, виплата суми компенсації проводиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Дана норма покладає на роботодавця позитивний обов`язок самостійно нарахувати та виплатити компенсацію одночасно з основною сумою заборгованості без додаткового волевиявлення чи подання відповідної заяви з боку працівника.

Суд зауважує, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами.

Як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013, такі кошти є складовою частиною належної працівникові заробітної плати (грошового забезпечення).

Аналогічний підхід викладений у рішенні Верховного Суду від 11.04.2025 у справі № 280/8933/24, де суд акцентував увагу на виді доходу, а не на його окремих складових, підкресливши, що грошове забезпечення військовослужбовця та індексація грошових доходів безпосередньо належать до об`єктів компенсації.

Виходячи зі змісту статті 3 Закону № 2050-ІІІ та усталеної практики Верховного Суду (зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19), право на компенсацію виникає у зв`язку з настанням такого юридичного факту як невиплата грошового доходу у встановлені строки, незалежно від того, чи було таке нарахування здійснено роботодавцем добровільно, чи на виконання судового рішення. Визначальним є факт затримки виплати доходу на один і більше календарних місяців.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач виплатив перераховане за період з 29.01.2020 по 18.07.2022 грошове забезпечення позивачу 29.09.2025, проте не нарахував у тому ж місяці суму компенсації, тобто допустив бездіяльність.

Право на таку виплату не залежить від попереднього звернення позивача із заявою, оскільки закон чітко визначає термін виконання цього обов`язку - місяць виплати заборгованості.

Крім того, суд зазначає, що бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02 квітня 2024 року, у справі № 560/8194/20.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 11.07.2017 № 2а-1102/09/2670, коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050 є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

За таких обставин Верховний Суд констатував, що право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.

Питання визначення дати, з якої підлягає нарахуванню компенсація втрати частини доходів, передбачена Законом № 2050, було предметом касаційного перегляду у постанові Верховного Суду від 09.08.2022 у справі № 460/4765/20.

У постановах від 14.05.2019 у справі № 804/2994/18, від 23.12.2020 у справі № 640/7975/15-а, від 05.07.2022 у справі № 420/7633/20 Верховний Суд виходив з того, що право особи на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати виникає з моменту фактичного порушення строку виплати доходу. Тобто така компенсація підлягає нарахуванню за весь період невиплати відповідного доходу.

Аналогічний підхід Верховний Суд застосував у постанові від 24.01.2025 у справі № 380/1607/24, зазначивши, що право на компенсацію втрати частини доходу в особи пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Компенсація, передбачена Законом № 2050 і Порядком №159, виплачується саме у разі порушення строків виплати доходу, а не у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення, несвоєчасного виконання рішення суду тощо.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо непроведення нарахування і виплати ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2025 року компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення (індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 13 грудня 2021 року) відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2025 року компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення (індексації грошового забезпечення з 01 березня 2018 року по 13 грудня 2021 року) відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк