Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №400/7044/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

16 жовтня 2026 р.справа № 400/7044/26

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачавійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не включення дня - 16.02.2026 р. до довідки від 16.02.2026 р. № 154/54/23/1/44/135 про безпосередню участь особи у виконанні бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника відносно ОСОБА_1 , яка є підставою для надання одноразової додаткової винагороди в розмірі 70 000 грн. передбаченої Постановою КМУ № 168;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 внести зміни та надати оновлену довідку про безпосередню участь особи у виконанні бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника, яка є підставою для надання одноразової додаткової винагороди в розмірі 70 000 грн. передбаченої Постановою КМУ № 168, шляхом включення дня 16.02.2026 р. до періоду участі ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України та вказати, що такий період був з 18.01.2026 р. по 16.02.2026 р. (включно) загальною кількістю 30 днів.

В обґрунтування своїх вимог позивач пояснив, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . В листопаді 2025 р. позивач був відкомандирований до військової частини НОМЕР_1 та з 19.11.2025 р. був залучений на позицію та виведений 16.02.2026 р. Позивачу було видано військовою частиною НОМЕР_1 довідку № 154/54/23/1/43/307 від 01.04.2026 р. щодо участі позивача в бойових діях у період з 14.11.2025 р. до 16.02.2026 р. Також, кожного місяця для нарахування додаткової винагороди під час дії воєнного стану (до 100 000 грн.) були видані довідки № 154/54/23/1/44/110 від 05.02.2026 р. щодо періоду з 1 січня 2026 р. до 31 січня 2026 р. та № 154/54/23/1/44/190 від 05.03.2026 р. щодо періоду з 1 лютого 2026 р. до 16 лютого 2026 р. Також, для надання особі одноразової додаткової винагороди в розмірі 70 000 грн. за період з 14.11.2025 р. до 16.02.2026 р. позивачу також надавались відповідні довідки за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань та за 2026 р. (останні місяці перебування на позиції) було надано довідку № 154/54/23/1/44/82 від 18.01.2026 р. щодо періоду з 19.12.2025 р. до 17.01.2026 р. та довідку № 154/54/23/1/44/135 від 16.02.2026 р. щодо періоду з 18.01.2026 р. до 15.02.2026 р. Однак, згідно з довідкою № 154/54/23/1/44/135 від 16.02.2026 р., останнім днем періоду участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, є 15.02.2026 р., а не 16.02.2026 р. Позивач вважає дії відповідача щодо не включення дня - 16.02.2026 р. до довідки від 16.02.2026 р. № 154/54/23/1/44/135 протиправними та просить задовольнити позов.

Від відповідача надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки був залучений на позицію 19.11.2025 р., а виведений з позиції 16.02.2026 р. о 8 годині 2 хвилини, так за вказані періоди кожного місяця позивачу видавались відповідні довідки за повний місяць перебування на позиції, останній місяць позивач перебував на позиції з 18.01.2026 р. до 8 годину 2 хв. 16.02.2026 р. тобто повних 29 днів, 16.02.2026 р. не може бути враховане щодо виплати 70 0000 грн., так як згідно «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 р. та постанови Кабміну від 28.02.2022 р. № 168 (в редакції що діяла на період видачі довідки) зазначено таке: «за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань». Тобто до конкретного місяця ця виплата не прив`язувалась, а виплачувати її мали тоді, коли буде сумарно 30 днів виконання завдань. Також, відповідач зазначає, що у відповідності до нової постанови Кабінету міністрів України від 12.07.2026 р. № 768, зокрема виплачується одноразова винагорода за виконання бойових (спеціальних) завдань у розмірі: 70 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно. Також згідно цього порядку, виплата додаткової винагороди за календарні дні виконання бойових завдань, виконанні до набрання чинності наказом МОУ № 232, якщо вони не були оплачені через відсутність 30 календарних днів, виплачується, а розрахунок здійснюється пропорційно фактичній кількості календарних днів виконання бойових завдань шляхом ділення 70 000 грн. на 30 календарних днів та множення на кількість підтверджених календарних днів.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечує проти обґрунтувань відповідача та додатково зазначає, що норма Постанови № 168 та наказу МОУ № 260, не містить вимог перебування на позиції «повну добу». Навпаки, відповідно до п. 5 розділу XXXIV Порядку № 260 визначено, що одним днем участі у бойових діях або заходах вважається період (з 00 годин до 24 години календарної доби), протягом якого військовослужбовець залучався до участі в бойових діях або заходах, незалежно від кількості та тривалості таких залучень за добу. У разі, коли військовослужбовець залучається до участі в бойових діях або заходах, які розпочато до 24 години однієї доби і закінчено після 00 годин наступної доби, до розрахунку включається зазначений період як два дні участі у бойових діях або заходах. Тобто законодавець прямо виходить з того, що якщо військовослужбовець хоча б частину календарної доби виконував бойове завдання, така доба є днем участі. Посилання відповідача у відзиві на постанову Кабінету Міністрів України від 12.07.2026 р. № 768 та наказ Міністерства оборони України від 29.06.2026 р. № 232 як на нормативне обґрунтування неврахування 16.02.2026 р. при визначенні періоду, за який позивач має право на отримання одноразової винагороди, є безпідставними, оскільки зазначені нормативно-правові акти були прийняті після виникнення спірних правовідносин та не можуть застосовуватися до правовідносин, що виникли до набрання ними чинності.

Вирішуючи спір, суд встановив наступне.

Позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

В листопаді 2025 р. ОСОБА_1 був відкомандирований до військової частини НОМЕР_1 та з 19.11.2025 р. був залучений на позицію та виведений 16.02.2026 р.

На підтвердження військовою частиною НОМЕР_1 позивачу було видано довідку № 154/54/23/1/43/307 від 01.04.2026 р. про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до якої підтверджується, що він дійсно в період з 14.11.2025 р. до 16.02.2026 р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Миколаївській області, Миколаївський район, Очаківська міська ТГр (підстава журнал бойових дій військової частини НОМЕР_1 інв. № 56Т від 13.11.2025 р.

Для здійснення нарахування та виплати додаткової винагороди під час дії воєнного стану (100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах) за період з 14.11.2025 р. до 16.02.2026 р. позивачу надавались кожного місяця відповідні довідки, зокрема у 2026 році:

- довідку № 154/54/23/1/44/110 від 05.02.2026 р. військовослужбовцям, які проходять військову службу у військовій частині НОМЕР_2 в тому, що вони у вказані періоди, зокрема старший лейтенант, ОСОБА_1 у період з 1 січня 2026 р. до 31 січня 2026 р. брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебували безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів та виконували бойові (спеціальні) завдання під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно. Підстава: бойове розпорядження військового коменданта оборони АДРЕСА_3 - командира військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2025 р. № 1479дск; журнал бойових дій військової частини НОМЕР_1 інв. № 59т том 2 від 20.12.2025 р. (ст. 52-97); інв. №59т том 3 від 13.01.2026 р. (ст. 03-83); рапорт коменданта о. Козачий – командира зведеного підрозділу військової частини НОМЕР_3 про виконання військовослужбовцями бойових (спеціальних) завдань;

- довідку № 154/54/23/1/44/190 від 05.03.2026 р. військовослужбовцям, які проходять військову службу у військовій частині НОМЕР_2 в тому, що вони у вказані періоди, зокрема старший лейтенант, ОСОБА_1 у період з 1 лютого 2026 р. до 16 лютого 2026 р. брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебували безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів та виконували бойові (спеціальні) завдання під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно. Підстава: бойове розпорядження військового коменданта оборони м. Очаків від 30.01.2026 р. № 188дск; сторінки журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 інв. № 59т том 3 від 13.01.2026 (ст. 83-97); інв. №59т том 4 від 04.02.2026 р. (ст. 03-96); інв. №59т том 5 від 25.02.2026 р. (ст. 03-18); рапорт коменданта о. Козачий - командира зведеного підрозділу військової частини НОМЕР_3 про виконання військовослужбовцями бойових (спеціальних) завдань.

Для надання особі одноразової додаткової винагороди в розмірі 70 000 грн. за період з 14.11.2025 р. до 16.02.2026 р. позивач, також надавались відповідні довідки за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань та за 2026 р. (останні місяці перебування на позиції) було надано:

- довідку № 154/54/23/1/44/82 від 18.01.2026 р. про безпосередню участь особи у виконанні бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника, видану старшому лейтенанту ОСОБА_1 про те, що він дійсно в період з 19.12.2025 р. до 17.01.2026 р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України загальною кількістю 30 днів (підстава журнал бойових дій військової частини НОМЕР_1 ; інв. №56Т том 5 від 13.11.2025 р.;

- довідку № 154/54/23/1/44/135 від 16.02.2026 р. про безпосередню участь особи у виконанні бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника, видану старшому лейтенанту ОСОБА_1 про те, що він дійсно в період з 18.01.2026 р. до 15.02.2026 р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України загальною кількістю 29 днів (підстава журнал бойових дій військової частини НОМЕР_1 ; інв. №56Т том 5 від 13.11.2025 р.

Однак, позивач вважає, що згідно з довідкою № 154/54/23/1/44/135 від 16.02.2026 р., останнім днем періоду участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України є 15.02.2026 р., а не 16.02.2026 р., тобто загальна кількість днів складає не 29 днів, а 30.

Спірні правовідносини регулюються Законом України № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII), постановою КМ України від 28.02.2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168), Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом МО України від 07.06.2018 р. № 260 (далі - Порядок № 260).

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24 лютого 2022 р., який неодноразово продовжувався та триває по теперішній час.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 р. прийняв постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168, у відповідних редакціях, чинних на період спірних правовідносин).

Відповідно до абз. 2 п. 1-1 Постанови КМУ від 28.02.2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (в редакції чинній на час участі позивача в бойових діях) установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), членам груп протиповітряної оборони, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260, у редакції чинній на час виникнення спору).

Відповідно до п. 1, 2 розділу XXXVII Порядку № 260 на період воєнного стану військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань: під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно; на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України; на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій; на території противника. Підтвердження виконання бойових (спеціальних) завдань здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій або бойове донесення; рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про виконання бойових (спеціальних) завдань кожним військовослужбовцем (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) в умовах, визначених пунктом 1 цього розділу.

Інформацію про кількість днів виконання бойових (спеціальних) завдань у минулому місяці відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців, до 05 числа поточного місяця в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 5 розділу XXXIV Порядку № 260 визначено, що одним днем участі у бойових діях або заходах вважається період (з 00 годин до 24 години календарної доби), протягом якого військовослужбовець залучався до участі в бойових діях або заходах, незалежно від кількості та тривалості таких залучень за добу. У разі, коли військовослужбовець залучається до участі в бойових діях або заходах, які розпочато до 24 години однієї доби і закінчено після 00 годин наступної доби, до розрахунку включається зазначений період як два дні участі у бойових діях або заходах.

З огляду на вищезазначені норми, вбачається, що на період воєнного стану військовослужбовцям додатково передбачено виплату одноразової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 70 000 грн. за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в листопаді 2025 р. ОСОБА_1 був відкомандирований до військової частини НОМЕР_1 та з 19.11.2025 р. був залучений на позицію та виведений 16.02.2026 р.

На підтвердження військовою частиною НОМЕР_1 позивачу було видано довідку № 154/54/23/1/43/307 від 01.04.2026 р. про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до якої підтверджується, що він дійсно в період з 14.11.2025 р. до 16.02.2026 р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Миколаївській області, Миколаївський район, Очаківська міська ТГр (підстава журнал бойових дій військової частини НОМЕР_1 інв. № 56Т від 13.11.2025 р.

При цьому, довідку для виплати позивачу одноразової додаткової винагороди в розмірі 70 000 грн. за період з 14.11.2025 р. до 16.02.2026 р. позивач, також надавались відповідні довідки за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань № 154/54/23/1/44/135 від 16.02.2026 р. за період з 18.01.2026 р. до 15.02.2026 р., що складає 29 днів.

Спірним у даному випадку є наявність/відсутність підстав для зарахування одного дня 16.02.2026 р. до участі позивача у бойових діях для виплати додаткової винагороди в розмірі 70 000 грн.

З пояснень відповідача вбачається, що був залучений на позицію 19.11.2025 року, а виведений з позиції 16.02.2026 р. о 8 годині 2 хвилини. Оскільки, на його думку 16.02.2026 р. є неповним днем перебування позивача на позиції, то відсутні підстави для його зарахування для виплати додаткової винагороди в розмірі 70 000 грн.

Однак, суд зазначає, що пунктом 5 розділу XXXIV Порядку № 260 чітко визначено у разі, коли військовослужбовець залучається до участі в бойових діях або заходах, які розпочато до 24 години однієї доби і закінчено після 00 годин наступної доби, до розрахунку включається зазначений період як два дні участі у бойових діях або заходах. Тобто, оскільки виконання бойового завдання позивачем завершилося після 00:00, а саме о 08:02, то ця доба рахується як повноцінний день залучення у бойових діях.

Суд відхиляє посилання відповідача у відзиві на постанову Кабінету Міністрів України від 12.07.2026 р. № 768 та наказ Міністерства оборони України від 29.06.2026 р. № 232 як на нормативне обґрунтування неврахування 16.02.2026 р. при визначенні періоду, за який позивач має право на отримання одноразової винагороди, оскільки зазначені нормативно-правові акти були прийняті після участі позивача у бойових діях (16.02.2026 р.).

Конституційний Суд України у Рішенні від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 роз`яснив, що дію нормативно-правового акта в часі необхідно розуміти таким чином, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, суд доходить висновку, що не включення відповідачем дня - 16.02.2026 р. до довідки від 16.02.2026 р. № 154/54/23/1/44/135, яка є підставою для надання одноразової додаткової винагороди в розмірі 70 000 грн. передбаченої Постановою КМУ № 168, протиправним. І належним способом відновлення порушеного права позивача є обраний позивачем спосіб шляхом внесення змін та надання оновлену довідки, з обов`язковим зазначенням періоду участі поповича в бойових діях період з 18.01.2026 р. до 16.02.2026 р. (включно) загальною кількістю 30 днів.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розподіл судових витрат у вигляді судового збору судом не здійснюється, оскільки позивач згідно ч. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

При цьому, позивач просить суд зобов`язати відповідача відшкодувати на користь позивача витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 15 000 грн.

На підтвердження понесення витрат на надання професійної правничої допомоги в розмірі 15 000 грн. позивачем надано до суду копію ордеру серії ВЕ №1193576, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частинами першою - третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію (зокрема, постанови від 20 травня 2020 р. у справі № 240/3888/19, від 31 березня 2020 р. у справі № 726/549/19, від 11 грудня 2019 р. у справі № 2040/6747/18), що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 22.04.21 р. у справі № 640/194/98/19.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 р. у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 р. у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 р. у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 р. у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що відсутні докази понесення цих витрат або розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Зважаючи на відсутність належних доказів (договір про надання правничої допомоги, квитанція про сплату послуг з надання правничої допомоги, акт виконаних адвокатом робіт із описом наданих послуг та витраченим часом) понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) щодо не включення дня - 16.02.2026 р. до довідки від 16.02.2026 р. № 154/54/23/1/44/135 про безпосередню участь особи у виконанні бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника відносно ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), яка є підставою для надання одноразової додаткової винагороди в розмірі 70 000 грн. передбаченої Постановою КМУ № 168.

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) внести зміни та надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) оновлену довідку про безпосередню участь особи у виконанні бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника, яка є підставою для надання одноразової додаткової винагороди в розмірі 70 000 грн. передбаченої Постановою КМУ № 168, шляхом включення дня 16.02.2026 р. до періоду участі ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України та вказати, що такий період був з 18.01.2026 р. до 16.02.2026 р. (включно) загальною кількістю 30 днів.

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз