Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №400/8887/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 р.№ 400/8887/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивачка) до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач) про:

визнання протиправними дії відповідача щодо ненарахування і невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 01.05.2026 у повному розмірі відповідно до абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі – Постанова № 1078), а саме: у фіксованій величні 3842,84 грн на місяць;

зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 01.05.2026 у повному розмірі відповідно до абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078, у фіксованій величині 3842,84 грн на місяць, з урахуванням виплачених сум.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що аналіз пункту 1, абзаців четвертого і шостого пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Однак, всупереч чинному законодавству, на думку позивача, відповідач протиправно не виплачував йому з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 01.05.2026 суми індексації-різниці. Все це призвело до невиплати позивачу в належному розмірі індексації грошового забезпечення за спірний період.

У відзиві на позовну заяву від 06.08.2026 відповідач заперечив проти позову і просив позовні вимоги у частині нарахування і виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по січень 2026 року залишити без розгляду, а у задоволені решти відмовити у повному обсязі. Відзив умотивовано тим, що з 01.03.2018 відбулось підвищення розміру посадового окладу позивачки. Водночас її грошове забезпечення збільшилось на суму, що перевищувала розмір індексації-різниці. За таких умов підстав для нарахування позивачці щомісячної фіксованої суми індексації з 01.03.2018 не було. Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» було зупинено в 2023 році дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», а індексація грошового забезпечення виплачувалась позивачці відповідно до законів України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

24.07.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі, про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та про витребування у відповідача доказів.

До відзиву на позовну заяву від 07.08.2026 відповідач додав витребувані в нього докази.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України, суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Відповідно до даних витягу із послужного списку позивача він проходив військову службу у відповідача, зокрема у період з 01.03.2018 по 01.05.2026 на одній посаді.

29.04.2026 представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 01.05.2026.

За твердження позивача, яке відповідач не спростував, відповіді на вищенаведений запит відповідач не надав

Вважаючи, що відповідач у спірний період виплачував їй індексацію грошового забезпечення в неповному розмірі, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Строки звернення до суду у справах щодо недотримання законодавства про оплату праці встановлені статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України).

Враховуючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 524/39/15-а, від 03.08.2023 у справі № 280/6779/22 та рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі – Закон № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, – у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).»

Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22 та від 08.05.2024 у справі № 600/4133/22-а.

Поряд з цим, згідно з пунктом 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначений статтею 233 КЗпП України на строк дії такого карантину.

Аналогічний правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 03.08.2023 у справі № 280/6779/22 та від 18.01.2024 у справі № 240/5105/23.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, право на звернення до суду щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців:

враховуючи положення частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом № 2352-ІХ), до 18.07.2022 не обмежене будь-яким строком;

відповідно до частини першою статті 233 КЗпП України (в чинній редакції згідно із Законом № 2352-ІХ) з 19.07.2022 обмежене тримісячним строком, водночас вказаний строк не підлягає застосуванню до 30.06.2023, так як він продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.

У постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19.07.2022) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).

Водночас у постанові від 26.05.2026 у справі № 340/5721/25 Верховний Суд наголосив на тому, що як норми національного законодавства, так і міжнародні стандарти покладають на роботодавця чіткий обов`язок забезпечити працівникові повну, своєчасну та зрозумілу інформацію про склад, розмір і підстави нарахування та виплати заробітної плати.

В мотивувальній частині рішення від 11.12.2025 № 1-р/2025 Конституційний Суд України дійшов висновку, що установлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.

З огляду на вищевикладене та те, що позивач на день подання цього позову проходив військову службу у відповідача, суд дійшов висновку, що він звернувя до суду з цим позовом з дотриманням строків звернення до адміністративного суду.

Щодо безпосередньо спірних правовідносин суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексація грошових доходів населення – це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (стаття 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Частинами першою та другою статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» регламентовано, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина сьома статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі – Порядок № 1078). Порядок № 1078 поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Пунктом 11 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року – місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац сьомий пункту 4 Порядку № 1078).

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (абзац 11 пункту 2.2 мотивувальної частини рішення).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19.

Порядок визначення базового місяця для індексації грошових доходів встановлений пунктом 5 Порядку № 1078.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі – Постанова № 1013) пункт 5 Порядку № 1078 викладено в новій редакції, якою істотно змінено порядок індексації грошових доходів населення.

Ця постанова набрала чинності 15.12.2015 і відповідно до пункту 6 Постанови № 1013 застосовується з 01.12.2015.

Згідно з Постановою № 1013 абзац перший пункту 5 Порядку № 1078 викладено в такій редакції:

«У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.»

Отже, починаючи з 01.12.2015, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

Відтак місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а.

Пунктом 1 Постанови № 1013 передбачено підвищення з 01.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників.

Натомість підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Тобто Постановою № 1013 були підвищені оклади у більшості галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1-3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.

З прийняттям Постанови № 1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015, і включно до 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців не змінилися.

Таким чином, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного працівника залежно від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Ураховуючи пункт 5 Порядку № 1078, базовим є місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (посадового окладу); зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на визначення базового місяця для початку обчислення індексу споживчих цін.

Порядок виплати грошового забезпечення у спірний період з 01.12.2015 по 28.02.2018 регулювався постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова № 1294).

Набрала чинності ця постанова 01.01.2008.

Пунктом 3 Постанови № 1294 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців та курсантів навчальних закладів.

Втратила чинність Постанова № 1294 відповідно до пунктів 9, 10 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» 01.03.2018.

Тобто з 01.01.2008 по 28.02.2018 Постанова № 1294 була чинною, зміни до схеми посадових окладів військовослужбовців за весь цей період не вносились.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, на підставі якої суттєво підвищено посадові оклади військовослужбовців.

Отже, у період із січня 2008 року до лютого 2018 року підвищення тарифних ставок (посадових окладів) військовослужбовців не відбувалося; нові розміри були введені з 01.03.2018

Відповідно до пунктів 9, 10 постанови Кабінетів Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» 01.03.2018 втратила чинність Постанова № 1294.

Пунктом 1 постанови Кабінетів Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, на підставі якої суттєво підвищено посадові оклади військовослужбовців.

Відповідно до абзаців чотири і п`ять пункту 5 Порядку № 1078 якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

Згідно з абзацом шостим пункту 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку.

Отже, індексація-різниця виплачується до наступного підвищення тарифної ставки (посадового окладу) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 5 Порядку № 1078 дає підстави зробити висновок, що індексація-різниця має щомісячний фіксований характер, гарантується законом, а її нарахування і виплата є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності й господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21.

Вище суд встановив, що підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців відбулось 01.03.2018 на підставі постанови Кабінетів Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Тому березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивачки, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Як наслідок, відповідачу належало вирішити питання, чи має позивачка право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21 та від 28.06.2024 у справі № 200/2319/23.

З наведеного слідує, що базовий місяць, який враховувався при обчисленні індексації грошового забезпечення до 01.03.2018 не впливає на розмір індексації грошового забезпечення військовослужбовців після 01.03.2018.

У цьому контексті, з огляду на абзац четвертий пункту 5 Порядку № 1078 позивач мав право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Верховний Суд, зокрема у постанові від 23.03.2023 № 400/3826/21, дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку № 1078 суд повинен встановити:

розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення друге абзацу п`ятого пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

У такому випадку відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Згідно з абзацом другим пункту 1.9 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 638/15329 (чинної станом на лютий-березень 2018 року), грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.

Для правильного вирішення спору слід визначити суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року, яка з урахуванням абзацу п`ятого пункту 4 Порядку № 1078 обчислюється шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року та ділення отриманого добутку на 100 відсотків.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 по 30.06.2018 становив 1762 гривні.

Пунктом 11 Порядку № 1078 встановлено, що розрахунок індексу наростаючим підсумком починається з наступного після перевищення порога місяця до чергового перевищення.

Таким чином, при кожному наступному перевищенні порога індексації приріст рахуватиметься за формулою:

ПІСЦн = ІСЦ1 х ІСЦ 2 х … – 100%, де:

ПІСЦн – приріст індексу споживчих цін, %;

ІСЦ1 – перевищення індексу споживчих цін уперше (розраховується наростаючим підсумком), %;

ІСЦ2 – перевищення індексу споживчих цін удруге (розраховується наростаючим підсумком), %.

При підрахунку показника ПІСЦ необхідно враховувати, що ІСЦ розраховується наростаючим підсумком. Також кількість ІСЦ залежить від того, скільки разів було перевищено поріг індексації за розглядуваний період (звісно, не перерваний підвищенням зарплати). Наприклад, ІСЦ перевищив поріг один раз - отже слід враховувати лише ІСЦ1, двічі - ІСЦ1 та ІСЦ2, тричі ІСЦ1, ІСЦ2, ІСЦ3 тощо.

Вище суд встановив, що саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018

Тому розрахунок величини приросту індексу споживчих цін слід починати з лютого 2008 року, як місяця наступного за тим, в якому відбулося підвищення грошового забезпечення військовослужбовців.

За офіційними даними Державної служби статистики України за період з січня 2008 року по березень 2018 року (https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm) поріг індексації перевищував 38 разів, а саме:

у 2008 році – 9 разів: січень-травень, вересень-грудень;

у 2009 році – 5 разів: січень, лютий, березень, червень, листопад;

у 2010 році – 4 рази: січень, лютий, серпень, вересень;

у 2011 році – 3 рази: січень, березень, квітень;

у 2012 році поріг індексації не перевищував 101%;

у 2013 році поріг індексації не перевищував 101%;

у 2014 році – 8 разів: березень-червень, вересень-грудень;

у 2015 році – 8 разів: січень-травень, вересень-листопад;

у 2016 році – 1 раз: квітень;

у 2017 році поріг індексації не перевищував 103%;

у січні-березні 2018 року поріг індексації не перевищував 103%.

Таким чином, розрахунок величини приросту індексу споживчих цін за вказаний період має наступний вигляд:

2008 рік: 1,027х1,038х1,031х1,013х1,002 (1,008х0,995х0,999) х1,011х1,017х1,015х1,021х

х 2009 рік: 1,029х1,015х1,014х1,014 (1,009х1,005) х1,011х1,014 (0,999х0,998х1,008х1,009) х1,011х

х 2010 рік: 1,018х1,019х0,993 (1,009х0,997х0,994х0,996х0,998) х1,012х1,029х1,016 (1,005х1,003х1,008)х

х 2011 рік: 1,01х1,009х1,014х1,013х1,009 (1,008х1,004х0,997) х

х березень 2014 року-грудень 2014 року: 1,022х1,033х1,038х1,01х1,012 (1,004х1,008) х1,029х1,024х1,019х1,03х

х 2015 рік-березень 2016 року: 1,031х1,053х1,108х1,14х1,022х0,986 (1,004х0,99х0,992) х1,023х0,987х1,02х1,022 (1,007х1,009х0,996х1,01)х

х квітень 2016: 1,035х

х травень 2016-березень 2018: 1,245 (1,001х0,998х0,999х0,997х1,018х1,028х1,018х х1,009х1,011х1,01х1,018х1,009х1,013х1,016х1,002х0,999х1,02х1,012х1,009х1,01х1,015х1,009) = 253,3 %.

Отже, величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року складала 253,3 %.

Сума можливої індексації грошового забезпечення позивачки в березні 2018 року складала 4463,15 грн (?1762 х 253,30 % = ?4463,15).

Відповідно до Довідки відповідача від 30.07.2026 № 1/1/639 розмір грошового забезпечення позивача у лютому 2018 року становив 12750,99 грн, а у березні – 13401,14 грн, тобто розмір грошового забезпечення збільшився на 650,15 грн (?13401,14 - ?12750,99 = ?650,15).

Оскільки розмір підвищення доходу позивачки в березні 2018 року склав 650,15 грн, що не перевищує суму можливої індексації, відповідач зобов`язаний був виплачувати їй щомісячно індексацію-різницю з 01.03.2018 у розмірі 3813,00 грн (?4463,15 - ?650,15 = ?3813,00).

Тому позовні вимоги в частині виплати позивачу індексації-різниці у розмірі 3842,84 грн на місяць є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

У пункті 62 мотивувальної частини постанови від 07.07.2026 у справі № 200/8295/24 Верховний Суд сформував правову позицію, що застосування положень абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку № 1078 можливе тільки у разі якщо підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відбулось під час проходження служби військовослужбовцем за тією самою посадою, якщо розмір підвищення його доходу дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Відповідно до Витягу з послужного списку позивач проходив військову службу у відповідача в період з 01.03.2018 по 01.05.2025 на одній і тій же посаді.

Тому відповідач зобов`язаний був нараховувати і виплачувати позивачу індексацію-різниці грошового забезпечення у період з 01.03.2018 по 31.12.2022 в розмірі 3813,00 грн щомісяця в загальному розмірі 221154,00 грн (?3813,00 х 58 (кількість повних місяців) = ?221154,00).

Зі змісту Довідки відповідача про розмір виплаченої індексації, доданої до відзиву на позовну заяву від 07.08.2026, слідує, що в період з 01.03.2018 по 31.12.2025 позивачу не виплачувалась індексації-різниця.

Отже, відповідач протиправно не нарахував і не виплатив позивачу за період 01.03.2018 по 31.12.2022 індексацію грошового забезпечення в розмірі 221154,00 гривні.

Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Натомість відповідно до абзацу 18 пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

У постановах від 23.12.2025 у справі № 420/35557/23 і від 30.09.2026 у справі № 200/5193/23 Верховний Суд Верховний Суд дійшов до висновку про відсутність підстав для виплати військовослужбовцю індексації грошового забезпечення у 2023 році, оскільки пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 23.12.2025 у справі № 420/35557/23 і від 30.09.2026 у справі № 200/5193/23, до правовідносин щодо обчислення індексації грошового забезпечення підлягають застосуванню Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Згідно зі статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2026 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2025 року, у січні 2026 року не нараховується.

Отже, у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 індексація грошового забезпечення не підлягала нарахуванню і виплаті, а в періоди з 01.01.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2025 по 31.12.2025 та з 01.01.2026 по 31.12.2026 індексація грошового забезпечення військовослужбовців підлягала виплаті у порядку, встановленому закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік», «Про Державний бюджет України на 2026 рік», тобто індексація-різниці не підлягає виплаті.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Водночас задовольняючи позовні вимоги повністю, суд використовуючи повноваження передбачені частиною другою статті 9 КАС України, самостійно визначає формулювання резолютивної частини судового рішення, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивачки.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог пунктів 1 і 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і не понесла документально підтверджених судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи в суді. Тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України суд не здійснював.

Керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_1 нарахування та виплати щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 3813 (Три тисячі вісімсот тринадцять) гривень 00 копійок за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної фіксованої індексації грошового 3813 (Три тисячі вісімсот тринадцять) гривень 00 копійок за період 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, на загальну суму 221154 (Двісті двадцять одна тисяча сто п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок з урахуванням наступних підвищень розмірів посадового окладу грошового забезпечення ОСОБА_1 та раніше виплачених йому сум.

4. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

8. Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

9. Повний текст рішення суду складений 16.10.2026.

Суддя В.Г.Ярощук