Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №380/9231/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 рокусправа № 380/9231/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом першого заступника керівника Золочівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області до Золочівської міської ради Золочівського району про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій, -

встановив:

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся першого заступника керівника Золочівської окружної прокуратури Львівської області в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області до Золочівської міської ради Золочівського району, в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області щодо незабезпечення проведення робіт із винесення меж ботанічної пам`ятки природи місцевого значення “ ОСОБА_1 ” (точковий об`єкт), яка розташована на території музею-садиби Маркіяна Шашкевича у с. Підлисся Золочівського району Львівської області та закріплення їх в натурі (на місцевості);

зобов`язати Золочівську міську раду Золочівського району Львівської області забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж ботанічної пам`ятки природи місцевого значення “ ОСОБА_1 ” (точковий об`єкт), яка розташована на території музею-садиби Маркіяна Шашкевича у с. Підлисся Золочівського району Львівської області та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Позовна заява обґрунтована тим, що рішенням Львівської обласної ради від 14.07.2011 №206 створено ботанічну пам`ятку природи місцевого значення “ ОСОБА_1 ” (точковий об`єкт), яка розташована на території музею-садиби Маркіяна Шашкевича у с. Підлисся Золочівського району Львівської області. Наказом Департаменту екології та природних ресурсів Львівської ОДА №46-ОД від 02.04.2024 затверджено Положення про пам`ятку, а 03.04.2024 підписано Охоронне зобов`язання №31-2537/0/2-24, за яким об`єкт передано під охорону Золочівській міській раді.

Згідно з нормами Закону України “Про природно-заповідний фонд України” та Закону України “Про землеустрій”, межі заповідного об`єкта підлягають встановленню та закріпленню в натурі (на місцевості) на підставі розробленого та затвердженого проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду з внесенням відомостей до Державного земельного кадастру. Проте Відповідач понад 2 роки з моменту видачі охоронного зобов`язання та майже 15 років з моменту створення об`єкта не вжив належних заходів для розробки проєкту землеустрою. Прийняття міською радою рішення №7463 від 07.04.2026 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, а не про проєкту землеустрою щодо організації та встановлення меж природно-заповідного фонду, прокурор вважає неналежним виконанням обов`язку та продовженням протиправної бездіяльності.

Ухвалою суду від 11.05.2026 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечує повністю. Зазначає, що Золочівська міська рада рішенням від 18.12.2025 №7171 затверджено програму інвентаризації земель Золочівської міської територіальної громади на 2026 рік, де передбачено виготовлення документації із землеустрою під об`єктом “Дерева Маркіяна Шашкевича” орієнтовною площею 0,40 га. Надалі рішенням ради від 07.04.2026 № 7463 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель під цим об`єктом. Вважає, що орган місцевого самоврядування діє в межах наданих повноважень і послідовно здійснює процедуру визначення меж та оформлення ділянки в комунальну власність, а тому бездіяльність з його боку відсутня.

Прокурором подано відповідь на відзив. Зазначає, що закон вимагає розробки саме проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду (ст. 47 Закону України “Про землеустрій”), який передбачає встановлення конкретного природоохоронного режиму та обмежень у використанні земель, тоді як проведення інвентаризації земель комунальної власності є іншим видом землевпорядної документації і не замінює обов`язку органу з винесення меж об`єкта природно-заповідного фонду у натурі.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов до наступних висновків.

Львівською обласною радою 14.07.2011 прийнято рішення №206 “Про створення ботанічних пам`яток природи місцевого значення — вікових дерев”, п. 1 якого, створено ботанічні пам`ятки природи місцевого значення на території Сокальського, Золочівського, Жидачівського, Жовківського, Перемишлянського, Самбірського, Сколівського та Турківського районів (без вилучення земельних ділянок у землевласників і землекористувачів) згідно з додатком до цього рішення.

Згідно із п.2.1 Рішення №206 від 14.07.2011, землевласникам та землекористувачам в установленому законодавством порядку винести в натуру (на місцевість) межі об`єктів природно-заповідного фонду - ботанічних пам`яток природи та позначити їх згідно з додатком до цього рішення державними знаками встановленого взірця у відповідності до наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 29.03.1994 №30.

Крім того, відповідно до п. 2.2. Рішення №206 від 14.07.2011, землевласникам та землекористувачам вживати заходів щодо охорони та збереження ботанічних пам`яток природи.

Згідно із додатком до Рішення №206 від 14.07.2011, який містить перелік об`єктів та територій, на яких створюються об`єкти природно-заповідного фонду місцевого значення, п. 16 створено ботанічну пам`ятку природи місцевого значення “Дерева Маркіяна Шашкевича” у с. Підлисся Золочівського району Львівської області.

Наказом Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації №46-ОД від 02.04.2024 затверджено Положення про ботанічну пам`ятку природи місцевого значення “Дерева Маркіяна Шашкевича”.

Відповідно до п. 1.3, 1.5, 1.6, 2.1 Положення, об`єктом охорони є дуб черещатий (віком понад 500 років) та липа серцелиста (віком понад 300 років) на території музею-садиби М. Шашкевича у с. Підлисся. Землевласником визначено Золочівську міську раду, яка зобов`язана забезпечити встановлення меж ділянки в натурі (на місцевості), закріплення їх межовими знаками та внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

03.04.2024 Департаментом екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації оформлено Охоронне зобов`язання №31-2537/0/2-24, за яким Золочівській міській раді передано під охорону та дотримання встановленого режиму територію ботанічної пам`ятки природи “Дерева Маркіяна Шашкевича”.

Львівська обласна державна адміністрація та Департамент екології неодноразово (зокрема листами від 16.10.2024 № 31-6714/0/2-24, від 04.07.2025 № 5/29-7648/0/2-25/9-31, від 08.11.2025 № 5/29-12029/0/2-25/9-31, від 08.01.2026 № 31-171/0/2-26) зверталися до Золочівської міської ради щодо необхідності вжиття заходів з розроблення землевпорядної документації з винесення меж об`єктів природно-заповідного фонду у натурі та внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

Рішенням Золочівської міської ради від 18.12.2025 №7171 затверджено Програму інвентаризації земель на 2026 рік, до плану заходів якої включено виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності під об`єктом “ ОСОБА_1 ” орієнтовною площею 0,40 га.

Рішенням Золочівської міської ради від 07.04.2026 №7463 надано дозвіл Золочівській міській раді на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності під вказаним об`єктом.

Станом на час розгляду справи межі ботанічної пам`ятки природи місцевого значення “Дерева Маркіяна Шашкевича” в натурі (на місцевості) не винесені, межовими знаками не закріплені, проєкт землеустрою щодо організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду не розроблений та не затверджений, відомості про межі та обмеження до Державного земельного кадастру не внесені.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що непередбачено законодавством.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України “Про прокуратуру” передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави, у випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999 №З-рп/99 визначив, що прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до цього рішення Конституційного Суду України під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, на який покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах на захист інтересів держави.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

У даному випадку, суд враховує, що інтерес держави полягає у необхідності неухильного дотримання вимог законодавства в галузі охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, насамперед, задля збереження національного природного надбання нашої країни.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за цільовим призначенням поділяються на категорії, в тому числі землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Згідно статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу. Законом можуть бути встановлені інші обов`язки землекористувачів.

У статті 79 Земельного кодексу України вказано, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно частини 1 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Статтею 43 Земельного кодексу України визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно статті 44 Земельного кодексу України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначає Закон України від 06 червня 1992 року №2456-XII “Про природно-заповідний фонд України” (далі Закон №2456).

Відповідно до статті 1 Закону №2456 завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі.

Статтею 3 Закону № 2456 визначено класифікацію територій та об`єктів природно-заповідного фонду України.

Відповідно до положень цієї статті до природно-заповідного фонду України належать:

природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища;

штучно створені об`єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам`ятки природи, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва.

Заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об`єктів, що оголошуються заказниками чи пам`ятками природи, мети і необхідного режиму охорони:

заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні;

пам`ятки природи поділяються на комплексні, пралісові, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні. Пам`ятки природи можуть розташовуватися на території інших об`єктів природно-заповідного фонду.

Законодавством Автономної Республіки Крим може бути встановлено додаткові категорії територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі статтею 27 Закону №2456 пам`ятками природи оголошуються окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне, пізнавальне і культурне значення, з метою збереження їх у природному стані.

Оголошення пам`яток природи провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.

За змістом частини третьої статті 53 Закону №2456 рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Частиною п`ятою цієї ж статті визначено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 60 Закону №2456 охорона територій та об`єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають. У разі необхідності їх охорона може покладатися на служби державної охорони розташованих поблизу природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків та регіональних ландшафтних парків.

Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 7 Закону №2456 землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування визначає Закон України від 22 травня 2003 року №858-IV “Про землеустрій” (далі Закон №858).

Відповідно до визначень, наведених у статті 1 цього Закону:

-заходи із землеустрою - передбачені документацією із землеустрою роботи щодо раціонального використання та охорони земель, формування та організації території об`єкта землеустрою з урахуванням їх цільового призначення, обмежень у використанні та обмежень (обтяжень) правами інших осіб (земельних сервітутів), збереження і підвищення родючості ґрунтів;

-землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

У статті 20 Закону №858 вказано, що землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, зокрема в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).

Підставою для здійснення землеустрою відповідно до статті 22 Закону №858 є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (у тому числі при розробленні містобудівної документації); укладені договори між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; судові рішення.

За змістом частини першої статті 25 Закону №858 документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Разом з тим приписи пункту “в” частини другої статті 25 Закону №858 визначають такий вид документації із землеустрою як проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №858 замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Статтею 30 Закону №858 та пунктом 3 частини третьої статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення зобов`язано погоджувати з структурним підрозділом відповідної обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення).

Статтею 47 Закону №858 передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою: а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об`єктів культурної спадщини; г) проведення науково-дослідних робіт; ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Частинами 1, 2 та 5 вказаної статті передбачено, що з метою збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, які визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду включають:

а) завдання на складання проекту землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) характеристику території із встановленням режиму використання земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

ґ) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування;

д) витяг з графічної частини відповідної містобудівної документації з позначеними межами водоохоронної зони, прибережної захисної смуги, пляжної зони (за наявності);

е) інформацію про перспективний стан використання та охорони земель у межах адміністративно-територіальної одиниці, яка є складовою схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці (за наявності);

є) план організації території з відображенням угідь, землевласників і землекористувачів, у тому числі земельних ділянок, щодо яких встановлені обмеження у використанні;

ж) план меж земельних ділянок, що включаються до території природно- заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів без їх вилучення у землевласників та землекористувачів;

з) креслення перенесення в натуру (на місцевість) меж території оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення та земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

и) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж території оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів у натурі (на місцевості);

і) перелік обмежень у використанні земельних ділянок.

Відповідно до частини 10 статті 47 Закону №858 відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів вносяться до Державного земельного кадастру.

Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища визначені статтею 33 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР “Про місцеве самоврядування в Україні” (далі Закон №280/97), відповідно до пункту 9 якого, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить таке делеговане повноваження як організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.

Відповідно пунктів 34, 37 частини першої статті 26 Закону №280/97, яка визначає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні.

Отже, до повноважень зокрема, міських рад належить прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій , що підлягають особливій охороні; здійснення землеустрою, що включає в себе, зокрема встановлення і закріплення на місцевості меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного значення.

Правовий аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що саме на відповідача покладається обов`язок із організації проведення робіт із винесення меж ботанічної пам`ятки природи місцевого значення “ ОСОБА_1 ” (точковий об`єкт), яка розташована на території музею-садиби Маркіяна Шашкевича у с. Підлисся Золочівського району Львівської області та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Судом встановлено, що з часу укладання охоронного зобов`язання №31-2537/0/2-24 від 03.04.2024 та з часу прийнятого 18.12.2025 сесією міської ради рішення №7171 “Про затвердження програм соціально-економічного і культурного розвитку Золочівської міської територіальної громади на 2026 рік”, та з часу створення ботанічної пам`ятки природи місцевого значення “Дерева Маркіяна Шашкевича”, Золочівською міською радою не вжито усіх заходів щодо винесення меж указаної ботанічної пам`ятки природи місцевого значення та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Суд погоджується із доводами прокурора про те, що сам факт прийняття Золочівською міською радою 07.04.2026 рішення №7463 “Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою”, а не прийняття органом місцевого самоврядування рішення “Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду”, підтверджує невиконання відповідачем з 03.04.2024 обов`язку щодо забезпечення організації проведення робіт із винесення меж ботанічної пам`ятки природи місцевого значення “Дерева Маркіяна Шашкевича” та закріплення їх в натурі (на місцевості), що не спростовує доводи прокурора, свідчить про неналежні заходи органу місцевого самоврядування в указаній сфері та триваючу протиправну бездіяльність відповідача.

Відповідачем не надано доказів щодо проведення робіт із внесенням земельної ділянки ботанічної пам`ятки природи місцевого значення “Дерева Маркіяна Шашкевича” до Державного земельного кадастру, що унеможливлює якісне забезпечення режиму заповідного об`єкту, його належну охорону та збереження, а також може призвести використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, протиправне вибуття її у приватну власність, що у свою чергу ставить під загрозу збереження території об`єкту природно-заповідного фонду.

Відсутність вчинення таких заходів свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, що, зважаючи на правовий статус території природно-заповідного фонду, порушує встановлений порядок його охорони та використання.

Тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як наслідок, обґрунтованими є і похідні вимоги про спонукання до вчинення дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

А згідно з ч.1 ст. 90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 77, 90, 242-246, 262, 294 КАС України, суд –

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області щодо незабезпечення проведення робіт із винесення меж ботанічної пам`ятки природи місцевого значення “ ОСОБА_1 ” (точковий об`єкт), яка розташована на території музею-садиби Маркіяна Шашкевича у с. Підлисся Золочівського району Львівської області та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Зобов`язати Золочівську міську раду Золочівського району Львівської області забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж ботанічної пам`ятки природи місцевого значення “ ОСОБА_1 ” (точковий об`єкт), яка розташована на території музею-садиби Маркіяна Шашкевича у с. Підлисся Золочівського району Львівської області та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна