Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №380/13789/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 рокусправа № 380/13789/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп`як О.О., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії, -

встановив :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, оформлену офіційним листом-відповіддю № 50/14/2-К-144 від 25 червня 2026 року, щодо нарахування та виплати молодшому сержанту ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди (мотиваційної винагороди) у повному розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплати молодшому сержанту ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразову грошову винагороду (мотиваційну винагороду) за тривалість проходження служби в бойових умовах у повному розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень відповідно до абзацу другого пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», з одночасним обов`язковим нарахуванням та виплатою повної грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 13.10.2022 уклав контракт про проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. На дату укладення контракту позивачу не виповнилося 25 років (дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Позивач брав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, що підтверджується довідкою відповідача від 24.06.2026, а також посвідченням учасника бойових дій № НОМЕР_4 . Вказує, що загальна тривалість участі у бойових діях за сукупністю становить понад шість місяців. Зазначив, що 02.05.2024 під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Роботине Запорізької області позивач отримав акубаротравму без пошкодження барабанних перетинок, цефалгічний синдром, тінітус, що підтверджується довідкою про обставини травми. Позивач звернувся до командування з рапортом про виплату одноразової грошової винагороди в розмірі 1000000 грн, проте отримав відмову з мотивів того, що тривалість участі у бойових діях менше шести місяців. У зв`язку з цим, вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, звернувся до суду.

Ухвалою судді від 06.07.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечив. Зазначає, що станом на дату набрання чинності Постановою № 153, тривалість участі позивача у бойових діях – 146 діб. Щодо отриманої позивачем травми вказує, що бойове травмування, отримане 02.05.2024 не перевало його участі в бойових діях, оскільки позивач продовжив таку участь вже за кілька днів тому. Щодо другого травмування, то таке сталось вже після набрання чинності Постанови №153. Тому вважає, що позивач не набув права на отримання винагороди у повному розмірі 1 000 000 гривень. Вказує також, що підстав для застосування виключення, передбаченого абзацом четвертим пункту 4 Постанови № 153, у цій справі немає, а розмір винагороди має визначатися виключно за загальним пропорційним правилом абзацу третього цього пункту. Просить відмовити у задоволенні вимог.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13.10.2022 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу. На момент укладення контракту позивачу виповнився 21 рік.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався і станом на дату укладення позивачем контракту (16.12.2022) діяв на території України, як і станом на дату ухвалення цього рішення.

Відповідно до довідки командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 24.06.2026 №187, ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у період з 07.03.2024 по 02.05.2024, з 08.05.2024 по 31.05.2024, з 05.06.2024 по 08.06.2024, з 15.12.2024 по 16.06.2025 перебуваючи в с. Роботине Пологівського району Запорізької області, Юнаківська СТГр Сумського району Сумської області.

02.05.2024, при виконанні бойового завдання в районі н.п. Роботине Пологівського району Запорізької області, внаслідок скиду з БпЛА отримав «акубаротравма без пошкодження барабанних перетинок; цефалгічний синдром; тінітус» що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №43 від 06.05.2024, а також первинною медичною карткою (форма №100) від 02.05.2024.

У зв`язку з отриманим пораненням позивач проходив стаціонарне лікування у медичній роті в/ч НОМЕР_5 з 03.05.2024 по 08.05.2024 (виписка №283).

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_6 , виданим 28.11.2021 р.

05.06.2026 позивач звернувся до командування Військової частини НОМЕР_1 НГУ з рапортом про виплату одноразової грошової винагороди в розмірі 1000000 грн відповідно до Постанови №153, у якому зазначив про факт укладення контракту після досягнення 18-річного віку, участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій та отримання поранення під час виконання бойового завдання.

Листом №50/14/2-К-144 від 25.06.2026 командир військової частини повідомив позивачу, що йому відмовлено у виплаті на підставі невідповідності вимогам зазначеним в абзаці 1 пункту 4 Постанови №153.

Не погоджуючись із відмовою у виплаті, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд керується таким.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

11.02.2025 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі – Постанова №153), яка набрала чинності 13.02.2025.

Метою цієї постанови є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил України, Національної гвардії та Державної прикордонної служби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього, а також забезпечення належного матеріального стимулювання тих військовослужбовців відповідної вікової категорії, які вже проходять службу під час воєнного стану та беруть участь у бойових діях.

Абзацом другим пункту 4 Постанови №153 (у первинній редакції) установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі – бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі – винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Абзацом четвертим пункту 4 Постанови №153 передбачено, що у повному обсязі винагорода виплачується військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися у полон).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 №942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. №153» (далі – Постанова №942), яка набрала чинності 07.08.2025, до пункту 4 Постанови №153 внесено зміни, якими прямо розширено коло осіб, що мають право на одноразову грошову винагороду. Зокрема, право на винагороду визнано також за військовослужбовцями, які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану з числа осіб, які проходили строкову військову службу, а також за військовослужбовцями, які були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання «молодший лейтенант», або мали спеціальні звання чи класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Отже, після набрання чинності змінами, внесеними Постановою №942, законодавець однозначно визначив, що на одноразову грошову винагороду в розмірі 1000000 грн мають право, серед інших, військовослужбовці, які до набрання чинності Постановою №153 у віці до 25 років були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану з числа осіб, які проходили строкову військову службу, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій.

Аналізуючи фактичні обставини справи у системному взаємозв`язку з наведеними нормами права, суд дійшов таких висновків.

Суд зазначає, що на дату укладення контракту 13.10.2022 позивачу виповнився 21 рік, тобто на момент прийняття на військову службу за контрактом він не досяг 25-річного віку, що відповідає віковому критерію, передбаченому абзацом другим пункту 4 Постанови №153.

Також суд враховує, що контракт про проходження військової служби позивачем укладено 13.10.2022, тобто під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, що відповідає умові щодо прийняття на військову службу під час воєнного стану.

Крім того, факт безпосередньої участі позивача у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі на тимчасово окупованій російською федерацією території України та в районах активних бойових зіткнень ( АДРЕСА_1 ) у період з 07.03.2024 по 02.05.2024, з 08.05.2024 по 31.05.2024, з 05.06.2024 по 08.06.2024, з 15.12.2024 по 16.06.2025, підтверджується довідкою військової частини №187 від 24.06.2026 та посвідченням учасника бойових дій № НОМЕР_4 .

Суд також враховує, що навіть у випадку, якщо тривалість безпосередньої участі позивача у бойових діях станом на 13.02.2025 (дата набрання чинності Постановою №153) становила менше шести місяців, він має право на отримання одноразової грошової винагороди у повному обсязі на підставі абзацу четвертого пункту 4 Постанови №153, оскільки 02.05.2024 під час виконання бойового завдання отримав поранення акубаротравму без пошкодження барабанних перетинок; цефалгічний синдром; тінітус, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №43 від 06.05.2024 та медичною документацією про подальше стаціонарне лікування.

Та обставина, що позивач був прийнятий на військову службу за контрактом із числа осіб, які проходили строкову військову службу, не може бути підставою для відмови у виплаті винагороди. Постановою №942 від 30.07.2025 законодавець прямо включив таких осіб до кола отримувачів винагороди. При цьому, суд враховує, що Постанова №942 не запроваджує нового, додаткового кола осіб, а лише уточнює та розширює перелік тих, на кого Постанова №153 повинна поширюватися з огляду на її мету. Враховуючи однакові фактичні обставини служби та однакову мету правового регулювання, інше тлумачення суперечило б принципу рівності перед законом, закріпленому статтею 24 Конституції України, та призводило б до невиправданої дискримінації військовослужбовців, які до 13.02.2025 проявили волю продовжити військову службу шляхом укладення контракту під час воєнного стану.

Суд звертає увагу, що згідно з частиною дев`ятою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба проходиться громадянами як за призовом, так і за контрактом.

Відповідно до частини першої статті 4 цього Закону до видів військової служби належить, зокрема, строкова військова служба та військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу. Особи, які продовжили проходження військової служби після строкової на умовах контракту, є повноправними учасниками правовідносин, що складаються з приводу проходження військової служби, та мають однакові права на соціальний і правовий захист.

Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що позивач не відповідає критеріям, передбаченим пунктом 4 Постанови №153 (із змінами, внесеними Постановою №942), або що щодо нього існують обставини, передбачені абзацом п`ятим пункту 4 Постанови №153, які виключають виплату винагороди (зокрема, два і більше разів за сукупністю притягнення до кримінальної відповідальності, наявність чинних дисциплінарних стягнень тощо). Будь-яких доказів притягнення позивача до кримінальної чи адміністративної відповідальності за військові правопорушення, а також наявності у нього чинних дисциплінарних стягнень матеріали справи не містять.

Враховуючи, що позивач відповідає всім критеріям, визначеним пунктом 4 Постанови №153 (із змінами, внесеними Постановою №942), суд дійшов висновку, що бездіяльність військової частини НОМЕР_1 НГУ щодо неприйняття рішення про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн, передбаченої пунктом 4 Постанови №153, є протиправною.

Ефективним способом захисту порушених прав позивача суд вважає зобов`язання військової частини НОМЕР_1 НГУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1000000 грн відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

Щодо перерахунку та виплати суми грошової винагороди із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 (далі – Порядок №44), суд зазначає наступне.

Так, згідно з п.1 вказаного Порядку, цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Відповідно до п.п.2-5 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналіз наведених вище норм Порядку №44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З урахуванням наведеного правового регулювання та фактичних обставин справи, суд уважає, що нарахування та виплата суми грошової винагороди позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку №44.

Аналогічний підхід застосував Верховний Суд у постановах від 27.09.2023 року у справі №420/23176/21, від 27.09.2023 року у справі №420/23176/21, від 31.01.2024 року у справі №320/6441/22, від 18.04.2024 року у справі №160/10789/22, від 30.04.2024 року у справі №360/700/23 та від 08.05.2025 року у справі №380/6610/24.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подання цього позову, доказів понесення інших судових витрат останнім не надано, то такі, в силу приписів ст. 139 КАС України, розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

вирішив:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо неприйняття рішення про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000 (один мільйон) грн відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяКарп`як О.О.