Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №320/58387/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року справа №320/58387/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , у якому просить суд:

-Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 18.09.2025 № 3925 «Про результати службового розслідування».

-Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 провести повторне службове розслідування щодо факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був військовослужбовцем Збройних Сил України, який служив на посаді водія 1 відділення кулеметного взводу управління 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.10.2026 року ухвалено залишити без руху позовну заяву.

У подальшому, 13.10.2026 на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла письмова заява від позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2026 постановлено продовжити розгляд справи.

Позиція учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що син позивача – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив військову службу у Збройних Силах України на посаді водія 1 відділення кулеметного взводу управління 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер під час лікування у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь». За фактом його смерті військовою частиною НОМЕР_2 було проведено службове розслідування, за результатами якого складено акт від 31 січня 2024 року № 378. На думку позивача, під час проведення цього розслідування відповідач не дослідив належним чином обставини, що мають значення для встановлення причин смерті, зокрема відсутність доведеного факту самовільного залишення військової частини, отримання ОСОБА_2 бойових травм 8, 10 та 14 серпня 2022 року, його подальше лікування та реабілітацію, а також повідомлення ним військовослужбовців про своє місцезнаходження і перебування на лікуванні. У зв`язку з цим позивач звернулася до суду. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 6 січня 2025 року у справі № 320/32961/24 її позов задоволено: визнано протиправними та скасовано акт службового розслідування від 31 січня 2024 року № 378 і наказ військової частини НОМЕР_2 від 31 січня 2024 року № 380 «Про результати службового розслідування», а військову частину НОМЕР_2 зобов`язано провести повторне службове розслідування. Суд у мотивувальній частині рішення встановив, що службове розслідування було призначено наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 1 вересня 2023 року № 6205 на підставі рапорту лейтенанта ОСОБА_3 від 31 серпня 2023 року. У рапорті, зокрема, зазначалося про зарахування ОСОБА_2 на всі види забезпечення та подальше зняття його з грошового забезпечення у зв`язку із самовільним залишенням військової частини, а також містилося прохання одночасно призначити комісію для розслідування нещасного випадку (смерті) відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27 жовтня 2021 року № 332. З матеріалів первинного службового розслідування вбачалося, що 30 серпня 2022 року ОСОБА_2 не з`явився на шикування особового складу за місцем тимчасової дислокації підрозділу, після чого проводилися пошукові заходи, однак його місцезнаходження встановлено не було, а на телефонні дзвінки він не відповідав. Лише у січні 2023 року від матері було отримано фотографії свідоцтва про смерть та лікарського свідоцтва про смерть. Водночас суд встановив відсутність доказів подання безпосереднім командиром рапорту про залишення ОСОБА_2 військової частини та проведення службового розслідування за цим фактом. Незважаючи на зазначення в наказі від 1 вересня 2022 року № 246 про зняття його з продовольчого та грошового забезпечення у зв`язку із самовільним залишенням військової частини, причини та обставини його відсутності належним чином не з`ясовувалися. Крім того, з пояснень військовослужбовців ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вбачалося, що ОСОБА_2 телефоном повідомляв про своє місцезнаходження та перебування на лікуванні спочатку у шпиталі міста Костянтинівка, а з 31 серпня 2022 року у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» у місті Києві. На підтвердження цього він надсилав консультаційний висновок комунальної установи «Центральна районна лікарня» міста Костянтинівка від 28 серпня 2022 року та довідку Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» № 535 від 5 вересня 2022 року. При цьому перебування ОСОБА_2 на лікуванні підтверджувалося медичними документами. Зокрема, консультаційним висновком комунальної установи «Центральна районна лікарня» міста Костянтинівка від 28 серпня 2022 року підтверджено черепно-мозкову травму, контузію та струс головного мозку внаслідок мінно-вибухової травми, отриманої 10 та 14 серпня 2022 року під час виконання службових обов`язків із захисту Батьківщини, із рекомендацією лікування у профільному стаціонарі та проведення магнітно-резонансної томографії головного мозку. Довідкою № 535 від 5 вересня 2022 року та виписним епікризом № 11468 підтверджено перебування ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні у клініці психіатрії Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» з 31 серпня по 21 вересня 2022 року. Надалі, відповідно до рекомендацій лікарів, він перебував на реабілітації у державному закладі «Центр психічного здоров`я та реабілітації ветеранів «Лісова Поляна» Міністерства охорони здоров`я України» з 21 вересня по 5 жовтня 2022 року, після чого через погіршення стану здоров`я був повторно госпіталізований до Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь». 16 жовтня 2022 року настало різке погіршення його стану, внаслідок чого він помер. Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 128 від 17 жовтня 2022 року причиною смерті зазначено «раптова серцева смерть». На думку позивача, під час повторного службового розслідування відповідач знову не дослідив належним чином обставини отримання ОСОБА_2 бойових травм 10 та 14 серпня 2022 року, зокрема записи бойового медика, консультаційний висновок лікарні міста Костянтинівка, виписний епікриз та медичну карту. Не було також належним чином оцінено послідовний зв`язок між отриманням травм, зверненням за медичною допомогою, рекомендацією щодо стаціонарного лікування, подальшим лікуванням, реабілітацією, повторною госпіталізацією та смертю. На виконання рішення суду військовою частиною НОМЕР_2 проведено повторне службове розслідування, за результатами якого прийнято наказ від 18 вересня 2025 року № 3925 «Про службове розслідування» щодо обставин смерті ОСОБА_2 . Комісія дійшла висновку про неможливість встановлення зв`язку його захворювання та смерті з виконанням обов`язку військової служби. Позивач із цим висновком не погоджується, оскільки, на її думку, комісія врахувала медичну документацію Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», однак не врахувала записи бойового медика та медичні документи лікарні міста Костянтинівка щодо отриманих ОСОБА_2 бойових травм. Також комісія послалася на неповідомлення військової частини лікувальним закладом про перебування військовослужбовця на лікуванні та відсутність письмового рапорту про погіршення стану здоров`я і дозволу на лікування. На думку позивача, зазначені обставини не спростовують факту отримання бойових травм та звернення ОСОБА_2 за медичною допомогою. Комісією не було з`ясовано, чи мав він в умовах бойових дій можливість скласти та подати письмовий рапорт, чи знав місцезнаходження командування та чи мав можливість до нього звернутися. Також не обґрунтовано, яким чином неподання письмового рапорту спростовує медичні документи та факти звернення до бойового медика і лікарів. Позивач також вважає необґрунтованим посилання комісії на непроведення патологоанатомічного дослідження, оскільки проведення такої процедури не залежало від ОСОБА_2 чи його матері, а висновки про причини смерті були зроблені на підставі лікарського свідоцтва про смерть. Крім того, судово-медична експертиза під час службового розслідування не проводилася. На думку позивача, лікарське свідоцтво про смерть не є рівнозначним висновку судово-медичної експертизи, а тому висновок про відсутність причинно-наслідкового зв`язку смерті з проходженням військової служби є передчасним. Позивач також посилається на довідку військово-лікарської комісії № 211107 від 29 квітня 2022 року, відповідно до якої на момент мобілізації ОСОБА_2 був придатним до військової служби, що, на її думку, свідчить про погіршення стану його здоров`я вже під час проходження військової служби. Окремо позивач зазначає, що відповідно до пункту 1 розділу III Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27 жовтня 2021 року № 332, спеціальному розслідуванню підлягають, зокрема, нещасні випадки зі смертельним наслідком та випадки смерті військовослужбовців за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання обов`язків військової служби. Виходячи з положень Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України та зазначеної Інструкції, позивач вважає, що випадок смерті військовослужбовця мав розслідуватися за спеціальною процедурою, визначеною Інструкцією, однак відповідач таке розслідування не провів. Таким чином, позивач вважає повторне службове розслідування формальним і поверховим, оскільки відповідач не надав належної оцінки медичним документам, обставинам отримання бойових травм, перебуванню на лікуванні та послідовності подій, що передували смерті ОСОБА_2 , а недотримання посадовими особами відповідних процедур фактично використано як підставу для висновку про відсутність зв`язку смерті з проходженням військової служби. Крім того, з метою отримання матеріалів, на підставі яких проводилося службове розслідування, позивач направила адвокатський запит. Після отримання та ознайомлення з відповідними матеріалами позивач залишає за собою право, за наявності підстав, доповнити позовну заяву та докази.

07.01.2026 подано письмовий відзив, у якому представник військової частини НОМЕР_2 заперечує проти адміністративного позову в повному обсязі та вважає, що позивачем не доведено заявлених у справі вимог, а тому позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 по стройовій частині від 22 травня 2022 року № 144 солдата ОСОБА_2 , стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 , було зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 . Цим же наказом солдата ОСОБА_2 , який перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , визнано таким, що прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов`язків. Його призначено на посаду водія 1 відділення кулеметного взводу управління НОМЕР_4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 , військово-облікова спеціальність 790037А, з посадовим окладом 2820 гривень на місяць, штатно-посадова категорія «солдат». Відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 7 червня 2018 року № 260 та рішення Міністра оборони України від 27 січня 2021 року № 248/612 ОСОБА_2 було передбачено виплату надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 65 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, а також щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 277 відсотків посадового окладу. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини = НОМЕР_2 по стройовій частині від 1 вересня 2022 року № 246 солдата ОСОБА_2 , водія 1 відділення кулеметного взводу управління 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 , було знято з усіх видів забезпечення у зв`язку із самовільним залишенням частини. ОСОБА_2 знято з грошового забезпечення з 31 серпня 2022 року, а з продовольчого забезпечення з 2 вересня 2022 року. Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 по стройовій частині від 13 січня 2023 року № 13 солдата ОСОБА_2 17 жовтня 2022 року було знято з усіх видів забезпечення у зв`язку зі смертю у лікувальному закладі. У зазначеному наказі вказано, що ОСОБА_2 перебував у розпорядженні командира військової частини та з 1 вересня 2022 року самовільно залишив військову частину. При цьому його було знято з грошового забезпечення з 31 серпня 2022 року та з продовольчого забезпечення з 2 вересня 2022 року. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 по стройовій частині від 20 лютого 2024 року № 51 солдата ОСОБА_2 , який перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 та самовільно залишив військову частину, було визнано таким, що виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 . У зазначеному наказі вказано, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок серцево-судинної недостатності, раптової серцевої смерті. 17 жовтня 2022 року його було виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. З грошового забезпечення його було знято з 31 серпня 2022 року, а з продовольчого забезпечення з 2 вересня 2022 року. Документи направлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 . У наказі також зазначено, що смерть ОСОБА_2 настала під час проходження ним військової служби у Збройних Силах України, але не пов`язана з виконанням службових обов`язків військової служби. Зазначено також, що смерть військовослужбовця настала не під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації, із захисту Батьківщини та територіальної цілісності України і непорушення державного суверенітету. Підставами для зазначених висновків визначено наказ командира військової частини НОМЕР_2 з основної діяльності від 31 січня 2024 року № 380, лікарське свідоцтво про смерть № 128, видане 17 жовтня 2022 року, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 , видане 19 жовтня 2022 року, та акт службового розслідування № 378 від 31 січня 2024 року. Відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 7 червня 2018 року № 260 та рішення Міністра оборони України від 4 березня 2022 року № 248/1210 ОСОБА_2 передбачено виплату щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби за період по 31 серпня 2022 року, при цьому премію у розмірі 277 відсотків посадового окладу не виплачувати. Також передбачено виплату надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період по 31 серпня 2022 року. Щодо предмета спору відповідач зазначає, що з матеріалів службового розслідування встановлено, що командиром 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 майором ОСОБА_6 було подано рапорт № 20295 від 27 вересня 2022 року щодо призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення частини солдатом ОСОБА_2 . Матеріалами службового розслідування встановлено, що факт самовільного залишення військової частини або місця служби, а саме місця розташування підрозділів 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 у населеному пункті АДРЕСА_3 , вчиненого в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці солдатом ОСОБА_2 , водієм 1 відділення кулеметного взводу управління 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 , з 30 серпня 2022 року, підтвердився. За результатами цього службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_2 було видано наказ з основної діяльності від 18 травня 2024 року № 1830 «Про результати службового розслідування» за фактом самовільного залишення частини солдатом ОСОБА_2 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 по стройовій частині від 1 вересня 2022 року № 246 ОСОБА_2 перебував у статусі самовільного залишення частини, при цьому своє місце знаходження своєму командиру не доводив та на зв`язок не виходив. У матеріалах справи наявне лікарське свідоцтво про смерть від 17 листопада 2022 року № 128, у пункті 9 якого зазначено, що смерть настала внаслідок захворювання. Причиною смерті зазначено серцево-судинну недостатність та раптову серцеву смерть. При цьому у лікарському свідоцтві про смерть не зазначено, що смерть настала в результаті нещасного випадку. Позивач посилається на необхідність проведення спеціального службового розслідування відповідно до наказу Міністерства оборони України від 27 жовтня 2021 року № 332, оскільки ОСОБА_2 був військовослужбовцем. Водночас, на думку відповідача, позивач не враховує, що на момент смерті ОСОБА_2 перебував у статусі самовільного залишення частини. Пунктом 1 розділу III Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27 жовтня 2021 року № 332, встановлено, що спеціальному розслідуванню підлягають нещасні випадки з військовослужбовцями зі смертельним наслідком; нещасні випадки, унаслідок яких військовослужбовцем отримані тяжкі травми; групові нещасні випадки, що сталися одночасно з двома і більше військовослужбовцями, незалежно від тяжкості шкоди їх здоров`ю; випадки зникнення військовослужбовців за відсутності ознак ухилення від військової служби; випадки смерті військовослужбовців. При цьому зазначена Інструкція не передбачає проведення спеціального розслідування за самим лише наказом. Щодо призначення службового розслідування видається наказ командира військової частини, яким визначається, за якою саме процедурою має проводитися службове розслідування відповідно до наказу № 608 чи наказу № 332.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Кагарлицького району 23 травня 1997 року, встановлено народження ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 (місце народження: м. Кагарлик, Кагарлицький район, Київська область; запис № 52 від 23 травня 1997 року; батьки: батько ОСОБА_7 , мати ОСОБА_8 ).

Згідно зі свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_7 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві 21 лютого 2004 року, встановлено реєстрацію шлюбу 21 лютого 2004 року між ОСОБА_9 (народженим ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Старий Чарторийськ Маневицького району Волинської області) та ОСОБА_8 (народженою ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Кагарлик Київської області), із присвоєнням обом подружжям прізвища « ОСОБА_10 » (запис № 184 від 21 лютого 2004 року).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив військову службу у Збройних Силах України на посаді водія 1 відділення кулеметного взводу управління 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 .

28 серпня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до комунальної установи «Центральна районна лікарня» міста Костянтинівка. Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста за результатами огляду йому встановлено черепно-мозкову травму, контузію та струс головного мозку внаслідок мінно-вибухової травми, отриманої 10 та 14 серпня 2022 року під час виконання службових обов`язків із захисту Батьківщини. Рекомендовано лікування в умовах профільного стаціонару та проведення магнітно-резонансної томографії головного мозку.

З довідки Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» № 535 від 5 вересня 2022 року вбачається, що ОСОБА_2 перебував на лікуванні у психіатричній клініці з палатами для наркологічних хворих з 31 серпня 2022 року.

Згідно з виписним епікризом № 11468 ОСОБА_2 перебував на стаціонарному обстеженні та лікуванні у клініці психіатрії Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» з 31 серпня 2022 року по 21 вересня 2022 року. Основним діагнозом зазначено стан після перенесеної гострої реакції на стрес у вигляді тривожного синдрому з інсомнією; супутніми діагнозами стан після повторних черепно-мозкових травм, струс головного мозку 10 та 14 серпня 2022 року, без порушення функції нервової системи.

За рекомендаціями медичних працівників ОСОБА_2 рекомендовано продовжити етапне реабілітаційне лікування у державному закладі «Центр психічного здоров`я та реабілітації ветеранів «Лісова Поляна» Міністерства охорони здоров`я України» строком на 21 добу, після завершення реабілітації пройти повторну госпіталізацію до психіатричної клініки Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», працювати з психологом та продовжити прийом медикаментів.

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 1489 державного закладу «Центр психічного здоров`я та реабілітації ветеранів «Лісова Поляна» Міністерства охорони здоров`я України» ОСОБА_2 перебував у цьому закладі з 21 вересня 2022 року по 5 жовтня 2022 року. Серед захворювань зазначено стан після перенесеної гострої реакції на стрес у вигляді тривожного синдрому з інсомнією, стан після повторних черепно-мозкових травм та струс головного мозку 10 та 14 серпня 2022 року без порушення функції нервової системи.

Після проходження реабілітації ОСОБА_2 5 жовтня 2022 року повторно госпіталізований до Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь».

16 жовтня 2022 року під час перебування на лікуванні у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» ОСОБА_2 помер.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 128 від 17 жовтня 2022 року причиною смерті зазначено «раптова серцева смерть».

З матеріалів службового розслідування встановлено, що 30 серпня 2022 року близько 8 години 00 хвилин до 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 надійшла інформація про нез`явлення ОСОБА_2 на шикування особового складу за місцем тимчасової дислокації НОМЕР_4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_4 .

У зв`язку з цим військовослужбовцями 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 проводилися пошукові заходи у районі села Ступочки, села Предтечине Костянтинівської міської ради та АДРЕСА_4 . На телефонні дзвінки ОСОБА_2 не відповідав.

Наказом військової частини НОМЕР_2 від 1 вересня 2022 року № 246 ОСОБА_2 знято з грошового забезпечення з 31 серпня 2022 року та з продовольчого забезпечення з 2 вересня 2022 року у зв`язку із самовільним залишенням військової частини.

З пояснень військовослужбовців ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , наданих під час службового розслідування, вбачається, що ОСОБА_2 телефоном повідомляв про своє місцезнаходження та перебування на лікуванні спочатку у шпиталі міста Костянтинівка, а надалі у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» у місті Києві з 31 серпня 2022 року. Також ним було надіслано копію консультаційного висновку комунальної установи «Центральна районна лікарня» міста Костянтинівка від 28 серпня 2022 року та довідку Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» № 535 від 5 вересня 2022 року.

У січні 2023 року від ОСОБА_1 , матері ОСОБА_2 , до військової частини НОМЕР_2 надійшли фотографії свідоцтва про смерть та лікарського свідоцтва про смерть.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 1 вересня 2023 року № 6205 призначено службове розслідування за фактом смерті ОСОБА_2 на підставі рапорту лейтенанта ОСОБА_3 від 31 серпня 2023 року, зареєстрованого за вхідним номером 52018 від 1 вересня 2023 року.

За результатами службового розслідування складено акт від 31 січня 2024 року № 378 та прийнято наказ військової частини НОМЕР_2 від 31 січня 2024 року № 380 «Про результати службового розслідування».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 6 січня 2025 року у справі № 320/32961/24 акт службового розслідування від 31 січня 2024 року № 378 та наказ військової частини НОМЕР_2 від 31 січня 2024 року № 380 «Про результати службового розслідування» визнано протиправними та скасовано, а військову частину НОМЕР_2 зобов`язано провести повторне службове розслідування щодо факту смерті ОСОБА_2 .

На виконання зазначеного рішення військовою частиною НОМЕР_2 проведено повторне службове розслідування, за результатами якого прийнято наказ від 18 вересня 2025 року № 3925 «Про службове розслідування» щодо обставин смерті ОСОБА_2 .

Згідно із зазначеним наказом комісія, з урахуванням матеріалів службового розслідування та витребуваної медичної документації, дійшла висновку про неможливість встановлення зв`язку захворювання та смерті ОСОБА_2 з виконанням ним обов`язку військової служби у Збройних Силах України.

Крім того, судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 20 лютого 2024 року № 51 ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення з 17 жовтня 2022 року у зв`язку зі смертю.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування, висновки суду.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Предметом оскарження є наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 18.09.2025 № 3925 «Про результати службового розслідування». Його видано за результатами розслідування за фактом смерті ОСОБА_2 , призначеного наказом від 15.07.2025 № 3113 на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 у справі № 320/32961/24.

Рішенням від 06.01.2025 у справі № 320/32961/24 суд установив обставини, які відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України не підлягають повторному доказуванню. Зокрема, відповідач не подав відзиву та доказів на підтвердження своїх заперечень. До матеріалів справи не було надано доказів подання рапорту командира про залишення військової частини та проведення розслідування за цим фактом, у зв`язку з чим твердження про самовільне залишення військової частини суд визнав недоведеними з огляду на наявні докази.

Суд установив, що перебування військовослужбовця на лікуванні підтверджується консультаційним висновком КУ «ЦРЛ» м. Костянтинівка від 28.08.2022, згідно з яким у нього виявлено черепно-мозкову травму, контузію та струс головного мозку внаслідок мінно-вибухової травми, отриманої під час виконання службових обов`язків. Зазначені обставини також підтверджуються довідкою НВМКЦ «ГВКГ» № 535 від 05.09.2022, виписним епікризом № 11468 та випискою № 1489 із «Лісової Поляни». При цьому суд у рішенні зазначив дати травмування як 10.08.2024 та 14.08.2024, тоді як із виписного епікризу № 11468 убачається, що травми отримано 10.08.2022 та 14.08.2022.

Крім того, суд зазначив, що довідка бойового медика від 10.08.2022 спростовує твердження про те, що військовослужбовець не звертався по медичну допомогу, а довідка військово-лікарської комісії № 211107 від 29.04.2022 підтверджує його придатність до військової служби на момент мобілізації. Суд також наголосив, що лікарське свідоцтво про смерть не є рівнозначним висновку судово-медичної експертизи, а тому висновки про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між проходженням військової служби та смертю військовослужбовця були передчасними.

Суд окремо звернув увагу на те, що відсутність відповідних записів у журналі бойових дій не звільняє від обов`язку провести розслідування з метою уточнення причин та умов травмування військовослужбовця. При цьому розслідування за фактом його смерті мало проводитися відповідно до процедури, визначеної Інструкцією № 332, однак доказів призначення комісії для проведення такого розслідування в порядку, передбаченому зазначеною Інструкцією, відповідач не надав.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що висновки, викладені в акті розслідування, не відповідали вимогам всебічності, повноти та об`єктивності з`ясування обставин. У зв`язку з цим відповідача зобов`язано провести повторне розслідування з урахуванням висновків суду.

Оскаржуваний Наказ № 3925 (у даній справі) видано на підставі статті 85 Дисциплінарного статуту, Порядку № 608 та наказу від 15.07.2025 № 3113. При цьому Інструкція № 332 у наказі не згадується, а метою службового розслідування визначено встановлення причин та обставин поранення військовослужбовця (с. 1).

У наказі зазначено, що судовим рішенням обставини справи визнано недостатньо з`ясованими, у зв`язку з чим для уточнення обставин перебування військовослужбовця на лікуванні в НВМКЦ комісія направила запит від 17.07.2025 № 855/6081 (с. 6– 7). У запиті порушувалися питання щодо підстав госпіталізації військовослужбовця, виписок та результатів аналізів, проведення розслідування і повідомлення поліції. Водночас запит не містив питань щодо обставин травмування військовослужбовця 10 та 14 серпня 2022 року. У відповіді від 29.07.2025 № 545/4/10953 НВМКЦ зазначив про відсутність підстав для проведення розтину, а комісія констатувала, що відповіді на поставлені нею питання не отримала (с. 7).

Згідно з листом НВМКЦ від 16.01.2024 № 545/4/2198, військовослужбовець перебував у клініці психіатрії з 31.08.2022 до 21.09.2022 та з 05.10.2022 до 16.10.2022. У посмертному епікризі № 13151/1498 основні діагнози зазначені з питальними знаками, зокрема «флеботромбоз?», «ІХС?», «інфаркт міокарда?», «раптова коронарна смерть?». До супутніх станів віднесено стан після гострої реакції на стрес, а також повторних закритих черепно-мозкових травм і струсу головного мозку, отриманих 10.08.2022 та 14.08.2022. Крім того, в епікризі зазначено, що показники здоров`я військовослужбовця в період із 06.10.2022 до 13.10.2022 перебували в межах норми (с. 6).

З огляду на невизначеність діагнозів і відсутність судово-медичного (патологоанатомічного) дослідження комісія дійшла висновку про неможливість встановити клінічну картину захворювання та причинно-наслідковий зв`язок між смертю військовослужбовця і проходженням військової служби. На думку комісії, за таких обставин також неможливо зробити обґрунтований висновок щодо поважності причин відсутності військовослужбовця (с. 8).

Водночас у наказі наведено посилання на частину третю статті 24 Закону, відповідно до якої, як зазначено в документі, перебування на лікуванні є поважною причиною відсутності (с. 5). Попри це, надалі комісія констатувала «наявний факт самовільного» вибуття військовослужбовця на лікування (с. 8– 9), посилаючись на акт № 1818 та наказ № 1830 від 18.05.2024 (с. 4).

Обставини, що стосуються дій військовослужбовця та НВМКЦ, комісія визнала такими, що «не можуть бути досліджені» в межах цього службового розслідування, у зв`язку з чим відповідні матеріали було направлено до ДБР (с. 9). Розпорядча частина наказу складається з восьми пунктів, з яких пунктом 3 зафіксовано висновок про неможливість встановити зв`язок захворювання та смерті військовослужбовця з виконанням обов`язків військової служби, а пункти 4– 6 стосуються виключення військовослужбовця зі списків особового складу, фінансового атестата та направлення матеріалів до ДБР.

Відповідно до пунктів 84, 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Наказом Міністерства оборони України затверджено Порядок №608, який визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.

Відповідно до розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування проводиться у разі:

невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;

невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;

неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;

дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;

втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;

порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;

недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;

внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;

повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;

скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

На виконання пунктів 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608, рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування.

Згідно з пунктами 1-4 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У розділі VІ Порядку №608 передбачено прийняття командиром військової частини відповідних рішень за результатами службового розслідування.

Відповідно до пункту 1 розділу VІ Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Примірники акта службового розслідування надсилаються службовим особам, яких стосуються наведені у висновку пропозиції, та до відповідних структурних підрозділів органів військового управління. За зверненням військовослужбовця, стосовно якого проводилось службове розслідування, йому надається завірена копія акта службового розслідування або витяг з акта, в частині, що його стосується, за умови, що вони не містять інформації з обмеженим доступом. Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк (п. 3 розділу VІ Порядку №608).

Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк (п. 4 розділу VІ Порядку №608).

Акт службового розслідування разом з усіма матеріалами оформлюється окремою справою або долучається до документів відповідної номенклатурної справи. У випадку засудження військовослужбовця, звільнення його від кримінальної відповідальності або закриття кримінального провадження до матеріалів службового розслідування долучаються копії відповідного вироку (ухвали) суду, що набрав(ла) законної сили, інші документи, що стосуються правопорушення. Строки зберігання актів службових розслідувань разом з усіма матеріалами встановлюються відповідно до законодавства. (п. 5 розділу VІ Порядку №608).

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини (начальник) письмово повідомляє про це орган досудового розслідування (п. 6 розділу VІ Порядку №608).

Аналізуючи норми Порядку №608, суд зазначає, що цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі, тобто порушення військової дисципліни військовослужбовцями.

Суд також зазначає, що конкретні підстави призначення службового розслідування відповідно до Порядку № 608 визначені у пункті 1 розділі ІІ вказаного Порядку. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

За результатами службового розслідування командир військової частини приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», абзацу десятого пункту 2 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337, та з метою врегулювання питань, пов`язаних із розслідуванням і веденням обліку нещасних випадків, що сталися з військовослужбовцями Збройних Сил України наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332 затверджено Інструкцію про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України(далі - Інструкція № 332).

Згідно пунктів 2, 3 розділу ІІ Інструкції №332 про кожний нещасний випадок потерпілий або військовослужбовець, який його виявив, чи інша особа повинен(на) негайно сповістити безпосереднього командира (начальника) чи керівника робіт і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому. У разі настання нещасного випадку безпосередній командир (начальник) або керівник робіт зобов`язаний: терміново організувати надання домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги потерпілому військовослужбовцю, забезпечити за потреби його доставку до закладу охорони здоров`я; негайно повідомити про нещасний випадок командира військової частини; зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку місце події та устаткування, яке там знаходилось, у такому стані, у якому вони перебували на дату настання нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров`ю інших військовослужбовців і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів щодо недопущення подібних нещасних випадків.

Нещасний випадок, про який не було своєчасно повідомлено командуванню військової частини або внаслідок якого втрата працездатності настала не відразу, розслідується згідно з цією Інструкцією протягом місяця з дня надходження рапорту безпосереднього командира потерпілого або потерпілого військовослужбовця або заяви особи, яка представляє його інтереси.

Пунктом 1 розділу ІІІ Інструкції №332 встановлено, спеціальному розслідуванню підлягають: нещасні випадки з військовослужбовцями зі смертельним наслідком; нещасні випадки, унаслідок яких військовослужбовцем отримані тяжкі травми; групові нещасні випадки, що сталися одночасно з двома і більше військовослужбовцями, незалежно від тяжкості шкоди їх здоров`ю; випадки зникнення військовослужбовців, за відсутності ознак ухилення від військової служби; випадки смерті військовослужбовців.

Спеціальне розслідування зазначених вище випадків проводиться за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання обов`язків військової служби.

Виходячи із аналізу положень Порядку №608 та Інструкції №332 суд зазначає, що у разі виникнення нещасних випадків, зокрема, випадки смерті військовослужбовців, розслідування проводиться за процедурою, визначеною саме безпосередньо за приписами Інструкції №332.

Вирішуючи спір по суті та надаючи оцінку доводам сторін, суд виходить з такого.

Щодо дотримання процедури проведення розслідування.

Службове розслідування, за результатами якого видано наказ № 3925, проведено відповідно до Порядку № 608, тоді як у рішенні від 06.01.2025 у справі № 320/32961/24 суд прямо вказав на необхідність проведення розслідування за процедурою, визначеною Інструкцією № 332, та зобов`язав відповідача провести повторне розслідування з урахуванням висновків суду. Водночас наказ № 3925 не містить мотивів, з яких відповідач відступив від зазначених висновків суду.

Крім того, у наказі не вирішено питання, яке, відповідно до правових висновків Верховного Суду, є визначальним для встановлення належної процедури розслідування, а саме чи настала смерть військовослужбовця внаслідок бойових уражень або дій противника. Зокрема, наказ не містить висновку про те, що смерть настала внаслідок таких обставин, тоді як причину смерті комісія визнала невстановленою. За таких обставин наказ не містить належного обґрунтування ні застосування Порядку № 608, ні незастосування Інструкції № 332.

Щодо повноти та всебічності проведеного розслідування.

Щодо предмета розслідування. Комісія фактично обмежила уточнення обставин справи питаннями перебування військовослужбовця на лікуванні в НВМКЦ. Водночас обставини отримання ним травм 10 та 14 серпня 2022 року, недостатність з`ясування яких була предметом уваги суду в рішенні від 06.01.2025 у справі № 320/32961/24, у наказі № 3925 не досліджені. Із його змісту не вбачається, що комісія отримувала пояснення бойового медика, досліджувала довідку від 10.08.2022 або вживала заходів для встановлення обставин травмування військовослужбовця незалежно від наявності чи відсутності відповідних записів у журналі бойових дій.

Щодо дослідження та оцінки доказів. Наказ № 3925 не містить оцінки виписного епікризу № 11468, виписки № 1489, довідки бойового медика від 10.08.2022 та довідки військово-лікарської комісії № 211107. Консультаційний висновок КУ «ЦРЛ» м. Костянтинівка від 28.08.2022 згадується лише під час викладення пояснень військовослужбовців (с. 4–5). Посмертний епікриз наведено в наказі, однак взаємозв`язок зазначеного в ньому діагнозу «стан після ЗЧМТ» із проходженням військової служби комісією не проаналізовано.

Водночас зазначені докази вже були предметом оцінки суду під час розгляду справи № 320/32961/24. Проте з наказу № 3925 не вбачається, що відповідач під час повторного розслідування надав їм належну оцінку та врахував відповідні висновки суду.

Щодо висновку про неможливість встановлення обставин. Висновок комісії про неможливість встановити клінічну картину захворювання та причинно-наслідковий зв`язок смерті військовослужбовця з проходженням військової служби обґрунтовано відсутністю патологоанатомічного дослідження та невизначеністю діагнозів. При цьому комісія пов`язує неможливість встановлення відповідних обставин із діями НВМКЦ, водночас зазначаючи, що дослідження обставин, які стосуються дій військовослужбовця та НВМКЦ, виходить за межі цього службового розслідування.

Однак питання відповідальності НВМКЦ не є предметом розгляду цієї справи, а посилання на обставини, пов`язані з діяльністю зазначеного закладу, саме по собі не замінює встановлення обставин, які належали до предмета службового розслідування. До того ж комісія констатувала, що НВМКЦ не надав відповідей на поставлені запитання, проте з наказу не вбачається, що після цього було направлено повторний запит або вжито інших заходів для отримання необхідної інформації та усунення перешкод для повного з`ясування обставин справи.

Крім того, наказ не конкретизує, щодо якого саме захворювання комісія перевіряла наявність причинно-наслідкового зв`язку з проходженням військової служби. Водночас питання про те, чи були травми, отримані 10 серпня 2022 року та 14 серпня 2022 року, пов`язані з виконанням службових обов`язків, не залежить від результатів патологоанатомічного дослідження. Проте комісія відповідних обставин не встановила та належного висновку щодо них не сформулювала.

Окрім цього, суд вказує, що в наказі № 3925 одночасно зазначено, що перебування військовослужбовця на лікуванні є поважною причиною відсутності (с. 5), визнано неможливість зробити обґрунтований висновок щодо поважності причин такої відсутності (с. 8), а також констатовано «наявний факт самовільного» вибуття на лікування (с. 8– 9). Отже, попри визнану комісією неможливість остаточно встановити поважність причин відсутності, у наказі збережено висновок про самовільність вибуття військовослужбовця, обставини якого належним чином не досліджено.

Щодо повідомлення військової частини про перебування на лікуванні. Посилання на неповідомлення НВМКЦ військової частини про перебування військовослужбовця на лікуванні не стосується безпосередньо питання про наявність причинно-наслідкового зв`язку між отриманими ним травмами та смертю і виконанням обов`язків військової служби, а тому не усуває необхідності дослідження відповідних обставин.

За наведених обставин висновок, викладений у пункті 3 наказу № 3925, про неможливість встановити зв`язок захворювання та смерті військовослужбовця з виконанням обов`язків військової служби не можна вважати належним чином обґрунтованим у розумінні частини другої статті 2 КАС України. Проведене повторне розслідування не усунуло недоліків, на які суд вказав у рішенні від 06.01.2025 у справі № 320/32961/24, зокрема щодо необхідності повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин.

Щодо обов`язковості судового рішення.

Відповідно до статей 14 та 370 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання. Проте в наказі № 3925 рішення суду від 06.01.2025 у справі № 320/32961/24 згадано лише формально, без належного врахування викладених у ньому висновків щодо застосовної процедури розслідування, оцінки доказів та недостатності з`ясування обставин травмування військовослужбовця.

Отже, сам факт згадування попереднього судового рішення в наказі не свідчить про виконання покладеного на відповідача обов`язку провести повторне розслідування з урахуванням висновків суду, якщо зміст наказу не відображає їх фактичного врахування.

Окрім цього суд вважає, щл доводи відповідача, викладені у відзиві, не спростовують наведених висновків суду.

Посилання на наказ № 1830 від 18.05.2024 та акт № 1818 не усувають встановлених недоліків проведеного розслідування, оскільки зазначені документи не були предметом оцінки суду під час розгляду справи № 320/32961/24, у якій відповідач не подав відзиву. Водночас предметом розгляду цієї справи є правомірність наказу № 3925, у розпорядчій частині якого висновок про самовільне залишення військової частини не покладено в основу пункту 3 щодо неможливості встановлення зв`язку захворювання та смерті військовослужбовця з виконанням обов`язків військової служби. Отже, навіть з урахуванням зазначених документів вони не спростовують висновків щодо неповноти розслідування та недотримання належної процедури. При цьому суд не вирішує питання про правові наслідки самовільного залишення військової частини для визначення зв`язку смерті військовослужбовця з проходженням служби, оскільки наказ № 3925 відповідного висновку не містить.

Необґрунтованими є також доводи відповідача про те, що зазначення в лікарському свідоцтві про смерть захворювання, а не нещасного випадку, виключає необхідність проведення спеціального розслідування. Адже сам відповідач посилається на пункт 1 розділу III Інструкції № 332, який поряд із нещасними випадками окремо передбачає розслідування випадків смерті військовослужбовців. Проведення такого розслідування пов`язується з наявністю ознак того, що відповідний випадок стався під час виконання обов`язків військової служби. Такі ознаки містяться, зокрема, у консультаційному висновку КУ «ЦРЛ» м. Костянтинівка від 28.08.2022 та довідці бойового медика від 10.08.2022, які підлягали належному дослідженню й оцінці.

Не свідчать про правомірність незастосування Інструкції № 332 і доводи відповідача про наявність у військовослужбовця статусу самовільного залишення військової частини, оскільки відповідач не зазначив нормативного положення, яке б виключало застосування цієї Інструкції з такої підстави.

Розглянувши дану справу, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи та доводи сторін, всебічно перевіривши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд вважає, що наказ № 3925 містить розпорядчі положення, передбачені пунктами 3– 6 його розпорядчої частини, та є самостійним рішенням суб`єкта владних повноважень, яке підлягає судовому контролю. З огляду на встановлені обставини суд доходить висновку про протиправність цього наказу та неналежне виконання відповідачем обов`язку щодо проведення повторного службового розслідування з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні від 06.01.2025 у справі № 320/32961/24.

Водночас суд не вирішує питання про наявність чи відсутність причинно-наслідкового зв`язку між смертю військовослужбовця та виконанням ним обов`язків військової служби, оскільки встановлення відповідних обставин потребує повного й всебічного дослідження доказів та, за необхідності, застосування спеціальних знань.

Належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним і скасування наказу № 3925 та зобов`язання відповідача провести повторне службове розслідування відповідно до пунктів 1 та 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні та в рішенні від 06.01.2025 у справі № 320/32961/24.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1937,92 грн, що підтверджується квитанцією № 8396-1461-9031-4288 від 05.11.2025 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 18 вересня 2025 року № 3925 «Про результати службового розслідування».

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 провести повторне службове розслідування за фактом смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проходив військову службу на посаді водія 1 відділення кулеметного взводу управління 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 , з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні та в рішенні від 06 січня 2025 року у справі № 320/32961/24.

4. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.