Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №300/8588/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2026 р. справа № 300/8588/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Гуцол Максим Володимирович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), правил військового обліку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з відомостей застосунку «Резерв+» дізнався про внесення щодо нього з 28.04.2025 інформації про порушення правил військового обліку та звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки до органів Національної поліції з метою його доставлення. З відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.09.2025 № 7514 позивачу стало відомо, що підставою для такого звернення визначено його неприбуття за повісткою № 3107068, сформованою 08.04.2025 та надісланою засобами поштового зв`язку. Водночас, на думку позивача, відповідач не надав доказів належного вручення йому цієї повістки, не склав протоколу про адміністративне правопорушення та не прийняв постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності. Позивач вважає, що за відсутності належних доказів його повідомлення про виклик, оформлених матеріалів адміністративного провадження та постанови про притягнення до відповідальності відповідач не мав правових підстав вносити до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення ним правил військового обліку та звертатися до органів Національної поліції щодо його доставлення. За таких обставин позивач вважає протиправними дії відповідача щодо внесення та збереження у Реєстрі відомостей про порушення ним правил військового обліку, а також щодо направлення звернення до органів Національної поліції, і наполягає на виключенні відповідних відомостей із державних інформаційних систем.

По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.34-35).

Розпорядженням керівника апарату суду "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи № 300/8588/25" від 16.03.2026 за № 310, на виконання вимог підпункту 2.3.44 пункту Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11 листопада 2024 року № 39, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 300/8588/25 у зв`язку із відрахування зі штату суду судді Боршовського Т.І. відповідно до наказу голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року № 55-ОС.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2026, справу № 300/8588/25 передано головуючому судді Панікару І.В.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 прийнято до провадження адміністративну справу № 300/8588/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій (а.с.53).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 22.12.2025, згідно змісту якого заперечував проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування цієї позиції вказав, що повістку № 3107068 було сформовано 08.04.2025 засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і надіслано позивачу рекомендованим поштовим відправленням відповідно до вимог Порядку №560. У зв`язку із цим відповідач вважає позивача належним чином оповіщеним про необхідність прибуття 18.04.2025 о 14:00 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення військово-облікових даних. Оскільки позивач у визначений у повістці строк не прибув та не повідомив про поважні причини неприбуття, відповідач дійшов висновку про порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію і правил військового обліку, внаслідок чого, в Єдиному державному реєстрі було сформовано електронне звернення від 28.04.2025 № Е2010595 до Коломийського районного відділу поліції про доставлення позивача до ТЦК та СП для оформлення матеріалів і розгляду справи про адміністративне правопорушення. Відповідач вважає, що таке звернення відповідає частині першій статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 79 Порядку № 1487 та належить до його повноважень. Відповідач наголошує, що для направлення звернення до Національної поліції попереднє складення протоколу або винесення постанови про адміністративне правопорушення не є обов`язковим, оскільки метою доставлення особи до ТЦК та СП є саме оформлення відповідних адміністративних матеріалів. Внаслідок чого, відображення у військово-обліковому документі інформації про порушення правил військового обліку та звернення до Національної поліції відповідач вважає наслідком законно вчинених ним дій, а не внесенням недостовірних відомостей про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. З огляду на це відповідач вважає, що правові підстави для скасування звернення до Національної поліції та виключення з Реєстру відповідних відомостей відсутні, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову (а.с.37-43).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Коломийським РВ УДМС в Івано-Франківській області (а.с.12-15).

Позивач перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.16).

Як зазначено позивачем у позовній заяві, у мобільному застосунку «Резерв+» він виявив відомості про наявність щодо нього статусу порушення правил військового обліку, що, на його думку, було внесено без складання відповідного протоколу чи винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (а.с.21).

Позивач зазначає, що жодних офіційних повідомлень, викликів або документів від територіального центру комплектування та соціальної підтримки він не отримував.

Листом від 02.09.2025 за № 7514 відповідач повідомив, що згідно з військово- обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було виявлено, що вказаний громадянин не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою уточнення даних по повістці № 3107068, яка була централізовано сформована в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних і резервістів 08.04.2025 року та надіслана засобами поштового зв`язку. У зв`язку з чим ІНФОРМАЦІЯ_7 було подано до Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області звернення про доставлення вказаного громадянина до ІНФОРМАЦІЯ_6 , як особи, що порушує законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, встановлені правила військового обліку, для складення протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.23).

На думку позивача, внесення відповідачем відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення правил військового обліку, а також звернення до органів Національної поліції щодо його адміністративного затримання та доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки здійснено без належних правових підстав та з порушенням вимог чинного законодавства. У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

На підставі частин першої, третьої статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною п`ятою статті 33 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону № 2232-ХІІ).

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону № 2232-ХІІКабінет Міністрів України затвердив Порядок № 1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 № 1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (далі - Закон № 1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є:

1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України;

2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період;

3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

З урахуванням зазначеного відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних. До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII передбачає, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення(дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Отже, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення особи до відповідальності за порушення правил обліку.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 20-1 частини 1 статті 7 Закону №1951-VIII внесенню до Реєстру підлягають саме відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП із зазначенням, зокрема, дати, номера та короткого змісту протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення.

Отже, підставою для внесення таких відомостей до Реєстру є не припущення про порушення, а наявність належно оформлених матеріалів у встановленій процедурі притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, як встановлено з матеріалів справи, протокол та постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не складалися, провадження у справі про адміністративне правопорушення фактично не здійснювалося.

За таких обставин, внесення відповідачем відомостей про порушення правил військового обліку з боку позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, без наявності передбачених законом документів, а саме: протоколу та/або постанови, не відповідає вимогам Закону № 1951 -VIII, а отже є таким, що вчинене поза межами наданих повноважень та не у спосіб, визначений законом, з порушенням приписів частини 2 статті 19 Конституції України.

Крім того, у справі відсутні належні докази того, що відповідач будь-яким чином довів до відома позивача інформацію про порушення ним правил військового обліку і про внесення відомостей про це до Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Оскільки за приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відновлення порушених прав позивача належить здійснити шляхом зобов`язання відповідача виключити відомості про порушення правил військового обліку з боку позивача з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Разом з цим, щодо позовні вимоги в частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає наступне.

Так, включення відомостей щодо в ІКС «ІПНП» відбувається на підставі електронного звернення (набору даних), сформованого уповноваженим органом ведення Реєстру (ТЦК та СП) та переданого шляхом електронної інформаційної взаємодії.

За наявності підстав відомості про відсутність необхідності доставлення особи до ТЦК та СП вносяться працівником ТЦК та СП до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і шляхом відповідної електронної взаємодії надсилаються до системи ІПНП.

Отже, сам механізм припинення актуальності раніше сформованого звернення (розшуку/доставлення) передбачає вчинення первинних дій саме органом ведення Реєстру ТЦК та СП, який є ініціатором відповідного звернення, та подальше надходження відомостей до ІПНП шляхом електронної інформаційної взаємодії.

Як встановлено судом, підставою для звернення відповідача до органів Національної поліції України щодо встановлення місцезнаходження та доставлення позивача стало внесення до відповідних інформаційних обліків відомостей про порушення позивачем правил військового обліку та неявку до ТЦК та СП.

Водночас, судом встановлено, що внесення відповідачем відомостей про порушення правил військового обліку з боку позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснено без наявності передбачених законом підстав, а саме без складення протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення, відомості про які відповідно до пункту 20-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» підлягають внесенню до Реєстру.

Отже, звернення відповідача до органів Національної поліції України з метою адміністративного затримання та доставлення позивача до територіального центру комплектування було похідним від неправомірно внесених відомостей про порушення ним правил військового обліку та ґрунтувалося на даних, внесених з порушенням вимог закону.

За відсутності належно оформлених у встановленому законом порядку матеріалів про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а також за відсутності правомірно внесених відомостей до Реєстру, у відповідача були відсутні належні правові підстави для ініціювання перед органами Національної поліції питання про адміністративне затримання та доставлення позивача до ТЦК та СП.

Суд враховує, що відповідно до пункту 15 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки звертаються до територіального органу (підрозділу) поліції для адміністративного затримання та доставлення до районного (міського) ТЦК та СП осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.

Водночас, застосування вказаного механізму можливе лише за наявності належних правових та фактичних підстав, які в даному випадку відповідачем не доведені.

Таким чином, дії відповідача щодо направлення звернення до органів Національної поліції України з метою адміністративного затримання та доставлення позивача до територіального центру комплектування також є протиправними.

Щодо належного способу захисту порушеного права у цій частині суд зазначає, що включення відомостей до інформаційних обліків органів Національної поліції у спірних правовідносинах відбувається на підставі електронного звернення (набору даних), сформованого уповноваженим органом ведення Реєстру, яким є відповідний ТЦК та СП, та переданого шляхом електронної інформаційної взаємодії, відтак, саме відповідач, як ініціатор внесення спірних відомостей та направлення відповідного звернення, повинен вчинити дії, спрямовані на усунення наслідків допущеного порушення, зокрема, повідомити органи Національної поліції України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача.

Саме такий спосіб захисту є належним та ефективним у розумінні статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки він безпосередньо спрямований на реальне відновлення порушеного права позивача та припинення триваючих негативних наслідків протиправних дій відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у частині визнання протиправними дій відповідача щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку з боку позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, визнання протиправними дій щодо направлення звернення до органів Національної поліції України з метою адміністративного затримання та доставлення позивача до територіального центру комплектування, зобов`язання виключити відповідні відомості з Реєстру та повідомити органи Національної поліції України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача.

Щодо інших посилань сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія А. З 03-А; пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів у повному об`ємі правомірність своїх дій.

За таких обставин, заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими, внаслідок чого, адміністративний позов підлягає до задоволення.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, згідно із квитанцією від 22.11.2025 підтвердив сплату судового збору на суму

1211.20 грн., за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та щодо направлення звернення до органів Національної поліції України з метою адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до територіального центру комплектування.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) виключити відомості про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повідомити органи Національної поліції України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).

Відповідач:

ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.