Суд: Закарпатський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №260/3883/26
Суддя: Ващилін Р.О.
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
15 жовтня 2026 рокум. Ужгород№ 260/3883/26
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №921150801224 від 11.05.2026 року про відмову у переведенні на пенсію за нормами Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 ;
2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця періоди роботи: з 11.04.2002 р. по 10.04.2006 р.; з 11.11.2010 р. по 10.12.2020 р.; з 01.02.2021 р. по 06.05.2026 р. - на посадах в органах місцевого самоврядування; з 17.05.1973 р. по 16.05.1975 р. проходження служби в радянській армії – до стажу державної служби;
3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV » на пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ та Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII, з її перерахунком з 06.05.2026 року та з визначенням розміру пенсії, відповідно до довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №16 від 04.05.2026 року.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з метою переходу на інший вид пенсії він звернувся до органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою, однак у задоволенні такої було відмовлено з мотивів не поширення дії Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889 на посадових осіб органів місцевого самоврядування. Вказану відмову вважає протиправною та такою, що суперечить Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та Прикінцевим та перехідним положенням Закону України «Про державну службу», оскільки чинні у період проходження позивачем публічної служби на посадах в органах місцевого самоврядування з 11.04.2002 до 01.05.2016 року законодавчі норми передбачали можливість зарахування до стажу державної служби час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.
23 червня 2026 року відповідач подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив. Зазначив, що з 01 травня 2016 року у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889 право на пенсію державного службовця поширюється виключно на осіб, які працювали на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Підтвердженням, що посада віднесена до категорій посад державних службовців є отримання в період роботи рангу державного службовця. В свою чергу час роботи в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу роботи до 04 липня 2001 року. Зазначає, що ОСОБА_1 працював у період з 11.04.2002 по 10.04.2006, з 11.11.2010 по 10.12.2020 та з 01.02.2021 виключно на посадах в органах місцевого самоврядування, а тому права на пенсію державного службовця не набув.
26 травня 2026 року 3-я особа надіслала до суду свої письмові пояснення №0700-0902-8/40540 від 24.06.2026, в яких проти заявлених позовних вимог заперечила. Так, вважає правомірним рішення відповідача про відмову у переведенні позивача на пенсію державного службовця, оскільки станом на 01.05.2016 у нього був відсутній 10- річний стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, та він станом на 01.05.2016 не обіймав посади державної служби.
29 червня 2026 року позивач подав відповідь на відзив, в якій з доводами відповідача не погоджується, оскільки вважає, що вона суперечить законодавчим нормам та рішенню Конституційного Суду України № 1-р/2026 віл 20.01.2026.
30 червня 2026 року позивач подав заяву, в якій просив не брати до уваги пояснення 3-ї особи за відсутності доказів щодо повноважень особи, яка їх підписала.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – ГУ ПФУ в Закарпатській області) та з 01 квітня 2026 року отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
06 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою, в якій просив перевести його з одного виду пенсії на інший, зокрема, на пенсію державного службовця, до якої долучив, серед іншого, довідку про складові заробітної плати № 16 від 04.03.2026.
Вказана заява позивача, відповідно до принципу екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі – ГУ ПФУ в Чернівецькій області).
За результатами розгляду поданої заяви рішенням ГУ ПФУ в Чернівецькій області № 921150801224 від 11.05.2026 ОСОБА_1 відмовлено у переході на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу» з тих підстав, що норми такого законодавчого акту не поширюються на посадових осіб місцевого самоврядування.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням органу Пенсійного фонду України, вважаючи його таким, що порушує передбачене законодавством право на пенсію, ОСОБА_1 звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Спірні правовідносини виникли з приводу відмови органу Пенсійного фонду України перевести позивача на інший вид пенсії, зокрема, пенсію державного службовця.
01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (далі – Закону № 889), яким врегульовано, в т.ч. питання пенсійного забезпечення державних службовців.
За нормами ст. 90 Закону № 889 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Поряд з цим, згідно з п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889).
Отже, при наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 15.12.2020 року у справі № 560/2398/19.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року регулювалися нормами ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 (далі – Закон № 3723).
Так, ч. 1 зазначеної статті передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Отже, необхідною умовою для отримання вказаного виду пенсії є наявність у особи спеціального стажу на посадах державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723 та спеціальними актами Кабінету Міністрів України.
Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
З трудової книжки НОМЕР_1 від 22.04.2002 вбачається, що ОСОБА_1 у період з 11 квітня 2002 року по 10 квітня 2006 року, з 11 листопада 2010 року по 10 грудня 2020 року обіймав посаду сільського голови Олександрівської сільської ради та з 01 лютого 2021 року по теперішній час обіймає посаду старости Олександрівського старостинського округу. 11 квітня 2002 року ОСОБА_1 прийняв присягу державного службовця.
Разом з тим, оскарженим рішенням ГУ ПФУ в Чернівецькій області вказаний період роботи не був зарахований до страхового стажу позивача при вирішенні питання можливості переведення його на пенсію за нормам Закону України «Про державну службу» з тих мотивів, що посадові особи місцевого самоврядування не мають права на призначення пенсії за Законом № 889.
Оцінюючи таке рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з наступного.
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування регулює Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» № 2493-III від 07.06.2001 (далі – Закон № 2493) (чинний у період перебування позивача на посаді сільського голови).
Служба в органах місцевого самоврядування, відповідно до ст. 1 Закону № 2493, це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Посадовою особою місцевого самоврядування, в розумінні ст. 2 Закону № 2493, є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2493, дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 2 ст. 46 Закону № 889, до стажу державної служби зараховуються, в тому числі, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (чинним до 01.05.2016 року, тобто в період проходження позивачем служби в органі місцевого самоврядування) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Так, п. 2 зазначеного вище Порядку передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), в тому числі, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Вказане кореспондується також з положеннями п. 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016.
Таким чином, «посади в органах місцевого самоврядування» (посадові особи органу місцевого самоврядування) не є «посадами державної служби» (державними службовцями), але окремі питання проходження служби в органах місцевого самоврядування, зокрема, в частині правового розуміння поняття «стажу служби в органах місцевого самоврядування», прирівнювалось до «стажу державної служби», а тому на позивача до 01.05.2016 розповсюджувалась дія Закону № 3723.
Посада сільського голови, яку обіймав ОСОБА_1 статтею 14 Закону № 2493 віднесена до посад в органах місцевого самоврядування. Тому суд вважає, що період трудової діяльності 11.04.2002 по 10.04.2006 та з 11.11.2010 року по 01.05.2016 підлягає зарахуванню до стажу державної служби позивача при вирішенні питання можливості переведення на пенсію за нормами Закону України «Про державну службу».
Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 22 листопада 2018 року у справі № 500/6640/16, від 10 лютого 2021 року у справі № 825/1453/18, від 12 квітня 2021 року у справі № 591/3924/16-а.
На думку суду, приймаючи рішення про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону № 889 у зв`язку з не зарахуванням до стажу державної служби періодів роботи позивача в органах місцевого самоврядування, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством.
Окрім того, відповідач взагалі не вирішував питання можливості зарахування до стажу позивача періоду проходження служби в армії.
З цього приводу суд враховує положення п. 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283, відповідно до якого до стажу державної служби включався час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
Згідно з відомостями військового квитка № НОМЕР_2 , ОСОБА_1 у період з 17.05.1973 р. по 16.05.1975 р. проходження служби в радянській армії.
Вказаним відомостям відповідач належної оцінки в оскарженому рішенні не надав.
Тому рішення ГУ ПФУ в Чернівецькій області № 921150801224 від 11.05.2026 не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, є протиправним, а тому таким, що підлягає скасуванню.
Поряд з цим, вирішуючи питання належного та ефективного захисту порушених прав позивача, суд враховує наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
При цьому, ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п.4), або застосувавши інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п.10).
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, щодо зобов`язальної частини рішення суду, суд враховує процесуальні норми, відповідно до яких суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В даному випадку питання обчислення страхового стажу, з урахуванням висновків суду, та вирішення питання його достатності для призначення пенсії за віком за нормами Закону України «Про державну службу» відносяться до виключної компетенції органу Пенсійного фонду України. Тобто, відповідач має обов`язок перевірити чи виконано всі умови, визначені законом, які є необхідними для прийняття законного рішення щодо призначення пенсії. В спірних правовідносинах відповідач такого рішення не приймав, оскільки відмовив у переведенні позивача на пенсію з тих мотивів, що посадові особи місцевого самоврядування не мають права на призначення пенсії за Законом № 889. При цьому зміст оскаржуваного рішення свідчить про те, що ГУ ПФУ в Чернівецькій області не надавало оцінку можливості врахування строку служби в радянській армії та долученій позивачем довідці про складові заробітної плати державного службовця.
Тому суд доходить висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання ГУ ПФУ в Чернівецькій області повторно розглянути заяву від 06.05.2026 про переведення ОСОБА_1 на інший вид пенсії, зарахувавши до його страхового стажу спірні періоди трудової діяльності, з врахуванням висновків суду.
Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, крізь призму встановлених судом обставин справи суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Суд не вирішує питання розподілу судових витрат, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (місцезнаходження: вул. Кобилянської Ольги, буд. 1, м. Чернівці, Чернівецька область, 58002, код ЄДРПОУ – 40329345), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спорту на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ – 20453063) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 921150801224 від 11.05.2026 року про відмову у переведенні на пенсію за нормами Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 .
3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.05.2026 про переведення на пенсію державного службовця за віком відповідно Закону України «Про державну службу» з урахуванням висновків суду.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяР.О. Ващилін
Оригінал: reyestr.court.gov.ua