Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №240/9496/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/9496/25

категорія 111020300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у Хмельницькій області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості в сумі 3600,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог контролюючим органом зазначено, що оскільки податковий борг виник внаслідок несплати мінімального податкового зобов`язання, що підлягає сплаті фізичними особами, визначеного у податковому повідомленні-рішенні, непогашена заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Як визначено у частині першій статті 174 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу.

Відповідно до частини одинадцятої статті 251 КАС України у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Згідно з пунктом 5 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала та копія позовної заяви з додатками направлені відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення за місцем проживання, однак до суду повернувся конверт поштового відправлення з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Верховний Суд в ухвалі від 05 жовтня 2023 року у справа № 9901/218/21 указав, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і тому подібне, з урахуванням конкретних обставин справи можуть уважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За таких обставин судом вжиті передбачені КАС України заходи для інформування відповідача про наявність у провадженні суду цієї справи, тому відповідно до положення пункту 4 частини шостої статті 251 КАС України є підстави вважати ухвалу про відкриття провадження у справі від 28 квітня 2025 року такою, що вручена відповідачу.

Такий підхід викладено у постанові Верховного Суду 08 серпня 2024 року у справі № 440/18128/21.

У встановлений судом строк відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про причини суд не повідомив.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному їх дослідженні, встановивши фактичні обставини справи, що мають юридичне значення для вирішення спору, суд зазначає таке.

Суд встановив, що ОСОБА_1 як платник податків перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Хмельницькій області.

Як вказано у доданому до позову розрахунку податкової заборгованості, за відповідачем обліковується борг у розмірі 3600,67 грн по податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання, що підлягає сплаті фізичними особами, згідно з податковим повідомленням-рішенням від 01 серпня 2023 року № 502405-24/22-05, за яким визначено податкове зобов`язання у сумі 3600,67 грн.

Це податкове повідомлення-рішення було направлено на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте звлишилось не врученим платнику із зазначенням установою поштового зв`язку причини: "адресат відсутній за вказаною адресою".

13 лютого 2024 року податковим органом сформовано податкову вимогу № 0002044-1303-2201 про те, що станом на 12 лютого 2024 року податковий борг платника становить 3838,94 грн. Цю вимогу надіслано на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та йому вручено 24 лютого 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення в матеріалах справи.

Предметом переданого на розгляд суду у цій справі спору є правовідносини щодо стягнення з відповідача коштів на погашення суми податкового боргу.

Верховний Суд послідовно дотримується тієї позиції, що у межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності визначення (нарахування) контролюючим органом грошових зобов`язань.

У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, зокрема і пені, факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) визначеного грошового зобов`язання (що включає і нараховану пеню), чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше (постанова Верховного Суду від 21 травня 2024 року у справі № 160/15166/22).

Отже, предметом доказування у цій справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку.

Згідно з положеннями підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі – ПК України) грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Отже, факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошового зобов`язання не охоплюється предметом цього позову, оскільки податкове повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, згідно з яким відповідне зобов`язання визначено, не є предметом дослідження у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду цієї справи здійснювати його правовий аналіз.

З урахуванням викладених законодавчих приписів, дослідженню і оцінці підлягають питання, чи набула сума податкових зобов`язань, визначених контролюючим органом, статусу узгодженого грошового зобов`язання та статусу податкового боргу та з огляду на встановлене, чи є правові підстави для її стягнення.

Згідно з пунктами 59.1, 59.4 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення рішення.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Своєю чергою, згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з пунктом 42.5 цієї ж статті ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України платник податків-фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків-фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Системний аналіз зазначених положень ПК України свідчить про те, що несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки є підставою для формування податковим органом та надіслання податкової вимоги. При цьому законодавчі приписи щодо формування та направлення вимоги про стягнення податкового боргу вважаються виконаними у разі її надіслання рекомендованим листом з повідомленням за місцем проживання фізичної особи/податковою адресою платника податків.

Дослідження та аналіз доказів в матеріалах справи дає підстави вважати податкову вимогу від 13 лютого 2024 року № 0002044-1303-2201 врученою платнику податків належним чином.

Доказів оскарження податкового повідомлення-рішення від 01 серпня 2023 року № 502405-24/22-05 в адміністративному або судовому порядку сторонами не надано, а судом не встановлено, відтак суми грошових зобов`язань є узгодженими.

Заявлена позивачем до стягнення сума боргу в сумі 3600,67 грн відповідає визначенню податкового боргу, наведеному у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, а саме: "податковий борг" - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Докази погашення податкової заборгованості в сумі 3600,67 грн в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 87.1 статті 87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до пунктів 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Суд звертає увагу, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не подавав до суду жодних заперечень на позовну заяву та не ставить під сумнів правомірність нарахування податкової заборгованості, заявленої контролюючим органом до стягнення.

Таким чином, за встановлених обставин цієї справи і нормативного регулювання у ПК України, враховуючи те, що за відповідачем обліковується податковий борг, доказів сплати якого суду не надано, при цьому контролюючим органом дотримано порядок стягнення такого боргу (з дня вручення відповідачу податкової вимоги минуло понад 30 календарних днів), позовні вимоги Головного управління ДПС у Хмельницькій області про стягнення з ОСОБА_1 в заявленій до стягнення у цій справі сумі боргу є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 КАС України, суд,

вирішив:

Позов Головного управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, буд. 17, м. Хмельницький, 29000, код ЄДРПОУ ВП 44070171) до ОСОБА_1 (с. Горбове, Звягельський р-н, Житомирська обл., 11266, РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 до бюджету податкову заборгованість у сумі 3600,67 грн (три тисячі шістсот гривень 67 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Г. Приходько

15.10.26