Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №160/20661/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 рокуСправа №160/20661/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

15.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо відмови здійснити внесення актуальної інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме інформації, згідно якої ОСОБА_1 виключений з військового обліку;

- зобов`язати працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити внесення актуальної інформації щодо ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме інформації, згідно якої ОСОБА_1 виключений з військового обліку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що його було безпідставно не виключено з військового обліку, незважаючи на досягнення граничного віку та перебування у запасі у 2012 році, а саме на той час 40 років. Відповідно до редакції Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», чинної на дату досягнення позивачем 40-річного віку, це був граничний вік перебування в запасі для осіб його категорії. Тому вважає, що з цієї дати він втратив статус військовозобов`язаного та мав бути виключений з військового обліку. Посилаючись на положення ст. 58 Конституції України, яка забороняє зворотну дію норм права, зазначив, що до позивача не можуть бути застосовані подальші зміни законодавства. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, за захистом прав та інтересів останнього звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

04.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №49976/26), в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву представником відповідача зазначено, що Законами №1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» та №1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» були внесені зміни, відповідно до яких з 27.03.2014 граничний вік перебування в запасі для військовослужбовців збільшено з 40 років до 50 років, а з 22.07.2014 - з 50 років до 60 років. В теперішній час відповідно до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» граничний вік перебування в запасі військовозобов`язаних, які мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, становить 60 років. А підставою для виключення, відповідно до п.4 ч.6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», є досягнення граничного віку перебування в запасі. З огляду на викладене, у розумінні приписів п. 4 ч.6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 підстави для внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку відсутні.

Ухвалою суду продовжено строк розгляду справи до 15.10.2026.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Із наявних у матеріалах справи доказів суд встановив, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно військового квитка серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 взято на військовий облік 23.10.1992, знято з військового обліку – 19.07.1993. Повторно прийнятий на військовий облік з 02.08.1993 в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відміток про зняття з військового обліку вказаний військовий квиток не містить.

Представником позивача було направлено запит до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо наявності підстав для виключення останнього з військового обліку та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Листом від 15.06.2026 ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив, що відповідно до пункту 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі. Частиною п`ятою статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок військову службу» встановлено, що граничний вік перебування військовозобов`язаних у запасі становить 60 років. З наданих до запиту документів вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому станом на дату розгляду запиту граничного віку перебування в запасі не досяг.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, представник позивача звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

За змістом частини 3 статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок включає в себе підготовку громадян до військової служби, взяття громадян на військовий облік, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;

призовники - особи, які взяті на військовий облік;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 1 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі Порядок № 1487), цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

За змістом пункту 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Відповідно до пункту 22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

За змістом частини 1 статті 27 Закону № 2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

За змістом пункту 4 частини 6 статті 37 Закону № 2232-XII (в редакції станом на 13.10.2012, тобто станом на досягнення позивача 40-річного віку) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають, зокрема, громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону № 2232-XII (в редакції станом на 13.10.2012 рік) запас військовозобов`язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов`язаних.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має звання рядового.

Відповідно до частини 3 статті 28 Закону № 2232-XII (в редакції станом на 13.10.2012) військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають

військові звання рядового, сержантського і старшинського складу,

поділяються на розряди за віком:

1) перший розряд - до 35 років;

2) другий розряд:

рядовий склад - до 40 років;

сержантський і старшинський склад:

сержанти і старшини - до 45 років;

прапорщики і мічмани - до 50 років.

Положеннями частини 4 статті 28 Закону № 2232-XII (в редакції станом на 13.10.2012) передбачено, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

За змістом пункту 4 частини 6 статті 37 Закону № 2232-XII (в редакції станом на дату звернення позивача із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 11.06.2026) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають, зокрема, громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону № 2232-XII (в редакції станом на 12.04.2026) запас військовозобов`язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов`язаних.

Відповідно до частини 3 статті 28 Закону № 2232-XII (в редакції станом на 12.04.2026) особи офіцерського складу, які перебувають у запасі, поділяються на розряди за віком:

1) перший розряд:

молодший офіцерський склад - до 45 років;

старший офіцерський склад:

майор (капітан 3 рангу), підполковник (капітан 2 рангу) - до 50 років;

полковник (капітан 1 рангу) - до 55 років;

вищий офіцерський склад - до 60 років;

2) другий розряд:

молодший та старший офіцерський склад - до 60 років;

вищий офіцерський склад - до 65 років.

За змістом частини 4 статті 28 Закону № 2232-XII (в редакції станом на 12.04.2026) передбачено, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі.

Отже, з огляду на вищевикладене, можна зробити висновок, законодавчі норми щодо граничного віку перебування в запасі змін не зазнали, тобто як станом на 13.10.2012, так і станом на 12.04.2025 граничним віком перебування в запасі особи молодшого офіцерського складу є 60 років, якого позивач не досягнув.

Суд враховує висновки Верховного Суду у постановах від 19.09.2018 у справі № 814/4386/15 та від 17.02.2020 у справі №820/3113/17.

Встановлені у справі обставини свідчать, що відповідно до приписів ст. 28 Закону № 2232-XII, чинних станом на час виникнення спірних правовідносин, позивач не досяг граничного віку перебування в запасі та вважається військовозобов`язаним.

Посилання позивача на те, що відповідач повинен був виключити його з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі (40 років) суд вважає необґрунтованими враховуючи вищезазначене.

Суд також враховує інші аргументи та доводи позивача, зазначені у позові, однак зауважує, що вони не мають визначального впливу на правильне вирішення судом позовних вимог у спірних правовідносинах, оскільки встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору про відмову у задоволенні позову.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вказане вище та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог розподіл судових витрат між сторонами зі сплати судового збору у даній справі не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 15.10.2026.

Суддя О.В. Царікова