Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №569/23775/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/23775/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року м. Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Рогозін С.В., розглянувши матеріали, що надійшли від Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП ________________, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 184 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА № 004104 від 23.09.2026 зазначено, що 21.09.2026, близько 22 год 22 хв, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , будучи матір`ю неповнолітньої, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухилилася від виконання батьківських обов`язків, а саме порушила вимоги ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України, внаслідок чого неповнолітня ОСОБА_2 в період часу із 22 год. 22 хв 21.09.2026 по 13 год 35 хв 23.09.2026 перебувала за межами місця проживання без відома та нагляду матері, вчинення повторно протягом року.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 184 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала, вказала, що належним чином виховує неповнолітню доньку ОСОБА_2 , наголосила, що донька такими діями протестує, оскільки у неї такий вік. Зазначила, що зверталася з донькою до психіатра, відхилень не виявлено, також перебуваючи у відпустці водила доньку до школи і забирала зі школи. Пояснила, що вказаний випадок не свідчить про неналежне виконання нею батьківських обов`язків, вказала, що намагається щодня виховувати доньку, у зв`язку з цим просила закрити провадження у справі.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно положень ч. 2 ст. 184 КУпАП адміністративна відповідальність настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

Диспозиція цієї норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Об`єктом правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і необережності.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна рахуватися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, у якості доказів долучено: протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 004104 від 23.09.2026, копія резолюції, картка ПОІ, письмові пояснення ОСОБА_1 , паспорта громадянина України ОСОБА_1 , рапорт поліцейського від 23.09.2026.

На переконання суду, зазначені докази не є належними та достатніми доказами вчинення особою адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.

Суд наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви у суду.

В порушення ст. 256 КУпАП, до згаданого протоколу про адміністративне правопорушення не долучено пояснення свідків чи очевидців події, які б підтверджували зазначені у протоколі обставини.

Європейський Суд з прав людини у справі «Старков та Тищенко проти росії» звернув увагу на те, що в цій справі єдиними доказами, на які посилалися суди при визнанні заявників винними, були протокол про адміністративне правопорушення та заяви співробітників поліції. Суд вважав, що нездатність національних судових органів отримати свідчення незалежних спостерігачів за оспорюваним подій підірвала загальну справедливість судового розгляду.

При цьому, суд вказує, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися.

Суд також виходить з того, що адміністративна відповідальність за ст. 184 КУпАП має похідний характер і настає лише за наявності встановленого факту протиправної поведінки дитини або доведеного системного ухилення батьків від виконання обов`язків щодо її виховання.

Втім, до протоколу не долучено жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про факти виховної занедбаності дитини.

Суд критично оцінює фактичні дані, які містяться в рапорті інспектора СЮП ВВГ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області лейтенанта поліції Яни Сахнюк, оскільки з їх змісту неможливо встановити чи дійсно ОСОБА_1 ухилялася від виконання батьківських обов`язків, та чи дійсно залишення місця проживання дитиною є наслідком не забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання ОСОБА_1 своєї неповнолітньої доньки.

На переконання суду, вказаний документ не може вважатися достатнім та належним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, з огляду на те, що він носить інформаційний характер, фактично є повідомленням про можливе невиконання матір`ю батьківських обов`язків, а тому відомості зазначені в ньому мають бути перевірені у встановленому законом порядку.

Разом з тим, інших доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 дійсно ухилялася від виконання батьківських обов`язків, суду не надано.

Втім, в судовому засіданні, ОСОБА_1 суду показала, що не ухилялася від виконання батьківських обов`язків жодного разу, навпаки піклується про здоров`я та безпечні умови життя своєї дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

ОСОБА_1 долучено характеристику з місця роботи, з якої вбачається, що остання працює у виробничому структурному підрозділі моторвагонне депо Здолбунів філії "Приміська пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця" з травня 2008 року на посаді провідник псажирського вагона (у поїздах приміського сполучення). За час роботи в депо ОСОБА_1 зарекомендувала себе як сумлінний і старанний працівник, який відповідально відноситься до роботи, уважна, організована, своєчасно та якісно виконує поставлені завдання.

Крім того, ОСОБА_1 долучила до матеріалів справи свідоцтво про смерть чоловіка, батька дитини, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зазначені документи характеризують особу ОСОБА_1 та свідчать про обставини, за яких вона самостійно несе відповідальність за виховання дитини.

При цьому, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 як матір, яка самостійно виховує дитину, виконує покладені на неї батьківські обов`язки, цікавиться поведінкою та місцем перебування дитини, вживає заходів для недопущення її самовільного залишення місця проживання. У разі втечі дитини з дому мати самостійно звертається до органів поліції з метою встановлення її місця перебування та повернення додому.

Також ОСОБА_1 долучила виписку з медичної картки стаціонарного хворого № 11103 ОСОБА_2 , яка проходила лікування у психоневрологічному відділенні з 29.09.2026 по 06.10.2026, що свідчить про те, що матір ОСОБА_1 піклується про здоров`я своєї дитини.

Наведені обставини в сукупності свідчать про те, що мати ОСОБА_1 не є байдужою до поведінки дитини, вживає необхідних заходів для виконання батьківських обов`язків, тоді як самовільне залишення дитиною місця проживання відбувається всупереч її волі.

Сам по собі факт неналежної поведінки дитини не свідчить про ухилення матері від виконання передбачених законом батьківських обов`язків.

За таких обставин належних і достатніх доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, не здобуто.

У рішеннях «Малофєєва проти росії» та «Карелін проти росії», Європейський суд з прав людини зауважив, що формулювання правопорушення, викладене у фабулі постанови про адміністративне правопорушення, слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведена не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, у даній справі відсутні належні та допустимі докази, на підставі яких у визначеному законом порядку, поза розумним сумнівом можливо встановити наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, суть якого викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, та винність ОСОБА_1 у його вчиненні, а відтак провадження відносно останньої підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 184 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд.

Суддя Рівненського міського суду

Рівненської області Святослав РОГОЗІН