Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №285/2967/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

Суд: Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Інші справи позовного провадження

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №285/2967/26

Суддя: Михайловська А. В.

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 285/2967/26

провадження у справі № 2/0285/2141/26

15 жовтня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючої – судді Михайловської А.В.,

за участі секретаря судового засідання Кравець І.А.,

сторони та учасники у справі:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 , представник відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання без реєстрації шлюбу, визнання житлової кімнати об“єктом права спільної сумісної власності, виділ у власність та визнання права власності на житлову кімнату, стягнення грошової компенсації вартості частки житлової кімнати, -

установив:

15.05.2026 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, шляхом її подачі в системі "Електронний суд», в якій просив:

визнати факт проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 06 листопада 2022 року по 21 вересня 2023 року;

визнати житлову кімнату, яка становить 23/100 ідеальних часток квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною вартістю 194 963,48 гривень, об`єктом права спільної сумісної власності з ОСОБА_2 ;

в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя виділити у власність ОСОБА_2 та визнати за нею право власності на житлову кімнату, яка становить 23/100 ідеальних часток квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

стягнути з ОСОБА_2 на його користь із відступленням від принципу рівності часток подружжя, на підставі ч. 2 ст. 70 Сімейного кодексу України, грошову компенсацію вартості 4/5 частки житлової кімнати, яка становить 23/100 ідеальних часток квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 155 970,78 гривень;

стягнути з ОСОБА_2 на його користь судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 312,72 грн.

Свою заяву обґрунтував тим, що у 2016 році він зустрів ОСОБА_2 та тривалий час підтримував з нею дружні відносини. З часом їх відносини переросли у взаємні почуття та глибоку прихильність. У березні 2021 року вони почали зустрічатися як пара та разом проживати у квартирі його батька за адресою: АДРЕСА_2 . 26.02.2022 його мобілізували до лав Збройних Сил України, однак його призов на військову службу не вплинув на їх рішення про створення спільного майбутнього. У період з 06.11.2022 по 21.09.2023 вони проживали однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 . На переконання позивача даний факт підтверджується договором оренди житлового приміщення (кімнати у квартирі) № 1 від 06.11.2022, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Також вказав, що за час спільного проживання вони мали спільний побут, вели спільне домашнє господарство, мали взаємні, притаманні подружжю, обов`язки. За час спільного проживання однією сім`єю вони турбувалися один про одного, допомагали один одному, будували свої стосунки та почуттях взаємної любові та поваги, спільно здійснювали витрати та спільно купувати майно в інтересах сім`ї, мали спільний бюджет, який в основному складався із його заробітної плати як військовослужбовця. У свою ж чергу, ОСОБА_2 працювала найманим працівником (продавцем) у магазині “Beer Shop”, однак його дохід був значно більшим. Зазначив, що у зв`язку із виконанням ним військового обов`язку, усі сімейні та побутові питання під час їх спільного проживання вирішувала ОСОБА_2 , у її розпорядженні також знаходилася його банківська картка, на яку він отримував грошове забезпечення. Також часто він перераховував кошти на її банківський рахунок та навпаки. За кошти, які ОСОБА_2 знімала із його карткового рахунку, вона купувала долари США для придбання у майбутньому у їх власність кімнати, яку вони орендували та у якій разом проживали. З 13.01.2023 він був переведений до іншого місця служби та з березня 2023 року був вимушений виконувати військовий обов`язок за межами населеного пункту, в якому проживав з ОСОБА_2 , однак під час відпусток постійно приїздив до місця їх спільного проживання, вони разом проводили час в орендованій квартирі, витрачали кошти на її обладнання та продовжували збирати кошти для її придбання. У результаті, на переконання позивача, внаслідок спільної праці та за спільні кошти ними було набуте нерухоме майно. Зазначив, що 20.07.2023 між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі 23/100 ідеальних часток квартири (однієї із трьох кімнат квартири) спільного користування загальною площею 17,4 кв.м., у тому ж числі, житловою площею 9,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , з правом спільного користування кухнею, ванною, вбиральнею та коридором. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав № 339811288 від 20.07.2023 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 23/100 часток вищу вказаної квартири вартістю 148 000 грн. Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 15.04.2026, зокрема вартість 23/100 частки спірної житлової квартири становить 194 963,48 грн. Незабаром після купівлі вище вказаної кімнати вони 22.09.2023 зареєстрували шлюб. Після весілля вони прийняли рішення розширити їх житлову площу для спільного проживання сім`ї шляхом купівлі другої кімнати в трикімнатній квартирі за вказаною адресою, у зв`язку з чим почали спільно накопичувати грошові кошти у валюті. Так, вони спільно накопичили спільних заощаджень на загальну суму 5 600 доларів США, з них 3 500 доларів США — за рахунок його заробітної плати та 2 100 доларів США — за рахунок заробітку ОСОБА_2 . Накопичені кошти зберігалися у ОСОБА_2 у їх спільному житлі. Однак наприкінці весни 2025 року, коли він перебував на військовій службі поза межами міста Звягель, між ним виник сімейний конфлікт, у ході якого ОСОБА_2 вперше заявила про намір з ним розлучитися. У лютому 2026 відповідач остаточно повідомила йому про свій намір припинити їх шлюбні відносини та у березні 2026 року подала до суду позовну заяву про розірвання шлюбу. Рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 16.06.2026 у справі № 285/1438/26 шлюб між ними розірвано. Після припинення сімейних відносин ОСОБА_2 ухиляється від будь якого контакту з ним, не надає інформації про місце знаходження та стан збереження його грошових заощаджень у розмірі 3 500 доларів США. За наведених обставин вважає, що його права порушенні, тому подав до суду даний позов.

18.05.2026 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення її недоліків.

25.05.2026 відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, встановлено сторонам строки вчинення процесуальних дій.

23.06.2026 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву.

В обгрунтування відзиву вказав, що відповідач заперечує, що вона з позивачем ОСОБА_1 у період з 06.11.2022 по 21.09.2023 проживали однією сім`єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. Вказав на те, що відповідач ОСОБА_2 сприймала стосунки з позивачем ОСОБА_1 у вказаний період як романтичні та не такими, які можуть бути визнані, як фактичний шлюб. Протягом цього періоду часу ОСОБА_2 не вважала стосунки з ОСОБА_1 сімейними. Між ними дійсно існували близькі стосунки, однак останні самі по собі не були притаманні подружнім відносинам. Також вказав, що відповідач ОСОБА_2 звертає увагу суду на те, що вона з позивачем ОСОБА_1 до 21.09.2023 не були однією сім`єю, придбану до реєстрації шлюбу з позивачем ОСОБА_1 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , вона утримувала самостійно та проживала одна. Тому вважає, що вимоги позивача є недоведеними та безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

30.06.2026 позивач подав до суду відповідь на відзив.

29.07.2026 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засідання позивач заявлені вимоги підтримав, які просив задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу заявлених вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов до наступного.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Під час судового розгляду позивач вказав на те, що фактично проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , з 06.11.2022 по даний час. Дана обставина підтверджується довідкою голови ОСББ “Мікрорайон “Зелені” від 14.04.2026 за № 55.

Згідно витягу з військового квитка позивач ОСОБА_1 26.02.2022 призваний у Збройні Сили України під час мобілізації.

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно змісту відзиву відповідач фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Дана обставина не заперечується позивачем.

06.11.2022 між ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір оренди житлового приміщення (квартири) № 1, згідно якого орендодавець передала, а орендар прийняла в тимчасове користування житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 17,4 кв.м., житловою (корисною) площею — 9,5 кв.м., поверх — 3, кімната — 1, строком на 6-ть місяців. Також 06.11.2022 складено акту прийому-передачі житлового приміщення по договору оренди № 1 від 06.11.2022.

20.07.2023 між ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу 23/100 ідеальних часток квартири за адресою: АДРЕСА_1 , спільного користування загальною площею 17,4 кв.м., в тому ж числі житловою площею — 9,5 кв.м., які складаються з кімнати, кухні спільного користування, ванної спільного користування, вбиральні спільного користування та коридору спільного користування. Згідно договору продаж 23/100 ідеальних часток квартири за домовленістю сторін вчинений за 148 000 грн

20.07.2023 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 23/100 ідеальних часток квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 15.04.2026, оціночна вартість 23/100 частки спірної житлової квартири становить 194 963,48 грн.

22.09.2023 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 зареєстровано шлюб.

Згідно рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 16.06.2026 у справі № 285/1438/26 шлюб між сторонами у справі (позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 ) розірвано.

Відповідно до відомості ГУ ДПС у Житомирській області від 08.04.2026, сформованої щодо позивача ОСОБА_1 за період з січня 2021 року по грудень 2023 року, останній отримував дохід за кодом 185 — Виплата військовослужбовцям.

В історій операцій за період 06.11.2022 — 21.12.2023 наявні перерахування з карткового рахунку позивача ОСОБА_1 грошових коштів на картковий рахунок відповідача ОСОБА_2 .

Із долученого позивачем до позовної заяви акту № 4 від 14.04.2026, складеного ОСББ “Мікрорайон “Зелені” слідує, що сусіди ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_8 дійсно постійно проживали разом однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 .

Із долученого представником відповідача до відзиву на позовну заяву акту обстеження від 22.05.2026, складеного депутатом Звягельської міської ради восьмого скликання ОСОБА_9 слідує, що адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований ОСОБА_10 , 1958 року народження, та із інформації свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з`ясовано, що ОСОБА_2 фактично проживає без реєстрації за вказаною адресою.

Опитана у судовому засіданні ОСОБА_13 , в якості свідка показала, що позивача знає близько 14 років. Також їй відомо, що сторони у справі зустрічалися, проживали неподалік під Києвом в м. Вишневе, затим вони проживали в м. Звягель у квартирі батька позивача, потім у спірній квартирі. Знає, що сторони у справі купили за спільні кошти одну кімнату у квартирі, яка є предметом позову, та мали намір викупити інші дві кімнати у квартирі. Також знає, що відповідач купувала меблі у дану квартиру та позивач робив косметичний ремонт у ванній кімнаті вказаної квартири.

Опитаний у судовому засіданні ОСОБА_14 , в якості свідка показав, що позивача знає з дитинства, неодноразово до нього та відповідача він приходив у гості. Спочатку сторони проживали у квартирі батька позивача, затим переїхали проживати у кімнату в квартирі адресою: АДРЕСА_1 . Також показав, що після того як сторони купили дану кімнату — робили у ній ремонт.

Опитана у судовому засіданні ОСОБА_12 , в якості свідка показала, що сторін у справі знає, позивача майже ніколи не було, відповідач у спірній кімнаті проживала одна, комунальні послуги оплачувала сама, сама збирала кошти для її придбання. Вказала на те, що відповідач не говорила їй, що планує з позивачем створювати сім`ю.

Опитана у судовому засіданні ОСОБА_11 , в якості свідка показала, що знає, що відповідач мала відносини з позивачем. Вказала на те, що відносини між ними були більш романтичними, вони не були чоловіком та жінкою, у них не було такої близькості як у подружньої пари, відповідач самостійно без позивача вирішувала свої проблеми. На запитання позивача відповіла, що вона була запрошена на його з відповідачем весілля, однак вона не мала можливості бути на їх весіллі.

Під час надання правової оцінки спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом чи договором.

Згідно із статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 293 ЦПК України судом розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд, зокрема, розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до частин 2, 4 статті 3 Сімейного кодексу України (далі — СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я утворюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Також ст. 74 СК України визначено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Конституційний суд України у рішенні від 03.06.1999 № 5-рп/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц містить правовий висновок, згідно з яким вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Судом встановлено, що сторони у справі зареєстрували шлюб 22.09.2023, який рішенням суду від 16.04.2026 у справі № 285/1438 розірвано.

Водночас позивачем не надано суду достатніх доказів, які б у своїй сукупності вказували на те, сторони у період з 06.11.2022 по 21.09.2023 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, мали спільний побут, взаємні права та обов`язки.

Довідка та акт ОСББ «Мікрорайон «Зелені» від 14.04.2026, а також пояснення свідків, опитаних зі сторони позивача, роздруківка із рахунку позивача про грошові перекази на рахунок відповідача та договір оренди житлового приміщення (квартири) від 06.11.2022, згідно якого орендарем спірної кімнати у квартирі є відповідач у справі, з урахуванням балансу вірогідностей та стандарту більшої переконливості, не доводять факту спільного проживання сторін у справі однією сім`єю, наявності їх спільного побуту та взаємних прав та обов`язків, тобто що між сторонами склались та мали місце у період з 06.11.2022 по 21.09.2023 усталені відносини, які притаманні подружжю.

Суттєвою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на кі вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру ( постанова від 23 жовтня 2024 року у справі № 753/25081/21 провадження № 61-8693св24 Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ).

Натомість позивачем не доведено, що він із відповідачем вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільне харчування, повністю або частково об`єднували та витрачали кошти, тобто мали майнові та немайнові права та обов`язки, притаманні жінці та чоловіку.

Також позивачем не подано до суду доказів про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого, ділового чи особистого листування, з яких вбачається, що сторони вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного.

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту спільного проживання з відповідачем як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, а також те, що він з відповідачем був пов`язаний спільним побутом, що вони мали взаємні прав та обов`язків подружжя, зокрема існування зазначених обставин у сукупності, що б давало можливість суду встановити наявність фактичних шлюбних відносин між сторонами у справі у період з 06.11.2022 по 21.09.2023.

За таких обставин суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заявлених позивачем вимог до відповідача.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 81, 315, 351 - 354 ЦПК України, суд , -

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання без реєстрації шлюбу, визнання житлової кімнати об“єктом права спільної сумісної власності, виділ у власність та визнання права власності на житлову кімнату, стягнення грошової компенсації вартості частки житлової кімнати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_2 );

відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання - АДРЕСА_1 ).

Дата складення повного судового рішення – 15.10.2026.

Суддя А.В.Михайловська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua