Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №273/625/26 — Баранівський районний суд Житомирської області

Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/625/26

Провадження № 2-а/273/12/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Бєлкіної Д.С., за участі секретаря судового засідання Стаднюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка Житомирської області у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Звягельського районного відділу поліції Головного управління в Житомирській області, поліцейського сектору реагування патрульної поліції Звягельського районного відділу поліції Головного управління в Житомирській області старшого сержанта поліції Максимчука Віталія Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Баранівського районного суду Житомирської області із позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Звягельського районного відділу поліції Головного управління в Житомирській області, поліцейського сектору реагування патрульної поліції Звягельського районного відділу поліції Головного управління в Житомирській області старшого сержанта поліції Максимчука Віталія Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказує, що 18.03.2026 року поліцейським сектору реагування патрульної поліції Звягельського районного відділу поліції Головного управління в Житомирській області старшого сержанта поліції Максимчуком Віталієм Миколайовичем була винесена щодо ОСОБА_1 постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ББА №645935, відповідно до якої його визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, ч. 1 ст. 126 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення – штраф у розмірі 510 грн. За змістом оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 порушив п.9.2 ПДР України.

Зазначає, що 18.03.2026 року близько 18 год. 00 хв. він разом із іншими знаходився на центральній вулиці села Стара Гута, Звягельського району, Житомирської області біля припаркованого на узбіччі автомобіля марки TOYOTA AVENSIS, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить його батькові ОСОБА_2 . В цей час до нього наблизився службовий автомобіль поліції, з якого вийшла особа у форменному одязі поліцейського та, не представляючись, почав стверджувати, що він керував транспортним засобом і не увімкнув правий покажчик повороту під час зупинки, чим порушив пункт 9.2 Правил дорожнього руху України та став вимагати його посвідчення водія. Оскільки він на момент прибуття поліцейського до його місця знаходження і до цього ніяким транспортним засобом він не керував. Для встановлення його особистості він пред`явив поліцейському на його вимогу своє діюче посвідчення водія серії НОМЕР_2 , дійсне до 04.12.2023 року. Проте відповідно до підпункту 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №184 від 03.03.2022 року «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами», установлено, що у період дії воєнного стану та протягом року з дня припинення або скасування дії воєнного стану особа допускається до керування транспортними засобами за наявності у неї національного посвідчення водія України, виданого їй вперше на право керування транспортними засобами відповідної категорії, строк дії якого закінчився. Після цього, поліцейський сів в свій службовий автомобіль, а через деякий час покликав його до себе та вручив під підпис постанову серії ББА №645935 від 18.03.2026 року про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122, частиною 1 статті 126 КУпАП, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. При цьому він не врахував його пояснення про те, що він транспортним засобом не керував.

Враховуючи наведене, просить скасувати постанову серії ББА №645935 від 18.03.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Також просить стягнути з відповідача судові витрати, зокрема, 665,60 грн судового збору за подання позовної заяви .

Ухвалою судді Баранівського районного суду Житомирської області Бєлкіної Д.С. від 22.04.2026 року по справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

04.05.2025 року до суду надійшов відзив від відповідача Головного управління Національної поліції в Житомирській області, до якого долучено оптичний диск із відеозаписами із нагрудного відео-реєстратора поліцейського за 18.03.2026 року; копію виписки з ЄДРПОУ на відповідача.

У відзиві відповідач зазначає, що викладені в позовній заяві твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

Вказує, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 18.03.2026 року серії ББА №645935 винесена у зв`язку із порушенням позивачем Правил дорожнього руху України, що підтверджується матеріалами справи та відео доказами. Вказані відеозаписи здійснені на підставі ч. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» з метою фіксування правопорушення, та виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення. Крім того, відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідач просить ухвалити судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити в повному обсязі.

Відповідачі - Звягельський районний відділ поліції Головного управління в Житомирській області, поліцейський сектору реагування патрульної поліції Звягельського районного відділу поліції Головного управління в Житомирській області старший сержант поліції Максимчук Віталій Миколайович правом відзиву не скористалися.

13.05.2026 року до суду надійшла відповідь Іщука В.Р. на відзив, де він просив задовільнити його вимоги в повному обсязі, зазначивши підставами для цього, твердження, які вже були викладені раніше в його позовній заяві.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, представник відповідача Головного управління Національної поліції в Житомирській області у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи здійснювати без його участі.

За положеннями ч. 3 ст. 268 КАСУ неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши відеодиск, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Так, судом встановлено, що постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ББА №645935 від 18.03.2026 року, винесеною поліцейським сектору реагування патрульної поліції (далі СРПП) Звягельського районного відділу поліції (далі - РВП) Головного управління національної поліції (далі - ГУНП) в Житомирській області старшим сержантом поліції Максимчуком Віталієм Миколайовичем про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ОСОБА_1 булол притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122, частиною 1 статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн..

В постанові зазначено, що 18.03.2026 року о 18 год. 21 хв. в с. Стара Гута по вул. Центральній ОСОБА_1 керував транспортним засобом і не ввімкнув покажчик правого повороту та не пред`явив посвідчення водія , чим порушив п. 9.2. ПДР України.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно приписів ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти пяти неоподатковуваних мініму4мів доходів громадян аюо 50 штрафних балів.

Згідно приписів ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За приписами пункту 8 частини 1 статті 23 Закону № 580-VIII, у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Статтею 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Нормами статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Пунктами 1.1, 1.9 Правил дорожнього руху передбачено, що ці Правила, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно із п. 1.3 Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Приймаючи постанову і кваліфікуючи порушення, вчинене позивачем, поліцейський зазначає, що водій ОСОБА_1 керуючи автомобвлем, не ввімкнув покажчик правого повороту та не пред`явив посвідчення водія, проте із долученого до матеріалів справи відеозапису, який досліджено судом, вбачається, що патрульний автомобіль під`їжджає до автомобіля, який вже стоїть на узбіччі, руху автомобіля на відеозаписі не зафіксовано, як і не зафіксовано факт того, що ОСОБА_1 не пред`явив посвідчення водія, два відеофайли не мають звуку, оскільки відео знято на реєстратор автомобіля, третій відеофайл містить розмову працівника поліції та ОСОБА_1 з приводу проходження освідування на стан алкогольного сп`яніння.

Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що відповідачем на виконання ст. 280 КУпАП не було встановлено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Положеннями ст. 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вина водія у порушенні Правил дорожнього руху повинна доводитись певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, в порушення зазначених вище вимог законодавства щодо обов`язку доказування правомірності своїх дій з приводу складання постанови по справі про адміністративне правопорушення, не було надано суду достовірних доказів, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, та які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 62 Конституції України всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно правової позиції Верховного Суду у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

До цього ж у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 липня 2020 у справі № 463/1352/16-а зазначено, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

У постановах Верховного Суду від 26 квітня 2018 року в справі №200/5590/17, від 17 липня 2019 року в справі №295/3099/17, від 13 лютого 2020 року в справі №524/9716/16-а, Верховний Суд звернув увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.

Таким чином, з цієї правової норми та правового висновку Верховного Суду вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

ЄСПЛ у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008 (заява N 16437/04), «Берктай проти Туреччини» від 01.03.2001 (заява 22493/93), «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 ( заява 263/2859/21), неодноразово вказує. що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення « за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумцій. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 (серія А, № 25), «Коробов проти України» від 21.10.2011 року (Заява № 39598/03), Європейський суд з прав людини зазначає що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом, така доведеність може випливати із співіснуванням достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

З огляду на викладене, враховуючи наявні матеріали, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 порушень, передбачених ч. 2 ст. 122 КУпАП, ч. 1 ст. 126 КУпАП не вбачається, оскільки будь-яких доказів на підтвердження обставин, викладених в постанові, відповідачами не надано.

Враховуючи викладене, відсутність достатніх доказів вчинення позивачем вказаних правопорушень, обґрунтування вини сформовано на доказах, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про скасування рішення суб`єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 77, 241, 243-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Звягельського районного відділу поліції Головного управління в Житомирській області, поліцейського сектору реагування патрульної поліції Звягельського районного відділу поліції Головного управління в Житомирській області старшого сержанта поліції Максимчука Віталія Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 18.03.2026 року серії ББА №645935, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн., за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП та за ч. 1 ст. 126 КУпАП за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви у розмірі 665,60 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Бєлкіна Д.С.