Суд: Черкаський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: іпотечного кредиту
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №691/293/24
Суддя: Карпенко О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 691/293/24
Провадження № 22-ц/821/1661/26
Категорія: 304090100
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Фетісової Т.Л.
за участю секретаря: Широкової Г.К.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
представник позивача: адвокат Салій Сергій Антонович
відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»
представник відповідача: адвокат Попельнюх Тетяна Іванівна
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - адвоката Назаренка Сергія Миколайовича на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 20 травня 2026 року (ухваленого під головуванням судді Савенко О.М. в приміщенні Городищенського районного суду Черкаської області) у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання іпотеки такою, що припинена,-
в с т а н о в и в :
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк» про визнання іпотеки такою, що припинена.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 серпня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ «ПриватБанк» та ним укладено кредитний договір №CSR0GA01160110, згідно якого ЗАТ КБ «ПриватБанк» надав йому кредит у сумі 56 150,00 грн, з яких: 50 000 грн на придбання нерухомості, а також 6 150,00 грн на сплату страхових платежів, з кінцевим терміном повернення боргу - 21 серпня 2017 року.
Того ж дня, 21.08.2007 з метою забезпечення виконання умов Кредитного договору, між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та позивачем було укладено договір іпотеки №CSR0GA01160110, предметом якого виступило належне йому будинковолодіння, що розташоване по АДРЕСА_1 .
Позивач вказує, що у зв`язку із неналежним виконанням ним умов Кредитного договору, ЗАТ КБ «ПриватБанк» у 2009 році звернулось із позовом до Городищенського районного суду Черкаської області про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 17.11.2009 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CSR0GА01160110, укладеним 21.08.2007 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , в розмірі 56 150,00 грн, було звернуто стягнення на предмет іпотеки - будинок та земельну ділянку, площею 66,1 кв.м., які розташовані по АДРЕСА_1 , які належать йому на підставі договору купівлі-продажу, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ЗАТ КБ «ПриватБанк».
При цьому, із мотивувальної частини вказаного судового рішення вбачається, що станом на день розгляду означеної справи, ОСОБА_1 заборгував ЗАТ КБ «ПриватБанк» 50 033,42 грн, з яких 47 151,57 грн заборгованість за кредитом, 2 474,38 грн заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 263,55 грн заборгованість по комісії за користування кредитом, та 143,92 грн пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.
Аналогічний висновок був зроблений Городищенським районним судом Черкаської області у мотивувальній частині рішення від 11 червня 2020 року у справі №691/94/19 (провадження №2/691/58/20) за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», третя особа: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, після ухвалення Городищенським районним судом рішення від 17.11.2009 у справі №2-232/2009, яким в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CSR0GA01160110 від 21.08.2007, було звернуто стягнення на належне ОСОБА_1 будинковолодіння та земельну ділянку по АДРЕСА_1 , з метою погашення заборгованості за Кредитним договором у повному обсязі, припинились правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі № CSR0GA01160110 від 21.08.2007.
Такий же висновок зроблений Городищенським районним судом Черкаської області за результатами розгляду позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк» із вимогами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №CSR0GA01160110, що викладений у рішенні від 04.10.2023.
Крім того, вказує позивач, даний висновок був визнаний обгрунтованим і Черкаським апеляційним судом під час перегляду судового рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 04.10.2023.
Як вбачається із розрахунку заборгованості за Кредитним договором, станом на 10.11.2022, що був доданий АТ «КБ «ПриватБанк» до позовної заяви, який був предметом розгляду Городищенського районного суду Черкаської області у цивільній справі №691/1237/22, після 28.12.2009 ОСОБА_1 сплачено АТ «КБ «ПриватБанк» 137 633,98 грн, які останнім безпідставно зараховані на погашення відсотків, комісії та пені згідно умов кредитного договору.
Позивач вказує, що він повністю погасив заборгованість по кредитному договору, тому договір іпотеки є припиненим.
Враховуючи наведене, позивач просить суд ухвалити рішення, яким визнати припиненою іпотеку за іпотечним договором №CSR0GA01160110 від 21.08.2007, укладений між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк» щодо житлового будинку по АДРЕСА_1 та зняти заборону відчуження житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 20 травня 2026 року позов – задоволено.
Визнано припиненою іпотеку за іпотечним договором №CSR0GA01160110, посвідчений 21 серпня 2007 року приватним нотаріусом Городищенського районного нотаріального округу Панасенко О.Р. за реєстровим №853, укладеним між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , щодо житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , в іпотеку АТ КБ «ПриватБанк», код платника податків за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України ЄДРПОУ 14360570, правонаступника ЗАТ КБ «ПриватБанк».
Скасовано (знято) тип обтяження: заборона відчуження на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження №5522974 від 21 серпня 2007 року, накладений приватним нотаріусом Городищенського районного нотаріального округу Черкаської області Соколовою О.М., на підставі договору іпотеки №CSR0GA01160110 від 21 серпня 2007 року, на нерухоме майно з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , з виключенням відповідних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного Реєстру Іпотек.
АТ КБ «ПриватБанк» подати держателю або реєстратору Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та до Державного Реєстру Іпотек заяву про припинення обтяження - тип обтяження - заборона відчуження на нерухоме майно у виді житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 згідно договору іпотеки №CSR0GA01160110 від 21 серпня 2007 року, за реєстраційним номером обтяження №5522974 від 21 серпня 2007 року, накладеного приватним нотаріусом Панасенко О.Р. на підставі договору іпотеки, іпотекодержатель - «ПриватБанк» із подальшим вилученням відповідного запису з Державного реєстру Іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» судові витрати на сплату судового збору 1 211,20 грн та витрати на правничу допомогу 5 000,00 грн. на користь ОСОБА_1 .
Роз`яснено АТ КБ «ПриватБанк», що у разі невиконання вищевказаного обов`язку, обтяжувач може нести відповідальність за відшкодування завданих збитків.
Рішення суду мотивовано тим, що судом установлено, що позивач надав суду докази відсутності заборгованості за кредитним зобов`язанням. Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2009 року виконано в повному обсязі. Представник відповідача ОСОБА_2 не надав суду будь-яких доказів існування непогашеної заборгованості, щоб виправдовувало продовження існування обтяжень на нерухоме майно позивача. На підставі досліджених доказів та проаналізованих норм права, суду доведено змістом наданих позивачем письмових доказів, що кредитне зобов`язання за кредитним договором №CSR0GА01160110 від 21 серпня 2007 року та за іпотечним договором, укладеним з метою забезпечення виконання кредитного договору, припинене в зв`язку з його повним виконанням.
Кредитний договір №CSR0GА01160110 від 21 серпня 2007 року, який був підставою для обтяження будинку, виконано та кошти повернуто, проте обтяження не знято, його наявність створює перешкоди у здійсненні позивачем його права власності, внаслідок чого він позбавлений можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Порушені права позивача ОСОБА_1 , як власника, підлягають судовому захисту шляхом зняття обтяження у вигляді заборони відчуження будинку за адресою АДРЕСА_1 , з виключенням відповідних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного Реєстру Іпотек.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 12 червня 2026 року через систему «Електронний суд», представник АТ КБ «ПриватБанк» - Назаренко С.М., вважаючи оскаржуване рішення суду незаконним, необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просив рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 20 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що суд дійшов помилкових висновків стосовно того, що після ухвалення Городищенським районним судом Черкаської області від 17.11.2009 рішення у справі № 2-232/2009 про звернення стягнення на предмет іпотеки, банк змінив строк виконання кредитного договору, у зв`язку з чим правовідносини сторін остаточно припинилися, а кошти, сплачені позивачем, повністю погасили заборгованість.
Суд першої інстанції не врахував, що сума охоронного боргу за ст. 625 ЦК України позивачем в повному обсязі не виплачена, а матеріали справи не містять доказів остаточного виконання зобов`язань з погашення зобов`язання по поверненню заборгованості з урахуванням заходів відповідальності.
Суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки додатковим угодам від 09.11.2012 та від 12.04.2016, укладених між позивачем та банком, що призвело до помилкового висновку про «припинення правовідносин у 2009 році» та безпідставного задоволення позову.
Суд першої інстанції не застосував до даних правовідносин висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц та від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, згідно яких наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє права кредитора на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві, який надійшов до Черкаського апеляційного суду 04 серпня 2026 року, представник ОСОБА_1 – адвокат Салій С.А., вважаючи доводи апеляційної скарги необгрунтованими, а рішення суду першої інстанції – законним, обгрунтованим та таким, що ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, просив апеляційну скаргу представника АТ КБ «ПриватБанк» - Назаренка С.М. залишити без задоволення, а рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 20 травня 2026 року залишити без змін.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ЗАТ КБ «ПриватБанк», 21 серпня 2007 року укладений договір іпотеки №CSR0GA01160110, умови вище вказаного кредитного договору було погоджено між сторонами, що підтверджується підписами у договорі (а.с.9-10).
За вказаним кредитним договором, кредит позивачу надано під заставу житла, п.3.1.3 кредитного договору №CSR0GA01160110 від 21 серпня 2008 року (а.с.11-13).
Остільки під заставу надавалося житло, між позивачем та відповідачем укладено договір іпотеки, який був посвідчений 28 липня 2007 року приватним нотаріусом Городищенського районного нотаріального округу Соколовою О.М. за реєстровим №19718238 (а.с.14).
Предметом договору іпотеки було надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, яке йому належить (а.с.9-10).
Разом із посвідченням договору іпотеки, приватним нотаріусом Городищенського районного нотаріального округу Соколовою О.М., 21 серпня 2007 року накладено заборону відчуження будинку, який належить ОСОБА_1 , реєстр №55229784 (а.с.14).
Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2009 року, на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто з позивача ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 56 150,00 грн та судові витрати в розмірі 538,00 грн, з тих підстав, що ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконував умови укладеного кредитного договору №CSR0GA01160110 (а.с.47-48).
Позивач ОСОБА_1 , 11 червня 2020 року звернувся до суду з позовною заявою до АТ КБ «ПриватБанк», за участю третіх осіб, які не заявляють позовні вимоги на стороні відповідача; приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А. А. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню (а.с.35-40).
Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 11 червня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А.А., зареєстрований в реєстрі №9793 про звернення стягнення на нерухоме майно - житловий будинок по АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 за кредитним договором №CSR0GA01160110 від 21 серпня 2007 року та договором іпотеки №CSR0GA01160110 від 21 серпня 2007 року, таким, що не підлягає виконанню, та стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк», на користь ОСОБА_1 , судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768 грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу 3 800,00 грн, понесені при зверненні до суду (а.с.35-40).
Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області за позовною заявою АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №CSR0GA01160110 від 04 жовтня 2023 року, яке набрало законної сили 17 січня 2024 року, суд вважав, що відповідач повністю погасив свою заборгованість по спірному кредитному договору, а тому вимоги позивача до задоволення не підлягають (а.с.41-46).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №369723413 від 14 березня 2024 року на житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , власником якого є позивач ОСОБА_1 , існує тип обтяження заборона відчуження на нерухоме майно згідно договору іпотеки за реєстровим №5522664 від 21 серпня 2007 року, накладеного приватним нотаріусом Соколовою О.М., іпотекодержатель КБ «ПриватБанк» (а.с.14).
У період із 01 жовтня 2010 року до 10 листопада 2022 року, згідно розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 сплачено АТ «КБ «Приватбанк» 137 633,98 грн, які останнім були зараховані не на погашення тіла кредиту, відсотків, комісії та пені, що визначені рішенням Городищенського районного суду від 17 листопада 2009 року, а на аналогічні складові, розраховані згідно умов кредитного договору, за умов, що останній, починаючи із 28 грудня 2009 року, був таким, що припинив свою дію в означеному контексті (а.с.15-18).
Згідно до виписок про сплату № 01102010141304, № 03022011113028, № 11012011160500, № 23112012121322, № 24122012114811, № 24092012155231, № 19102012132445, № 22062012133619, № 18072012160423, № 15052015153627, № 06062012146116, № 31072012161918, № 30112013124815, № 24122013101819, № 24102013120756, № 25092013125058, № 29072013102258, № 23082013135502, № 01072013101116, № 260072013122107, № 27052013131154, № 26062013113356, № 26042013152616, № 25052013105956, № 2632013143311, № 30042013124815, № 25012013104641, № 25022013115736, № 25112014151719, № 25122014103906, № 25102614101113, № 30072014105556, № 26082014125828, № 26062014173207, № 25072014105437, № 26052014095204, № 26062014114121, № 23012014121248, № 26032014090100, № 26022014094512, № 29092051587340, № 27102015140908, № 07092015160707, № 30092015131507, № 28072015102400, № 26082015170422, № 27062015134953, № 27072015112650, № 25052015144731, № 26062015153425, № 27042015093349, № 28052015155032, № 26012015110423, № 25032015143131, № 26022015105030, № 29092051587340, № 29092051587340, № 11022016143154, № 03022016112258, підтверджується, що в період з 2010 року по 2016 рік ОСОБА_1 сплачував кошти за кредитним договором №CSR0GA01160110 (а.с.19-34).
Відповідно до постанови Черкаського апеляційного суду від 16 січня 2024 року, скаргу АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2023 року та на додаткове рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 19 жовтня 2023 року про стягнення заборгованості - залишено без задоволення (а.с.49-52).
АТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником прав та обов`язків Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», у зв`язку з чим змінено найменування позивача на АТ КБ «ПриватБанк» та проведено державну реєстрацію вказаних змін 21 травня 2018 року, що не є зміною назви юридичної особи.
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Як передбачено частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У частині першій статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.
Отже, у випадку настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором, зокрема, у випадку, передбаченому частиною другою статті 1050 ЦК України, позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Спеціальним законом, який врегульовує правовідносини щодо іпотечного майна є Закон України «Про іпотеку».
У статті 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
За змістом статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Підстави припинення іпотеки визначені ЦК України та Законом України «Про іпотеку».
Відтак, змістом частини першої-третьої статті 593 ЦК України передбачено, що право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.
Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.
У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов`язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов`язаний негайно повернути його заставодавцеві.
Аналогічні положення викладені законодавцем у Законі України «Про іпотеку».
У статтею 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Комплексний аналіз вищезазначеного дає підстави для висновку, що іпотека припиняється, зокрема, у зв`язку із припиненням основного зобов`язання.
Підстави для припинення зобов`язання, своєю чергою, визначені законодавцем у змісті статей 598-609 ЦК України.
За змістом статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Системний аналіз статей 599, 1049, 1054 ЦК України свідчить, що належним виконанням кредитного договору є зарахування на узгоджений сторонами рахунок кредитора суми кредиту, передбачених договором процентів та можливих штрафних санкцій, у разі їх нарахування.
У пунктах 41-43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №711/4556/16-ц, зазначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).
Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України). За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.02.2018 у справі №910/16461/16; що також відповідає висновкам, сформованим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №522/407/15-ц).
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2009 року у справі № 2-234, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №CSR0GA01160110 від 21 серпня 2008 року, укладеним між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 , в розмірі 56 150,00 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки – будинок та земельну ділянку, які розташовані по АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу.
Рішенням Городищенського районного суду від 04 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 16 січня 2024 року, у справі №691/1237/22 відмовлено у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходили з того, що банк, звертаючись у 2009 році до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, використав право вимагати дострокове повернення усієї суми кредиту, яка, як вбачається з рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2009 року у справі № 2-234, складала на момент звернення до суду 56 150,00 грн.
Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичність платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.
Також судами встановлено та не заперечувалось учасниками справи, що ОСОБА_1 з жовтня 2010 по листопад 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» сплатив в рахунок погашення заборгованості 137 633,98 грн.
Під час розгляду даної справи, судом першої інстанції досліджено докази, надані позивачем на підтвердження повного виконання зобов`язань за кредитним договором №CSR0GA01160110 від 21 серпня 2008 року, виписки про сплату коштів за період з 2010 року по 2016 рік і встановлено, що ОСОБА_1 було сплачено АТ КБ «ПриватБанк» 137 633,98 грн.
Відповідачем не спростовано сплату ОСОБА_1 на його користь коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №CSR0GA01160110 від 21 серпня 2008 року у загальному розмірі 137 633,98 грн та наявності у ОСОБА_1 перед банком непогашеної заборгованості.
Отже, встановивши, що надані позивачем докази підтверджують відсутність заборгованості за кредитним зобов`язанням, а стороною відповідача не спростовано відсутність заборгованості за кредитним договором №CSR0GA01160110 від 21 серпня 2008 року, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що кредитне зобов`язання за кредитним договором №CSR0GA01160110 від 21 серпня 2008 року та за іпотечним договором, укладеним з метою забезпечення виконання кредитного договору, припинене у зв`язку з його повним виконанням.
Колегія суддів також вважає правильними висновки суду першої інстанції в частині вимог про скасування заборони відчуження.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не врахував, що сума охоронного боргу за ст. 625 ЦК України позивачем в повному обсязі не виплачена, а матеріали справи не містять доказів остаточного виконання зобов`язань з погашення зобов`язання по сплаті заборгованості з урахуванням заходів відповідальності, відхиляються колегією суддів по наступних підставах.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) відступила від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16, та вказала, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору у повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.
Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Аналогічні висновки викладену і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
У даній справі встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» дійсно звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення, у прохальній частині якого просив суд в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту від 21.08.2007, звернути стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані по АДРЕСА_1 , визначивши розмір заборгованості за кредитним договором у сумі 56 150,00 грн.
Вищевказане судове рішення у апеляційному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не оскаржувалося.
Таким чином, у зв`язку зі зверненням до суду із позовом, банк фактично змінив строк виконання зобов`язання, а судовим рішенням у справі №2-234 фактично закріплено розмір грошового зобов`язання.
Більше того, такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 29 травня 2018 року у справі № 922/2145/16, відповідно до якої рішення суду, що набрало законної сили та виконане боржником, яким із боржника стягнуто остаточну суму заборгованості, не може бути поставлене під сумнів і не підлягає тлумаченню в аспекті повноти визначеного розміру заборгованості.
Як зауважено Верховним Судом у змісті постанови від 16 лютого 2022 року в справі № 344/17498/20 (провадження № 61-17813св21): «встановивши, що ОСОБА_1 виконав свої зобов`язання за кредитним договором шляхом повного виконання судового рішення про дострокове стягнення з нього всієї суми заборгованості за цим договором, суд першої інстанції, з яким у цій частині погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що зобов`язання за кредитним договором припинилися на підставі статті 599 ЦК України 26 жовтня 2020 року, тобто в день остаточного погашення заборгованості, стягнутої судовим рішенням. […] Оскільки основне зобов`язання припинилося виконанням 26 жовтня 2020 року, також обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про визнання припиненою з 26 жовтня 2020 року іпотеки та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зняття обтяження з об`єкта нерухомого майна. У справі, яка переглядається, банк не визнавав факт закінчення строку дії кредитного договору та продовжував здійснювати нараховування відсотків і пені. Обумовлене частиною другою статті 625 ЦК України право банк не реалізував. Матеріали справи не містять доказів пред`явлення кредитором вимог до позичальника відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Кредитор має право порушувати питання про стягнення з ОСОБА_1 коштів на підставі статті 625 ЦК України за період невиконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2015 року у справі № 569/3151/15-ц. Однак таке право кредитора виникає в силу Закону, а не договору. Визнання судами у цій справі припиненими зобов`язань за кредитним договором та іпотеки за іпотечним договором не припинило правовідносин сторін кредитного договору і не припинило зобов`язання в цілому та не позбавило кредитора права на отримання сум, визначених статтею 625 ЦК України, однак вказані правовідносини та зобов`язання продовжують існувати в силу Закону, а не договору, тоді як договірні зобов`язання є припиненими, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19)».
Отже, встановивши факт припинення зобов`язання за кредитним договором унаслідок його повного виконання боржником, а також те, що права кредитора у спірних правовідносинах підлягають захисту шляхом звернення до суду з вимогами на підставі статті 625 ЦК України, які виникають на підставі закону, а не договору та, відповідно, не забезпечені іпотекою, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про припинення похідного зобов`язання у вигляді іпотеки за іпотечним договором, а доводи апеляційної скарги цього висновку суду першої інстанції не спростовують.
Доводи скаржника, що суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки додатковим угодам від 09.11.2012 та від 12.04.2016, укладених між позивачем та банком, що призвело до помилкового висновку про «припинення правовідносин у 2009 році» та безпідставного задоволення позову, відхиляються колегією суддів, оскільки вказані додаткові угоди згідно п. 8 вступають в дію з моменту її підписання сторонами і діють протягом дії договору. Зважаючи на те, що банк звернувшись до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, змінив строк виконання основного зобов`язання, тому відповідно вказані угоди діють протягом строку дії основного зобов`язання.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не застосував до даних правовідносин висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц та від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, згідно яких наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє права кредитора на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, є безпідставними, оскільки висновки, викладені у постановах, на які посилається скаржник, не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджують право банку на продовження строку дії договору іпотеки у зв`язку з погашенням заборгованості за кредитним договором №CSR0GA01160110 від 21 серпня 2008 року.
Як вбачається з апеляційної скарги, представник АТ КБ «ПриватБанк» - Назаренко С.М. просить скасувати рішення суду в повному обсязі, однак доводів щодо неправомірності рішення суду в частині скасування (зняття) заборони відчуження об`єкту нерухомості, що належить ОСОБА_1 , апеляційна скарга не містить, а тому рішення суду в цій частині підлягає залишенню без змін.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір у даній справі, правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку і ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини 1статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - адвоката Назаренка Сергія Миколайовича - залишити без задоволення.
Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 20 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання іпотеки такою, що припинена - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Т.Л. Фетісова
Л.І. Василенко
/повний текст постанови суду виготовлений 15 жовтня 2026 року/
Оригінал: reyestr.court.gov.ua