Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №711/11020/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 711/11020/25

Провадження № 22-ц/821/1560/26

Категорія: 310020000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Семенюк Ольги Григорівни на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 квітня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2025 року представник ОСОБА_1 – адвокат Семенюк О. Г. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку.

Позов обґрунтовано тим, що сторони перебували у шлюбі з 07.10.2006, який розірваний рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 12.02.2024.

Від даного шлюбу сторони мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як зазначено у позовній заяві, відповідач дітей утримує і дане питання врегульовано наступним чином.

Так, 21.12.2023 між сторонами був укладений Договір про сплату аліментів, який посвідчений приватним нотаріусом Ткаченко І. П.

Рішенням Придніпровського районного суду від 22.10.2025 умови Договору були змінені та встановлено розмір аліментів у сумі 60000,00 грн щомісячно на всіх дітей.

Натомість аліменти на утримання дружини відповідач на даний час не сплачує і Договір про добровільну сплату аліментів не укладався.

Так, відповідач працевлаштований, має стабільний заробіток і може надавати кошти на утримання матері дітей.

Крім того, заробітна плата відповідача становить 160000,00 грн, він має на праві власності нерухоме майно, у 2024 році придбав транспортний засіб, що дає йому реальну можливість фінансово утримувати дружину, тобто сплачувати аліменти у розмірі 1/5 від його заробітку (доходу).

Таким чином, позивачка просила суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти на її утримання у розмірі 1/5 частини його заробітку (доходу) щомісячно і до досягнення наймолодшою дитиною трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.04.2026 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дружини в розмірі 1/30 частини від усіх видів його заробітку (доходів), починаючи з 20.11.2025 щомісячно, та продовжувати до досягнення дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , трьохрічного віку.

В іншій частині відмовлено.

Рішення про стягнення аліментів в частині виплати за один місяць підлягає до виконання негайно.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати в розмірі 1331,20 грн.

Встановивши обставини справи, суд дійшов висновку про те, що у відповідача наявна можливість надавати матеріальну допомогу (аліменти) на утримання дружини – матері їхньої спільної дочки до досягнення дитиною трьох років. При цьому, судом враховані обставини наявності у відповідача у власності декількох об`єктів нерухомого майна та транспортного засобу, його доходи.

Суд вважав, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення. Так, запропонований позивачкою розмір аліментних платежів - 1/5 частини заробітку (доходу) відповідача є явно завищеним, а тому суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на її утримання у розмірі 1/30 частини від усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з 20.11.2025 та до досягнення дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , трьохрічного віку. Саме такий розмір аліментів є таким, що може сплачуватися відповідачем і таким, що забезпечить належне утримання позивачки.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 – адвокат Семенюк О. Г. через підсистему «Електронний суд» оскаржила його в апеляційному порядку.

Просить суд скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.04.2026 в частині визначення розміру аліментів та ухвалити у зазначеній частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Придніпровський районний суд м. Черкаси безпідставно признав аліменти в такому малому розмірі, не навів належного мотивування такого розміру, неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку із чим оскаржуване рішення в частині визначення розміру аліментів підлягає зміні.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, фактично обмежився лише формальним твердженням про те, що заявлений позивачкою розмір аліментів у 1/5 частину доходу відповідача є «явно завищеним». Разом із тим суд не навів жодних мотивів чи обґрунтувань того, чому саме такий розмір аліментів є надмірним та з яких підстав він дійшов висновку про необхідність зменшення розміру аліментів, заявленого позивачкою в позовних вимогах, саме до 1/30 частини доходу відповідача.

Зазначає, що суд першої інстанції не здійснив належного аналізу реальних потреб позивачки, відсутності можливості повноцінно працювати у зв`язку із доглядом за трьома малолітніми дітьми, а також не оцінив співвідношення визначеного розміру аліментів із фактичним рівнем доходу відповідача.

Більше того, за встановленого судом офіційного щомісячного доходу відповідача у розмірі близько 160000,00 грн, визначений судом розмір аліментів у 1/30 частини фактично становить близько 5000,00 грн на місяць.

Водночас на утримання лише однієї дитини з відповідача стягується близько 24000,00 грн щомісячно. Таким чином, суд фактично дійшов висновку, що на утримання матері малолітньої дитини, яка здійснює її щоденний догляд та обмежена у можливості повноцінного працевлаштування у зв`язку із доглядом за дитиною до трьох років, достатньо суми, яка є майже у 6 разів меншою за розмір аліментів на одну дитину. При цьому суд взагалі не пояснив, яким саме чином такий розмір аліментів відповідає принципам справедливості, розумності та співмірності, а також не навів мотивів, чому саме 5000,00 грн є достатніми для належного утримання позивачки.

Зазначає, що фактичний рівень доходу відповідача у теперішній час суттєво зріс, що прямо свідчить про покращення його матеріального становища та фінансової спроможності.

Крім того, судом не було враховано і той факт, що у 2024 році відповідач придбав транспортний засіб 2022 року випуску, що саме по собі свідчить про наявність у нього значних фінансових можливостей та стабільного матеріального становища.

Також судом першої інстанції не було враховано наявність у відповідача значного обсягу нерухомого майна та інших майнових активів. Зокрема, як встановлено матеріалами справи, у власності відповідача перебувають три житлові будинки у с. Мельники Черкаського району Черкаської області, а також земельні ділянки. Наявність у власності декількох об`єктів нерухомого майна сама по собі свідчить про стабільний майновий стан відповідача, а також про наявність у нього додаткових активів, які можуть використовуватися для отримання доходу.

Вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тим значним та постійним витратам, які саме позивачка несе на утримання та забезпечення дітей. Позивачка несе значні додаткові витрати, пов`язані із лікуванням дітей, яке в сучасних умовах є дороговартісним, придбанням лікарських засобів, проходженням медичних обстежень, оплатою гуртків, додаткових занять, навчальних матеріалів, організацією дозвілля, святкувань, відпочинку та інших щоденних потреб дітей.

Крім того, хоча відповідач і здійснює оплату навчання старшої доньки у м. Києві, саме позивачка несе інші суттєві витрати, пов`язані із забезпеченням її проживання та повсякденного життя у столиці під час навчання, зокрема витрати на харчування, особисті потреби, побутове забезпечення, додаткові витрати на проживання та інші необхідні щоденні витрати дитини. При цьому зазначені витрати є систематичними, постійними та фактично покладаються переважно саме на позивачку як на матір, з якою постійно проживають діти.

Зазначає, що право ОСОБА_1 на утримання не ставиться у залежність від того, чи працює вона офіційно та який саме дохід отримує.

Разом із тим навіть фактичні обставини справи свідчать про те, що позивачка об`єктивно потребує матеріальної допомоги з боку колишнього чоловіка.

Так, ОСОБА_1 здійснює догляд та виховання чотирьох дітей, троє з яких є неповнолітніми, у зв`язку із чим її можливість повноцінно працювати, отримувати стабільний дохід та забезпечувати власне належне матеріальне становище є суттєво обмеженою.

Відзив на апеляційну скаргу

24.07.2026 ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» до Черкаського апеляційного суду надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду від 02.04.2026 залишити без змін.

Вказує, що право позивачки на утримання, передбачене ст. 84 СК України. Відповідач не заперечує та рішення суду першої інстанції не оскаржував, а під час розгляду справи судом першої інстанції особисто підтвердив готовність сплачувати таке утримання. Предметом апеляційного перегляду є виключно питання розміру утримання.

Порівняння скаржницею розміру утримання позивачки з розміром аліментів на одну дитину є юридично некоректним: обов`язок батьків утримувати малолітніх дітей є безумовним (ст. 180 СК України), тоді як розмір утримання одного з подружжя визначається судом за критеріями ст. ст. 75, 80 СК України з урахуванням балансу можливостей і потреб сторін.

Зазначає, що після ухвалення оскаржуваного рішення сімейний стан відповідача істотно змінився: ІНФОРМАЦІЯ_6 народилася його п`ята дитина - ОСОБА_7 (актовий запис № 371 від 13.05.2026). Обов`язок утримання дитини виник у відповідача в силу закону з моменту її народження (ст. 180 СК України); судовим наказом Чигиринського районного суду Черкаської області від 16.07.2026 у справі № 708/911/26 цей обов`язок оформлено: з відповідача стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 16.07.2026 і до досягнення дитиною повноліття; наказ набрав законної сили в день його видачі та пред`явлений стягувачем до примусового виконання.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення 1/5 частини доходу ще до народження п`ятої дитини відповідача та до документального оформлення відповідного зобов`язання. Після ухвалення рішення сімейне навантаження відповідача не зменшилося, а істотно збільшилося.

Отже, нові обставини не лише не спростовують висновків суду першої інстанції, а й додатково підтверджують їх правильність.

Також вказує, що наявність у власності майна сама по собі не є доходом та не визначає спроможності надавати щомісячне грошове утримання.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції та апеляційним судом

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 12.02.2024 у справі № 708/13/24 шлюб, зареєстрований 07.10.2006 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1722, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний. Рішення суду набрало законної сили 14.03.2024 (а.с. 16-17 т. 1).

Між сторонами 21.12.2023 був укладений Шлюбний договір, що посвідчений приватним нотаріусом Ткаченко І. П., зареєстрований в реєстрі № 2188, яким врегульовані майнові відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 103-106 т. 1).

Відповідно до копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що відділом реєстрації актів цивільного стану по Соснівському району міста Черкаси Черкаського МУЮ 01.08.2008 зроблено відповідний актовий запис за № 901 (а.с. 13 т. 1).

Згідно копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 02.08.2013 складено відповідний актовий запис № 930 (а.с. 15 т. 1).

Відповідно до копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Черкаській області 03.05.2018 складено відповідний актовий запис № 647 (а.с. 14 т. 1).

Також ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , актовий запис № 1565 від 20.12.2023 (а.с. 12 т. 1).

Як вбачається з витягів з Реєстру територіальної громади, які містяться в матеріалах справи, ОСОБА_1 зареєстрована разом з дітьми за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 38-42 т. 1).

21.12.2023 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено Договір про сплату аліментів на дітей, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко І. П., зареєстрований в реєстрі за № 2190.

Відповідно до умов даного Договору, «Батько» та «Мати» за взаємною домовленістю вирішили визначити необхідний, достатній розмір аліментів на утримання дітей до досягнення ними повноліття, а у випадку продовження навчання дитини то до досягнення дитиною двадцяти трьох років або закінчення навчання. Сторонами було досягнуто згоди, що батько буде сплачувати на утримання дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 аліменти в твердій грошовій сумі в розмір 95000,00 (дев`яносто п`ять тисяч) гривень, що станом на день виплати буде становити еквівалент 2500,00 (дві тисячі п`ятсот доларів США) щомісячно в рівних частках на кожну дитину (по 1/4 частці на кожну дитину) (а.с. 82-84 т. 1).

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.10.2025 у справі № 711/8516/25 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну умов Договору про сплату аліментів задоволено. Змінено в односторонньому порядку абзац другий п. 1 Договору про сплату аліментів на дітей від 21 грудня 2023 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко І. П., зареєстрованого в реєстрі за № 2190, виклавши його в наступній редакції: «Батько» та «Мати» за взаємною домовленістю вирішили визначити необхідний, достатній розмір аліментів на утримання дітей до досягнення ними повноліття, а у випадку продовження навчання дитини та до досягнення дитиною 23 років або закінчення навчання. Сторонами було досягнуто згоди, що батько буде сплачувати на утримання дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 аліменти в твердій грошовій сумі в загальному розмірі 60000 грн 00 коп. щомісячно в рівних частках на кожну дитину (по 15000 грн 00 коп.), що становить 1/4 частку, на кожну дитину (а.с. 98-102 т. 1).

Постановою Черкаського апеляційного суду від 11.02.2026 у справі № 711/8516/25 вище зазначене рішення суду першої інстанції скасоване та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено (а.с. 167-170 т. 1).

За даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.11.2025 № 4518800478 за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на ряд нерухомого майна: земельні ділянки, об`єкти житлової нерухомості (а.с. 27-30 т. 1).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 18.11.2025, за ОСОБА_2 13.03.2024 зареєстровано транспортний засіб автомобіль марки GELLY, моделі GEOMETRY C, 2022 року випуску (а.с. 31 т. 1).

За індивідуальними відомостями Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_2 у 2024 мав доходи у розмірі 94481,82 грн; за 2025 рік – 1127549,07 грн (а.с. 32-37 т. 1).

Також встановлено, що ОСОБА_1 18.03.2024 зареєстрована як ФОП із визначеними видами її діяльності, про що свідчать дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 107 т. 1).

Відповідно до квитанції від 12.08.2024 ОСОБА_8 перерахувала одержувачу Київському столичному університету імені Бориса Грінченка 23000,00 грн з призначенням платежу – плата за навчання (1 курс, японська, ОСОБА_3 ) (а.с. 121 т. 1).

Згідно квитанції від 31.01.2025 ОСОБА_2 перерахував одержувачу Київському столичному університету імені Бориса Грінченка 23000,00 грн як плату за навчання 1 курс, японська, ОСОБА_3 (а.с. 122 т. 1).

Крім того, за 2 курс навчання ОСОБА_3 у цьому навчальному закладі ОСОБА_2 перерахував 23000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 08.09.2025 (а.с. 123 т. 1).

Також вбачається, що ОСОБА_2 наймає квартиру, про що свідчить Договір найму нерухомого майна – квартири від 12.03.2025.

Відповідно до п. 5.1 вказаного Договору орендна плата за один місяць становить 17000,00 грн (а.с. 94-97 т. 1)

За даними платіжних інструкцій, які містяться в матеріалах справи, ОСОБА_2 сплачує орендну плату (а.с. 144-153 т. 1).

Відповідачем було зазначено, що він працює в АТ КБ «Приватбанк» і його заробіток становить близько 160000,00 грн у місяць.

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи, що справа стосується стягнення аліментів, суд проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає з огляду на наступне.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення аліментів на утримання дружини-матері дитини.

Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейська конвенція з прав людини) передбачено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Згідно ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму встановленого законом.

За змістом ч. 1 ст. 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Відповідно до ч. ч. 2, 4, 6 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. Дружина з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Частина 4 ст. 84 СК України передбачає умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Не перешкоджатиме виникненню цього права і застосуванню інституту недійсності шлюбу у випадках, коли дружина не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.

Згідно з вимогами ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ч. 2 ст. 91 СК України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої-четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Таким чином, сімейним законодавством України передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання до суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

У Сімейному кодексі України не встановлено максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. При цьому, суд у першу чергу виходить з прожиткового мінімуму й життєвих потреб особи. Аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов`язання по утриманню. Критерії, якими має керуватися суд при визначенні розміру аліментів, в законі значно розширені. Як і раніше, в першу чергу суд виходить з матеріального і сімейного стану платника та одержувача аліментів.

Матеріальне становище платника оцінюється, виходячи з вартості належного йому майна, розміру заробітку (доходу). Про матеріальне становище також свідчить розмір витрат, що здійснюються платником на утримання себе й членів своєї сім`ї.

Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану (ст. 80 Сімейного Кодексу України).

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

У постанові Верховного Суду по справі № 750/9224/16-ц, провадження № 61-16837св18, від 13 червня 2018 року суд звернув увагу на те, що відповідно до частин другої та шостої статті 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка-батька дитини до досягнення дитиною трьох років і в разі розірвання шлюбу. Згідно з частиною четвертою статті 84 СК України, право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Судом встановлено, що сторони мають чотирьох спільних дітей, зокрема, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка на день подачі даного позову не досягла трирічного віку та проживає разом із позивачкою.

Відповідач відповідно до Договору про сплату аліментів на дітей від 21.12.2023 сплачує аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 95000,00 грн щомісячно.

Звертаючись до суду з позовом, позивачка посилалась на те, що відповідач має гарний матеріальний стан, отримує близько 160000,00 грн щомісяця, має у своїй власності земельні ділянки, декілька житлових будинків та автомобіль, може та зобов`язаний відповідно до закону надавати матеріальну допомогу своїй дружині, яка в силу догляду за їх спільною дитиною позбавлена можливості працевлаштуватися.

Водночас відповідач, не заперечуючи право позивачки на утримання від нього як чоловіка, вказує, що заявлений позивачкою розмір 1/5 частини є надмірним, зважаючи, що він сплачує аліменти на дітей, орендує квартиру та оплачує навчання старшої доньки.

Суд першої інстанції, визначаючи розмір аліментів на утримання дружини у розмірі 1/30 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, на думку суду апеляційної інстанції, правильно виходив з загальних принципів, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів, а також принципів справедливості та розумності, враховуючи потреби дружини та фінансові можливості відповідача.

Доводи апеляційної скарги про необхідність стягнення аліментів саме у розмірі 1/5 частини доходу відповідача є необґрунтованими, оскільки позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження потреби у такому розмірі утримання, а для відповідача такий розмір створить надмірне навантаження. Саме по собі посилання скаржниці на недостатність визначеного судом розміру аліментів не може бути підставою для зміни чи скасування рішення суду.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що у власності відповідача є земельні ділянки, житлові будинки та ним придбано автомобіль, не свідчить про те, що відповідач взмозі сплачувати аліменти саме у визначеному позивачкою розмірі.

Сам по собі факт набуття особою у власність певного майна не є безумовною підставою для визначення аліментів у заявленому позивачем розмірі. При вирішенні питання про розмір аліментів суд враховує сукупність обставин, зокрема матеріальне становище сторін, розмір та регулярність доходів платника аліментів, а також доведеність потреби одержувача аліментів у відповідному обсязі утримання.

Крім того, до відзиву на апеляційну скаргу відповідачем долучено копію Свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , з якого вбачається, що після ухвалення оскаржуваного рішення у ОСОБА_2 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_6 народилася донька ОСОБА_7 , що свідчить про те, що на утриманні відповідача є ще малолітня дитина та відповідно на відповідача покладається додатковий обов`язок по її утриманню.

Колегія суддів зазначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім, тому з огляду на встановлені у справі обставини, з врахуванням матеріального становища платника аліментів, наявності в нього інших утриманців, визначений судом першої інстанції розмір аліментів на утримання дружини, не порушує інтереси позивачки.

Доводи скаржниці в апеляційній скарзі про те, що позивачка несе значні додаткові витрати на дітей, пов`язані із лікуванням дітей, придбанням лікарських засобів, проходженням медичних обстежень, оплатою гуртків тощо, судом апеляційної інстанції не приймаються, оскільки такі витрати покриваються аліментними зобов`язаннями, а також для додаткових витрат передбачено окремий порядок захисту прав.

Відтак, інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції від 02.04.2026 відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, та не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 – адвоката Семенюк О. Г.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Семенюк Ольги Григорівни залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Текст постанови складено 15 жовтня 2026 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

О. М. Новіков