Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №555/1313/26 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року м. Рівне

Справа № 555/1313/26

Провадження № 33/4815/1061/26

Рівненський апеляційний суд в складі судді - Ковальчук Н. М.,

з участю ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Оніщука Святослава Петровича,

розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 – адвоката Оніщука Святослава Петровича на постанову Березнівського районного суду Рівненської області від 28 серпня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Березнівського районного суду Рівненської області від 28 серпня 2026 року об`єднано в одне провадження справи № 555/1313/26, № 555/1315/26, № 555/1317/26, № 555/1318/26, про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та присвоєно об`єднаній справі № 555/1313/26.

Постановою Березнівського районного суду Рівненської області від 28 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.1 ст.172-6 КУпАП, за протоколами № 260, № 261, № 262, № 263 від 23 травня 2026 року.

Провадження в об`єднаній справі про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП: за протоколом № 260 від 23.05.2026р. щодо несвоєчасного подання щорічної декларації за 2021 рік; за протоколом № 261 від 23.05.2026р. щодо несвоєчасного подання щорічної декларації за 2022 рік; за протоколом № 262 від 23.05.2026р. щодо несвоєчасного подання декларації при звільненні за період з 01.01.2023р. по 17.07.2023р.; за протоколом № 263 від 23.05.2026р. щодо несвоєчасного подання щорічної декларації після звільнення за 2023 рік — закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч. 4 ст. 38 КУпАП.

Не погодившись з постановою суду, захисник ОСОБА_1 – адвокат Оніщук С. П. подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що оскаржувана постанова в частині висновків суду про винуватість ОСОБА_1 та визнання його винним у вчиненні чотирьох адміністративних правопорушень за ч.1 ст.172-6 КУпАП є незаконною. Захист не оскаржує постанову в частині закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Вказує, що суд прямо констатував, що на момент складання протоколів № 260, 261, 262, 263 від 23.05.2026 року абсолютні дворічні строки накладення адміністративного стягнення сплинули. Суд також визнав, що закінчення такого строку є самостійною та достатньою підставою, яка виключає можливість накладення адміністративного стягнення. У справі ОСОБА_1 строк закінчився ще до складання протоколів та фактичного ініціювання провадження щодо притягнення його до адміністративної відповідальності. Пункт 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП прямо забороняв розпочинати провадження. Вважає, що суд, установивши закінчення строків, мав застосувати п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП як обставину, що виключає подальше здійснення провадження, та закрити справу без вирішення питання про винуватість ОСОБА_1 КУпАП не передбачає самостійного виду судового рішення «про визнання особи винною без притягнення до адміністративної відповідальності у зв`язку із закінченням строків». Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 виходить за межі того процесуального рішення, яке мало бути прийняте відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП та ст. 284 КУпАП після встановлення закінчення строків. Висновок про винуватість суперечить гарантіям презумпції невинуватості. Суд зазначив, що ОСОБА_1 у судовому засіданні визнав вину у несвоєчасному поданні декларації, проте ця обставина не може змінювати висновку щодо меж процесуальних повноважень суду. Судом не враховано практику ЄСПЛ. Із цих підстав просить змінити оскаржувану постанову суду в частині висновків щодо винуватості ОСОБА_1 , виключивши з мотивувальної та резолютивної частини постанови висновки суду про визнання винним ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а постанову в частині закриття провадження за всіма чотирма протоколами на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч. 4 ст. 38 КУпАП, залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, № 260 від 23 травня 2026 року, складеним старшим оперуповноваженим 1-го сектору Управління стратегічних розслідувань у Рівненській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України майором поліції Міньчуком В. М., ОСОБА_1 , перебуваючи у 2021 році на посаді майстра лісу Малинського лісництва державного підприємства «Березнівське лісове господарство», як посадова особа юридичної особи публічного права був суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», та суб`єктом декларування.

Органом, який склав протокол № 260, зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», з урахуванням пункту 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» цього Закону, а саме несвоєчасно без поважних причин подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік, чим вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

З матеріалів справи № 555/1318/26 вбачається, що останнім днем подання декларації за 2021 рік було 31 січня 2024 року, однак ОСОБА_1 подав її 10 квітня 2026 року о 09 год. 25 хв., тобто після спливу встановленого законом строку.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, № 261 від 23 травня 2026 року, складеним старшим оперуповноваженим 1-го сектору Управління стратегічних розслідувань у Рівненській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України майором поліції Міньчуком В. М., ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування, порушив вимоги частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», з урахуванням пункту 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» цього Закону, а саме несвоєчасно без поважних причин подав щорічну декларацію за 2022 рік.

З матеріалів справи № 555/1317/26 вбачається, що останнім днем подання декларації за 2022 рік було 31 січня 2024 року, однак ОСОБА_1 подав її 10 квітня 2026 року о 09 год. 30 хв.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, № 262 від 23 травня 2026 року, складеним старшим оперуповноваженим 1-го сектору Управління стратегічних розслідувань у Рівненській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України майором поліції Міньчуком В. М., ОСОБА_1 , будучи особою, яка 17 липня 2023 року припинила діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, порушив вимоги абзацу першого частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», з урахуванням пункту 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» цього Закону, а саме несвоєчасно без поважних причин подав декларацію при звільненні за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

З матеріалів справи № 555/1315/26 вбачається, що декларацію при звільненні за період з 01 січня 2023 року по 17 липня 2023 року ОСОБА_1 мав подати не пізніше 31 січня 2024 року, однак подав її 10 квітня 2026 року о 09 год. 15 хв.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, № 263 від 23 травня 2026 року, складеним старшим оперуповноваженим 1-го сектору Управління стратегічних розслідувань у Рівненській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України майором поліції Міньчуком В. М., ОСОБА_1 , будучи особою, яка припинила діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, порушив вимоги абзацу другого частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», а саме несвоєчасно без поважних причин подав щорічну декларацію після звільнення за 2023 рік.

З матеріалів справи № 555/1313/26 вбачається, що таку декларацію ОСОБА_1 мав подати не пізніше 31 березня 2024 року, однак подав її 24 листопада 2025 року о 10 год. 15 хв.

Місцем вчинення правопорушень у протоколах № 260, № 261, № 262 та № 263 визначено місце виконання ОСОБА_1 службових повноважень як суб`єктом декларування — філію «Березнівське лісове господарство» ДП «Ліси України», що знаходиться за адресою: вул. Київська, 1, м. Березне Рівненської області.

Протоколи про адміністративні правопорушення № 260, № 261, № 262 та № 263 від 23 травня 2026 року ОСОБА_1 підписано, другі примірники ним отримано, ОСОБА_1 не мав зауважень до змісту протоколів, про що засвідчив своїми підписами.

Відповідно до абзацу шістнадцятого частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами декларування є особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Згідно з підпунктом «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» дія цього Закону поширюється, зокрема, на посадових осіб юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті.

Відповідно до статей 89–92 Лісового кодексу України та Положення про державну лісову охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 року № 976, майстри лісу державних лісогосподарських підприємств належать до посадових осіб державної лісової охорони та виконують відповідні організаційно-розпорядчі й контрольні повноваження.

Згідно з частиною першою статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агентства декларацію за минулий рік.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Абзацом другим частини другої статті 45 цього Закону передбачено, що особи, які припинили відповідну діяльність, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати щорічну декларацію після звільнення за минулий рік.

Пунктом 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» установлено, що особи, які у 2022–2023 роках не подали декларації відповідно до статті 45 цього Закону і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності законом про відновлення декларування в умовах воєнного стану, подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.

Наказом державного підприємства «Березнівське лісове господарство» від 20 травня 2021 року № 59-к «Про особовий склад» ОСОБА_1 прийнято на посаду майстра лісу Малинського лісництва з випробувальним строком три місяці з 24 травня 2021 року.

Наказом філії «Березнівське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 02 січня 2023 року № 1-к «Про зарахування в штат працівників» ОСОБА_1 зараховано до штату філії на посаду майстра лісу Малинського лісництва.

Наказом філії «Березнівське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 17 липня 2023 року № 97-к «Про особовий склад» ОСОБА_1 звільнено з посади майстра лісу Малинського лісництва 17 липня 2023 року за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Підтвердженням про ознайомлення із Законом України «Про запобігання корупції» від 20 травня 2021 року, засвідчено ознайомлення ОСОБА_1 з установленими цим Законом обмеженнями та обов`язками.

З огляду на займану посаду, характер службових повноважень та вимоги Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 був суб`єктом декларування та мав обов`язок подати щорічну декларацію за 2021 рік не пізніше 31 січня 2024 року; щорічну декларацію за 2022 рік — не пізніше 31 січня 2024 року; декларацію при звільненні за період з 01.01.2023р. по 17.07.2023р. — не пізніше 31 січня 2024 року; щорічну декларацію після звільнення за 2023 рік — не пізніше 31 березня 2024 року.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 подав: щорічну декларацію за 2021 рік 10 квітня 2026 року о 09 год. 25 хв.; щорічну декларацію за 2022 рік 10 квітня 2026 року о 09 год. 30 хв.; декларацію при звільненні за період з 01.01.2023 по 17.07.2023 — 10 квітня 2026 року о 09 год. 15 хв.; щорічну декларацію після звільнення за 2023 рік — 24 листопада 2025 року о 10 год. 15 хв. Кожна з декларацій є електронним документом без окремого реєстраційного номера у паперових матеріалах справи.

У письмових поясненнях від 09 квітня 2026 року ОСОБА_1 не заперечував факти несвоєчасного подання декларацій, вказував, що за час перебування його на посаді майстра лісу Малинського лісництва Філія «Березнівське лісове господарство» ДП «Ліси України» його було ознайомлено з вимогами Закону України «Про запобігання корупції», також вказував, що йому не було відомо про необхідність подання вказаних декларацій, він вважав, що під час воєнного стану такі декларації подавати не потрібно та зобов`язався подати їх у найкоротші терміни. Також вказав, що приблизно через рік після звільнення, йому зателефонували з колишнього місця роботи та повідомили про необхідність подання відповідних декларацій.

Відповідно до ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, встановлена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 51, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Ухвалюючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції вірно послався на докази, наявні в матеріалах справи, які підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та закрив провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч. 4 ст. 38 КУпАП.

Такий висновок ґрунтується на фактичних обставинах справи та не спростовується наведеними в апеляційній скарзі доводами.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП повністю та об`єктивно доведена зібраними по справі доказами.

Покликання адвоката Оніщука С. П. про те, що суд, установивши закінчення строків накладення адміністративного стягнення, мав застосувати п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, як обставину, що виключає подальше здійснення провадження, та закрити справу без вирішення питання про винуватість ОСОБА_1 , не заслуговує на увагу з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяну майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, оскільки при вирішенні питання про закриття провадження у справі в зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП, суд повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі у провину, дійсно мало місце, що воно містить склад адміністративного правопорушення і особа винувата в його вчиненні.

Обгрунтування апеляційної скарги не спростовують законних висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржувану постанову залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 283, 293, 294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Оніщука Святослава Петровича залишити без задоволення.

Постанову Березнівського районного суду Рівненської області від 28 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського

апеляційного суду Ковальчук Н. М.