Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №198/544/26 — Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

справа № 198/544/26

провадження № 2-о/0198/21/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Гайдар І.О., за участю секретаря судового засідання Довгопол О.М., заявниці ОСОБА_1 , представника заявниці адвоката Ільченко І.В., розглянувши в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Юріївка Павлоградського району Дніпропетровської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу,

в с т а н о в и в:

Адвокат Ільченко І.В. звернулась до суду із заявою, поданою в інтересах ОСОБА_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення.

В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з початку 2006 року проживали однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилася дитина ОСОБА_3 .

15.02.2026 ОСОБА_2 призваний на військову службу, а в червні 2026 року заявниця отримала сповіщення про те, що він 29.05.2026 зник безвісти під час виконання військового обов`язку.

ОСОБА_1 просить встановити факт проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 у період з 2006 року до 29.05.2026, оскільки таке необхідно для отримання грошового забезпечення та інших виплат, передбачених сім`ям зниклих безвісти військовослужбовців.

17.07.2026 у справі відкрито провадження та призначено судовий розгляд.

В судовому засіданні заявниця та її адвокат підтримали подану заяву та просили її задовольнити.

Представник заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 просив слухати справу за відсутності представника, а також вважав, що військова частина не є заінтересованою особою у справі про встановлення юридичного факту без обґрунтування причин.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення заявниці та показання свідків, оцінивши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи та докази, суд доходить таких висновків.

Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 3 червня 1999 року у справі № 1-8/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участь у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Під час судового розгляду встановлено, що починаючи із 2006 року заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали проживати разом як чоловік та жінка однією сім`єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син, ОСОБА_3 , однак, відомості про батька дитини були записані зі слів заявниці на підставі ст. 135 СК України. Зокрема, прізвище вказано « ОСОБА_4 », а по батькові - « ОСОБА_5 », про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане Виконавчим комітетом Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області 13.06.2013, а також Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00051381791 від 23.05.2025 із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Відповідно до акта обстеження фактичного місця проживання, складеного 15.06.2026 комісією у складі депутата Юріївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області за участю сусідів, ОСОБА_2 з 2006 року постійно проживав разом із своєю цивільною дружиною ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , вони вели спільне господарство та займались вихованням свого сина ОСОБА_6 . 15 лютого 2026 року ОСОБА_2 призваний на військову службу.

Згідно з листом від 11.06.2026, складеним депутатом Юріївської селищної ради, завідувачем філії «Водянська гімназія» Новов`язівського ліцею, ОСОБА_1 проживала близько 20 років із співмешканцем ОСОБА_2 та їх спільним сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в с. Водяне.

Довідка № 1088 від 02.09.2013, видана Новов`язівською сільською радою, містить інформацію про те, що станом на дату видачі до складу сім`ї ОСОБА_1 входить її співмешканець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а місцем їх проживання є адреса: АДРЕСА_1 .

В декларації № 0001-А307-96А0 від 05.06.2023 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, зазначено місце фактичного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстроване і місце проживання заявниці ОСОБА_1 .

У 2010 році ОСОБА_2 та заявниця мали намір придбати житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку із цим власник вказаного будинку видав на їх ім`я довіреність, посвідчену державним нотаріусом 25.08.2010, якою уповноважив їх відчужувати цей будинок. У вказаній довіреності зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживають за однією адресою: АДРЕСА_1 (на теперішній час 10).

13.04.2012 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звертались разом за медичною допомогою до лікаря-генетика, оскільки планували народити спільну дитину, що підтверджується висновком лікаря Міжобласного центру медичної генетики і перинатальної діагностики.

Відповідно до довідки № 59 від 11.06.2026, виданої директором філії «Водянська гімназія» Новов`язівського ліцею Юріївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 проживав разом із ОСОБА_1 та їхнім сином ОСОБА_3 разом, виконував щодо сина батьківські обов`язки.

В період з 16.04.2026 до 29.05.2026 ОСОБА_2 проходив військову службу в Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 , однак у червні 2026 року заявниці прийшло сповіщення від 05.06.2026 № 4694 про те, що ОСОБА_2 безвісти зник в бою 29.05.2026, виконуючи свій військовий обов`язок.

За фактом зникнення безвісти ОСОБА_2 досудове розслідування кримінального провадження розпочато саме на підставі заяви ОСОБА_1 .

Під час розгляду справи не встановлено інших осіб, які могли б оспорювати факт спільного проживання заявниці з ОСОБА_2 , оскільки:

- батьки ОСОБА_2 померли, що підтверджується свідоцтвами про їх смерть;

- він не перебував в період сумісного проживання в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується інформацією органів РАЦС;

- донька зниклого безвісті ніколи не спілкувалась з новою сім?єю батька, тому відомості про її особу заявниці не відомі.

Всі вказані вище обставини підтвердили допитані як свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з його слів та зі слів заявниці є спільним сином ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Надаючи оцінку вказаним обставинам та значенню для заявниці встановлення факту спільного проживання, суд доходить таких висновків.

Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки, як ознака наявності сім`ї, на законодавчому рівні не визначена. Водночас, строк спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну сімейне життя, вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини», Суд визначив, що поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші сімейні de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом.

Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2019 року в справі № 643/6799/17 роз`яснив, що для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Таким чином, з наведеного положення випливає головна ознака подружніх відносин: наявність факту спільного проживання, ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Так, встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 заявниці необхідно для отримання грошового забезпечення та інших виплат, передбачених сім`ям військовослужбовців, зниклих безвісти.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі

Відповідно до ст.2 Закону №2011-XII, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Частиною 1 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч.2-4 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 6 ст.9 Закону № 2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх визначає Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (далі - Порядок № 884).

Під терміном "безвісно відсутній військовослужбовець" слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (пункт 2 Порядку № 884).

Пунктом 3 Порядку № 884 передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 6 Порядку виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей:

військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;

військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації):

до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах;

протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Пунктом 7 Порядку встановлено, що виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

Окрім того, у разі оголошення ОСОБА_2 померлим, на підставі судового рішення про встановлення факту проживання однією сім`єю заявниця зможе отримати й інші виплати, передбачені Законом №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

У статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Законом України № 3515-IX від 09 грудня 2023 року, зокрема, стаття 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладена у новій редакції.

При цьому, частиною першою статті 16-1 вказаного Закону (тут і далі - у редакції Закону України № 3515-IX від 09 грудня 2023 року) встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Разом із тим, відповідно до частини четвертої статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до частини першої статті 16-3 вказаного Закону одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 виснував про те, що оскільки вимоги заявниці пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, то відповідно за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21 визнала помилковими такі висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки вказаний підхід до визначення юрисдикції справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, не узгоджується із завданням і метою адміністративного судочинства, визначеними статтею 2 КАС України.

Також неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21 відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц(провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Таким чином, оцінюючи подані у справі докази у їх сукупності та кожний доказ окремо, суд вважає, що в ході судового розгляду знайшов підтвердження той факт, що позивачка спільно проживала з ОСОБА_2 однією сім`єю як дружина та чоловік до моменту його зникнення безвісті внаслідок бойових дій, що вони вели спільне господарство та мали спільний сімейний бюджет.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 258, 259, 264, 265, 268, 315, 319, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення юридичного факту задовольнити.

Встановити, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у період з 2006 року по 29 травня 2026 року (день, з якого ОСОБА_2 вважається таким, що зник безвісті) проживали однією сім`єю як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу.

Відомості про учасників справи:

- ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 );

- Військова частина НОМЕР_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду в порядку, передбаченому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано 15 жовтня 2026 року.

Суддя І. О. Гайдар