Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №205/14032/25 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/14032/25

Номер провадження 2-о/205/93/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року місто Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Дорошенко Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Копич В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі в порядку окремого провадження заяву адвоката Виприка Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, Головне управління Національної гвардії України, про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Виприк С.О., діючи в інтересах заявника ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, яку в ході розгляду справи було уточнено, в якій просив встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні свого онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис про смерть від 26.06.2023 № 2662, до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування заяви представник посилався на те, що ОСОБА_1 є бабусею ОСОБА_2 . ОСОБА_2 був дитиною, позбавленою батьківського піклування. Рішенням виконавчого комітету Індустріальної районної ради № 416.5 від 16.10.1998 над ним було встановлено опіку, а опікуном призначено ОСОБА_1 . Крім того, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2001 у справі № 2-867/2001 ОСОБА_3 було позбавлено батьківських прав щодо ОСОБА_2 . До досягнення ним повноліття заявниця здійснювала опіку над онуком та забезпечувала його утримання. Після досягнення онуком повноліття він взяв на себе обов`язок щодо матеріального утримання своєї бабусі - пенсіонерки. опікувався нею, купував ліки, одяг, взуття, продукти харчування, оплачував комунальні витрати, допомагав по господарству. Зауважувала, що інших доходів, окрім пенсії, вона не мала, а тому її онук постійно допомагав їй фінансово, а саме надавав готівкові кошти.

Увесь цей час вони проживали однією сім`єю та вели спільне господарство. На день загибелі онука його батьки померли, у шлюбі він не перебував, дітей та інших утриманців не мав.

05.03.2022 ОСОБА_2 було мобілізовано у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України. Він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Під час проходження військової служби ОСОБА_2 продовжував матеріально утримувати свою бабусю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою похилого віку та через стан здоров`я потребувала матеріальної допомоги й постійної підтримки, оскільки, крім онука, інших працездатних родичів не мала.

З метою забезпечення матеріального утримання бабусі ОСОБА_2 передав їй у користування власну банківську картку, на яку надходило його грошове забезпечення. З цих коштів ОСОБА_1 придбавала продукти харчування, лікарські засоби, побутові товари, оплачувала комунальні послуги, а також за необхідності здійснювала витрати на власне лікування. Зазначені обставини, на думку заявниці, свідчать про те, що вона повністю перебувала на утриманні свого онука.

ІНФОРМАЦІЯ_3 на території Серебрянського лісництва Луганської області поблизу населеного пункту Кремінна під час виконання службово-бойових завдань на сході України, внаслідок артилерійського та мінометного обстрілу противником позиції відділення «Рома» та отримання множинних осколкових поранень, несумісних із життям, ОСОБА_2 загинув. Зазначені обставини підтверджуються сповіщенням військової частини НОМЕР_1 від 23.06.2023 та витягом із наказу від 29.06.2023 № 204. Факт смерті ОСОБА_2 також підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 26.06.2023 Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер син заявниці - ОСОБА_4 , що підтверджує ту обставину, що заявниця спочатку втратила сина, а в червні 2023 року - свого онука ОСОБА_2 , який здійснював її матеріальне утримання.

Враховуючи, що ОСОБА_1 є рідною бабусею ОСОБА_2 , з яким вони проживали однією сім`єю з моменту встановлення над ним опіки і до дня його смерті, вели спільне господарство, а після досягнення онуком повноліття саме він здійснював її матеріальне утримання, оскільки був єдиною працездатною особою, з якою проживала заявниця, остання не має іншої можливості підтвердити факт перебування на утриманні онука. Встановлення зазначеного факту має для неї юридичне значення, оскільки з ним закон пов`язує можливість реалізації права на оформлення спадкових прав, а також на звернення за призначенням одноразової грошової допомоги та інших компенсаційних виплат у зв`язку із загибеллю військовослужбовця. У зв`язку з цим заявниця була змушена звернутися до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Крім того, рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.11.2024 у справі № 205/7970/24 було встановлено факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Кремінна Луганської області, є сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та онуком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявницею було подано до заінтересованої особи заяву про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю онука ОСОБА_2 . Листом від 28.07.2025 заінтересована особа повідомила заявницю, що у разі підтвердження факту її перебування на утриманні ОСОБА_2 вона матиме право повторно звернутися із заявою про призначення одноразової грошової допомоги.

Враховуючи наведене, представник заявниці вважає, що поданих доказів достатньо для формування обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 є бабусею ОСОБА_2 , з раннього дитинства займалася його вихованням та утриманням, вони тривалий час проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, а після досягнення заявницею пенсійного віку та з урахуванням стану її здоров`я ОСОБА_2 взяв на себе обов`язок щодо її матеріального утримання. Сім`я фактично складалася лише із заявниці та її онука, який був єдиною працездатною особою та забезпечував її матеріальні потреби.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 18.09.2025 вищевказану заяву було залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

26.09.2025 представником заявника адвокатом Виприком С.О. через систему «Електронний суд» подано до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 30.09.2025 відкрито провадження у даній справі в порядку окремого провадження.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 20.10.2025 задоволено клопотання представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Виприка С.О. про витребування доказів. Витребувано у АТ КБ «Приватбанк» належним чином завірену банківську виписку/довідку по картці/рахунку НОМЕР_3 за період з 05.03.2022 року по 22.06.2023 року, яка відкрита в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 . Витребувано з ГУ ДПС Дніпропетровської області довідку про доходи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , за період з 11.08.2010 року по 22.06.2023 року.

12.11.2025 на виконання вищевказаної ухвали від 20.10.2025 від АТ КБ «Приватбанк» до суду надало листа, відповідно до якого повідомлено, що на ім`я ОСОБА_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , та надано виписку по рахунку за період з 05.03.2022 по 22.06.2023.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 01.12.2025 задоволено клопотання представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Виприка С.О. про витребування доказів. Витребувано у військової частини НОМЕР_1 : довідку про доходи солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , за період з 05.03.2022 року по 22.06.2023 року; інформацію на який саме картковий рахунок солдату ОСОБА_2 зараховувалось грошове забезпечення, зазначити номер карткового рахунку та банк, в якому отримувалось грошове забезпечення. Витребувано у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області довідку про доходи солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , за період з 05.03.2022 року по 22.06.2023 року.

22.12.2025 на виконання вищевказаної ухвали від 01.12.2025 від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до суду надійшла інформація про суми нарахованої заробітної плати ОСОБА_2 за період з березня 2022 по червень 2023, що станом на 16.12.2025 наявна в реєстрі застрахованих осіб Держаного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

29.12.2025 на виконання вищевказаної ухвали від 01.12.2026 військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України надано довідку про доходи солдата ОСОБА_2 за період з 05.03.2022 по 22.06.2023.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 15.01.2026 задоволено клопотання представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Виприка С.О. про витребування доказів. Витребувано у Третьої дніпровської державної нотаріальної контори копію спадкової справи, зареєстрованої у Спадковому реєстрі за №71381216, спадкодавець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_3 . Витребувано у Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України належним чином завірену інформації та/або витяг з державного реєстру актів цивільного стану, щодо зареєстрованого шлюбу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та зареєстрованих дітей, де батьком значиться ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Повторно витребувано у військової частини військової частини НОМЕР_1 інформацію, а саме на який картковий рахунок солдату ОСОБА_2 зараховувалось грошове забезпечення, зазначити номер карткового рахунку та банк, в якому отримувалось грошове забезпечення.

23.01.2026 на виконання вищевказаної ухвали від 15.01.2026 Соборним відділом ДРАЦС у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на адресу суду надано інформацію про те, що за даними параметрами в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актових записів про шлюб та про народження дітей не виявлено.

27.01.2026 військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України на виконання ухвали суду повідомлено, що у військовій частині облік та зберігання відомостей щодо номерів особистих карткових рахунків військовослужбовців, а також інформації про банківські установи, через які ними отримується грошове забезпечення, не здійснюється та не передбачено вимогами чинного законодавства і відомчими нормативними актами. Таким чином, військова частина об`єктивно позбавлена можливості надати суду витребувану інформацію.

23.02.2026 на адресу суду Соборним відділом ДРАЦС у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надано повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану щодо актового запису про народження ОСОБА_2

04.03.2026 на виконання ухвали суду від 15.01.2026 від третьої дніпровської державної нотаріальної контори на адресу суду надійшла копія спадкової справи № 494/2023, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 26.03.2026 задоволено клопотання представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Виприка С.О. про витребування доказів. Витребувано у ГУ ПФУ у Дніпропетровській області належним чином завірену інформацію/довідку про розмір отриманої щомісячно пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.01.2010 року по 22.06.2023 року.

13.04.2026 на адресу суду від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на ухвалу суду від 26.03.2026 надано довідку про розмір отриманої пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.01.2010 по 30.06.2023.

25.05.2026 представником заявника ОСОБА_1 - адвокатом Виприком С.О. подано до суду заяву про уточнення вимог заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.

28.07.2026 представником заявника ОСОБА_1 - адвокатом Виприком С.О. подано до суду клопотання про долучення доказів.

28.07.2026 представником заявника ОСОБА_1 - адвокатом Виприком С.О. подано до суду клопотання про залучення до участі у справі у якості заінтересованої особи Головне управління Національної гвардії України.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 28.07.2026 вказане клопотання задоволено залучено до участі у справі у якості заінтересованої особи Головне управління Національної гвардії України.

Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала заяву, надала пояснення, аналогічні викладеним у заяві, просила її задовольнити та встановити факт її перебування на утриманні онука ОСОБА_2 до дня його смерті.

Представник заявника, адвокат Виприк С.О., у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у заяві, та просив її задовольнити.

Представник заінтересованої особи військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_8. у судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності. При вирішенні справи поклався на розсуд суду.

Заінтересованою особою Головним управлінням Національної гвардії України свого представника до судового засідання не направлено, про день, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 06.10.2026 року суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та, враховуючи складність справи, на підставі абз.2 ч.1 ст.244 ЦК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 14.10.2026 до 16 год. 45 хв.

Про дату, час і місце судового засідання з проголошення судового засідання, учасники справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 . Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 16 березня 2005 року його батьками зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (т.1, а.с. 13).

Разом з тим, згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00056593297, відомості про батька внесено на підставі заяви матері від 29 жовтня 1992 року (т.1, а.с. 148-149).

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.11.2024 року, яке набрало законної сили, встановлено факт, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_4 та онуком ОСОБА_1 . Вказані обставини відповідно до ч.7 ст. 82 ЦПК України повторному доказуванню не підлягають.

Відповідно свідоцтво про смерть серії НОМЕР_6 , ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що зроблено актовий запис №8182 (т.1, а.с.31).

На підставі рішення виконавчого комітету Індустріальної районної Ради за №416.5 від 16.10.98 ОСОБА_1 призначено опікуном над неповнолітнім онуком ОСОБА_2 , оскільки його мати залишила дитину, її вихованням не займалася (т.1, а.с.14).

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2001 справа № 2-867/2001, ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав стосовно її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1, а.с.15-16).

У 2010 році ОСОБА_2 закінчив Дніпропетровський навчально-виробничий центр №2 і здобув професію кухаря, кондитера, отримав диплом кваліфікованого робітника НОМЕР_7 від 26.02.2010 (т.2, а.с.27).

23.06.2026 ОСОБА_1 сповіщено про те, що солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стрілець-кухар 2-го відділення 3-го взводу оперативного призначення 2-ї роти оперативного призначення (на БТР, на БМП) НОМЕР_8 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Центрального ОТО НГУ, виконуючи бойові завдання з оборони в районі південної околиці нп. Кремінна Луганської області 22.06.2023 близько 09:45 внаслідок артилерійського та мінометного обстрілу отримав поранення несумісні з життям, від чого загинув на місті захищаючи нашу Батьківщину, згідно сповіщення з військової частини НОМЕР_1 від 23.06.2023 року №6/36/9/1-32 (т.1, а.с.18).

Лікарським свідоцтвом про смерть від 24.06.2023 № 4645 підтверджено факт смерті ОСОБА_2 . Причина смерті - ушкодження внаслідок дій, передбачених законом, та воєнних операцій (т.1, а.с.20).

Згідно зі свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1, а.с.17).

Відповідно до копії довідки про одруження №237/03-71 від 08.04.2003 заявниця ОСОБА_1 з 15.10.1974 року перебувала у шлюбі із ОСОБА_6 , актовий запис №309 від 15.10.1974, даний шлюб припинено Красногвардійським відділом РАЦС м.Дніпропетровська актовий запис №1391 від 05.11.1990 (т.1, а.с.206).

Заявниця ОСОБА_1 є пенсіонеркою за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення НОМЕР_9 (т.1, а.с.12). Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 за період з 01 січня 2010 року по 30 червня 2023 року отримала пенсійні виплати на загальну суму 290 984,14 грн (т.1, а.с.250-254).

Відповідно до копії матеріалів спадкової справи №494/2023 щодо майна померлого ОСОБА_2 спадщину після смерті останнього прийняла, як спадкоємець другої черги за законом, баба померлого - ОСОБА_1 , шляхом подання заяви від 11 жовтня 2023 року та отримала свідоцтва про право на спадщину за законом від 08 квітня 2025 року (на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 ) та від 08 квітня 2025 року на грошові кошти у сумі 36 989,03 грн. Спадкоємці за законом першої черги та інші спадкоємці відсутні (т.1, а.с. 229-230).

Після смерті ОСОБА_2 заявниця зверталася до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із заявою від 09.06.2025 про призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю онука, але такі виплати не отримала.

Відповідно до відповіді військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 28.07.2025 №6/36/13-2516-2025 заяву ОСОБА_1 повернуто, оскільки відсутні підтверджуючі документи, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника як члена сім`ї загиблого, що перебував на його утриманні відповідно до ст.31 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), що дають право на отримання одноразової грошової допомоги (т.1, а.с.27-29).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що є племінницею заявниці. Проживає окремо, однак часто відвідує заявницю та підтримує з нею постійне спілкування. Їй було відомо, що чоловік заявниці проживає окремо. Свідок була особисто знайома з її онуком ОСОБА_2 . Також їй відомо, що до мобілізації ОСОБА_2 працював кухарем без офіційного працевлаштування. Він постійно надавав бабусі матеріальну допомогу, а після мобілізації оформив додаткову банківську картку, щоб вона мала можливість користуватися його коштами. Грошове забезпечення надходило на картку двічі на місяць, і заявниця використовувала ці кошти для власного утримання. Вважає, що він утримував бабусю.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перебування на утриманні онука до смерті останнього з метою призначення пенсії по втраті годувальника та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю онука як військовослужбовця.

Із досліджених судом доказів убачається, що саме заявниця виховувала онука, забезпечувала його утримання та догляд, у зв`язку з чим між ними склалися тісні сімейні відносини. Протягом тривалого часу вони проживали однією сім`єю, вели спільний побут, були пов`язані взаємними правами та обов`язками, а після досягнення онуком повноліття характер цих відносин зберігся.

Як зазначає заявниця, після досягнення повноліття ОСОБА_2 працював на посаді кухаря, а після призову на військову службу проходив військову службу у Збройних Силах України та фактично забезпечував заявницю матеріально.

Згідно з довідкою про доходи, виданою військовою частиною № НОМЕР_1 Національної гвардії України № 645 від 24 грудня 2025 року, солдат ОСОБА_2 , який проходив військову службу на посаді стрільця-кухаря, за період з 05 березня 2022 року по 22 червня 2023 року отримав грошове забезпечення у загальному розмірі 1 172 662 грн (а.с. 110-120).

Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 за період з 01 січня 2010 року по 30 червня 2023 року отримала пенсійні виплати на загальну суму 290 984,14 грн (т.1, а.с.250-254).

Зіставлення зазначених відомостей із довідкою про розмір пенсії заявниці свідчить, що грошове забезпечення ОСОБА_2 істотно перевищувало її пенсійні виплати. Така суттєва різниця у доходах у сукупності з іншими дослідженими судом доказами підтверджує доводи заявниці про те, що матеріальна допомога, яку надавав їй онук, була постійною та становила основне джерело засобів до її існування.

Згідно з копіями медичної карти, виписки з історії хвороби №1072/276, виписки з медичної карти стаціонарного хворого №2207, виписки з історії хвороб №2324 ОСОБА_1 має низку хронічних захворювань. Потребує лікування зі значною кількістю ліків (а.с.154-189).

При цьому відсутність документального підтвердження офіційних доходів ОСОБА_2 до його призову на військову службу сама по собі не спростовує доводів заявниці щодо надання їй матеріальної допомоги у цей період. Оцінивши докази у їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України та застосовуючи стандарт доказування «баланс вірогідностей», суд доходить висновку, що факт систематичного матеріального забезпечення заявниці ОСОБА_2 є більш вірогідним, ніж його відсутність.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).

Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 зроблено висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відносити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший фат, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у деяких випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Отже, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року в справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року в справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року в справі №643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року в справі №641/5187/20 та інших.

При цьому, юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 червня 2024 року в справі № 753/21178/21 та від 11 вересня 2024 року в справі № 335/4669/23.

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що вона є особою похилого віку та перебувала на утриманні свого онука, який помер при участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації.

Встановлення зазначеного юридичного факту є необхідним їй для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги та інших передбачених законодавством соціальних виплат і гарантій, пов`язаних із загибеллю військовослужбовця.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України, він триває і на даний час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до статті 41 цього Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та відносин у цій галузі регулює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Положеннями пункту 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

При цьому, Законом України від 09 грудня 2023 року № 3515-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» (далі Закон № 3515-IX), зокрема, стаття 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладена у новій редакції.

Пунктом 1 статті 16-1 вказаного Закону (тут і далі - у редакції Закону № 3515-IX) встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Відповідно до пункту 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

При цьому, Законом України від 17 червня 2025 року № 4498-IX «Про внесення зміни до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 4498-IX) абзац сьомий пункту 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в такій редакції: «інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Пунктом 10 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», статті 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28 червня 2023 року № 3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).

Згідно з абзацом першим та другим пункту 2 Постанови № 168 особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1 - 1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через три роки після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.

Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Днем виникнення такого права є дата, зазначена у свідоцтві про смерть особи, зазначеної у пунктах 1 - 1-2 цієї постанови, загибель якої сталася в період воєнного стану або смерть якої настала внаслідок причин, зазначених в абзаці першому цього пункту, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) (абзац восьмий пункту 2 Постанови № 168).

Відповідно до пункту 1 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

Отже, смерть військовослужбовця під час виконання військового обов`язку з оборони територіальної цілісності та незалежності України є підставою для виплати державою у зв`язку з загибеллю військовослужбовця під час виконання військового обов`язку одноразової допомоги особам, визначеним у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме членам його сім`ї, батькам та утриманцям загиблого.

Указана одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, особам, які мають право на її отримання у разі, якщо загибель (смерть) настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби.

Частиною першою статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Непрацездатними членами сім`ї вважаються дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати (пункт «в» частини четвертої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»

Відповідно до статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім`ї вважаються: а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», або є особами з інвалідністю; в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює; г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати.

Згідно зі статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого також має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо (див. постанову Верховного Суду від 05 листопада 2025 року в справі № 644/1574/23).

Частиною другою статті 2 СК України визначено, що цей Кодекс регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року в справі № 644/6274/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21, застосовуючи положення статей 1, 3 СК України, зазначила, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність, допустимість, достовірність і достатність таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

За приписами статті 265 СК України баба, дід зобов`язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх внуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу.

Повнолітні внуки, правнуки зобов`язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу (стаття 266 СК України).

Згідно зі частиною першою статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц).

Відповідно до статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Розглядаючи заяви в окремому провадженні, суд на підставі поданих доказів з`ясовує можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить заявник, у разі подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Питання про те, чи має юридичне значення той чи інший факт, із заявою про встановлення якого особа звернулася до суду, вирішується залежно від мети його встановлення (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 161/9609/22).

Оскільки законодавство з питань призначення та отримання одноразової грошової допомоги пов`язує виникнення права на отримання такої допомоги з датою складання актового запису про смерть, зазначену у свідоцтві про смерть особи, коло осіб, які мають право на її отриманням також необхідно визначати саме на цю дату.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 січня 2024 року в справі № 420/9003/23.

Оскільки ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_7 , при вирішенні даної справи підлягають застосуванню положення пункту 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на момент його смерті.

Відповідно до зазначеної норми до осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, належать, зокрема, утриманці загиблого військовослужбовця, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

За змістом статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. При цьому сам факт отримання особою пенсії або іншого доходу не виключає можливості визнання її утриманцем, якщо допомога померлого фактично становила основне джерело її існування.

Аналіз наведених норм матеріального права у взаємозв`язку з дослідженими судом доказами свідчить, що для встановлення факту перебування особи на утриманні вирішальне значення має не лише наявність сімейних відносин між заявником та померлим, а насамперед встановлення того, що матеріальна допомога, яку надавав померлий, була регулярною, постійною та основною для забезпечення життєвих потреб заявника.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2024 року в справі № 201/14776/23.

Тому для встановлення факту перебування особи на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця, що необхідно для отримання заявником разової грошової допомоги, має значення встановлення обставин перебування такої особи на повному утриманні померлого військовослужбовця або одержання від нього допомоги, яка була для нього постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

У цьому контексті, суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22 жовтня 2020 року в справі № 210/343/19, від 13 січня 2021 року в справі № 592/17552/18 та від 31 серпня 2022 року в справі № 592/13089/21, в яких зазначено, що якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів (див. постанову Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі № 409/8151/19).

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд доходить висновку про те, що заявниця надала належні і допустимі доказів на підтвердження факту надання їй онуком матеріальної допомоги, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів для існування, зокрема, співставивши розмір доходів, вказаний у довідці про розмір пенсії заявниці, а також у довідці про отримувані онуком доходи.

При цьому суд враховує правову позицію, викладену в Рішенні Конституційного Суду України від 29 жовтня 2024 року №1-р(ІІ)/2024, відповідно до якої рівень пенсії, яку отримує особа в розмірі не менше прожиткового мінімум доходів громадян не свідчить про те, що така особа не потребує сторонньої допомоги, у тому числі ,матеріальної від інших осіб.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01 червня 2026 року у справі № 442/7418/25, відповідно до якої сам по собі факт отримання пенсії або наявність інших осіб, які відповідно до закону можуть бути зобов`язані утримувати заявника, не є безумовною підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні. Вирішальним є встановлення судом того, що матеріальна допомога загиблого військовослужбовця мала систематичний характер та була основним джерелом засобів до існування заявника.

Суд враховує, що відповідно до зазначеного правового висновку Верховного Суду під час вирішення питання про перебування особи на утриманні суд повинен досліджувати реальний характер матеріальних відносин між заявником та померлим, оцінюючи всі докази в їх сукупності, а не виходити виключно з формальної наявності у заявника пенсії чи інших осіб, які відповідно до закону можуть бути зобов`язані його утримувати.

Таким чином, дослідивши та оцінивши всі наявні у справі докази у їх сукупності відповідно, суд дійшов висновку, що факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 до дня його смерті знайшов своє належне підтвердження під час судового розгляду. Надані заявницею письмові докази, показання свідка та інші матеріали справи є взаємоузгодженими, належними, допустимими, достовірними й достатніми, а їх сукупність свідчить про те, що матеріальна допомога, яку надавав ОСОБА_2 , була для заявниці постійним та основним джерелом засобів до існування. Отже, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст.ст. 258-259, 263-266, 268, 273, 293, 315, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Заяву адвоката Виприка Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа: військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, Головне управління Національної гвардії України, про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_10 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , перебувала на утриманні онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис про смерть від 26.06.2023 № 2662, на день загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_10 , адреса: АДРЕСА_2 , не має зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС;

представник заявника адвокат Виприк Сергій Олександрович, РНОКПП НОМЕР_11 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4279 від 16.04.2021, ордер на надання правничої допомоги серії АЕ № 1423952 від 11.09.2025, адреса: 49127, м. Дніпро, вул. Енергетиків, буд. 8, оф. 15А, ел пошта: ІНФОРМАЦІЯ_8 , має зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС;

заінтересована особа військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, код ЄДРПОУ НОМЕР_12 , адреса: АДРЕСА_4 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_9 , має зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС.

заінтересована особа Головне управління Національної гвардії України, код ЄДРПОУ: 08803498, адреса: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 9-А, ел.пошта: gu@ngu.gov.ua, має зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС.

Суддя Г. В. Дорошенко