Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №204/3245/25 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 204/3245/25

Номер провадження2/205/274/26

Єдиний унікальний номер № 204/3245/25

Провадження № 2/205/274/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді – Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання – Пєтіної К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Сьома Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 26 березня 2025 року звернулася до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з даним позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог від 12 березня 2026 року, просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою;: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її сестри ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовна заява мотивована тим, що позивач є рідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . До нотаріальної контори з приводу прийняття спадщини після смерті сестри позивач не зверталася, оскільки не підтримувала будь-яких зв`язків ні з сестрою, ні з її чоловіком, про їх смерть дізналася від сусідів, однак звернулась до Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проте отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, у якій зазначено, що ОСОБА_2 постійно проживала та була зареєстрована до дня смерті за адресою: АДРЕСА_2 . Спадкоємцем після її смерті був її чоловік ОСОБА_3 , який фактично прийняв спадщину, але юридично її не оформив, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадкові справи до майна померлих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не відкривалися. Позивачу запропоновано звернутися до суду для встановлення додаткового строку на прийняття спадщини та встановлення фауту родинних відносин щодо померлого ОСОБА_3 .

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2025 року вищезазначену цивільну справу передано за підсудністю на розгляд Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 09 травня 2025 року вищевказану позовну заяву прийнято до провадження, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі.

03 липня 2025 року до суду через засоби поштового зв`язку від представника Дніпровської міської ради надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову, вказуючи, що позивач не надала будь-якої інформації щодо поважності причин звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті сестри. Померла ОСОБА_2 мала чоловіка, ОСОБА_3 , з яким була зареєстрована на час смерті за однією адресою, він на час смерті своєї дружини був живий, мав спільне місце реєстрації та проживання з ОСОБА_2 , є таким, що прийняв спадщину після смерті своєї дружини. Крім того, позивач не є спадкоємцем будь-якої черги після смерті ОСОБА_3 ..

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 10 липня 2025 року витребувано докази по справі.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 22 грудня 2025 року клопотання представника позивача про витребування доказів по справі залишено без задоволення.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 12 березня 2026 року провадження по цивільній справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа Сьома Дніпровська державна нотаріальна контора про продовження строку для прийняття спадщини закрито..

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 12 березня 2026 року витребувано докази по справі..

22 червня 2026 року в судовому засіданні ухвалою, постановленою судом без оформлення окремого документа, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , її представник – адвокат Адигезалов М.А. позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав в повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, письмово просив розглядати справу за його відсутності відповідно до діючого законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були рідними сестрами, які народилися в батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (т. 1 а.с. 15, 113-114, 126-127, т. 2 а.с. 8-9).

Позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 14 червня 2001 року (т. 1 а.с. 16).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого 28 червня 2022 року Чечелівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 397 (т. 1 а.с. 12, т. 2 а.с. 7).

Після її смерті відкрилась спадщина, зокрема, у вигляді частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (т. 1 а.с. 18, т. 2 а.с. 11-12).

ОСОБА_1 у визначений законом шестимісячний строк після смерті ОСОБА_2 до нотаріальної контори не зверталася.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 23 березня 1991 року, який було зареєстровано у Ленінському відділу державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 308 (т. 1 а.с. 14, т. 2 а.с. 10).

Згідно довідки Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур управління у сфері державної реєстрації відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Дніпровської міськради від 31 січня 2025 року, яка міститься в матеріалах спадкової справи № 33/2025 щодо спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , за наявними даними картотек з питань реєстрації фізичних осіб ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 05.09.1997 року по 21.02.2022 року.

Відповідно до довідки Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур управління у сфері державної реєстрації відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Дніпровської міськради від 31 січня 20125 року, яка міститься в матеріалах спадкової справи № 33/2025 щодо спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , за наявними даними картотек з питань реєстрації фізичних осіб ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 з 30.04.1968 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (т. 2 а.с. 5).

Після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 21 січня 2025 року звернулася до Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального Міністерства юстиції ( м. Одеса) з заявою видачу свідоцтва про право на спадщину на частку спірної квартири.

Постановою Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса) від 11 лютого 2025 року позивачці відмовлено у видачі на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , запропоновано ОСОБА_1 звернутися до суду для встановлення додаткового строку на прийняття спадщини та для встановлення факту родинних відносин між нею та померлим (т. 1 а.с. 17, т. 2 а.с. 16-17).

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

На підставі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування за законом здійснюється у наступній черговості (при цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування, встановлених статтею 1259 ЦК України):

перша черга: діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той з подружжя, який його пережив, та батьки;

друга черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;

третя черга: рідні дядько та тітка спадкодавця;

четверта черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини;

п`ята черга: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення, та утриманці спадкодавця (неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування).

Відповідно до ч. 3 ст. 1266 ЦК України племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього ж Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У відповідності з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

На підставі ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження 14-364цс19 (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, провадження № 14-499цс19 (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, провадження № 12-80гс20).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно – правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства – суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, – із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Разом з тим, позивачем в порушення вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України не було надано суду доказів на підтвердження прийняття нею спадщини після смерті сестри ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , як і не доведено наявність обставин для зміни черговості одержання права на спадкування.

В той же час, матеріалами справи встановлено, що спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 був її чоловік ОСОБА_3 , який постійно проживав та був зареєстрований до дня смерті за адресою: АДРЕСА_2 , який фактично прийняв спадщину, але юридично її не оформив, проте незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Враховуючи, що позивач є спадкоємцем другої черги за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та у встановленому законом порядку спадщину не прийняла, тоді як спадкоємець першої черги, ОСОБА_3 , належним чином реалізував своє право на прийняття спадщини після його дружини ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що спірна квартира увійшла до складу спадкової маси, яка відкрилася саме після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, то спадщина, що залишилась після його смерті (в т.ч. і спірна квартира) перейшла до його спадкоємців. Проте позивачем у межах цього судового розгляду не було заявлено відповідних вимог про визнання за нею права власності на частину спірної квартири в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , що унеможливлює задоволення позову на підставі заявлених позовних вимог.

Таким чином, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв`язку у сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані, недоведені та безпідставні, а тому задоволенню не підлягають.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, тому за рахунок відповідача не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15-16, 1216-1218, 1258, 1268-1270 ЦК України, ст. ст. 4, 12-13, 76-77, 81-82, 141, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ: 26510514, місцезнаходження: м. Дніпро, просп.. Дмитра Яворницького, 75), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Сьома Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Степана Бандери, буд. 43А), про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Басова