Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №177/2136/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/2136/26

Провадження № 2/177/1703/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 жовтня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк М. В.

за участі: секретаря Бабєєва К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та виступає на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

23.06.2026 до Криворізького районного суду Дніпропетровської області надійшов вказаний позов, в якому представник позивача просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 5584662 від 03.06.2025 року станом на 27.01.2026 в загальному розмірі 150579 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 39000 грн., заборгованості по відсотках у розмірі 88179,00 грн, заборгованості за штрафом у розмірі 19500,00 грн та комісії у розмірі 3900 грн. Також просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати понесені позивачем на відправлення відповідачу копії позовної заяви з додатками у розмірі 252,18 грн.

В обґрунтування позову вказано, що 03.06.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна», правонаступником якого є ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5584662, який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у сумі 39000,00 грн строком на 360 днів, періодичність платежів кожні 30 днів, стандартна процентна ставка 0,95 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах строку кредитування, реальна процентна ставка на дату укладення договору складає за весь строк кредитування 2639,6200% річних, комісія за надання кредиту становить 3900,00 грн та є разовою комісією, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору визначена в сумі 176280 грн.

27.01.2026 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу № С7-270126-1.

На виконання умов вказаного договору складено реєстр боржників, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 5584662 від 03.06.2025 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користуванням кредитом, та інших, передбачених договором, платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 .

У зв`язку з невиконанням відповідачем належним чином зобов`язань за умовами кредитного договору позивач просить суд стягнути з відповідача 150579 грн у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві зазначив клопотання в якому просив справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечував (а.с.4 зворот).

Відповідач у судове засідання не з`явилася, реалізувала право на залучення до участі у справі представника. Представник відповідача в судове засідання вчергове не з`явився, надав суду клопотання про проведення судового засідання за його відсутності, а також надав клопотання про витребування оригіналів доказів, поданих позивачем.

Попередні клопотання представника відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву, про витребування доказів, ухвалою суду від 24.09.2026 залишено без задоволення, роз`яснено право подати докази на підтвердження позиції щодо не отримання кредитних коштів, зокрема шляхом звернення до банку емітента, отримання виписки по рахунку щодо себе, тощо (а.с. 114-115).

В клопотанні про витребування у позивача та зобов`язання його надати суду оригінали письмових та електронних доказів від 14.10.2026, представник відповідача вказував на необхідність огляду в судовому засіданні саме оригіналів доказів поданих позивачем до позову, з метою перевірки їх відповідності копіям наявним у матеріалах справи. Зазначав, що саме по собі долучення до позову файлів з копіями документів не усуває необхідності перевірки їх походження, змісту та відповідності первинним документам, у разі виникнення обґрунтованих сумнівів з боку іншої сторони (а.с. 124-125).

14.10.2026 сторони та їх представники в судове засідання не прибули, третя особа також не забезпечила участь представника у розгляді справи, причини неявки до суду представників суду не повідомлено, що в силу ст. 223 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи стадію судового провадження, надання судом достатнього часу для формування сторонами своїх позицій, подання заяв по суті справи та подання доказів, суд забезпечуючи розгляд справи в змагальному процесі, в розумний строк, вважав за можливе розглядати справу за відсутності учасників по справі.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.

В зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Даний позов надійшов до суду 23.06.2026.

Ухвалою суду від 24.06.2026 відкрито провадження по справі та справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін, сторонам роз`яснено право на подання заяв по суті справи, зокрема права на подання відзиву не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження по справі, копії позову.

09.07.2026 до участі у справі, через ЕС, долучився представник відповідача Страх В.О. (а.с. 93). У визначений судом строк відзив не подано.

23.08.2026 представник відповідача надав суду заяву про відкладення розгляду справи, до якої долучив відзив та клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду 24.09.2026 клопотання представника відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву та клопотання про витребування доказів залишено без задоволення.

Розглядаючи клопотання представника відповідача про витребування у позивача та зобов`язання його надати суду оригінали доказів доданих позивачем до позову, зокрема доказів верифікації відповідача, доказів перерахування коштів, кредитного договору та договору факторингу, та інших доказів, представник відповідача не навів жодного обґрунтування сумнівів у достовірності документів долучених позивачем до позову в якості доказів (письмових, електронних), що належним чином посвідчені, є цілісними та взаємопов`язаним. Представником відповідача не надано суду даних, що ставили б під сумнів цілісність, відповідність вказаних документів їх оригіналам. Зокрема представником не надано суду даних про існування будь-яких інших примірників (варіантів) договору кредиту № 5584662 від 03.06.2025 року, що містив би умови відмінні від тих, що зафіксовані в документах наданих позивачем, не надано будь-яких даних що ставили б під сумнів документи щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, зокрема інформації з банку емітента картки відповідача про відсутність даної картки на ім`я ОСОБА_1 , не зарахування на неї коштів, виписок по рахунку, тощо, право на подання яких суд роз`яснював в ухвалі суду від 24.09.2026. Клопотання представника відповідача про зобов`язання позивача надати оригінали доказів, є необґрунтованим, свідчить виключно про намір затягування розгляду справи.

Відповідно до ч.6 ст. 95, ч.5 ст. 100 ЦПК України, якщо суду подано копію письмового чи електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового/електронного доказу. Витребування оригіналу документу є правом, а не обов`язком суду та залишається на розсуд суду, з урахуванням обґрунтованості доводів сторони щодо необхідності витребування оригіналів документів. В даному випадку, суду надано належним чином засвідчені копії письмових та електронних доказів, які є цілісними, читабельними, підстав ставити їх під сумнів перед судом не обґрунтовано та судом не встановлено, а тому суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання сторони відповідача, про що постановлено ухвалу без оформлення окремим процесуальним документом.

Розглядаючи справу по суті, судом встановлено, що 03.06.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5584662, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «41525» 03.06.2025 о 09:28:09 (а.с. 27), згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у сумі 39000,00 грн строком на 360 днів, періодичність платежів кожні 30 днів, стандартна процентна ставка 0,95 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах строку кредитування визначеного п. 13 договору – 360 днів. Сторони обумовили в договорі реальну процентну ставку на дату укладення договору, що складає за весь строк кредитування 2639,6200% річних, а також погодили разову комісія за надання кредиту 3900,00 грн (а.с. 14-27). Підписано відповідачем і паспорт споживчого кредиту (а.с. 28-32).

Відповідач надавала первісному позичальнику анкету-опитувальник, в якій надала персональні дані необхідні для укладення договору, зокрема паспортні дані, РНОКПП, прізвище, ім`я та по батькові, вказала засоби зв`язку та місце проживання (а.с. 10-11). Відповідач пройшла ідентифікацію через систему BankID Приват, банку емітента картки на яку за умовами договору підлягали перерахуванню кошти (а.с. 7). Дана технологія BankID влаштована таким чином, що користувач (заявник), який запитує послугу на сайті надавача послуг, обирає серед банків, що приєдналися до системи BankID, той банк, в якому він безпосередньо верифікований, є його клієнтом та має діючий договір, після чого проходить багатофакторну автентифікацію на сторінці обраного ним банку (що фактично релевантна автентифікації при доступі до управління карткою/рахунком за допомогою інтернет-банкінгу) та надає цьому банку згоду на передачу ідентифікаційних даних надавачу послуг (в даному випадку Товариству). Відповідно до положення про систему BankID НБУ, абонент – ідентифікатор – банк України, який є абонентом BankID НБУ та безпосередньо виконує функції ідентифікації, автентифікації та верифікації клієнтів (банку), які є користувачами системи BankID НБУ.

Як слідує з довідки про хронологію події укладення кредитного договору (надання кредиту/відмови), 03.06.2025 о 09:26:27 клієнт ОСОБА_1 подала заявку про отримання кредиту, після чого первісний кредитор запитав та отримав дані УБКІ, провів ряд перевірок, завершив верифікацію клієнта через BankID Приват, після чого направив позичальнику в особистий кабінет паспорт споживчого кредиту та проект договору, смс з одноразовим ідентифікатором для підписання тексту договору та паспорту споживчого кредиту. О 09:27:31 та о 09:28:09 03.06.2025 відповідно, позивальник ознайомилася та підписала паспорт споживчого кредиту та текст договору, використавши надісланий ідентифікатор 41525, що узгоджується зі змістом договору. В подальшому кредитор здійснив ще ряд перевірок, після чого о 09:28:15 03.06.2025 наклав на підписаний сторонами договір КЕП уповноваженого працівника та направив примірник підписаного договору з додатками позичальнику в особистий кабінет. 03.06.2025 о 09:29:08 Кредитор надіслав платіжному провайдеру запит щодо перерахування коштів за договором кредиту на електронний платіжний засіб позичальника, а о 09:30:18 03.06.2025 отримав від платіжного провайдера повідомлення про перерахування коштів кредиту на електронний платіжний засіб позичальника, про що було повідомлено позичальника (а.с. 41).

Дані вказаної довідки узгоджуються як з текстом договору в питанні його підписання сторонами, так і з довідкою ТОВ «Пейтек» від 27.01.2026, за змістом якої ТОВ «Пейтек» на виконання умов договору з ТОВ «Лінеура Україна» щодо надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, підтвердило факт перерахування коштів від ТОВ «Лінеура Україна» на платіжну картку клієнта 5168745613781555 о 09:29:11, на виконання договору № 5584662 від 03.06.2025 суму 39000 грн (а.с. 9).

Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до положень статті 207 ЦК України, електронний документ прирівнюється до письмової форми правочину.

Спеціальне законодавство у сфері електронної комерції (Закони України «Про електронну комерцію» та «Про електронні документи та електронний документообіг») не заперечує юридичної сили електронних документів та договорів, укладених шляхом обміну електронними повідомленнями.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає можливість підписання електронного правочину, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Одноразовим ідентифікатором, як визначено ч. 1 ст. 3 цього ж Закону, є алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що приймає оферту, шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Таким чином, використання відповідачем логіну та паролю для входу в особистий кабінет та/або введення одноразового ідентифікатора, надісланого на його контактний номер телефону, є належним способом ідентифікації та підписання електронного договору, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Суд звертає увагу, що договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за своїм правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису у визначених законом випадках, а електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через його електронну форму. Аналогічно, у цивільному праві діє загальна презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнана судом.

У контексті електронного правочину, вчинення дій з використанням особистого кабінету, логіну, паролю та/або одноразового ідентифікатора, наданого особі при реєстрації, створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою. Якщо відповідач заперечує факт власного волевиявлення на укладення кредитного договору в електронній формі або стверджує, що електронний підпис був вчинений не ним, а іншою особою, він не отримував коштів за договором, то тягар доведення цих обставин покладається саме на відповідача відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України. Відповідних доказів, сторона відповідача у змагальному судовому процесі суду не надала, хоча право на їх подання роз`яснювалося.

Підписуючи договір про споживчий кредит № 5584662 від 03.06.2025 відповідач була проінформована і погодилася з усіма його істотними умовами договору. Такий договір ніким не оспорювався та недійсним не визнавався. Верховний Суд у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі №463/9914/20 дійшов висновку, якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики.

У постанові ОП КЦС ВС від 07.09.2026 по справі № 552/672/23, ВС виснував, що без позовної вимоги споживача про визнання умов договору недійсними, суд не може визнавати певні оспорювані умови недійсними.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку що електронний кредитний договір № 5584662 від 03.06.2025 укладено в порядку визначеному законом, його умови є чіткими та зрозумілими, а сам договір дійсним та підлягає виконанню сторонами.

Згідно з розрахунком заборгованості первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна», станом на 27.01.2026 року за договором № 5584662 від 03.06.2025 року про надання споживчого кредиту сума заборгованості становить 150579 грн, а не 150949,20 грн як вказано у позові (прохальна частина), що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 39000,00 грн., заборгованості по відсотках у розмірі 88179 грн, заборгованості за штрафом у розмірі 19500,00 грн та комісії у розмірі 3900 грн (а.с. 33-40).

27.01.2026 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу № С7-270126-1 з додатками, згідно з яким ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 5584662 від 03.06.2025 (матеріали ЕС).

За Переліком № 1 до договору (реєстр боржників) в електронному вигляді до договору факторингу від 27.01.2026 року слідує, що від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 на вищевказану суму боргу 150949,20 грн (матеріали ЕС). За умовами п. 2.4 договору факторингу, право вимоги вважається відступленим з моменту надходження грошових коштів в обумовленому розмірі на рахунок клієнта та після підписання сторонами акту-приймання передачі переліку. Докази вчинення вищевказаних дій, що мають наслідком перехід прав вимоги до позивача, надано позивачем до позову (матеріали ЕС).

Таким чином, дані спірні правовідносини виникли з кредитного договору й договору факторингу.

Згідно із ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Як передбачено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Водночас у відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що відповідач повністю чи частково виконала зобов`язання за кредитним договором як перед позивачем у справі, так і перед первісним кредитором.

Відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України щодо обов`язку доказування і подання доказів, не надала заперечень стосовно факту укладення спірного кредитного договору та не спростувала факт отримання нею кредитних коштів, наявну заборгованість.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача кредитної заборгованості за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5584662 від 03.06.2025 року в частині заборгованості по тілу кредиту в сумі 39000,00 грн, заборгованості за відсотками в сумі 88179 грн (нарахована за обумовленою ставкою та в межах строку кредитування) та 3900, 00 грн комісія за видачу кредиту (прямо передбачена умовами договору), підлягають задоволенню, в загальному розмірі 131079 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за штрафом у розмірі 19500,00 грн, суд вважає ці вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, в силу прямої норми закону, банк (фінансова установа) зобов`язаний був списати боржнику заборгованість за неустойкою (пенею/штрафом) в сумі 19500,00 грн, адже вона нарахована за кредитним договором укладеним у період дії воєнного стану, що нині триває. Однак кредитор списання штрафу не здійснив, звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, що включає штраф.

Вказане суперечить вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу є такими, що не підлягають задоволенню. В цій частині в задоволені позову суд вважає за необхідне відмовити.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений та документально підтверджений судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2312,03 гривень (131079 грн х100 %/: 150949,20 грн = 86,84 % задоволених позовних вимог; 2662,40 грн х 86,84% /100 % = 2312,03 грн).

Крім цього, п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до судових витрат належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На підтвердження понесених витрат на поштові відправлення процесуальних документів відповідачу позивачем надано суду копію опису вкладення до цінного листа, квитанцію №2098221 від 05 червня 2026 року Поштової служби «Е-Пост» на суму 252,18 грн (матеріали ЕС).

Отже, поштові витрати, пов`язані з розглядом справи, в розмірі 252,18 грн підтверджені належними та допустимими доказами, у зв`язку із чим є підстави для їх стягнення з відповідача на користь ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР».

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 247, 259, 263, 264, 265, ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» код ЄДРПОУ 43170298), заборгованість за кредитним договором № 5584662 від 03.06.2025 року станом на 27.01.2026 в загальному розмірі 131079 (сто тридцять одна тисяча сімдесят дев`ять) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» код ЄДРПОУ 43170298) 2312 (дві тисячі триста дванадцять) гривень 03 копійки у рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору та 252 (двісті п`ятдесят дві) гривні 18 копійок в рахунок витрат на відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя М.В. Березюк