Суд: Заводський районний суд міста Кам’янського
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів
Дата: 06 жовтня 2026 р.
Справа: №220/1042/24
Суддя: Савранський Т. А.
справа № 220/1042/24
№ провадження 1-кп/208/370/26
ВИРОК
Іменем України
07 жовтня 2026 р. м. Кам`янське
Заводський районний суд міста Кам`янського у складі: головуючого, судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю в режимі відеоконференції:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
у відкритому судовому засіданні розглянувши справу кримінального провадження № 12024053620000060 відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нікополь Дніпропетровської області, громадянина України, освіта вища, військовослужбовець військової служби за призовом, військова частина НОМЕР_1 , військове звання «молодший сержант», розлучений, має на утриманні неповнолітню доньку 2014 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 369 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи її на посаді водія-електрика медичного пункту стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , у першій декаді квітня 2024 року, придбав через мережу Інтернет у невстановленої слідством особи, завідомо підроблене посвідчення водія на пластиковій основі, категорії «А», «В», «С1», «С» серії ВКН 881305, заповнене на ім`я « ОСОБА_4 », начебто видане 22.04.2024 року ТСЦ № 1242 РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській області.
Використовуючи завідомо підроблене посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідних категорій, Апальков в порушення вимог ст.ст. 68, 92 Конституції України, п.п. 2, 5-1, 16-18 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», п.п. 1.10, 2.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2001 року № 1306 «Про Правила дорожнього руху», достовірно знаючи, що посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане 22.04.2024 року ТСЦ № 1242 РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській області, на право керування транспортними засобами категорій «А», «В», «С1», «С», у встановленому законом порядку він не отримував, керував транспортним засобом «Daewoo Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_3 , та о 16.22 годині 15.05.2024 року, зупинений працівниками правоохоронних органів на блокпості «Іскра», що на автомобільній дорозі «Запоріжжя-Донецьк» с. Іскра Комарської територіальної громади Волноваського району Донецької області.
На законну вимогу поліцейського сектору реагування патрульної поліції ВП № 1 Волноваського РВП ГУНП в Донецькій області пред`явити посвідчення на право керування транспортними засобами, ОСОБА_7 діючи умисно, пред`явив завідомо підроблений документ – посвідчення водія на своє ім`я серії НОМЕР_2 , начебто видане 22.04.2024 ТСЦ № 1242 РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській області, на право керування транспортними засобами категорій «А», «В», «С1», «С», яке не відповідає за способами друку та відсутністю елементів захисту аналогічним бланкам посвідчень водія, що знаходяться в офіційному обігу на території України.
Вказані дії Апалькова кваліфіковані за ч. 4 ст. 358 КК України як використання завідомо підробленого документа.
У судовому засіданні обвинувачений вважав недоцільним дослідження доказів щодо його винуватості, так як свою вину у скоєнні вищезазначеного кримінального правопорушення, обставини його скоєння, визнає у повному обсязі. Ці обставини розуміє вірно, це його добровільна та достеменна позиція. Розуміє, що буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Обвинувачений пояснив суду, що на час вчинення кримінального правопорушення проходив службу у військовій частині на посаді водія. Він мав водійське посвідчення на право на керування транспортними засобами категорії «В», однак за умов служби йому бракувало відкритої категорії на право керування вантажівками. Через брак часу, не мав можливості пройти навчання для отримання права на керування транспортними засобами інших категорій, і тому з метою отримання посвідчення водія з потрібними категоріями, він через Інтернет знайшов осіб, які запропонували виготовити такий документ. Спочатку він перерахував їм завдаток, а після виготовлення посвідчення водія з відповідними відмітками про категорії, сплатив решту обумовленої суми.
15.05.2024 року під час керування легковим автомобілем, зупинений працівниками правоохоронних органів на блокпості «Іскра», що на автомобільній дорозі «Запоріжжя-Донецьк», де пред`явив підроблене посвідчення водія.
Свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, у скоєному щиро розкаявся.
Враховуючи клопотання ОСОБА_7 про недоцільність дослідження у судовому засіданні доказів його винуватості, позицію прокурора, який не заперечував, при з`ясуванні обставин справи та доказів на їх підтвердження, обмежитись допитом обвинуваченого, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Прийняття такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, вважаються встановленими в судовому засіданні, не потребують окремого дослідження у ході судового розгляду і це враховується судом при постановленні вироку.
Аналізуючи викладене за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження та визначеного обсягу доказів на їх підтвердження, керуючись законом, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, сукупності та їх взаємозв`язку, суд вважає, що вина обвинуваченого в судовому засіданні встановлена та підтверджена, а його умисні дії вірно кваліфіковано за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.
Обставинами які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд вважає визнання ним своєї вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.
Норми кримінального законодавства наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
Санкція ч. 4 ст. 358 КК України передбачає покарання у виді штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_7 виду та міри покарання, суд враховує характер скоєного ним кримінального правопорушення, яке відноситься до кримінальних проступків, особу обвинуваченого, який вину визнав повністю, раніше не судимий, має на утримані неповнолітню доньку, є військовослужбовцем та позитивно характеризується за місцем служби, враховує наявність обставин які пом`якшують покарання та відсутність, які б його обтяжували.
Обране покарання не повинно становити істотну диспропорцію, тобто бути адекватним вчиненому та не становити «особистого надмірного тягаря для особи», повинно відповідати справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи.
Міра покарання встановлюється судом з урахуванням вищезазначених обставин справи, з врахуванням позиції державного обвинувачення.
Враховуючи принцип індивідуалізації покарання, думку учасників судового засідання, суд вважає, що подальше перевиховання та виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 можливо шляхом призначення йому покарання у виді штрафу.
На думку суду, зазначене покарання є законним, справедливим та цілком достатнім для подальшого виправлення обвинуваченого та попередження вчиненням нового кримінального правопорушення.
Доля речових доказів вирішується судом відповідно до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати по проведенню судової експертизи, відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 373-374 КПК України, суд -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 358 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 510 гривень на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати по проведенню судово-технічної експертизи в сумі 6 058,24 гривень.
Речовий доказ по справі – посвідчення водія НОМЕР_2 , яке знаходяться в камері речових доказів ВП № 2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області, знявши арешт, знищити.
До набрання вироком законної сили, запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , не обирати.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду, через Заводський районний суд міста Кам`янського, протягом 30 днів з дня його проголошення. Законної сили вирок суду набирає після закінчення строку його оскарження.
Вирок суду підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua