Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №210/4558/26 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

Суд: Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за заповітом

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №210/4558/26

Суддя: Вікторович Н. Ю.

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД

МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/4558/26

Провадження № 2/210/2532/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 жовтня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:

головуючого-судді: Вікторович Н.Ю.,

за участю секретаря судового засідання: Біди А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в порядку загального позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, без участі сторін, та без фіксування судового засідання звукозаписувальним пристроєм, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

Описова частина.

Короткий зміст позовної заяви.

Представник позивача в обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , - бабуся Позивачки, якій за життя належала на праві власності квартира за адресою: АДРЕСА_1 . В кінці травня 2026 року під час прибирання в квартирі ОСОБА_2 мати Позивачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , знайшла заповіт покійної бабусі на її користь, який був посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Забуранною А.А. 16 травня 2017 року, та зареєстрований в реєстрі за №690. Таким чином Позивачці стало відомо про існування заповіту покійної бабусі на її користь. Позивачка не звернулася у визначений законом строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки не знала про існування даного заповіту, що вважає поважною причиною пропуску такого строку. Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , - бабусі Позивача до нотаріальної контори спадкоємці не зверталися (чоловік покійної бабусі Позивача (дідусь Позивача), - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 19 листопада 2008 року, син покійної бабусі Позивача (батько Позивача), - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 04 липня 2014 року), спадкова справа не заводилася, відповідне повідомлення Позивачці не надсилалося та не розміщувалася в пресі інформація про наявність заповіту ОСОБА_2 . Оскільки Позивачка була необізнана про наявність заповіту, складеного на її користь, а спадкова справа після смерті спадкодавця, - бабусі Позивачки, - ОСОБА_2 не заводилася, й відповідно не були здійснені повідомлення та виклик спадкоємця за заповітом, це свідчить про поважність причин пропуску строку прийняття спадщини Позивачем, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України є підставою для визначення їй додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Враховуючи викладене, представник позивача просить позов задовольнити, та визначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ), додатковий строк тривалістю у 03 (три) місяці з дня прийняття рішення у даній справі для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рух по справі.

Ухвалою суду від 10 липня 2026 року відкрито загальне позовне провадження (а.с.24).

Ухвалою від 10 липня 2026 року, витребувано від Третьої криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі будь-яких відомостей про заведення спадкової справи щодо майна ОСОБА_2 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 , після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.26).

28 липня 2026 року від Третьої криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, на виконання ухвали надійшло повідомлення за підписом завідувача ОСОБА_6 , в котрому повідомляється, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в нотаріальній конторі не відкрита. Спадкоємці із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися, свідоцтво про право на спадщину не видавалося, про що також надано Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру від 21 липня 2026 року №86063324 (а.с.38).

Ухвалою суду від 17 вересня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.41).

Аргументи учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 при розгляді справи присутньою не була, скориставшись правом представництва.

Представник позивача ОСОБА_1 , - ОСОБА_7 у судовому засіданні 08 жовтня 2026 року надав пояснення в обґрунтування позовних вимог, підтримав їх у повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у позовній заяві, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача Виконавчого комітету Металургійної районної у місті Кривому Розі ради в судовому засіданні присутній не був, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, за наявними в матеріалах справи документами.

08 жовтня 2026 року у судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_3 , котра суду пояснила, що померла ОСОБА_2 була її свекрухою, всі родичі її померли, залишилася тільки позивач ОСОБА_1 , котра є онукою померлої. На момент смерті ОСОБА_2 проживала сама, сама себе обслуговувала, та їй допомагали співробітники соціальної служби. Після смерті ОСОБА_2 , коли вони прибиралися в її квартирі, ними було знайдено заповіт на ім`я позивача ОСОБА_1 .

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 85 років, померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 10 листопада 2025 року, виданого Департаментом адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради, та про що зроблено відповідний актовий запис №4422 (а.с.11).

За життя ОСОБА_2 належала на праві власності квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14-19).

За життя ОСОБА_2 було складено заповіт на ім`я позивача ОСОБА_1 , який був посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Забуранною А.А. 16 травня 2017 року, та зареєстрований в реєстрі за №690, згідно котрого, ОСОБА_2 заповіла позивачеві належну їй на праві приватної власності квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12).

Як встановлено судом із раніше витребуваних доказів, а саме повідомлення за підписом завідувача Оксани Ситнік, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в нотаріальній конторі не відкрита. Спадкоємці із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися, свідоцтво про право на спадщину не видавалося, про що також надано Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру від 21 липня 2026 року №86063324 (а.с.38).

Чоловік покійної ОСОБА_2 , - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 19 листопада 2008 року (а.с.17).

Син покійної ОСОБА_2 , - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 04 липня 2014 року (а.с.10).

Мотивувальна частина. Позиція суду та застосовані норми права.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Спадщина, на яку претендує позивач, відкрилась після смерті її бабусі ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно зі ст.ст.1217, 1218, 1233 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

Статтями 1216-1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст.1220-1221,1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно із ст.ст.1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Разом з тим, позивач наведених вище вимог закону не дотрималась та після відкриття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Уразі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ст.1272 ЦК України).

Відповідно до статті 1269 ЦК України обов`язковою умовою реалізації спадкових прав спадкоємцем, який не проживав постійно разом зі спадкодавцем, є подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини. Наслідком не вчинення таких дій є пропущення строку для прийняття спадщини.

Із відповіді Третьої криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, за підписом завідувача Оксани Ситнік, вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в нотаріальній конторі не відкрита. Спадкоємці із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися, свідоцтво про право на спадщину не видавалося, про що також надано Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру від 21 липня 2026 року №86063324.

Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2021 року у справі №369/6254/19-ц, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Фактично, пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного чи оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку (висновок Верховного Суду у постанові від 01 червня 2022 року у справі №148/1805/20).

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема такі: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

В залежності від конкретних обставин справи суд може визнавати ті чи інші причини пропуску строку як поважними, так і такими, що не перешкоджали особі звернутися із відповідною заявою в межах визначеного законом строку. Визначальним у такому випадку є саме критерій наявності об`єктивних, непереборних та істотних труднощів для спадкоємця. Для вирішення питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини стосується періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

У постанові Верховного Суду в справі №681/203/17-ц зазначено, що вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика ЄСПЛ розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Важливим під час вирішення питання про надання особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини також є факт прийняття спадщини іншими спадкоємцями за законом, оскільки в такому разі може відбутися втручання у право власності інших осіб, порушення принципу правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права. Наведене зумовлює потребу в дотриманні принципу «пропорційності» втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину.

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, потрібно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж потрібно для реалізації поставленої мети.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який є у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Відповідно до рішення ЄСПЧ «Ілхан проти Туреччини» від 27 червня 2000 року, при вирішенні питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму.

В контексті даної справи та поважності пропуску строку для прийняття спадщини суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Представником позивача при зверненні з позовом мотивовано пропуск звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини необізнаність позивача про наявність заповіту, складеного на її ім`я.

Відповідно до статті 64 Конституції України, статей 12-1 і 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», статей 7 і 34 Закону України «Про нотаріат», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року була прийнята постанова №164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану».

З 29 червня 2022 року діяли нові зміни щодо строків оформлення спадщини під час воєнного стану. Ці зміни були запроваджені на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року №719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану».

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі №676/47/21 дійшов висновку про те, що постанова КМУ від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, тому вона не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Суд звертає увагу на те, що встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини припав на період повномасштабної військової агресії, а спадкоємець ОСОБА_1 не була обізнана про наявність складеного на її ім`я заповіту,

Крім того, відповідно до матеріалів справи позивач є онукою померлої ОСОБА_2 , якою за життя складено на її ім`я заповіт.

У суду відсутні сумніви, що однією з основних причин пропуску для прийняття спадщини була необізнаність позивача про наявність заповіту, що підтверджено покарами у судовому засіданні свідка.

Згідно ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до положень ст.1234 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Згідно ст.1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини. У разі смерті особи, яка була позбавлена права на спадкування, до смерті заповідача, позбавлення її права на спадкування втрачає чинність. Діти (внуки) цієї особи мають право на спадкування на загальних підставах.

Відповідно до положень ст.1236 ЦК України, заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Згідно ст.1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ст.1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Суд звертає увагу на те, що у встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини позивач не була обізнана про наявність складеного на її ім`я заповіту, що позбавило її можливості вчасно подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті бабусі, отже така обставина є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини в порядку частини третьої статті 1272 ЦК України, що узгоджується з правовою позицією висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №681/203/17-ц, від 01 червня 2020 року у справі №185/777/17.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень ст.76 ЦПК України докази в їх сукупності, заслухавши пояснення свідка, суд вважає, що позивач пропустила строк прийняття спадщини з поважних причин, через необізнаність про наявність складеного на її ім`я заповіту, тому суд вважає за необхідне визнати причину пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини спадкоємцем поважною.

Пропуск такого строку, позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину за заповітом через нотаріальну контору і потребує пред`явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини. Позивач в іншому порядку, ніж судовий, не може захистити свої права на прийняття спадщини, а завданням судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільної справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

При оцінці встановлених обставин, суд враховує не тільки умови застосування правил частини 3 статті 1272 Цивільного кодексу України, але і загальні засади цивільного судочинства та європейські принципи, зокрема, принцип верховенства права з його складовими. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 серпня 2017 року у справі №1320цс17.

Суд зазначає, що зверненням до суду із позовом для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини свідчить про бажання позивача реалізувати свої права, наявні у справі докази в їх сукупності, дають підстави для задоволення позову, тому, суд визнає причини пропуску позивача для подання заяви про прийняття спадщини поважними та визначає додатковий строк три місяці для подання відповідної заяви до нотаріуса. Відмова у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини позбавить позивача прав на майно після смерті бабусі за заповітом.

Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ч.3 ст.1272, ст.1270 ЦК України, ст.ст.4, 9, 12, 13, 77, 81, 141, 259-268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , який становить 03 (три) місяці, з моменту набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 15 жовтня 2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 );

- відповідач: Виконавчий комітет Металургійної районної у місті Кривому Розі ради (ЄДРПОУ: 04052525, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Миру, буд.№42).

Суддя: Н. Ю. Вікторович

Оригінал: reyestr.court.gov.ua