Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №173/2844/26 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Суд: Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 13 жовтня 2026 р.

Справа: №173/2844/26

Суддя: Челюбєєв Є. В.

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/2844/26

Номер провадження2/173/2302/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 жовтня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І, розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ТОВ «Верхньодніпровське БТІ», про визнання права власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що 20.09.2021отримала в дар 49/100 часток житлового будинку садибного типу з господарськими спорудами, який розташований на земельній ділянці 420 кв.м. Позивач бажає оформити належним чином своє право власності на частину будинку, але при виготовленні технічного паспорту їй повідомили, що в реєстр ЄДСББ дану інформацію внести не має можливості внаслідок того, що іншої 51/100 частини житлового будинку ніколи не існувало.

Відповідно до діючого законодавства при внесенні реєстр ЄДСББ інформації необхідно, щоб математично це була одиниця об`єкту. Вказані юридичні обставини позбавляють її можливості реалізувати своє право власності на майно. Невизначеність в документах та реальному стані об`єкту не дає можливості вільно розпоряджатись даним майном, що й стало підставою звернення до суду.

Провадження у справі відкрито 31.08.2026.

Сторони у судове засідання не з`явилися, надали заяви, у яких просили розглянути справу за їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Верхньодніпровського районного народного суду від 18.12.1992 за ОСОБА_3 визнано право власності на 49/100 частки житлового будинку у АДРЕСА_1 .

Рішенням виконкому Новомиколаївської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області № 2 від 15.01.2013, житловому будинку ОСОБА_4 присвоєна юридична адреса: АДРЕСА_2 .

На підставі договору дарування від 20.09.2021, посвідченого приватним нотаріусом Верхньодніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області та зареєстрованого в реєстрі за № 993, позивач набула право власності на 49/100 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 1221055800:03:003:0391, площею 0,0420 га та призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0000006652026 від 05.01.2026, 06.06.2017 зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 1221055800:03:003:0391, розташована у АДРЕСА_1 , площею 0,0420 га та призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку.

На звернення позивача Верхньодніпровська міська рада за № 3212/о/2-25 від 24.11.2025 повідомила, що приватизація земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, що перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, можлива виключно за умови подання спільного клопотання всіма співвласниками нерухомого майна, тож Верхньодніпровська міська рада не має правових підстав розглядати питання приватизації земельної ділянки на підставі лише одного співвласника.

23.03.2026 Верхньодніпровським бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1 , згідно довідки до якого, частка житла ОСОБА_1 відокремлена, має окремий вихід. Також при обстеженні житлового приміщення з господарськими спорудами ТОВ «Верхньодніпровське БТІ» дійшло висновку про можливість виходу даної частки у самостійне господарство з присвоєнням окремої адреси. Житловий будинок за період 1983-2026 рр. не реконструйований, статус та функціональне призначення не змінювалося.

До технічного паспорту додано позитивний Висновок щодо технічної можливості виділу частки з об`єкта нерухомого майна, план розподілу земельної ділянки, Акт конкретного користування та схематичний план.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 276179961 від 22.09.2021 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 49/100 часток житлового будинку АДРЕСА_2 .

Рішенням державного реєстратора від 25.12.2025 № 82605672 відмовлено позивачу у проведенні реєстраційних дій у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на цілий будинок.

Між сторонами виникли правовідносини, що виникають із права власності. Способом захисту порушеного цивільного права позивач визначила припинення права спільної часткової власності та виділ у натурі належної їй частки як окремого самостійного об`єкта нерухомого майна, з чим погоджується суд. Такий спосіб захисту цивільних прав передбачений статтею 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, а право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з ч.1,3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен зі співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Частиною 1 ст. 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна полягає у переході частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частці у праві спільної власності та припиненні для цієї особи права на частку у спільному майні.

Згідно зі ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року у справі № 495/6053/19 (провадження № 61-1694св21) зазначено, що кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою у праві власності на спільне майно в цілому. Такі частки є ідеальними та визначаються відповідними відсотками від цілого або у дробовому виразі. Виділ частки (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок фактично має відокремлену частину, яка обладнана окремим входом та може використовуватися як самостійне господарство. Згідно з технічним паспортом відповідна частка житла є відокремленою та має окремий вихід. За результатами технічного обстеження спеціалізованим підприємством встановлено можливість виділу цієї частини в самостійне господарство з присвоєнням окремої адреси.

До технічної документації також долучено позитивний висновок щодо технічної можливості виділу частки з об`єкта нерухомого майна, план розподілу земельної ділянки, акт конкретного користування та схематичний план.

Зазначені докази підтверджують фактичну відокремленість належної позивачу частини житлового будинку та технічну можливість її самостійного використання. При цьому суд бере до уваги, що, за наданою технічною документацією, протягом 1983–2026 років житловий будинок не реконструювався, його статус і функціональне призначення не змінювалися.

Також судом установлено, що рішенням державного реєстратора позивачеві відмовлено у проведенні реєстраційних дій через відсутність правовстановлюючих документів на цілий житловий будинок.

Таким чином, попри наявність зареєстрованого права власності позивача на 49/100 часток житлового будинку, невідповідність правовстановлюючих документів фактичному стану об`єкта та відсутність документів на будинок як єдиний об`єкт створюють перешкоди для оформлення виділеної частини як самостійного об`єкта нерухомого майна.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд виходить із того, що позивач підтвердила належність їй 49/100 часток житлового будинку, наявність технічної можливості відокремлення відповідної частини та існування перешкод для оформлення її як самостійного об`єкта нерухомого майна.

За встановлених обставин збереження правового режиму спільної часткової власності без можливості належного оформлення фактично відокремленої частини будинку обмежує можливість позивача повноцінно реалізовувати правомочності володіння, користування та розпорядження належним їй майном.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа: ТОВ «Верхньодніпровське БТІ» (51600, Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Верхньодніпровськ, вул. Театральна, 16, ЄДРПОУ 44739553), про визнання права власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами - задовольнити.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 49/100 частки житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок садибного типу, загальною площею - 37,6 кв.м., житлова площа - 13,7 кв.м. з відповідними будівлями та спорудами (прибудова літ. а2, прибудова літ.а3, навіс а4, навіс а5, навіс а6, літня кухня Б-1, погріб п/г, сарай літ.Д-1, літній душ Е1, навіс З1, вбиральня Т1, хвіртка №1, водогін №2, огорожа №3) на земельній ділянці розміром 420 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту.

Суддя: Є.В. Челюбєєв

Оригінал: reyestr.court.gov.ua